Ухвала

від 07.11.2016 по справі 368/1611/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., ЗавгородньоїІ.М., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Кагарлицької районної державної нотаріальної контори Київської області, треті особи: Реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, Управління Держгеокадастру у Кагарлицькому районі, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: Кагарлицька районна державна нотаріальна контора Київської області, Мирівська сільська рада Кагарлицького району Київської області, про встановлення факту своєчасного отримання спадщини, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 29 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, який неодноразово уточнювала в процесі розгляду справи, та остаточно просила:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 25 червня 2005 року, видане Кагарлицькою районною державною нотаріальною конторою ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_10, зареєстроване у реєстрі за № 2310;

- скасувати розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 14 грудня 2005 року № 738 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_5;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 04 травня 2006 року, виданий Кагарлицькою районною державною адміністрацією ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 7,49 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_4, та скасувати державну реєстрацію цього акту;

- встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт прийняття ОСОБА_11 спадщини після смерті батька ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалася на те, що ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з сертифікатом серія НОМЕР_5 від 15 жовтня 2001 року належало право на земельну частку (пай) члена КСП «Дружба» розміром 2,62 умовних кадастрових гектари, а також право на земельну частку (пай) члена КСП «Дружба» розміром 2,62 умовних кадастрових гектари, як спадкоємцю після смерті його дружини ОСОБА_12, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав. Крім цього ОСОБА_10 належало два грошові вклади у відділені публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» № 3032/02 на рахунках НОМЕР_6, НОМЕР_1 та рахунках НОМЕР_7, НОМЕР_2, які належали його дружині ОСОБА_12

Позивачка вказувала, що після смерті ОСОБА_10 спадкоємцем першої черги був його син ОСОБА_11, а відповідачка ОСОБА_5, як рідна сестра ОСОБА_10, була спадкоємцем другої черги, проте рішенням Кагарлицького районного суду від 21 квітня 2005 року було встановлено факт, що вона прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 брата ОСОБА_10 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини, і на підставі цього рішення ОСОБА_5 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 червня 2005 року на дві земельні частки (паї) члена КСП «Дружба», а також грошові вклади.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 липня 2015 року, рішення Кагарлицького районного суду від 21 квітня 2005 року скасовано, заяву відповідача про встановлення факту прийняття спадщини залишено без розгляду.

Посилаючись на те, що на час смерті ОСОБА_10 у спадковому будинку проживав його син ОСОБА_11, який і вступив в управління та володіння спадковим будинком (проживав, підтримував, охороняв, ремонтував спадковий будинок аж до смерті ІНФОРМАЦІЯ_3), а також зазначаючи, що вона є єдиним спадкоємцем за законом після його смерті, ОСОБА_4 просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом, на обґрунтування якого посилалася на те, що вона своєчасно у шестимісячний строк прийняла спадщину після смерті брата ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та після смерті якого дійсно спадкоємцем першої черги залишився його син ОСОБА_11, проте він у шестимісячний термін не прийняв спадщини і не бажав її прийняти за життя, у зв'язку із чим ОСОБА_5 просила встановити факт своєчасного отримання спадщини.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 29 березня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом

від 25 червня 2005 року, видане Кагарлицькою районною державною нотаріальною конторою ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та зареєстроване у реєстрі за № 2310.

Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт прийняття ОСОБА_11 спадщини після батька ОСОБА_10

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 15 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 29 березня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 та задоволенні її, ОСОБА_5, зустрічного позову.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суди першої та апеляційної інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 , на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, врахували роз'яснення, викладені у п. п. 1, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», а також висновки, висловлені у постанові Верховного Суду України від 06 лютого 2013 року у справі № 6-167цс12, та виходили з того, згідно із довідкою виконавчого комітету Мирівської сільської ради Кагарлицького району ОСОБА_11 дійсно проживав та був зареєстрований на день його смерті за адресою: АДРЕСА_1, тобто у будинку своїх батьків, у зв'язку із чим дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факту прийняття ОСОБА_11 спадщини після смерті батька ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також судами правильно зазначено, що рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 21 квітня 2005 року, на підставі якого було заведено спадкову справу та видано ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом на два земельних сертифіката та грошові вклади, які належали померлим ОСОБА_12 та ОСОБА_10, скасовано ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 липня 2015 року і заяву ОСОБА_5 залишено без розгляду, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 червня 2005 року, у зв 'язку з тим , що ОСОБА_11 було вчинено усі дії, передбачені ст. 545 ЦК України в редакції 1963 року.

Правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, й про відмову в задоволенні позовних вимог

ОСОБА_4 в частині скасування розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 14 грудня 2005 року № 738 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність, оскільки вимоги пред'явлені до неналежних відповідачів.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 суди попередніх інстанцій вмотивовано виходили із відсутності достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх позовних вимог.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 29 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 червня 2016 року залишити без змін .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: Л.М. Мазур

І.М. Завгородня

О.В. Попович