Постанова

від 18.11.2016 по справі 826/7997/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18 листопада 2016 року 09 год. 20 хв. № 826/7997/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій та рішень, скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (далі - позивач, ТОВ "Інфокс") до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування наказу відповідача про проведення позапланової невиїзної перевірки від 09 листопада 2015 року №2293 (далі - оскаржуваний наказ) ;

- визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової невиїзної перевірки позивача із 09 по 13 листопада 2015 року з питань дотримання законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ "Спец Проект" за період із 01 квітня по 31 липня 2015 року;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 15 грудня 2015 року №0010312202 (далі - оскаржуване рішення) .

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуваний наказ виданий за відсутності підстав для проведення перевірки; перевірка проведена за відсутності підстав для її проведення та до належного повідомлення позивача про її призначення; результати перевірки оформлені з грубим порушенням Податкового кодексу України (далі - ПК України) ; оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/7997/16 (далі - справа) , яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період з 09 по 13 листопада 2015 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Спец Проект" (код ЄДРПОУ 38782281) за період з 01 квітня по 31 липня 2015 року, про що складено акт від 24 листопада 2015 року №542/26-59-22-02/14289688 (далі - акт перевірки) , відповідно до висновків якого, ТОВ "Інфокс" порушено п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) , що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, на суму 15293215,00 грн., в т.ч. за періоди: за квітень 2015 року - у розмірі 2254869,00 грн., за травень 2015 року - у розмірі 4327356,00 грн., за червень 2015 року - у розмірі 2549827,00 грн., за липень 2015 року - у розмірі 6161163,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ за основним платежем на суму 15293215,00 грн., та на 7646608,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штраф).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, рішенням Головного управління ДФС у місті Києві від 18 лютого 2016 року №10/26/5-10-06-35 та Державної фіскальної служби України від 27 квітня 2016 року №9675/6/99-99-11-01-02-35 оскаржуване рішення залишено без змін. Обидва вказані рішення обґрунтовані неможливістю виконання контрагентом позивача (ТОВ "Спец Проект") укладених договорів в силу відсутності в останнього необхідних матеріальних та трудових ресурсів, що, на думку контролюючих органів, свідчить про нереальність господарських операцій.

Суд погоджується із доводами представника позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказу та рішення, визнання протиправними дій відповідача, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, як з'ясовано судом у ході розгляду справа, документальну позапланову невиїзну перевірку позивача проведено на підставі, викладеній у пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України (у редакції на час проведення перевірки), а саме - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з п. 1 абзацу 2 п. 73.3 ст. 73 ПК України, запит контролюючого органу повинен містити підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує.

Верховний Суд України у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14 звернув увагу на те, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена. Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Відповідач листом від 22 вересня 2015 року №45957/10/26-59-22-06 направив позивачу запит про надання пояснень та їх документальних підтверджень стосовно здійснення господарських операцій з ТОВ "Спец Проект" за квітень-липень 2015 року. При цьому, судом встановлено, що в порушення п. 1 абз. 2 п. 73.3 ст. 73, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України вказаний запит не містить вказівки на конкретне порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства, з приводу якого належить дати пояснення та їх документальне підтвердження.

У відповідь на вказаний запит позивач листом від 02 листопада 2015 року №180-11/15 (одержаний відповідачем того ж дня) надав відповідачу ряд копій документів щодо взаємовідносин з ТОВ "Спец Проект", а саме - договорів, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних, платіжних доручень довідок про вартість виконаних будівельних робіт, витягів з єдиного реєстру податкових накладних.

Ані в акті перевірки, ані в запереченнях відповідача не міститься вказівки на недоліки пояснень позивача від 02 листопада 2015 року №180-11/15, що спричинили необхідність проведення документальної перевірки.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п. 79.2 ст. 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Верховний Суд України у вже згаданій постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14 вказав, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою. Аналізованими нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Судом також з'ясовано, що відповідач, у порушення п. 78.4 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України, не повідомив позивача про дату початку та місце проведення перевірки. Надану відповідачем копію власного листа від 09 листопада 2015 року №205/26-59-22-02 з повідомленням про проведення перевірки суд до уваги не приймає за відсутності доказів їх відправлення та своєчасної (до початку перевірки) доставки позивачу. Також суд звертає увагу на те, що у вступній частині акта перевірки вказано, що повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки направлено позивачу листом відповідача від 20 травня 2015 року №113/26-59-22-02 разом з копією наказу відповідача від 20 травня 2015 року №1039. Посилання відповідача на описку та викладення вступної частини акта перевірки у новій редакції (лист відповідача від 10 грудня 2015 року №57703/10/26-59-22-02) суд до уваги не приймає, оскільки законодавством України внесення змін до актів перевірок, у т.ч. шляхом викладення їх частин у новій редакції, не передбачено, а відтак вказані дії позивача суперечать ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Суд також звертає увагу на те, що акт перевірки не підписаний належним чином посадовими особами відповідача, що проводили перевірку. Жодних пояснень з цього приводу відповідачем до суду не надано.

