Ухвала

від 17.11.2016 по справі 641/2903/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/790/1973/16 Головуючий І-ої інстанції

Справа № 641/2903/16-к ОСОБА_1

Категорія: ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

при секретарі ОСОБА_6 ,

за участю: прокурора ОСОБА_7 ,

захисника адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_9 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 та захисника адвоката ОСОБА_8 на вирок Комінтернівського районного суду м.Харкова від 13 червня 2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Зазначеним вироком

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Кременчук Полтавської області, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 24.12.2014 року Червонозаводським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.155 КК України до 2 років обмеження волі, із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки, -

визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України та йому призначено покарання1 рік 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст.71,72 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Червонозаводського районного суду м.Харкова від 24.12.2014р. і за сукупністю вироків призначено остаточне покарання 2 роки позбавлення волі.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи в сумі 368грн. 28коп.

Долю речових доказів вирішено у порядку ст.100 КПК України.

Як встановив суд, 11.12.2015 року близько 18 годин 20 хвилин, ОСОБА_9 , знаходячись в торговому залі магазину «ЦентрОбувь», у якому здійснює підприємницьку діяльність ТОВ «ТРЕЙДШУЗ» та який розташований на першому поверсі ТЦ«Сан-Молл» за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, буд.181, діючи з корисливих мотивів, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю спостереження за ним з боку третіх осіб, шляхом вільного доступу взяв з торгівельних стелажів та взув на себе у примірочній пару взуття, а саме кросівки ТМ «СENTRO» серії «GT-5563», білого кольору, розміром 41, вартість яких згідно висновку товарознавчої експертизи №5089 від 05.01.2016 становить 629 гривень 00 копійок, залишивши при цьому свою пару взуття у картонній коробці на стелажі у приміщенні магазину. Після чого ОСОБА_9 , не оплативши вищевказаний товар, пройшов повз касу та попрямував до виходу вказаного магазину, тобто виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено, оскільки спрацювала сигналізація на виході із магазину та керуюча магазином ОСОБА_11 закликала ОСОБА_9 припинити злочинні дії, тобто з причин, які не залежали від його волі. Своїми протиправними діями ОСОБА_9 намагався спричинити матеріальну шкоду ТОВ «ТРЕЙДШУЗ» на суму 629 гривень 00 копійок.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Як зазначає прокурор, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 вину в замаху на заволодіння майном, що належить ТОВ «ТРЕЙДШУЗ» визнав у повному обсязі, у зв`язку з чим судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тобто судовий розгляд проведений в порядку ст.349 КПК України. Разом з тим, як вказує прокурор, обвинуваченому ОСОБА_9 не роз`яснені положення ст.349 КПК України, що порушило його право на захист.

В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_8 просить змінити вирок та пом`якшити призначене ОСОБА_9 покарання. Вважає, що суд недостатньо врахував обставини, які пом`якшують покарання, а саме визнання ним вини у повному обсязі, щиросердне розкаяння, активне сприяння слідству у розкритті злочину. Зазначає, що обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав рецидив злочину, однак, на думку захисника, суд не врахував, що ОСОБА_9 вперше скоїв корисний злочин і цьому сприяло його тяжке матеріальне становище. Також просить врахувати, що ОСОБА_9 повернув викрадене майно, у зв`язку з чим потерпіла сторона вимог матеріального характеру до нього не має, а крім того, ОСОБА_9 має стійкі соціальні зв`язки проживає однією сім`єю з цивільною дружиною, якій допомагає матеріально, неофіційно працює. З урахуванням викладеного, захисник вважає, що покарання у виді арешту було б достатнім та необхідним для досягнення основної мети покарання.

Заслухавши доповідь судді, захисника адвоката ОСОБА_8 , яка просила задовольнити її апеляційну скаргу, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи викладені в ній доводи безпідставними, обвинуваченого, який просив задовольнити подані захисником та прокурором апеляційні скарги, прокурора, який підтримав та просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора з викладених в ній підстав, а апеляційну скаргу захисника вважав необґрунтованою, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці) за обставин, викладених у вироку, та про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_12 за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, які досліджувались за згодою усіх учасників провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, в частині допиту обвинуваченого, представника потерпілого та дослідження даних, що характеризують особу обвинуваченого.

Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції належно не роз`яснив обвинуваченому змісту ст.349 КПК України, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Так, в судовому засіданні 26.04.2016р. після оголошення прокурором обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_9 визнав себе винуватим у пред`явленому обвинуваченні та під час допиту надав суду пояснення щодо обставин вчинення ним злочину так, як це викладено в обвинувальному акті. Зазначив при цьому, що одразу після вчинення злочину намагався загладити свою вину, усунути наслідки крадіжки, дзвонив знайомому товаришу, щоб той привіз йому гроші на купівлю взуття, з метою підтвердження цих обставин просив викликати та допросити продавця магазину.

В судовому засіданні 31.05.2016р. після допиту в якості свідка продавця магазину обвинувачений повторно пояснив, що не оспорює фактичні обставини справи, визнає свою вину, при обговоренні питання щодо порядку подальшого дослідження доказів обвинувачений, його захисник та прокурор зазначили, що у зв`язку з визнанням обвинуваченим своєї вини, необхідності виклику та допиту інших свідків сторони обвинувачення немає та необхідно провести дослідження доказів в порядку ч.3 ст.349 КПК України. При цьому обвинувачений ОСОБА_12 у присутності захисника подав суду письмову заяву про проведення судового розгляду у порядку ч.3 ст.349 КПК України, в якій зазначив, що він розуміє зміст зазначених вимог КПК України, та що йому роз`яснені наслідки їх застосування, зокрема те, що він буде позбавлений можливості оскаржити в апеляційному порядку ті обставини, які він не оспорює (а.с.52). Подана обвинуваченим заява оголошена судом під час судового засідання 31.05.2016р. та підтримана обвинуваченим. Після цього ніхто з учасників кримінального провадження не заявляв про те, що йому не розяснено зміст положень ч.3 ст.349 КПК України.

Під час судового засідання 10.06.2016р. судом повторно ставилось питання про можливість закінчення судового розгляду в порядку ч.3 ст.349 КПК України. Під час обговорення цього питання прокурор ОСОБА_10 категорично наполягала на необхідності закінчення судового розгляду в порядку ч.3 ст.349 КПК України та не вбачала підстав для зміни встановленого порядку дослідження доказів у зв`язку з повним визнанням обвинуваченим своєї вини, просила суд перейти до судових дебатів, такої ж думки дотримались обвинувачений та його захисник.

На підставі цього слід дійти висновку, що суд належно з`ясував у сторін чи правильно вони розуміють зміст обставин, які ними не оспорювались, наслідки того, що вони не будуть досліджені судом, і не мав підстав сумніватися у добровільності їх позиції. Стосовно обвинуваченого про це додатково свідчить і зміст апеляційної скарги сторони захисту, де захисник оскаржує вирок виключно в частині призначеного покарання та не оспорює висновки суду у вироку про доведеність вини обвинуваченого в інкримінованому злочині, та не висловлює будь-яких доводів щодо недотримання судом вимог ч.3 ст.349 КПК України. Під час судового засідання захисник та обвинувачений також не зазначали про свою незгоду з таким порядком дослідження доказів в суді першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу й на те, що прокурор, зазначаючи в апеляційній скарзі про порушення судом положень ч.3 ст.349 КПК, не оспорює жодних доказів і встановлених у вироку у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, обставин вчиненого злочину, що вкотре свідчить про дотримання судом вимог кримінального процесуального закону.

Призначене обвинуваченому покарання за видом і розміром відповідає вимогам ст.65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є злочином середньої тяжкості, даних про особу ОСОБА_9 , який раніше судимий, офіційно не одружений, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо.

Крім того, суд врахував в якості обставини, що пом`якшує покарання, щире каяття обвинуваченого у вчиненому злочині, а в якості обставини, що його обтяжує рецидив злочинів, що відповідає вимогам ст.34 КК України, оскільки ОСОБА_9 , маючи судимість за умисний злочин, вчинив новий умисний злочин, чим спростовуються доводи захисника.

Отже, суд врахував, і це знайшло своє відображення у вироку, ті обставини, на які посилається захисник в апеляційній скарзі.

Тому колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання в межах санкції закону за злочин, у вчиненні якого його визнано винуватим, за видом і розміром в повній мірі відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і даним про його особу, є обґрунтованим та справедливим, а тому підстав для його пом`якшення колегія суддів не вбачає. При цьому колегія суддів враховує, що остаточне покарання ОСОБА_9 призначено за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України, оскільки він вчинив злочин під час іспитового строку за попереднім вироком, шляхом часткового, а не повного приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення або суттєво вплинути на його суть, апеляційним судом не встановлено, а тому підстави для скасування вироку відсутні.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення поданих прокурором та захисником апеляційних скарг.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора та захисника адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Комінтернівського районного суду м.Харкова від 13 червня 2016 року у відношенні ОСОБА_9 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_5