Постанова

від 31.10.2016 по справі 808/2830/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року 15год.12хв.Справа № 808/2830/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Сироватко Н.В.,

відповідача: представник Грамчук М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс"

до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови №000011 від 16.09.2016р. про накладення стягнень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс" (далі - позивач, ТОВ "Інтерсервіс") - звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову №000011 від 16.09.2016 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов з підстав, викладених в позовній заяві та зазначив, що споживач Воробко О.Б. (далі - споживач) придбав у магазині "Комфі" газову плиту, в ході експлуатації якої виявлені недоліки. Споживач звернувся до позивача для проведення гарантійного ремонту плити. Виробником плити HANSA видано акт від 02.09.2016 року про списання плити з причин її неремонтопридатності. Споживач 22.07.2016 року звернувся до Управління по захисту прав споживачів із заявою про порушення його прав. Відповідачем за результатами перевірки складено оскаржувану постанову, якою на позивача накладено штраф відповідно до ч. 1 статті 8 та статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" (за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених ч. 1 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів"). Однак, споживач будь-яких претензій до сервісного центру не мав, споживачу жодним чином не було відмовлено у реалізації його права на гарантійний ремонт. Сервісний центр не має в наявності запасних деталей фірми HANSA та отримати такі на протязі всього строку не мав можливості. Лише 02.09.2016 року отримано акт списання плити. Фактично позивачем перевищено строк виконання робіт, що встановлений договором між виконавцем та споживачем, а не відмовлено споживачу в реалізації його прав, установлених ч. 1 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів". Таким чином оскаржувана постанова винесена з підстав, які не відповідають фактичним обставинам справи. Представник позивача просить позов задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що виконавець несе відповідальність за якість і безпеку виконаних робіт, термін їх виконання та зберігання товару, прийнятого на гарантійний ремонт. При цьому порядок не містить у собі включень чи застережень стосовно відсутності запасних деталей при виконанні гарантій зобов'язань. Оскільки, виконавцем гарантійних зобов'язань є товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс", то саме до нього застосовано стягнення, передбачені статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів". Позивач відмовив споживачу в реалізації його права, передбаченого ч. 1 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме не у встановлені законодавством строки виконав гарантійні зобов'язання. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що 07.03.2016 споживач Воробко О.Б. придбав у магазині "Комфі" газову плиту HANSA, в ході експлуатації якої виявлено недоліки, а саме відчувався різкий запах при нагріванні духової шафи. Споживач звернувся до позивача (в сервісний центр) для проведення гарантійного ремонту. Позивачем 22.04.2016 видана квитанція № 37056372, в якій зазначено, що термін проведення гарантійного ремонту у разі необхідності може бути продовжений до 90 днів (а.с.51).

Позивач здійснив замовлення запасних частин для ремонту плити. Зважаючи, що деталі для ремонту плити не надійшли, позивач ініціював списання виробу HANSA.

02.09.2016 виробником плити HANSA наданий акт № 3705637 списання плити через її неремонтопридатність, який 08.09.2016 вручений споживачу.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами (а.с.28, 31, 32, 33, 34, 51).

22.07.2016 споживач звернувся до відповідача із заявою щодо вжиття заходів по захисту його прав (а.с.29-30).

06 вересня 2016 року уповноваженими особами відповідача проведено перевірку позивача з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів. За результатами перевірки складено акт №000049 від 06 вересня 2016 року (а.с.25-27). Перевіркою встановлено порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів, яке виявилось у відмові споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів".

За результатами перевірки відповідачем складено оскаржувану постанову від 16.09.2016 № 000011 (а.с.23,60) та постанову № 000003 по справі про адміністративне правопорушення (а.с.58), якою директора ЗФТОВ "Інтерсервіс" притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155 КУпАП, а саме за допущення перевищення встановленого законодавством терміну виконання гарантійного ремонту.

Позивач в судовому засіданні не заперечує обставин, що на час проведення перевірки ним було порушено термін гарантійного ремонту, але позивач жодним чином не відмовляв споживачу в реалізації його прав, передбачених ч.1 ст.8 Закону України "Про захист прав споживачів".

Надаючи правову оцінку постанові відповідача про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів" №000011 від 16.09.2016 року, суд враховує таке.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів", у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, вказаною нормою передбачена відповідальність за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідач вважає, що в даному випадку зі сторони позивача мала місце саме відмова споживачу в реалізації його права на гарантійний ремонт (заміну, повернення) товару у встановлений строк.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 № 506 затверджено Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів (далі - Порядок № 506).

Відповідно до п. 28 Порядку № 506, термін виконання гарантійного ремонту узгоджується за домовленістю сторін, але не може перевищувати встановленого законодавством. За кожний день затримки усунення недоліків понад установлений термін виконавець виплачує споживачеві неустойку в розмірі 1 відсотка вартості товару. Пункт 35 Порядку № 506 визначає, що закінченням терміну гарантійного ремонту вважається дата одержання споживачем товару з ремонту, про що вноситься відмітка до гарантійного талона.

З квитанції № 37056372 (а.с.28) вбачається, що плиту прийнято на гарантійний ремонт 22.04.2016. В самій квитанції зазначено, що термін ремонту може бути продовжено до 90 днів. Акт про те, що товар не підлягає подальшій експлуатації, споживач отримав 08.09.2016, про що міститься підпис споживача в квитанції. Тобто, позивачем дійсно перевищено строк виконання робіт по гарантійному обслуговуванню товару. Вказані обставини позивач не заперечує.

Обставини щодо перевищення позивачем терміну виконання гарантійного ремонту підтверджується також і постановою по справі про адміністративне правопорушення (а.с.58).

Водночас суд звертає увагу на те, що до позивача застосовано штраф за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів".

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин щодо відмови позивача від реалізації прав споживача, передбачених частиною першою статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів". Навпаки з наданих доказів вбачається, що позивачем вживались заходи щодо реалізації права споживача, а саме позивач звертався до ТОВ "Крок ТТЦ" з запитами щодо ремонту плити, замовляв запасні частини (а.с.32, 33, 34).

Порушення узгодженого строку гарантійного ремонту товару може мати наслідком виплату споживачеві неустойки в розмірі 1 відсотка вартості товару за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений термін, а не застосування штрафних санкцій за п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

За наведених обставин суд дійшов висновку, що при прийнятті постанови про накладення стягнень від 16.09.2016 №000011 відповідачем не було враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття такої постанови, а зокрема того, що позивач не відмовляв споживачу в реалізації його права, передбаченого частиною першою статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів", а відтак постанова від 16.09.2016 №000011 є протиправною та підлягає скасуванню.

Судові витрати, відповідно до ст. 94 КАС України, присуджуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову №000011 від 16.09.2016 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс" (код ЄДРПОУ 31076368) судові витрати у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 40311343).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька