Постанова

від 16.11.2016 по справі 903/11/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 903/11/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача - ТОВ "Завод Термолітмаш" на додаткове рішення господарського суду Волинської області від 11 жовтня 2016 року у справі №903/11/14 (суддя Кравчук А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Термолітмаш"

до Публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод"

про стягнення 848129,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням господарського суду Волинської області (суддя Кравчук А.М.) від 11 жовтня 2016 року у справі №903/11/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Термолітмаш" до Публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод" про стягнення 848129,6 грн. частково задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод" №16/442 від 26 липня 2016 року про ухвалення додаткового рішення у справі №903/11/14. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Термолітмаш" (72316, Запорізька обл., вул. Індустріальна, буд 30/4, код 36064603) на користь Публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод" (45407, Волинська обл., м.Нововолинськ, вул. Луцька, 29; код 05799344) 4916,47 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору за подачу апеляційної скарги №14/65 від 19.02.2014 року, 13357 грн. 60 коп. витрат на проведення судової експертизи, а всього 18274 грн. 07 коп. (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят чотири гривні 07 коп.).

Вказане рішення обґрунтовано тим, що повідомлення про неможливість надання висновку є одним з двох документів, який може бути наданий за наслідком проведення експертизи, що свідчить про факт виконання експертом ухвали суду від 25 липня 2014 року у справі №903/11/14 про призначення експертизи. Згідно акту надання послуг №70 від 13 травня 2015 року вартість витрат на проведення інженерно-технічної експертизи складає 13357 грн. 60 коп.. Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що наявні правові підстави для задоволення заяви ПАТ “Нововолинський ливарний завод” про прийняття додаткового рішення про стягнення з ТзОВ “Завод Термолітмаш” на користь ПАТ “Нововолинський ливарний завод” витрат на проведення судової експертизи в розмірі 13357 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції додатковим рішенням, позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Термолітмаш" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення господарського суду Волинської області від 11 жовтня 2016 року у справі №903/11/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви №16/442 від 26 липня 2016 року Публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод" про ухвалення додаткового рішення у справі відмовити. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що як вбачається з матеріалів справи №903/11/14, 18 травня 2015 року на адресу господарського суду Волинської області від Незалежного інституту судових експертиз було надіслано повідомлення про неможливість надання висновку судової інженерно-технічної експертизи №8240, складене 13 травня 2015 року. Тобто, призначена ухвалою суду від 25 липня 2014 року інженерно-технічна експертиза не була проведена. Норма статті 49 ГПК України передбачає розподіл судових витрат у разі проведення судової експертизи. Оскільки, фактично експертизу проведено не було, заява ПАТ "Нововолинський ливарний завод" про стягнення з позивача витрат на проведення судової експертизи в розмірі 25000,00 грн. до задоволення не підлягала. Судом першої інстанції не було враховано тієї обставини, що витрати по проведенню експертизи ухвалою господарського суду Волинської області від 25 липня 2014 року було покладено на обидві сторони порівну. ТОВ "Завод Термолітмаш" також оплатило свою частину вартості експертизи. При цьому, отримавши повну оплату вартості експертизи, Незалежний інститут судовий експертиз не повернув надміру сплачені кошти жодній із сторін. Відтак, незрозумілим вбачається, з яких причин суд першої інстанції, що на оплату фактично проведених робіт експертної установи спрямовані саме кошти, сплачені ПАТ "Нововолинський ливарний завод", а не ТОВ "Завод Термолітмаш". У повідомленні про неможливість надання висновку судової інженерно-технічної експертизи судовий експерт посилається на те, що ПАТ "Нововолинський ливарний завод" не було затверджено запропонований йому технологічний регламент проведення контрольних порівняльних плавок, внаслідок чого виявилось неможливим провести контрольні порівняльні плавки на електропечах ДСП-3,0 №3 та ДСП-3,0 №4. Крім того, відповідач не забезпечив фахівцям Незалежного інституту судових експертиз доступ до досліджу вальної печі з метою проведення натурного обстеження. Таким чином, фактично експертиза не була проведена з вини відповідача. У зв'язку з цим, безпідставним є стягнення з позивача другої частини вартості не проведеної експертизи, половину з якої позивач оплатив на виконання ухвали суду. Крім того, апелянт зазначає, що із матеріалів справи вбачається, що відповідач під час розгляду справи не звертався до суду із вимогою про розподіл витрат з оплати призначеної судом експертизи. Відтак, підстав для задоволення заяви в цій частині не вбачається.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2016 року у справі №903/11/14 апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 16 листопада 2016 року.

Від відповідача - ПАТ "Нововолинський ливарний завод" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване додаткове рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 4 ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2016 року у справі №903/11/14 явка представників сторін визначалась на їх розсуд.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, додаткове рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08 січня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Термолітмаш" звернулось з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод" про стягнення 848129,60 грн..

Враховуючи заяву про уточнення позовних вимог від 05 лютого 2014 року, ТОВ "Завод Термолітмаш" просив стягнути з ПАТ "Нововолинський ливарний завод" 502863,82 грн., з них: 450000 грн. заборгованості, 38328,20 грн. пені за період з 26 грудня 2012 року по 26 червня 2013 року, 14535,62 грн. процентів річних.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач не виконав умов договору на виготовлення і поставку обладнання №50 від 07 лютого 2011 року з врахуванням укладених до нього додаткових угод №№1, 2, 3 щодо оплати проведеної модернізації дугової сталеплавильної печі ДСП-3.

Рішенням господарського суду Волинської області від 05 лютого 2014 року у справі №903/11/14 (суддя Гончар М.М.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Термолітмаш" було задоволено частково: постановлено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термолітмаш" 450000 грн. заборгованості, 27110 грн. 65 коп. пені, 14535 грн. 62 коп. процентів річних, 9832,93 грн. витрат по сплаті судового збору, в решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2014 року рішення господарського суду Волинської області від 05 лютого 2014 року у справі №903/11/14 було скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю; постановлено стягнути із ТОВ “Завод Термолітмаш” на користь ПАТ „Нововолинський ливарний завод" 4916,47 грн. витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 червня 2014 року у справі №903/11/14 рішення господарського суду Волинської області від 05 лютого 2014 року, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Рішенням господарського суду Волинської області від 11 червня 2015 року у справі №903/11/14 (суддя Якушева І.О.) у задоволенні позову ТОВ “Завод Термолітмаш” до ПАТ „Нововолинський ливарний завод" про стягнення 848129,60 грн. було відмовлено.

Під час нового розгляду справи в суді першої інстанції позивач збільшив розмір позовних вимог, також судом було здійснено процесуальне правонаступництво шляхом заміни сторони у справі - позивача ТОВ “Термолітмаш” на його правонаступника - ТОВ “Завод Термолітмаш”.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03 березня 2016 року рішення господарського суду Волинської області від 11 червня 2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 13 липня 2016 року рішення господарського суду Волинської області від 11 червня 2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03 березня 2016 року залишено без змін.

01 серпня 2016 року до господарського суду Волинської області надійшла заява №16/442 від 26 липня 2016 року Публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод" про ухвалення додаткового рішення у справі №903/11/14 про стягнення з ТОВ “Завод Термолітмаш” на користь ПАТ “Нововолинський ливарний завод” понесених ним судових витрат в сумі 29916,47 грн. в тому числі: 4916,47 грн. судового збору та 25000 грн., оплачених за судову експертизу.

На обґрунтування заяви заявник посилається на те, що господарським судом Волинської області при винесенні рішення від 11 червня 2015 року не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, які були понесені ПАТ “Нововолинський ливарний завод” в зв'язку зі сплатою судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 4916,47 грн. та оплатою призначеної судом технічної експертизи в сумі 25000 грн..

Ухвалою господарського суду Волинської області від 09 серпня 2016 року заява №16/442 від 26 липня 2016 року про ухвалення додаткового рішення у справі 903/11/14 була залишена без задоволення.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод" на ухвалу господарського суду Волинської області від 09 серпня 2016 року у справі № 903/11/14 було задоволено частково, ухвалу господарського суду Волинської області від 09 серпня 2016 року у справі №903/11/14 скасовано, заяву Публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод" про прийняття додаткового рішення у справі №903/11/14 передано на розгляд до господарського суду Волинської області, оскільки місцевий суд дійшов помилкових висновків про відсутність правових підстав для винесення додаткового рішення у справі №903/11/14 щодо розподілу судового збору в сумі 4916,47 грн. за подання апеляційної скарги ПАТ “Нововолинський ливарний завод” на первісне рішення господарського суду Волинської області від 05 лютого 2014 року у справі №903/11/14 та неправомірно відмовив у задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення у справі №903/11/14 щодо перерозподілу судових витрат, які були понесені відповідачем на оплату судової експертизи.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення заяви ПАТ “Нововолинський ливарний завод” про прийняття додаткового рішення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 88 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:

1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;

2) не вирішено питання про розподіл судових витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Коли ж приймається нове судове рішення апеляційної інстанції після скасування судового рішення місцевого господарського суду, або судом касаційної інстанції після скасування судових рішень судів нижчих інстанцій, то розподіл сум судового збору здійснюється постановою відповідно апеляційної або касаційної інстанцій, який прийняв нове рішення.

Як вбачається судами обох інстанцій з матеріалів справи, приймаючи 11 червня 2015 року рішення у справі №903/11/14, господарським судом Волинської області не було розподілено судові витрати в частині сплаченого за подачу апеляційної скарги ПАТ "Нововолинський ливарний завод" судового збору в розмірі 4916,47 грн.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що ПАТ "Нововолинський ливарний завод" на рішення господарського суду Волинської області від 05 лютого 2014 року було подано апеляційну скаргу №14/65 від 19 лютого 2014 року, а до апеляційної скарги ним було додано платіжне доручення №188 від 11 лютого 2014 року про оплату 4916,47 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Оскільки в подальшому постановою Вищого господарського суду України від 18 червня 2014 року у справі №903/11/14 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2014 року було скасовано, а справу №903/11/14 передано на новий судовий розгляд то, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, господарський суд, приймаючи за результатами нового розгляду 11 червня 2015 року рішення у справі, мав би розподілити судовий збір, в тому числі й сплачений за подання апеляційної скарги.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З огляду на приписи частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що при новому судовому розгляді у задоволенні позову ТОВ “Завод Термолітмаш” було відмовлено, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення заяви ПАТ “Нововолинський ливарний завод” в частині ухвалення додаткового рішення про стягнення із ТОВ “Завод Термолітмаш” на користь ПАТ “Нововолинський ливарний завод” 4916,47 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору за подачу апеляційної скарги №14/65 від 19 лютого 2014 року.

Відповідно до частини 6 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову – на відповідача; при відмові в позові – на позивача.

Відповідно до пункту 1.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5 (надалі - Інструкція), строк проведення експертизи починається з робочого дня, наступного за днем надходження матеріалів до експертної установи, і закінчується у день складання висновку експерта (повідомлення про неможливість надання висновку).

Отже, за наслідком проведення експертизи експертом приймається один із двох документів – висновок експерта або повідомлення про неможливість надання висновку.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, законодавством, зокрема і вищенаведеною частиною 6 статті 49 ГПК України визначено порядок розподілу судових витрат за проведення судової експертизи, а не за її завершення з оформленням висновку експерта. Наведене узгоджується з пунктом 1.13 Інструкції в контексті можливості проведення експертизи з оформленням повідомлення про неможливість надання висновку. Повідомлення про неможливість надання висновку за Інструкцією є самостійним експертним документом, який може бути складений за наслідком проведення експертизи.

З матеріалів справи колегією суддів вбачається, що ухвалою господарського суду Волинської області від 25 липня 2014 року у справі №903/11/14 було призначено судову інженерно-технічну експертизу, проведення якої покладено на ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз".

18 травня 2015 року на адресу господарського суду Волинської області надійшло повідомлення ТОВ "НІСЕ" №8240 про неможливість надання висновку судової інженерно-технічної експертизи.

Як вбачається з лита ТОВ "НІСЕ" №538 від 13 вересня 2016 року під час здійснення експертом підготовчих дій для проведення експертизи було понесено витрати, зокрема, на оплату робочих годин експерта при детальному вивченні матеріалів справи; роботу секретаріату; витрати на кореспонденцію.

Згідно акту надання послуг №70 від 13 травня 2015 року, який підписаний між ТОВ "НІСЕ" та ПАТ "Нововолинський ливарний завод" вартість витрат на проведення інженерно – технічної експертизи складає 13357 грн. 60 коп. /т.3, а.с.70/.

Тобто, на виконання ухвали господарського суду Волинської області від 25 липня 2014 року експертом було здійснено ряд підготовчих дій для проведення експертизи, однак за наслідком обставин, що склались та не залежали від дій експерта, останній повідомив суд про неможливість дачі висновку.

З викладених норм права вбачається, що повідомлення про неможливість надання висновку є одним з двох документів, який може бути наданий за наслідком проведення експертизи, що свідчить про факт виконання експертом ухвали господарського суду Волинської області від 25 липня 2014 року у справі №903/11/14 про призначення експертизи.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ПАТ “Нововолинський ливарний завод” про прийняття додаткового рішення про стягнення з ТОВ “Завод Термолітмаш” на користь ПАТ “Нововолинський ливарний завод” витрат на проведення судової експертизи в розмірі 13357 грн. 60 коп.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування додаткового рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Додаткове рішення господарського суду Волинської області від 11.10.16 року у справі №903/11/14 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ "Завод Термолітмаш" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 903/11/14 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.