Постанова

від 16.11.2016 по справі 910/7572/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2016 р. Справа№ 910/7572/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

За участю представників:

від позивача: Співак Н.М. - представник за довіреністю № 2 від 16.06.2015;

від відповідача: Косач Г.А. - представник за довіреністю від 04.01.2016;

від третьої особи: не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страхові гарантії»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016

у справі № 910/7572/16 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «Крок»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страхові гарантії»

третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Публічне акціонерне товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку»

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 319 200 грн. за договором добровільного страхування наземного транспорту № 000774/01/14-ДП від 29.07.2014 та страхового відшкодування в сумі 319 200 грн. за договором добровільного страхування наземного транспорту № 000775/01/14-ДП від 29.07.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2016, повний текст якого підписаний 15.09.2016, у справі № 910/7572/16 позов задоволено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджується факт настання страхових випадків за спірними договорами добровільного страхування та відсутність підстав для відмови у виплаті вказаного страхового відшкодування, з огляду на що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, зазначені відповідачем у листі № 2177-кв від 30.12.2015, є необґрунтованими, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Страхові гарантії» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 по справі № 910/7572/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що при винесення спірного рішення судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

В обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на наступні обставини:

- позивач, незважаючи на відповідні запити відповідача, не надав докладного опису обставин події (страхової - примітка суду), вказаної у заяві, із зазначенням процедури зберігання транспортних засобів, пояснень, на кого саме було покладено обов'язок загального контролю за зберіганням, використанням транспортних засобів, кому і на якій підставі було надано право керування та в кого повинні були знаходитись ключі від транспортних засобів та свідоцтва про їх реєстрацію;

- виходячи з інформації, наданої позивачем в період з 14.08.2014 по 27.07.2016, застраховані транспортні засоби перебували під контролем директора позивача ОСОБА_5, який мав відповідні повноваження щодо розпорядження майном позивача;

- під час розгляду справи для з'ясування обставин щодо результатів досудового розслідування по кримінальному провадженню № 120140406800023129 та інформації щодо повернення позивачу спірних автомобілів судом було направлено відповідний запит до Генеральної прокуратури України, проте станом на дату винесення рішення у цій справі відповідь на такий запит не надходила;

- при вирішення спору по суті судом першої інстанції не було з'ясовано той факт, що 10.11.2014 позивач звернувся до відповідача з заявою про пошкодження шляхом підпалу одного із спірних автомобілів;

- за умовами (п. 15.3.6) спірних договорів страхувальник зобов'язаний негайно заявити про подію (але не пізніше шести годин з моменту настання події), що може бути визнана страховим випадком у відповідні державні органи (ДАІ, інші правоохоронні органи тощо), а невиконання вказаних вимог є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування (п. 15.3), проте жоден з наданих позивачем доказів не містить підтвердження факту своєчасного звернення до правоохоронних органів;

- умовами спірних договорів (п. 15.3.2), ЦК України (п. 2 ст. 989) та Законом України «Про страхування» (п. 2 ст. 21) передбачений обов'язок страхувальника при укладенні договору страхування надати страховику інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику, в той час як позивач не повідомив відповідач про зміну страхового ризику (захоплення керівництва підприємства - примітка суду), яка відбулась на початку серпня 2014 року, в той час як згідно з п. 17.1.8 спірних договорів до страхових випадків не відносяться і виплати страхового відшкодування не здійснюються при знищенні, пошкодженні, незаконному заволодінні транспортних засобів внаслідок або під час зміни страхового ризику, яка не була письмово прийнята страховиком до настання страхового випадку;

- судом не прийнято до уваги те, що за умовами спірних договорів вигодонабувачем за ними є третя особа, яка зазначила, що не заперечує проти виплати страхового відшкодування позивачу за умови, якщо кошти (стягнуте з відповідача страхове відшкодування - примітка суду) будуть направлені на погашення заборгованості позивача перед третьою особою, проте суд першої інстанції проігнорував вказане волевиявлення третьої особи;

- суд застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», проте предметом розгляду у цій справі є правовідносини у сфері добровільного страхування неземного транспорту, а відтак, до спірних правовідносин мав бути застосований Закону України «Про страхування».

Ухвалою від 21.10.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страхові гарантії» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

03.11.2016 до канцелярії суду від третьої особи надійшло клопотання, в якому третя особа, з посиланням на неможливість взяти участь в судовому засіданні, просить розгляд апеляційної скарги у справі № 910/7572/16, призначений на 16.11.2016, провести за відсутності третьої особи та її представника та не вважати їхню неявку за неповагу до суду.

Третя особа в засідання представників не направила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти її задоволення заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

29.07.2014 відповідач як Страховик та позивач як Страхувальник уклали Договір добровільного страхування наземного транспорту № 000774/01/14-ДП (далі Договір-1) (а.с. 17-20) та договір добровільного страхування наземного транспорту № 000775/01/14-ДП (далі Договір 2) (а.с. 23-26), предметом яких є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням наземними транспортними засобами (ТЗ) та додатковим обладнанням (ДО) цих транспортних засобів, зазначених в Додатках 2 до вказаних договорів.

Згідно з Додатком 2 до Договору 1 (а.с. 22) транспортними засобами є:

- Daewoo Lanos, легковий седан - В, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_12;

- Daewoo Lanos, легковий седан - В, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, 2013 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_13;

- Daewoo Lanos, легковий седан - В, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, 2013 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_14;

- Daewoo Lanos, легковий седан - В, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, 2013 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_15;

- Daewoo Lanos, легковий седан - В, державний реєстраційний номер НОМЕР_5, 2013 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_16,

кожний ТЗ окремо вартістю 84 000 грн., а загалом 420 000 грн.

Згідно з Додатком 2 до Договору 2 (а.с. 28) транспортними засобами є:

- ЗАЗ - Daewoo Lanos, хетчбек - В, державний реєстраційний номер НОМЕР_6, 2013 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_17;

- ЗАЗ - Daewoo Lanos, хетчбек - В, державний реєстраційний номер НОМЕР_7, 2013 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_18;

- ЗАЗ - Daewoo Lanos, хетчбек - В, державний реєстраційний номер НОМЕР_8, 2013 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_19;

- ЗАЗ - Daewoo Lanos, хетчбек - В, державний реєстраційний номер НОМЕР_9, 2013 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_20;

- ЗАЗ - Daewoo Lanos, хетчбек - В, державний реєстраційний номер НОМЕР_10, 2013 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_21,

кожний ТЗ окремо вартістю 84 000 грн., а загалом 420 000 грн.

Відповідно до пп. 7.2. п. 7 Договору 1 та Договору 2, до страхових ризиків за вказаними договорами, серед іншого, віднесено й незаконне заволодіння ТЗ та ДО, а також пошкодження чи знищення ТЗ та ДО внаслідок ДТП при незаконному заволодінні (франшиза - 5%).

В п.п. 8.1. п. 8 Договору 1 та Договору 2 сторонами погоджено, що загальна страхова сума становить 420 000 грн. по кожному з договорів.

В пунктах 10 Договору 1 та Договору 2 сторони погодили строк дії договорів:

- строк дії Договору 1 - з 00 годин 00 хвилин 02.08.2014 по 24 години 00 хвилин 01.08.2015;

- строк дії Договору 2 - з 00 годин 00 хвилин 24.08.2014 по 24 години 00 хвилин 23.08.2015.

Згідно з пп. 13.5. п. 13 Договору 1 та Договору 2, у разі настання події, що може бути визнана страховим випадком, страхувальник зобов'язаний надати страховикові всю необхідну інформацію і документацію по встановленню причин і наслідків страхового випадку, а також вжити всіх можливих заходів щодо з'ясування вказаних обставин та застосування регресних прав до третьої сторони (при наявності підстав або передумови до цього).

В пп. 14.1. п. 14 Договору 1 та Договору 2 сторони погодили, що залежно від характеру страхового випадку і обставин, за яких він мав місце, настання страхового випадку має бути підтверджено при незаконному заволодінні ТЗ: довідкою слідчих органів про порушення кримінальної справи, довідкою слідчих органів про призупинення кримінальної справи, свідоцтво про реєстрацію ТЗ.

Відповідно до пп. 15.3.6. п. 15. Договору 1 та Договору 2 страхувальник зобов'язаний негайно заявити про подію (але не пізніше шести годин з моменту настання події), що може бути визнана страховим випадком, у відповідні державні органи (ДАІ, інші правоохоронні органи тощо).