Отже, суд доходить до висновку, що відповідачем не виконано вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПК, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Разом з тим, суд дає оцінку викладеним в акті перевірки доводам відповідача щодо нереальності здійснення операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Спец Проект".

В акті перевірки відповідач дійшов висновку, що між позивачем та ТОВ "Спец Проект" не відбувалося господарських операцій; усі документи оформлялися з метою формування позивачем витрат податкового кредиту з ПДВ та не засвідчують реальної зміни в структурі активів та зобов'язань товариства. Господарська діяльність ТОВ "Спец Проект", на думку відповідача, має такі ознаки нереальності, відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; вістуні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі зі спеціальною освітою, відсутні основні фонди та матеріальні запаси, необхідні для здійснення операцій.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. "а" п. 198.1, абз. 4 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02 червня 11 року №742/11/13-11 конкретизував позицію Верховного Суду України та зазначив, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути:

- фактично здійснені;

- підтверджені належним чином складеними первинними документами;

- документи повинні відображати реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, як з'ясовано судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, між позивачем та ТОВ "Спец Проект" укладено такі договори:

- №134 від 03 квітня 2015 року на реконструкцію резерв. - РЧВ №1, РЧВ №2, РЧВ №3, розташованих на території ВОС "Дністер" в м. Біляївка по вул. Леніна, 406;

- №160 від 02 березня 2015 року на технічне переоснащення систем аерації у аеротенці №2 на СБО "Південна" (інв. №1001);

- №7 від 02 квітня 2015 року на реконструкцію водопровідних мереж в районі Міжлимання на ділянці: від колодязя ВК-29 до майданчика під водонапірну башню с. Морозівка, Д=160 мм, (інв. №58);

- №165/1 від 04 квітня 2015 року на реконструкцію водопровідних мереж в районі Міжлимання на ділянках: від колодязя ВК-53 до майданчику РЧВ в районі с. Августівка Д=160 мм, довжиною 810 м, від колодязя ВК-53 в сторону ВНС "Ільїнка" Д=300 мм, довжиною 276 м, від складів ВОХР до повороту на с. Протопопівка Д=300 мм, довжиною 1072 м;

- №6 від 20 березня 2015 року на будівництво каналу-відстійника на новому майданчику з комплексом вхідних-пристроїв, дренажний канал на ВОС Дністер в м. Біляївка по вул. Леніна, 406;

- №128 від 18 березня 2015 року на ремонт резервуарів №1 (інв. №1113с) та №2 (інв. №1114с), розташованих на території ВНС "Котовського" за адресою: вул. 43 Лінія, 1;

- №208 від 27 травня 2015 року на обстеження та ремонт вузла водозабірного Д=1420 мм , інв. №3322;

- №09/04 від 09 квітня 2015 року на обстеження та ремонт магістральних мереж: інв. №92; інв. №98; інв. №100 та обстеження та ремонт колекторів;

- №155 від 14 квітня 2015 року на ремонт колекторів;

- №192 від 15 травня 2015 року на обстеження та ремонт колекторів;

- №180 від 23 квітня 2015 року на обстеження та ремонт резервуару 3, розташованого на території ВНС "Західна" за адресою: вул. Агрономічна, 203.

На підтвердження реальності фінансово-господарської діяльності із ТОВ "Спец Проект" та виконання укладених між сторонами договорів позивачем надано суду засвідчені копії первинних документів, а саме: податкових накладних, актів приймання-передачі виконаних робіт, платіжних доручень, довідок про вартість виконаних робіт, видаткових накладних, підсумкових відомостей ресурсів, локальних кошторисів, актів звірки, пояснювальних записок, технічних паспортів, сертифікатів на обладнання та ін.

Також на підтвердження фактичного виконання робіт з боку ТОВ "Спец Проект" позивачем надано суду висновок судового експерта Шкребтія Вячеслава Геннадійовича від 08 квітня 2016 року №04-2016 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження. На вирішення експертного будівельно-технічного дослідження поставлено наступне питання: чи підтверджується документально та фактично виконання робіт, передбачених наступною договірною документацією: договором №134 від 03 квітня 2015 року; договором №160 від 02 березня 2015 року; договором №128 від 18 березня 2015 року; договором підряду №7 від 02 квітня 2015 року; договором підряду №165/1 від 04 квітня 2015 року; договором підряду №6 від 20 березня 2015 року; договором підряду №208 від 27 травня 2015 року; договором підряду №09/04 від 09 квітня 2015 року; договором підряду №155 від 14 квітня 2015 року; договором підряду №192 від 15 травня 2015 року; договором №180 (на виконання робіт з обстеження та ремонту резервуарів) від 23 квітня 2015 року, та відповідною виконавчою документацією до неї у вигляді актів приймання виконаних будівельних робіт? За результати вказаного експертного будівельно-технічного дослідження експерт дійшов висновку, що виконання робіт згідно наведених договір документально підтверджується в повному обсязі. Разом з тим, встановити фактичні обсяги виконання робіт згідно даних договорів за результатами натурного обстеження експертним шляхом технічно не можливо у зв'язку тим, що, по-перше, конструктивні та технологічні рішення об'єктів унеможливлюють доступ до результатів виконання робіт з їх реконструкції та ремонту, по-друге, роботи не можуть бути засвідчені за результатами контрольних обмірів, так як в більшості випадків мали фактичний характер, по-третє, переважна більшість робіт за своїм змістом є прихованими, по-четверте, функціональна експлуатація деяких об'єктів передбачає динамічну зміну їх технічного стану (колектори), тобто стан може змінюватися з плином часу, а тому натурне обстеження не дає об'єктивних результатів.

Окрім того, на підтвердження обґрунтованості реальної потреби у проведенні робіт, замовлених у ТОВ "Спец Проект", позивачем надано: протокол засідання технічної ради №2/1 від 17 березня 2015 року; протокол наради №20/1 від 04 листопада 2013 року; протокол засідання ради №1/2 від 11 березня 2015 року; протокол засідання технічної ради №2/5 від 28 березня 2015 року; протокол засідання технічної ради №4/2 від 15 квітня 2015 року; протокол засідання технічної ради №8/1 від 21 травня 2015 року; протокол засідання технічної ради №3/1 від 01 квітня 2015 року; протокол засідання технічної ради №23 від 20 грудня 2014 року; протокол засідання технічної ради №16/1 від 10 вересня 2014 року; протокол засідання технічної ради №1/3 від 13 березня 2015 року; протокол засідання технічної ради №22/1 з питання необхідності реконструкції водопровідних систем Міжлимання на ділянці від ВК 57 до с. Морозовка від 30 грудня 2013 року.

Також, суду надані документи, що надають право позивачу проводити ремонтні роботи що відображені в договорах з ТОВ "Спец Проект", а саме: рішення Одеської міської ради №2038-ХХIV від 17 грудня 2003 року про затвердження договору оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Одесаводоканал", та договір оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Одесаводоканал" від 17 грудня 2003 року, та додаток №6 до договору оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Одесаводоканал" від 17 грудня 2003 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано всі первинні документи, що належним чином оформлені, та які підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Також суд зауважує, що відповідач не мав жодних зауважень щодо складених позивачем первинних документів.

Суд звертає увагу і на те, що в матеріалах справи містяться докази того, що контрагент позивача на момент укладення договорів був зареєстрований як платник ПДВ, та мав свідоцтво платника ПДВ, яке видано у встановленому законом порядку.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Доводи контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Відсутність у розпорядженні контролюючого органу документів суб'єкта господарювання або необізнаність контролюючого органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання, а тим більше для висновку про настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів.

За таких обставин суд вважає, що у позивача правомірно виникло право на формування податкового кредиту.

Крім того, суд звертає увагу на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений ст. 61 Конституції України.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23 лютого 2006 року, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд вважає, що оскаржуване рішення відповідачем прийняте протиправно, а тому, як наслідок, воно підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій та рішень, скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про проведення позапланової невиїзної перевірки від 09 листопада 2015 року №2293.

3. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо проведення позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (код ЄДРПОУ 14289688) із 09 по 13 листопада 2015 року з питань дотримання законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Спец Проект" (код ЄДРПОУ 38782281) за період із 01 квітня по 31 липня 2015 року.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 15 грудня 2015 року №0010312202.

5. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (код ЄДРПОУ 14289688) здійснений ним судовий збір у розмірі 349609,35 грн. (триста сорок дев'ять тисяч шістсот дев'ять гривень тридцять п'ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві ( код ЄДРПОУ 39561761).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин