cpg1251
ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.
Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.
УХВАЛА
іменем України
"17" листопада 2016 р. Справа № 817/660/16
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Шидловського В.Б.
суддів: Євпак В.В.
Капустинського М.М.,
за участю секретаря судового засідання Гунько Л.В.,
представника позивача: Онищука В.П.,
представника третьої особи: Гнатищина К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" серпня 2016 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області про стягнення пені за прострочення сплати бюджетної заборгованості ,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріанекс» (далі ТОВ «Тріанекс», Позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - ДПІ у м.Рівному, Відповідач) про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС у Рівненській області на користь ТОВ «Тріанекс» пені у розмірі 103 326,07 грн.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року позов задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України через управління Державної казначейської служби України у Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріанекс» пеню у розмірі 103 326 грн. 07 коп.
Присуджено на користь ТОВ «Тріанекс» за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області судові витрати в розмірі 1 549 грн.89 коп.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що у ДПІ у м.Рівному не було підстав для формування висновків до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, щодо відшкодування сум податку на додану вартість за вересень 2013 року у сумі 121 302 грн. та за жовтень 2013 року у сумі 124 002 грн., оскільки переплата по ІКПП за вказані періоди була відсутня за рахунок дій платника - ТОВ «Тріанекс».
Податковий орган посилається на ті підстави, що ТОВ «Тріанекс» задекларовано до сплати в бюджет деклараціями з податку на додану вартість за грудень 2014 року та січень 2015 року зобов'язань на загальну суму 226 203 грн., та не сплачено у встановлений законом строк; крім того ДПІ у м.Рівному посилається на завищення суми бюджетного відшкодування на 189 394 грн., що призвело до зменшення загальної переплати в ІКПП в автоматичному режимі в порядку черговості на загальну суму 415 597 грн., в тому числі по деклараціях з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2013 року по яких був наявний залишок бюджетного відшкодування на суму 245 304 грн.
Як встановлено з матеріалів справи, ТОВ «Тріанекс» зареєстроване 06.10.1994 року Виконавчим комітетом Рівненської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 06.10.1994р., номер запису 16081200000000469. Форма власності приватна. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 22557008. Місцезнаходження товариства відповідно до установчих документів м.Рівне, вул.Соборна, буд.446. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 06.04.1995 року за № 040/0045, перебуває на обліку у ДПІ у м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.04.2012 року за № 200039045, виданого ДПІ у м.Рівному, товариство було зареєстрованим платником податку на додану вартість. Індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 225570017164. Фактичні види діяльності ТОВ «Тріанекс» експорт зернових та технічних культур, діяльність автомобільного вантажного транспорту та виконання будівельних робіт. Основним видом діяльності є діяльність автомобільного вантажного транспорту.
ТОВ «Тріанекс») було подано до Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі по тексту ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області), правонаступником якої є ДПІ у м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області, податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року (вх. № 9066166120 від 18.10.2013 року), згідно якої: від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту відображена у р.19 податкової декларації, складає 124 002,00 грн.; сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларована на рахунок платника у банку, відображена у р.23.1 декларації становить 218 205,00 грн., яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: серпень 2013 року складає 218 205,00 грн. Також, ТОВ «Тріанекс» було подано до ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року (вх. №9074346811 від 19.11.2013 року), згідно якої: від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту відображена у рядку 19 податкової декларації, складає 272 866,00 грн.; сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларована на рахунок платника у банку, відображена у р.23.1 декларації становить 124 002,00 грн., яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: вересень 2013 року складає 124 002,00 грн.
За фактом подання вищевказаних декларацій з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2013 року ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Тріанекс» з питань правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого на рахунок платника у банку по декларації за вересень та жовтень 2013 року.
За наслідками проведення позапланової виїзної документальної перевірки ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріанекс» код ЄДРПОУ 22557008 від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого на рахунок платника у банку по деклараціях за вересень та жовтень 2013 року» від 12.12.2013 року №21/17-16-15-01/22557008.
У відповідності до акту перевірки встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.200.2 ст.200, п.200.3 ст.200, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2013 року на 121 302,00 грн. та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2013 року на 124 002,00 грн.; завищено від'ємне значення з податку на додану вартість (р.19) за жовтень 2013 року на суму 272 866,00 грн., завищено від'ємне значення з податку на додану вартість (р.24) за жовтень 2013 року на суму 65 670,00 грн.; занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 167 650,00 грн.
За наслідками проведеної перевірки ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 26.12.2013 року №00001021544, яким ТОВ «Тріанекс» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 245 304,00 грн. (в т.ч. за вересень 2013 року на суму 12130200 грн., за жовтень 2013 року на суму 124002,00 грн.) та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 122652,00 грн. (в т.ч. за вересень 2013 року на суму 60651,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 62001,00 грн.); податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 26.12.2013 року № 00001031544, яким ТОВ «Тріанекс» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 338536,00 грн.; податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 26.12.2013 року № 0001041544, яким ТОВ «Тріанекс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 167 650,00 грн. (в т.ч. за основним платежем на суму 167650,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 83825,00 грн.).
Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Тріанекс» здійснило їх оскарження до Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі ГУ Міндоходів у Рівненській області).
Рішенням про результати розгляду скарги від 07.03.2014 року № 70/10/17-00-10-05-105/6 ГУ Міндоходів у Рівненській області скасувало податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області форми «Р» від 26.12.2013 року №00001041544 в частині збільшення зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 41912,50 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції; залишило без змін зазначене податкове повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 167650,00 грн. основного платежу і 41912,50 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції та податкові повідомлення-рішення форми «В1» від 26.12.2013 року № 00001021544 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 245304,00 грн. основного платежу і в сумі 122652,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, форми «В4» від 26.12.2013 року № 00001031544 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 338536,00 грн., а скаргу ТОВ «Тріанекс» від 03.01.2014 року № 001/14 (вхідний за № 4/10с ГУ Міндоходів у Рівненській області від 03.01.2014 року) в даних частинах без задоволення.
За результатами розгляду скарги та прийняття ГУ Міндоходів у Рівненській області Рішення про результати розгляду скарги від 07.03.2014 року №70/10/17-00-10-05-105/6 ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області було направлено для позивача нове податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17.03.2014 року № 0000341501, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 209562,50 грн. (в т.ч. за основним платежем у сумі 167650,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 41912,50 грн.).
Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Тріанекс» звернулося з адміністративним позовом до Рівненського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області: форми «В1» від 26.12.2013 року № 00001021544, яким ТОВ «Тріанекс» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 245304,00 грн. (в т.ч. за вересень 2013 року на суму 121302,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 124002,00 грн.) та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 122652,00 грн. (в т.ч. за вересень 2013 року на суму 60651,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 62001,00 грн.); форми «В4» від 26.12.2013 року № 00001031544, яким ТОВ «Тріанекс» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 338536,00 грн.; форми «Р» від 17.03.2014 року № 0000341501, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 209562,50 грн. (в т.ч. за основним платежем у сумі 167650,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 41912,50 грн.).
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року у справі № 817/1721/14 позов ТОВ «Тріанекс» задоволено повністю визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області: форми «В1» від 26.12.2013 року № 00001021544, яким ТОВ «Тріанекс» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 245304,00 грн. (в т.ч. за вересень 2013 року на суму 121302,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 124002,00 грн.) та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 122652,00 грн. (в т.ч. за вересень 2013 року на суму 60651,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 62001,00 грн.); форми «В4» від 26.12.2013 року № 00001031544, яким ТОВ «Тріанекс» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 338536,00 грн.; форми «Р» від 17.03.2014 року № 0000341501, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 209562,50 грн. (в т.ч. за основним платежем у сумі 167650,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 41912,50 грн.).
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 року у справі № 817/1721/14 апеляційну скаргу ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року без змін.
У відповідності до ч.3 ст.254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі (ч.5 ст.254 КАС України).
Постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року у справі № 817/1721/14 набрала законної сили 10.09.2014 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2015 року у справі №К/800/50167/14 касаційну скаргу ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області відхилено, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 року у справі №817/1721/14 залишено без змін.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з ч.2 ст.14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 225 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Задовольняючи позовні вимоги з вказаної підстави, Вищий адміністративний суд України виходив з реальності господарських операцій господарські відносини з СФГ «Яворина», ПСП «Обрій», ІП «Агро-Вільд Україна», СФГ «Клепачі», ТОВ «Фаворит-Агро», ПАП «Богдан», згідно укладених договорів поставки сільськогосподарської продукції, обґрунтувавши цей висновок тим, що позивач на підтвердження права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість на рахунок, надав належно оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (рахунками-фактурами, накладними, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями). Отримана сільськогосподарська продукція була передана на відповідальне зберігання, що підтверджується договорами про надання послуг.
З огляду на наявність у позивача таких документів судами було зроблено висновок про не доведення в судовому процесі з боку ДПІ і м.Рівному відстутність проведення господарських операцій і таким чином доведено право ТОВ «Тріанекс» на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
У апеляційній скарзі податковий орган зазначає, що нарахування та списання сум в ІКПП здійснюється в автоматичному режимі та в календарній черговості згідно алгоритму програмного забезпечення, розробленого ДФС України. Тому вважає, що є помилковим твердження ТОВ «Тріанекс», що з 30.09.2014 року сума бюджетного відшкодування за деклараціями з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2013 року, яка в загальному розмірі складає 245 304 грн., набула статусу заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
З матеріалів справи встановлено, що за фактом отримання ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 року у справі № 817/1721/14 представник ТОВ «Тріанекс» звернувся з адвокатським запитом від 22.09.2014 року № 22-09/1 до ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області щодо надання інформації про подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету та орієнтованої дати відшкодування.
ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області листом від 29.09.2014 року №18414/17-16-15-01 у наданні запитуваної інформації позивачу відмовлено. Одночасно повідомлено, що податковим органом подано касаційну скаргу на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року та на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 року у справі № 817/1721/14. Додатково повідомлено, що по закінченню судового оскарження бюджетне відшкодування по податку на додану вартість ТОВ «Тріанекс» буде включено в графу 1 Інформації про можливі обсяги відшкодування.
ТОВ «Тріанекс» вважаючи таку бездіяльність ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області протиправною звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності ДПІ у м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області, що виразилась у неподанні до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, яка належить до відшкодування ТОВ «Тріанекс» за вересень 2013 року у розмірі 121302,00 грн., за жовтень 2013 року у розмірі 124002,00 грн.; стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України в Рівненській області на користь ТОВ «Тріанекс» заборгованості по податку на додану вартість у розмірі 245304,00 грн. (в т.ч. за вересень 2013 року у розмірі 121302,00 грн., за жовтень 2013 року у розмірі 124002,00 грн.).
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.11.2014 року у справі № 817/3054/14 позов ТОВ «Тріанекс» задоволено повністю визнано протиправною бездіяльність ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області, що виразилась у неподанні до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, яка належить до відшкодування ТОВ «Тріанекс» за вересень 2013 року у розмірі 121302,00 грн., за жовтень 2013 року у розмірі 124002,00 грн. та стягнуто з Державного бюджету України через ГУ ДКС України в Рівненській області на користь ТОВ «Тріанекс» заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 245304,00 грн. (в т.ч. за вересень 2013 року у розмірі 121302,00 грн., за жовтень 2013 року у розмірі 124002,00 грн.).
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року у справі № 817/3054/15 апеляційну скаргу ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.11.2014 року без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.03.2016 року у справі №К/800/9285/15 касаційну скаргу ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області відхилено, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.11.2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року залишено без змін.
За правилами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
В силу вимог пункту 200.4 цієї ж статті ПК при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації (підпункт "б").
Згідно з пунктом 200.14 статті 200 ПК, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Відповідно до пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 28.11.2014 року у справі № 817/3054/14 набрала законної сили згідно з ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року, таким чином процедура судового оскарження закінчилась з набранням рішенням суду законної сили.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне законодавство ставить за обов'язок органу державної податкової служби подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету після закінчення процедури адміністративного оскарження результатів перевірки сум податку, заявлених до відшкодування.
При цьому, з огляду на те, що за змістом підпункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України орган що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням, закінчення процедури судового оскарження слід пов'язувати саме з часом набрання рішенням суду законної сили.
Таким чином, після закінчення установлених чинним законодавством строків у результаті невчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість. Судами встановлено факт заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість. Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.
Податковий орган у апеляційній скарзі зазначає, що 19.04.2016 року за виконавчим листом по справі № 817/3054/14 з Державного бюджету було відшкодовано ТОВ «Тріанекс» заборгованість з податку на додану вартість за вересень 2013 року у сумі 121 302 грн. та за жовтень 2013 року у сумі 124 002 грн. Таким чином, податковий орган вважає, що ТОВ «Тріанекс» було отримано суму бюджетного відшкодування і обов'язок бюджету перед підприємством було виконано, що, у свою чергу, виключає підстави у ТОВ «Тріанекс» для стягнення пені з Державного бюджету України.
Зазначена підстава податкового органу спростовується наступним. Пунктом 200.23 ст. 200 ПК передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
19.04.2016 року ТОВ «Тріанекс" було відшкодовано заборгованість по податку на додану вартість за вересень 2013 року у розмірі 121302,00 грн., за жовтень 2013 року у розмірі 124002,00 грн. на розрахунковий рахунок, що підтверджується меморіальним ордером від 19.04.2016 року № 5976 та банківською випискою від 19.04.2016 року.
В силу вимог п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України за № 2755-VI від 02.12.2010 року (із наступними змінами та доповненнями) за період з 30.09.2014 року по 19.04.2016 року (включно) на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 245 304 грн. 00 коп. нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Розрахунок пені здійснюється по формулі: (Сума заборгованості) х (120% облікової ставки НБУ)/100%/365 днів х (Кількість днів), де: 245304,00 грн. сума заборгованості; 30.09.2014 року дата набуття статусу заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість; 19.04.2016 року дата погашення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість; 567 кількість прострочених днів.
Облікові ставки Національного банку України (далі НБУ) за період заборгованості: 17.07.2014 року 12,5% (Постанова НБУ від 15.07.2014 року № 417), 13.11.2014 року 14% (Постанова НБУ від 12.11.2014 року № 719), 06.02.2015 року 19,5% (Постанова НБУ від 04.02.2015 року № 81), 04.03.2015 року 30,0% (Постанова НБУ від 02.03.2015 року № 154), 28.08.2015 року 27,0% (Постанова НБУ від 27.08.2015 року № 557), 25.09.2015 року 22,0% (Постанова НБУ від 24.09.2015 року № 627), 30.10.2015 року 22,0% (Постанова НБУ від 29.10.2015 року № 750), 18.12.2015 року 22,0% (Постанова НБУ від 17.12.2015 року № 894), 28.01.2016 року 22,0% (Постанова НБУ від 28.01.2016 року № 40), 03.03.2016 року 22,0% (Постанова НБУ від 03.03.2016 року № 135).
Отже, з 30.09.2014 року по 12.11.2014 року кількість днів становить 44, розрахункова ставка 15%, пеня становить 4435,63 грн.; з 13.11.2014 року по 05.02.2015 року кількість днів становить 95, розрахункова ставка 16,8%, пеня становить 10726,17 грн.; з 06.02.2015 року по 03.03.2015 року кількість днів становить 16, розрахункова ставка 23,4%, пеня становить 2516,21 грн.; з 04.03.2015 року по 27.08.2015 року кількість днів становить 177, розрахункова ставка 36%, пеня становить 42824,03 грн.; з 28.08.2015 року по 24.09.2015 року кількість днів становить 28, розрахункова ставка 32,4%, пеня становить 6096,98 грн.; з 25.09.2015 року по 19.04.2016 року кількість днів становить 207, розрахункова ставка 26,4%, пеня становить 36727,05 грн. Всього пеня становить 103326,07 грн..
Таким чином, враховуючи, що позивачем виконані всі необхідні умови для своєчасного отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а Відповідач не вчинив визначених законом дій, спрямованих на своєчасне перерахування позивачу бюджетного відшкодування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Тріанекс» про стягнення з Державного бюджету України на його користь пені у розмірі 103 326,07 грн.
Також у апеляційні скарзі ДПІ у м.Рівному посилається на невідповідність способів захисту з боку ТОВ «Тріанекс». На підтвердження своєї позиції податковий орган зазначає правову позицію Верховного Суду України, відповідно до якої платник податку на додану вартість має право на повернення коштів лише після складення фіскальними органами висновків про повернення коштів з бюджету та передачу таких висновків для органів казначейства. Тому, правильним способом захисту є вимога про зобов'язання фіскального органу казначейства висновку про суму, яка підлягає відшкодуванню та (або) поверненню з бюджету. Таким чином ДПІ у м.Рівному дійшла висновку, що ТОВ «Тріанекс» було отримано бюджетне відшкодування в обхід зазначеного алгоритму відшкодування заборгованості з бюджету, визначеному законодавцем у Податковому кодексі України, тобто відшкодування відбулось в інший порядок, аніж шляхом відшкодування на основі висновку фіскального органу із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Наведений висновок судів не відповідає юридичному висновку Верховного Суду України, викладеному, зокрема, у його постанові від 16 вересня 2015 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Донагроімпекс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Управління Державної казначейської служби у м.Донецьку Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Так, у цій постанові Верховний Суд України зауважив, що «рішення судів про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. В цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету».
Відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Однак у справі, що переглядається, суд вважає за необхідне у порядку абзацу другого частини першої цієї ж статті Кодексу адміністративного судочинства України відступити від викладеної правової позиції Верховного Суду України з наступних мотивів.
Частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. У такому разі не відбувається перебирання непритаманних суду повноважень державного органу (за відсутності обставин для застосування дискреції), а здійснюється виконання судом власної компетенції з відновлення порушеного права.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, згідно з яким стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби (пункт 23).
Таким чином, наведеним підзаконним нормативно-правовим актом безпосередньо передбачено можливість ухвалення на користь особи судового рішення про стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ і встановлено особливості процедури такого стягнення; у рамках цієї процедури особа зобов'язана подати до казначейства документи, наведені у пункті 6 зазначеного Порядку, якими є, зокрема, відповідна заява, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).
Відсутність у Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39, (на який послався Верховний Суд України на обґрунтування своєї позиції) прописаного механізму бюджетного відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення не є достатнім підґрунтям для висновку про відсутність даного способу захисту у національній правовій системі взагалі. До того ж, цей Порядок визначає механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість та не регулює питання погашення простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ.
Частиною першою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В силу частини четвертої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що «спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення».
Водночас у постанові від 16 вересня 2015 року (у згаданій справі за позовом приватного акціонерного товариства «Донагроімпекс») Верховним Судом України зроблено висновок, що стягнення бюджетного відшкодування не є належним способом захисту порушеного права, яким у розглядуваній категорії спорів має бути вимога про зобов'язання податковий орган надати висновок про суму бюджетного відшкодування.
Втім у спірних правовідносинах вирішення питання про надання висновку не забезпечує погашення заборгованості держави перед боржником, а тому сприяє лише частковому відновленню порушеного права. Неприпустимою є відмова особі в задоволенні позовних вимог лише на тій підставі, що така особа прагне відновити порушене право у повному обсязі. До того ж, наявність рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати висновок про суму податку, яка підлягає поверненню платникові з бюджету, та примусове виконання такого рішення не виключає виникнення подальшого спору щодо цієї ж суму бюджетного відшкодування у разі неперерахування коштів на рахунок платника на підставі виданого висновку.
З огляду на гарантоване статтею 55 Конституції України право особи захищати свої права будь-яким, незабороненим законодавством способом, з урахуванням наявності у чинному законодавстві механізму стягнення надміру сплачених коштів з державного бюджету на підставі судового рішення та вимог статті 13 Конвенції щодо ефективності правового захисту суди правомірно задовольнили розглядувані позовні вимоги у повному обсязі, визнавши протиправною бездіяльність податкового органу та безпосередньо стягнувши з Державного бюджету України бюджетну заборгованість на користь платника.
Задовольняючи позовні вимоги попередні судові інстанції виходили із того, що позивачем виконані всі необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а ДПІ у м.Рівному не вчинено визначених законодавством дій, спрямованих на перерахування позивачу бюджетного відшкодування та зробили висновок про необхідність захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності ДПІ у м.Рівному та стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Тріанекс» заборгованості по податку на додану вартість у розмірі 245 304,00 грн.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем виконані всі необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області не вчинив визначених законом дій, спрямованих на перерахування позивачу бюджетного відшкодування, а відтак позовні вимоги ТОВ «Тріанекс» про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС у Рівненській області на користь ТОВ «Тріанекс» пені у розмірі 103 326, 07 грн. є обґрунтованими.
В силу вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про задоволення позовних вимог з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" серпня 2016 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя В.Б. Шидловський
судді: В.В. Євпак
М.М. Капустинський
Повний текст cудового рішення виготовлено "17" листопада 2016 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріанекс" вул.Соборна,446,м.Рівне,33024
3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023
4-третій особі: Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області - вул.С.Петлюри,13,м.Рівне,33028,
Суд | Житомирський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 17.11.2016 |
Оприлюднено | 23.11.2016 |
Номер документу | 62819357 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Васильєва І.А.
Адміністративне
Житомирський апеляційний адміністративний суд
Шидловський В.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні