Рішення

від 15.11.2016 по справі 904/6001/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.11.2016 Справа № 904/6001/15 За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Горького", м.Миколаївка Новомосковського району Дніпропетровської області

До відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Теплогазстрой", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 міжрайонне управління водного господарства, смт. Слобожанське Дніпропетровського району Дніпропетровської області

про стягнення 200 000,00 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Горького" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Теплогазстрой" про стягнення з останнього на свою користь заборгованості у сумі 200 000, 00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 року у справі позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Теплогазстрой" на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Горького" 200000, 00 грн. - грошових коштів та 4000, 00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 18.05.2016 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 року залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2016 року постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 18.05.2016 року по справі №904/6001/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №904/6001/15 передано на розгляд судді Крижному О.М.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2016 року суддею Крижним О.М. прийнято справу №904/6001/15 до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.09.2016 року.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує технічними неполадками у програмному забезпеченні, у зв'язку з чим за платіжними дорученнями №238 від 29.04.2014 року на суму 100000,00 грн., №409 від 03.09.2014 року на суму 50000,00 грн., №638 від 01.10.2014 року на суму 50000,00 грн. помилково перераховано грошові кошти у загальній сумі 200000,00 грн. на рахунок відповідача. При цьому позивач вказує, що зазначений у призначенні платежу договір №29/04/1 від 28.04.2014 року ніколи між сторонами не укладався та відповідачем будь-які роботи для позивача не виконувались.

Відповідач, згідно наявного у справі відзиву на позов проти задоволення позову заперечує, оскільки вважає перераховані позивачем грошові кошти оплатою за надані обумовлені договором №2904/1 від 28.04.2014 року роботи із поточного ремонту магістрального трубопроводу, які були ним виконані у повному обсязі. Відповідач зазначає, що позивач сплачуючи за платіжним дорученням№238 від 29.04.2014 року грошову суму у розмірі 100000,00 грн. визнав факт підтвердження того, що між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, оскільки ця сума складає 50% вартості робіт. У вересні 2014 року роботи по ремонту магістрального трубопроводу відповідачем були виконані, у зв'язку з чим позивачем було сплачено решту вартості робіт за платіжними дорученнями №638 від 02.10.2014 року та №409 від 03.09.2014 року по 50000,00 грн. За таких обставин відповідач вважає що кошти у розмірі 200000,00 грн. отримані ним від позивача правомірно, як плата за виконані ним роботи згідно договору на виконання робіт по поточному ремонту магістрального трубопроводу МТ Миколаївської зрошувальної системи Новомосковського району Дніпропетровської області №2904/1 від 28.04.2014 року.

07.11.2016 року від позивача надійшли пояснення на виконання ухвали від 01.11.2016 року, у яких зазначає, що не має інформації щодо суб'єктів, які могли бути інвесторами за кошти яких можливо здійснено виконання робіт з ремонту зрошувальної системи, балансоутримувачем яких є ОСОБА_2 міжрайонне управління водного господарства. У даних поясненнях позивач також зазначає про те, що не вбачає можливості та доцільності проведення експертизи, оскільки відповідачем не надано жодного документу в оригіналі для доказування своєї позиції.

14.11.2016 року від ОСОБА_3 обласного управління водних ресурсів надійшов лист (вих. №2021/10-16 від 11.11.2016 року), згідно яких надає пояснення, що протягом 2013 - 2015 років ОСОБА_3 облводресурсів виконував функції замовника по капітальному ремонту об'єкту "Капітальний ремонт магістрального трубопроводу МТ Миколаївської зрошувальної системи Новомосковського району Дніпропетровської області". На підставі результату конкурсних торгів роботи виконувала підрядна організація ТОВ "Теплогазстрой". У листі зазначено, що балансоутримувачем Миколаївської зрошувальної системи Новомосковського району є Фрунзенське міжрайонне управління водних ресурсів. Крім того, будівельною організацією ТОВ "Теплогазстрой" для Фрунзенського МУВГ виконані поточні ремонти на трубопроводі, які не увійшли до проектно-кошторисної документації вищезазначеного об'єкту будівництва. За відсутності достатнього фінансування у балансоутримувача зрошувальних систем виконання робіт з поточного ремонту проведено матеріалами балансоутримувача за кошти інвесторів.

Дніпропетровське облводресурсів зважаючи на відсутність додаткових робіт у складі проектно-кошторисній документації по вищезазначеному проекту не вступав у договірні відносини між інвестором, підрядником та балансоутримувачем, але підтверджує наявність матеріалів на виконання цих робіт на балансі балансоутримувача (Фрунзенського МУВГ).

