Постанова

від 18.11.2016 по справі 826/15211/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ м. Київ 18 листопада 2016 року                      09 год. 30 хв.                                     № 826/15211/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді     Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КМК Холдинг" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду міста (також далі - суд), з урахуванням усунення виявлених недоліків, надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "КМК Холдинг" (далі - позивач, ТОВ "КМК Холдинг") до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 21 липня 2016 року №1482615147, №1492615147 та №1502615147 (далі - оскаржувані рішення). В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам. Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/15211/16 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні. Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування. Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження. Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд - ВСТАНОВИВ: Відповідачем у період із 13 по 22 червня 2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 01 березня 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 01 липня 2016 року №113/26-15-14-07-01/38939051 (далі - акт перевірки). Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема: - пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп. 153.8.4 п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 12428143,00 грн., в т.ч. за 2014 рік на суму 7363663,00 грн., за 2015 рік на суму 5064480,00 грн.; - п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено від'ємне значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2016 року на суму 73467,00 грн.; - ст. 4 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16 березня 1995 року №227/95 (далі - Указ №227/95) термінів розрахунків у сумі 52319,46 грн. За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки відповідач листом від 18 липня 2016 року №16205/10/26-15-14-07-01 встановлені порушення щодо заниження податку на прибуток та від'ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, залишено без змін, а в частині щодо порушення ст. 4 Указу №227/95 змінено, а саме, зменшено штрафні санкції та пеню на суму 6980,90 грн. На підставі акту перевірки, з урахуванням листа від 18 липня 2016 року №16205/10/26-15-14-07-01, 21 липня 2016 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: - №1482615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 12428143,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1840916,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); - №1492615147, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за березень 2016 року на суму 73467,00 грн. та застосовано штрафні санкції (штраф) у розмірі 4027,00 грн.; - №1502615147, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штраф) та пені у розмірі 45338,56 грн. Суд погоджується із доводами представника позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин. Так, у ході розгляду справи судом з'ясовано, що висновок відповідача про заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період на загальну суму 12428143,00 грн., ґрунтується на завищенні витрат за період з 01 січня по 31 грудня 2014 року на суму нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, які використані не в господарській діяльності на загальну суму 1651936,00 грн., а також заниження прибутку, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за період з 01 січня по 31 грудня 2015 року на загальну суму 2813600,00 грн. 02 квітня 2014 року між ПАТ "КСГ Банк", як банком, та ТОВ "КМК Холдинг", як позичальником, укладено договір поновлювальної кредитної лінії №04/020414 (далі - договір №04/020414), відповідного до умов якого (з урахуванням додаткового договору про внесення змін та доповнень від 12 вересня 2014 року) банк зобов'язувався надавати, а позичальник - отримати, належним чином використати та повернути у визначені строки кредит в розмірі 45000000,00 грн. та сплатити проценти (15% річних) за користування ним; кредит надається у вигляді відкличної поновлюваної кредитної лінії на поповнення обігових коштів, в тому числі для придбання цінних паперів, окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 30 березня 2017 року. За період з 01 січня по 31 грудня 2014 року позивачем отримано за договором №04/020414 кредитних коштів на загальну суму 11004000,00 грн. Згідно із п. 138.1, пп. 138.5.2 п. 138.5, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп.пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного, зокрема, датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку. Для цілей цієї статті під субординованим боргом розуміються звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів До складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку). Відповідно до п. 27 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, до фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати"). Згідно з ч. 2. ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291 (далі - Інструкція №291), рахунок 68 "Розрахунки за іншими операціями" має такі субрахунки, зокрема, 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками" На субрахунку 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками" ведеться облік нарахованих відсотків за: використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; використання майна, отриманого в користування (орендні, лізингові операції тощо); іншими операціями. На рахунку 95 "Фінансові витрати" ведеться облік витрат на проценти та інших витрат підприємства, пов'язаних із запозиченнями. Рахунок 95 "Фінансові витрати" має такі субрахунки: 951 "Відсотки за кредит" та 952 "Інші фінансові витрати" За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати", а також на рахунки обліку витрат з придбання, будівництва, створення, виготовлення, виробництва, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати". На субрахунку 951 "Відсотки за кредит" ведеться облік витрат, пов'язаних з нарахуванням та сплатою відсотків, процентів тощо за користування кредитами банків. На субрахунку 952 "Інші фінансові витрати" ведеться облік витрат, пов'язаних із залученням позикового капіталу, зокрема витрат, пов'язаних з випуском, утриманням та обігом власних цінних паперів; нарахуванням відсотків за договорами кредитування (крім банківських кредитів), фінансової оренди тощо. Отже, в бухгалтерському обліку операція по віднесенню до складу витрат суми сплачених відсотків у розмірі 1645935,54 грн., підлягала відображенню наступним чином: Дт 684 - Кт 311, та згідно вимог Інструкції №291 за дебетом рахунку 95 "Фінансові витрати" відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати", тобто безпосередньо дані обліку вказують на зв'язок з господарською діяльністю підприємства при визначенні "Фінансового результату" за рахунком 79. При цьому, належних доказів, які б підтверджували відсутність зв'язку вказаних вище операцій (сплата відсотків за кредитним договором) з господарською діяльністю ТОВ "КМК Холдинг" відповідачем суду не надано. Відповідно до п. 141.1 ст. 141 ПК України, До складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку. Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо протиправного завищення позивачем витрат за період з 01 січня по 31 грудня 2014 року на суму нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, які використані не в господарській діяльності, на загальну суму 1651936,00 грн. Крім того, 22 липня 2014 року між ТОВ "Буд-Трест", як продавцем, ТОВ "Славія-Інвест", як повіреним продавця, з однієї сторони, та ТОВ "КМК Холдинг", як покупцем, з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ22072014-02-001, за умовами якого продавець передає у власність покупця цінні папери (акції прості іменні) ПАТ "Пересувна механізована колона №20 ", а покупець приймає і сплачує обумовлену ціну; загальна вартість цінних паперів складає 38235000,00 грн. Відповідну операцію ТОВ "КМК Холдинг" в розмірі 38235000,0 грн., відображено в додатку ЦП до декларації з податку на прибуток за 2014 рік, як витрати, пов'язані з придбанням цінних паперів. Для перевірки надано відповідний договір від 22 липня 2014 року №БВ22072014-02-001, виписку про рух цінних паперів від депозитарної установи ПАТ "Агрокомбанк", що обслуговує рахунок в цінних паперах позивача. Крім того, наявний факт продажу зазначених цінних паперів з прибутком 2000,00 грн., що відображено у податковій звітності, ТОВ "Інвестиційний Радник" відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів №ДД-022-14 від 23 липня 2014 року, який також був наданий перевіряючим разом із випискою по банківському рахунку позивача та випискою депозитарної установи ПАТ "Агрокомбанк", що обслуговує рахунок в цінних паперах ТОВ "КМК Холдинг" від 23 липня 2014 року. Відповідну операцію ТОВ "КМК Холдинг" відображено в додатку до декларації з податку на прибуток за 2014 рік, як доходи, пов'язані з продажем цінних паперів в сумі 38237000,00 грн. Фінансовий результат даної операції становив 2000,00 грн. 26 вересня 2014 року між ТОВ "Укрфінком", як продавцем, та ТОВ "КМК Холдинг" , я покупцем, укладено договір №ДДЗ-260914 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого продавець зобов'язувався забезпечити передачу у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити вказані в цьому пункті цінні папери (акції прості іменні) ПАТ "Торговий дім Віан" на умовах, передбачених цим договором; договірна вартість пакету цінних паперів складала 18004000,00 грн. На підтвердження виконання зобов'язань за договором №ДДЗ-260914 від 26 вересня 2014 року надано акт виконаних зобов'язань. Відповідну операцію ТОВ "КМК Холдинг" відображено в додатку ЦП до декларації з податку на прибуток за 2014 рік, як витрати, пов'язані з придбанням цінних паперів. Для перевірки надано відповідний договір від 26 вересня 2014 року №ДДЗ-260914 з ТОВ "Укрфінком", банківську виписку по рахунку ТОВ "КМК Холдинг" №26004017834 за період з 26 по 29 вересня 2014 року, виписку про рух цінних паперів від депозитарної установи ПАТ "Агрокомбанк", що обслуговує рахунок в цінних паперах ТОВ "КМК Холдинг" від 30 вересня 2014 року. Також, між ТОВ "Укрфінком", як продавцем, та ТОВ "КМК Холдинг", як покупцем, укладено договір №ДД4-290914 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого продавець зобов'язувався забезпечити передачу у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити акції прості іменні ПАТ "Торговий Дім Віан" у кількості 354170 штук, договірна вартість яких становить 7083000,00 грн. Відповідну операцію ТОВ "КМК Холдинг" відображено в додатку до декларації з податку на прибуток за 2014 рік, як витрати, пов'язані з придбанням цінних паперів. Для перевірки надано відповідний договір від 26 вересня 2014 року №ДД4-290914, банківську виписку по рахунку ТОВ "КМК Холдинг", виписку про рух цінних паперів від депозитарної установи ПАТ "Агрокомбанк", що обслуговує рахунок в цінних паперах ТОВ "КМК Холдинг" від 02 жовтня 2014 року. Крім того, наявний факт продажу зазначених цінних паперів з прибутком ТОВ "Інвестиційний Радник", що відображено у податковій звітності. Фінансовий результат від даних операцій становив 7420,08 грн. У ході розгляду справи судом з'ясовано, що усі надані позивачем первинні документи оформлені належним чином, підписані уповноваженими особами. Відповідачем не зазначено жодних зауважень щодо правильності оформлення первинних документів та достовірності інформації, відображеної у них. При цьому, суд критично відноситься до посилань відповідача в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних рішень на податкову інформацію, оскільки це не є належним та достатнім доказом фіктивності правочинів між позивачем та ТОВ "Буд-Трест", ТОВ "Укрфінком". Поряд з цим, згідно вимог чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Тобто, платник податків може формувати валові витрати у разі реального придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності що, у першу чергу, має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статусу первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. Згідно з пп. 153.8.4 п. 153.8 ст. 153 ПК України, ознаки фіктивності емітента встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. При цьому, на момент укладення правочинів на купівлю цінних паперів ТОВ "КМК Холдинг" не існувало відповідного рішення щодо фіктивності емітентів ПАТ "Пересувна механізована колона №20" та ПАТ "Торговий дім Віан". А тому, висновки відповідача щодо невідповідності законодавству оформлення відповідних договорів купівлі-продажу акцій ПАТ "Пересувна механізована колона №20" та ПАТ "Торговий дім Віан", а також висновки щодо неправомірності віднесення витрат, пов'язаних із придбанням цінних паперів емітента, є необґрунтованими. Суд також не погоджується із висновками відповідача щодо заниження ТОВ "КМК Холдинг" суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 73467,00 грн., оскільки 01 липня 2016 року позивачем подано до ДПІ у Печерському районі самостійний уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, уточнюючий Дод. 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, уточнення податкового кредиту за грудень 2015 року - 4958,75 грн. (реєстраційний №9108932341-1,07,16), уточнення податкового кредиту за лютий 2016 року - 16957,33 грн. (реєстраційний №9108932798-1,07,16), уточнення податкового кредиту за березень 2016 року - 11945,61 грн. (реєстраційний №91089333 88-1,07,16). Крім того, відповідно до ст. 4 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16 березня 1995 року №227/95 (далі - Указ №227/95), установлено, що підприємства оптової та роздрібної торгівлі незалежно від форм власності: перераховують інкасовану виручку від реалізації сільськогосподарської продукції та продовольства, придбаних у товаровиробників агропромислового комплексу України, за вирахуванням торгової націнки, не пізніше наступного дня після дня зарахування виручки на рахунки постачальників, після чого платежі здійснюються у встановленому порядку. У разі використання цих коштів підприємствами оптової та роздрібної торгівлі для іншої мети чи залишення їх на рахунку або проведення різного роду операцій щодо не зарахування коштів на розрахункові рахунки товаровиробників агропромислового комплексу органами державної податкової служби у безспірному порядку стягується до місцевого бюджету штраф у розмірі 50 відсотків від сум, не перерахованих у встановлені строки зазначеним товаровиробникам; сплачують пеню у розмірі 1,5 відсотка від суми платежу на користь товаровиробника сільськогосподарської продукції та продовольства і 1,5 відсотка від суми платежу до місцевого бюджету за кожен банківський день прострочення платежу, якщо більший розмір пені не обумовлено угодою сторін, з дальшим спрямуванням нарахованих сум на підтримку товаровиробників сільськогосподарської продукції. При цьому, норми Указу №227/95 не містять визначення поняття "інкасована виручка". Відповідно до п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, готівкова виручка (виручка) - сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження. Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, інкасування (інкасо) - здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами з метою одержання платежу або передавання розрахункових та/чи супровідних документів проти платежу, або передавання розрахункових та/чи супровідних документів на інших умовах. Інкасація коштів - збирання та доставка інкасаторами згідно з укладеними з клієнтами договорами валютних цінностей клієнтів до каси банківської установи та у зворотному напрямку (п. 5 розділу І Інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів у банківських установах України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 лютого 2007 року №45). Враховуючи вищезазначені норми суд погоджується з твердженнями позивача відносно того, що інкасована виручка згідно зі ст. 4 Указу №227/95 - це готівкові кошти, які надійшли в касу підприємства оптової та (або) роздрібної торгівлі як виручка від реалізації сільськогосподарської продукції, були здані до установи банку на розрахунковий рахунок підприємства, та повинні бути перераховані (за виключенням торгівельної націнки) товаровиробникам агропромислового комплексу не пізніше наступного дня після їх зарахування на розрахунковий рахунок підприємства. Крім того, контролюючим органом не взято до уваги той факт, що грошові кошти від реалізації м'ясопродуктів ТОВ "КМК Холдинг" отримувало у безготівкового розрахунку.          Щ З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо порушення позивачем вимог ст. 4 Указу №227/95. Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд вважає, що оскаржувані рішення відповідачем прийняті протиправно, а тому, як наслідок, вони підлягають скасуванню. Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "КМК Холдинг" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 21 липня 2016 року №1482615147, №1492615147 та №1502615147. 3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КМК Холдинг" (код ЄДРПОУ 38939051) здійснений ним судовий збір у розмірі 215878,37 грн. (двісті п'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень тридцять сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980). Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України. Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду. Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Суддя                                                                                                             В.М. Данилишин