15.11.2016 року від Фрунзівського міжрайонного управління водного господарства (електронною поштою та факсом) надійшли пояснення на ухвалу суду від 01.11.2016 року (вих.№478/01-17 від 15.11.2016 року), відповідно до яких зазначає, що 15.08.2014 між Фрунзенським МУВГ (замовник) та ТОВ "Теплогазстрой" (генпідрядник) було укладено договір № 1 на виконання робіт по поточному ремонту магістрального трубопроводу Миколаївської зрошувальної системи Новомосковського району, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає та оплачує, а генпідрядник зобов'язується виконати поточний ремонт магістрального трубопроводу Миколаївської зрошувальної системи Новомосковського району. Відповідно до п. 1.2, 1.3 договору № 1, генпідрядник виконує роботу з використанням власного матеріалу. Пунктом 3.1. договору визначена вартість робіт - 38 671,00 гривень. Третя особа у поясненнях зазначає, що ТОВ "Теплогазстрой" умови договору виконано повністю, про що складено акт приймання-передачі робіт. В свою чергу Фрунзенським МУВГ виконано свій обов'язок щодо повної оплати робіт, що підтверджується платіжним дорученням від 18.08.2014 року № 698. Фрунзенське МУВГ зазначає, що є бюджетною установою та відповідно до Бюджетного кодексу України фінансується тільки за рахунок Державного бюджету України, залучення коштів інвесторів або кредитних коштів не допускається. Магістральний трубопровід Миколаївської зрошувальної системи Новомосковського району є державною власністю, та перебуває на балансі управління відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності". Щодо інвесторів, Фрунзенському МУВГ не відомо про правовідносин сторін спору між собою.

У судове засідання, яке відбулося 15.11.2016 року представники позивача, відповідача та третьої особи не з'явилися, про день час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи:

- позивач: копію ухвали суду отримав нарочно, про що свідчить його підпис на зворотній стороні ухвали від 01.11.2016 року;

- відповідач: ухвалу суду отримав 04.11.2016 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвал суду);

- третя особа: 07.11.2016 року вручено за довіреністю, що підтверджується даними веб-сайту "Укрпошта".

Згідно п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Таким чином, позивач, відповідач та третя особа належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду даної справи.

Відповідно до п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи був відкладений з 14.09.2016 року на 12.10.2016 року, у судовому засіданні 12.10.2016 року оголошувалась перерва до 16 год. 00 хв., судове засідання 12.10.2016 року о 16 год. 00 хв. не відбулося у зв'язку із надходженням повідомлення про замінування будівлі суду, у зв'язку з чим розгляд справи перенесено на 01.11.2016 року, з 01.11.2016 року розгляд справи відкладено на 15.11.2016 року.

Ухвалою суду від 13.10.2016 року строк розгляду справи продовжено на 15 днів.

Ухвалою суду від 01.11.2016 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 міжрайонне управління водного господарства.

В судовому засіданні 15.11.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно платіжних доручень №238 від 29.04.2014 року на суму 100000,00 грн., №638 від 02.10.2014 року на суму 50000,00 грн., №409 від 03.09.2014 року на суму 5000,00 грн. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Горького" перерахувало на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Теплогазстрой" грошові кошти з призначенням платежу "за роботи згідно договору №2904/1 від 28.04.2014 року".

Позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 200000,00 грн. вказує, що зазначений в призначенні платежу платіжного доручення договір позивач з відповідачем не укладав та жодних грошових зобов'язань перед відповідачем позивач не має і будь-які роботи чи послуги не виконувались, а грошові кошти були перераховані помилково за відсутності будь-яких правових підстав.

Відповідач (згідно наявного у справі відзиву на позов), заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір виконання робіт по поточному ремонту магістрального трубопроводу МТ Миколаївської зрошувальної системи Новомосковського району Дніпропетровської області №2904/1 від 28.04.2014 року, на підставі якого позивач сплатив відповідачу суму 200000,00 грн., що не є помилково перерахованими грошовими коштами. Також відповідач вказує, що між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого позивачем визнано факт оплати саме за договором №2904/1 від 28.04.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач на підтвердження того, що грошові кошти дійсно помилково перераховані надає пояснення бухгалтера ТОВ "Агрофірми ім. Горького" ОСОБА_4, згідно яких остання зазначає про те, що нею було помилково внесено реквізити ТОВ "Теплогазстрой" із помилковим призначенням платежу "за роботи згідно договору №2904/1 від 28.04.2014 року". Дані грошові кошти були призначені для оплати послуг іншому контрагенту, а реквізити ТОВ "Теплогазстрой", помилково були відправлені від іншої юридичної особи, яка напевно мала взаємовідношення з ТОВ "Теплострой". Бухгалтер пояснює, що нею було помилково внесено реквізити на оплату ТОВ "Теплогазстрой", замість реквізитів потрібного контрагента. В подальшому, після першого помилкового платежу від 29.04.2014 року, виконувались два інших платежі 03.09.2014 року та 03.10.2014 року шляхом копіювання даних реквізитів не знаючи при цьому, що перший було здійснено з помилкою.

25.06.2015 року позивачем було прийнято наказ №9-К від 25.06.2015 року про притягнення бухгалтера ТОВ "Агрофірма ім. Горького" ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани на один рік.

При цьому позивач в усіх своїх поясненнях наголошує, що зазначений у призначенні платежу договір №2904/1 від 28.04.2014 року між ним та відповідачем не укладався та будь-яких робіт за його замовленням відповідачем не виконувалось.

Відповідач обґрунтовуючи свою позицію (у наявному у справі відзиві на позов) надає договір на виконання робіт по поточному ремонту магістрального трубопроводу МТ Миколаївської зрошувальної системи Новомосковського району Дніпропетровської області №2904/1 від 28.04.2014 року та зазначає що ним були виконані усі обумовлені цим договором роботи, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року на суму 217774,80 грн. та актом прийняття виконаних будівельних робіт №1 на суму 217774,80 грн., підписаними в односторонньому порядку.

Також відповідачем надано в матеріали справи скріншоти з екрану на підтвердження направлення на електронну адресу позивача проекту договору, акту звірки та переписку з приводу спірного договору.

Відповідач стверджує, що перераховані позивачем грошові кошти у загальному розмірі 200000,00 грн. саме і є платою за виконані відповідачем роботи з ремонту магістрального трубопроводу МТ Миколаївської зрошувальної системи Новомосковського району Дніпропетровської області за договором №2904/1 від 28.04.2014 року.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у їх сукупності, суд звертає увагу на наступне.

Згідно зі ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України безпідставне отримання чужого майна є підставою виникнення особливого позадоговірного зобов'язання.

Положеннями ст.1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Боржником є та особа, котра без достатніх підстав придбала чуже майно.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься також перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях .

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність таких умов: збільшення або зберігання майна однією стороною з одночасним зменшенням його в іншої сторони та відсутність правової підстави для набуття або зберігання майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Вищий господарський суд України скасовуючи постанову ОСОБА_3 апеляційного господарського суду від 18.05.2016 року по справі №904/6001/15 та направляючи справу на новий розгляд зазначив, що судами:

- не досліджено чи направлялась замовнику пропозиція укласти даний договір;

- не надано правової оцінки:

1) листуванню електронною поштою між сторонами (Т.1 а.с.161-164) щодо направлення замовнику проекту вказаного договору; акта приймання-передачі виконаних робіт між сторонами за грудень 2014 року на суму 217774,80 грн. (Т.1. а.с.119-121), довідки про вартість виконаних робіт (Т.1, а.с.113-114) щодо направлення замовнику;

2) акту звірки взаємних розрахунків між сторонами (Т.1, а.с. 88), а саме щодо складання акта на підставі первинних документів, визнання боргу на суму 200000,00 грн. за виконані роботи 29.04.2014, 03.10.2014 та 30.12.2014 року та підписання акту замовником та підрядником.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч.2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У той же час, ч.1 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ч.1 ст.181 Господарського кодексу України (в редакції станом на 28.04.2014 року (станом на дату договору)) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України).

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, відповідно до платіжних доручень від 29.04.2014 року №238 на суму 100000,00 грн., від 03.09.2014 року №409 на суму 50000,00 грн. та від 02.10.2014 року №638 на суму 50000,00 грн. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Горького" було перераховано ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Теплогазстрой" грошові кошти у загальній сумі 200000, 00 грн. з призначенням платежу "за роботи згідно договору № 2904/1 від 28.04.2014 року" (а.с. 10-11, Т. 1).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували укладення між позивачем та відповідачем договору від 28.04.2014 року за №2904/1, на який йде посилання у вищезазначених платіжних дорученнях.

Матеріали справи містять копію договору № 2904/1 від 28.04.2014 року, підписану лише відповідачем , на виконання робіт по поточному ремонту магістрального трубопроводу МТ Миколаївської зрошувальної системи Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с. 83-84, Т. 1) відповідно до змісту якого його укладено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Горького" (замовник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Теплогазстрой" (генпідрядник), за умовами якого замовник доручає та оплачує, а генпідрядник зобов'язується виконати поточний ремонт магістрального трубопроводу МТ Миколаївської зрошувальної системи Новомосковського району Дніпропетровської області; загальна сума договору складає 200000,00 грн.

Наявний у справі примірник договору, навіть у копії, не містить підпису позивача .

Також матеріали справи не містять належних доказів звернення позивача до відповідача чи відповідача до позивача з пропозицією щодо укладення саме вказаного договору.

Надане відповідачем листування електронною поштою (а.с. 161-164, Т. 1) не може бути прийняте у якості належного доказу направлення проекту вказаного договору відповідачем позивачу, оскільки не дозволяє достовірно встановити як відправників, так і отримувачів за листуванням , а також зміст документів, що надсилалися .

Так, відправлення електронною поштою відповідача від 25.06.2015 року з електронної адреси teplogazstroj@mail.ru на тему "Поточний ремонт МТ" не свідчить про спрямування цього відправлення позивачу, оскільки у графі "Кому:" зазначено електронну адресу katochka250681@rambler.ru , при цьому докази належності позивачу даної електронної адреси - відсутні . Також електронне відправлення датоване 27.06.2015 року по темі "Договір по АФ Горького" адресоване Концерну "Строитель" ОСОБА_5 з електронної адреси ponomareva@ dnipromlyn.com , не містять доказів належності даної електронної адреси позивачу.

Окрім того, вказане листування датоване червнем 2015 (!) року , тоді як договір №2904/1 датований 28 квітня 2014 року , спірні платіжні доручення - квітнем, вереснем та жовтнем 2014 року , складені відповідачем акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (а.с. 113-121, Т. 1) датовані груднем 2014 року , тобто раніше за часом, ніж електронне листування, на яке, як на доказ укладення договору №2904/1 посилається відповідач у своїх запереченнях проти заявлених позовних вимог .

Отже, за твердженнями відповідача , договір, на підставі якого у квітні 2014 року розпочато перерахування коштів, у грудні 2014 року закінчено виконання робіт, направлений для підписання позивачу у червні 2015 року , тобто більше ніж через рік після початку перерахування коштів та через півроку після закінчення виконання робіт .

За таких обставин відповідачем не надано достатніх доказів досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов договору № 2904/1 від 28.04.2014 року .

Разом з цим, суд звертає увагу, що відповідно до оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" підписання актів здачі-приймання виконаних робіт свідчить про укладення договору підряду у спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що між сторонами спору укладений договір у простій письмовій формі, оскільки наявні у справі акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за грудень 2014 року на суму 217774, 80 грн. (а.с. 113-121, Т. 1), підписані лише відповідачем 30.12.2014 року, а підписи позивача та відбитки його печатки на вказаних акті та довідці відсутні . При цьому в матеріалах справи також відсутні докази надсилання вказаних акту та довідки на адресу позивача, як і будь-яких інших доказів звернення відповідача до позивача з пропозицією їх підписати. До того ж суд звертає увагу, що акт виконаних робіт підписаний відповідачем 30.20.2014 року, у той час, як на першій сторінці цього акту зазначено, що він складений "за

Крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2015 року у справі № 904/7518/15, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції від 11.11.2015 року про визнання дійсним укладеного позивачем та відповідачем договору №2904/1 від 28.04.2014 року відмовлено. Залишаючи в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2015 року у справі № 904/7518/15 суд апеляційної інстанції, зокрема, зазначив, що позивач по справі №904/7518/15 обрав неналежний спосіб захисту прав та законних інтересів, однак при цьому дійшов висновку про відсутність доказів укладення позивачем з відповідачем договору підряду № 2904/1 від 28.04.2014 року.

Також судом враховано те, що акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 30.12.2014 року (на який є посилання в акті звірки) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за грудень 2014 року складені відповідачем на суму 217774,80 грн. , тоді як договором передбачено вартість робіт 200000,00 грн .

До того ж суд звертає увагу, що поточний рахунок зазначений у договорі , відмінний від рахунку , на який відбулося перерахування грошових коштів позивачем за спірними платіжними дорученнями .

Відтак, у суду відсутні підстави вважати договір за номером 2904/1 та датований 28.04.2014 року укладеним між сторонами .

Як одним із доказів існування між сторонами договірних відносин відповідачем залучено до матеріалів справи скановану копію акту звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2014 року - 25.06.2015 року, підписаного за твердженням відповідача, бухгалтером позивача з проставленням печатки позивача. Після роздрукування сканованої копії відповідачем рукописним способом заповнено праву частину акту звірки із зазначенням про оплату саме за виконані роботи (що слідує з обставин описаного відповідачем способу отримання акту звірки - у сканованому вигляді електронною поштою від позивача, і сканована копія містить лише друкований текст та підпис і печатку позивача (за твердженням відповідача)).

Однак, вказаний акт звірки не містить даних про те, за яким договором здійснена звірка розрахунків. Крім того, як вже зазначалося, права частина акту звірки із зазначенням про оплату саме за виконані роботи була заповнена відповідачем самостійно, без присутності позивача .

Позивач заперечує факт підписання акту звірки зі свого боку уповноваженою на це особою. Однак суд зазначає, що з урахуванням послідовного заповнення акту звірки (спочатку позивачем, а потім відповідачем - що слідує з обставин описаного відповідачем способу отримання акту звірки у сканованому вигляді електронною поштою від позивача), акт звірки на момент його підписання позивачем підтверджує лише факт перерахування коштів без прив'язки до договору чи конкретних робіт.

Щодо наявних у справі копій податкових накладних суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції станом на дату виникнення податкових зобов'язань) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Отже, відповідачем самостійно складені та зареєстровані вказані накладні; відповідальність щодо достовірності заповнення даних у податкових накладних покладається на особу, яка її заповнила.

Згідно наданої на запит суду відповіді Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вих.№15019/9/04-08-12-01-06 від 26.10.2016 року) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Теплогазстрой" зареєстровано податкову накладну №5 від 29.04.2014 року за надані послуги згідно договору №2904/1 від 28.04.2014 року на суму 100000,00 грн.

У той же час, суми, на які видані відповідачем податкові накладні позивачем не були включені до податкового кредиту, що підтверджується наданими Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області реєстрами виданих та отриманих позивачем податкових (а.с.4-38 Т.3).

Також у матеріалах справи наявні листи ОСОБА_3 обласного управління водних ресурсів та Фрунзенського міжрайонного управління водного господарства, а також пояснення надані на виконання ухвали суду від 01.11.2016 року, які також не підтверджують існування між сторонами договірних відносин.

Фрунзенське міжрайонне управління водного господарства у своїх поясненнях підтверджує лише існування договірних відносин між ним та відповідачем - укладення та виконання ними договору №1 від 15.08.2014 року на виконання робіт по поточному ремонту магістрального трубопроводу МТ Миколаївської зрошувальної системи Новомосковського району Дніпропетровської області, а також зазначає, що магістральний трубопровід Миколаївської зрошувальної системи Новомосковського району є державною власністю та перебуває на балансі управління відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності".

У поясненнях зазначає про те, що йому не відомо про правовідносин сторін спору між собою та про відсутність у нього інформації щодо інвесторів за кошти яких здійснювався ремонт магістрального водопроводу.

ОСОБА_3 обласного управління водних ресурсів № 2248/10-15 від 17.11.2015 року, № 2429/10-15 від 09.12.2015 року та №2021/10-16 від 11.11.2016 року також не визначають іншого замовника будівельних робіт, ніж Дніпропетровське обласне управління водних ресурсів, Фрунзенське міжрайонне управління водного господарства, на користь якого виконувалися роботи з капітального ремонту магістрального трубопроводу, та іншого замовника будівельних робіт на виконання робіт поза межами об'єкту будівництва: капітальний ремонту магістрального трубопроводу МТ Миколаївської зрошувальної системи Новомосковського району Дніпропетровської області, тобто на виконання робіт на трубопроводі, які не ввійшли до складу вище значеного об'єкту будівництва. Посилання в листі ОСОБА_3 обласного управління водних ресурсів № 2429/10-15 від 09.12.2015 року на ті обставини, що за відсутності достатнього фінансування у балансоутримувача зрошувальних систем - Фрунзенського міжрайонного управління водного господарства виконання робіт (поточний ремонт трубопроводу) проведене за кошти інвесторів, матеріали балансоутримувача не може вважатись належним доказом підтвердження існування між позивачем та відповідачем договірних відносин (укладення договору № 2904/1 від 28.04.2014 року).

Також, наявні в матеріалах справи письмові пояснення працівника відповідача ОСОБА_6 є внутрішнім документом відповідача, а тому не можуть достовірно підтверджувати обставини, викладені у поясненнях.

За таких обставин відповідачем не доведено та не підтверджено належними доказами наявності між сторонами договору саме за номером 2904/1 та датованим 28.04.2014 року.

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що позивачем перераховано на користь відповідача грошові кошти за платіжними дорученнями №238 від 29.04.2014 року, №409 від 03.09.2014 року та №638 від 02.10.2014 року із призначенням платежу "за роботи згідно договору №2904/1 від 28.04.2014 року".

Відповідач проти перерахування цих грошових коштів позивачем на свою користь не заперечує, зазначає, що дані кошти перераховані правомірно як плата за виконані роботи.

При цьому при новому розгляді справи відповідач жодного разу у судові засідання не з'явився, додаткових доказів на підтвердження своєї правової позиції не надав .

Вищим господарським судом України при перегляді даної справи ставилося питання щодо можливості призначення судової експертизи, на вирішення якої поставити питання що потребують спеціальних знань.

Суд, дослідивши наявні у справі матеріали, зазначає, що наявна у справі сканована копія акту звірки містить підпис невстановленої особи (відсутні прізвище та ініціали), матеріали справи містять заперечення позивача, що підпис на акті здійснено його бухгалтером. Таким чином, неможливо поставити на розгляд експерта питання, оскільки невідомо підпис якої особи необхідно перевіряти та у кого відбирати експериментальні зразки підписів.

Але, за результатами обставин у їх сукупності, проаналізувавши порядок підписання акту звірки, суд доходить до висновку що експертиза недоцільна і за своєю суттю. Так, навіть при встановленні дійсності підпису та печатки позивача на акті звірки, вказаний акт, зі сторони позивача, свідчить лише про перерахування коштів, без вказівки за які саме послуги вони перераховані та без посилань на зазначений у призначення платежу (у платіжних дорученнях) договір. Обставини перерахування коштів сторонами не заперечується. Тому результат експертизи не вплине на розгляд справи. Рукописний текст же нанесений після підписання акту звірки позивачем і тому не може бути розцінений як визнання позивачем обставин, що містяться у рукописній частині акту звірки.

Отже, за результатами нового розгляду справи, можна зробити узагальнюючий висновок про те, що підстава, зазначена у призначенні платежу - договір саме за номером 2904/1 та датований 28.04.2014 року - відсутня . При цьому призначення платежу сторонами не змінювалося . Таким чином, саме ці кошти із призначенням платежу №2904/1 від 28.04.2014 року перераховані безпідставно.

При цьому суд зазначає, що встановлення фактичного виконання чи невиконання робіт (взагалі, на підставі інших правовідносин між сторонами) виходить за межі предмету судового розгляду. Судом встановлено, що роботи, якщо вони і виконувалися, то виконувалися не на підставі договору №2904/1 від 28.04.2014 року, якого не існує. Разом з тим, відповідач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Горького" заборгованості за фактично виконані підрядні роботи, якщо доведе фактичне їх виконання на замовлення позивача.

Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами договору №2904 від 28.04.2014 року, тому саме такої підстави для перерахування коштів немає. Відтак, матеріалами справи підтверджується безпідставне перерахування позивачем на користь відповідача 200000,00 грн., а тому суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 24.02.2014 року у справі № 908/2082/13.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у покладаються на відповідача у розмірі 4000,00 грн.

Крім того, пунктом п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Таким чином, оскільки дана справа переглядалась в апеляційному і касаційному порядку, за результатами яких передана на новий розгляд, при новому розгляді справи суд має розподілити судові витрати за розгляд апеляційної та касаційної скарги. У зв'язку з тим, що як апеляційну так і касаційну скаргу подавав відповідач по справі, а отже і сплачував за їх розгляд судовий збір, при новому розгляді у зв'язку із задоволенням позову судовий збір сплачений відповідачем за розгляд апеляційної та касаційної скарг покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Теплогазстрой" (50011, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дмитра Донського, буд. 25-А, ідентифікаційний код 33416308) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Горького" (51254, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Миколаївка, вул. Коцюби, буд. 1, ідентифікаційний код 30094098) безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 4 000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 18.11.2016 року.

Суддя О.М. Крижний