Згідно з пп. 15.3.7. п. 15 Договору 1 та Договору 2 страхувальник зобов'язаний після настання страхового випадку або отримання повідомлення про подію, що може бути визнана такою, негайно, але в будь-якому разі не пізніше трьох діб (за винятком вихідних та святкових днів), в письмовій формі повідомити про це страховика. В разі виникнення страхового випадку за межами України, страхувальник зобов'язаний в будь-якій доступній йому формі (телефон, факс) повідомити про це страховика протягом трьох діб з моменту повернення на територію України, і не пізніше семи діб з моменту повернення підтвердити це повідомлення письмово. Якщо страхувальник з поважних причин не мав змоги виконати зазначені вимоги, він повинен підтвердити це документально.

За фактами незаконного заволодіння ТЗ, за яким порушено кримінальну справу, страхове відшкодування у розмірі 30% виплачується після порушення кримінальної справи. Остаточна сума за фактами незаконного заволодіння виплачується по закінченні строку попереднього розслідування органами МВС (припинення чи призупинення провадження за цією справою), але не раніше двох місяців з дня порушення кримінальної справи. У разі незаконного заволодіння застрахованим ТЗ перед отриманням страхового відшкодування (його першої частини) страхувальник зобов'язаний передати страховику технічний паспорт і повний комплект ключів від цього ТЗ. Неможливість виконання цієї умови має бути письмово пояснена страхувальником в заяві на виплату страхового відшкодування. Безпосередньо перед отриманням остаточного страхового відшкодування страхувальник зобов'язаний здійснити документальну передачу права власності на втрачений об'єкт (об'єкти) страховикові. При цьому страховик може відмовитись від прийняття вказаних прав власності на об'єкт страхування (пп. 16.8 п. 16 Договорів).

З матеріалів справи слідує, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2015 у справі № 904/1252/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Потенціал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «Січ» про визнання недійсним рішення загальних зборів позов задоволено повністю, а саме:

1. визнано недійсними та скасовано рішення загальних зборів в особі єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «Крок» від 30.07.2014, оформлені протоколом №2/14 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «Крок» від 30.07.2014, якими було ухвалено:

- обрати головою зборів - ОСОБА_6 та секретарем зборів - ОСОБА_7;

- звільнити з посади директора товариства ОСОБА_7 з 30.07.2014;

- призначити на посаду директора товариства ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_11) з 31.07.2014;

- зареєструвати вищевикладені зміни в установленому законодавством порядку та вповноважити директора товариства здійснити всі необхідні дії, пов'язані з державною реєстрацією змін та видати довіреність іншим особам для виконання представницьких функцій при державній реєстрації змін;

2. визнано недійсними та скасовано рішення загальних зборів в особі єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «Крок» від 05.08.2014, оформлені протоколом №3/2014 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «Крок» від 05.08.2014, якими було ухвалено:

- обрати головуючим зборів - ОСОБА_5;

- змінити юридичну адресу товариства. Новою юридичною адресою товариства вважати: 49000, АДРЕСА_1;

- викласти та затвердити статут товариства у новій редакції у зв'язку з вищезазначеними змінами;

- зареєструвати статут товариства шляхом викладення його у новій редакції в установленому законодавством порядку та вповноважити директора товариства здійснити всі необхідні дії, пов'язані з державною реєстрацією статуту товариства у новій редакції та видати довіреність іншим особам для виконання представницьких функцій при державній реєстрації статуту у новій редакції, інших змін.

3. визнано недійсними та скасовано рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «Крок», оформлених протоколом № 4/14 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «Крок» від 22.09.2014, якими було ухвалено:

- обрати головуючим зборів - ОСОБА_5;

- змінити юридичну адресу товариства на наступну: 49089, м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Янгеля, буд. 35;

- зареєструвати статут товариства шляхом викладення його у новій редакції в установленому законодавством порядку та вповноважити директора товариства - ОСОБА_5, здійснити всі необхідні дії, пов'язані з державною реєстрацією статуту товариства у новій редакції та видати довіреність іншим особам для виконання представницьких функцій при державній реєстрації статуту у новій редакції;

4. визнано недійсними та скасовано рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «Крок», оформлених Протоколом № 5/14 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «Крок» від 11.11.2014, якими було ухвалено:

- обрати головуючим зборів - ОСОБА_5;

- змінити найменування товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «Січ»;

- викласти та затвердити статут товариства у новій редакції у зв'язку з вищенаведеними змінами;

- зареєструвати статут товариства шляхом викладення його у новій редакції в установленому законодавством порядку та вповноважити директора товариства - ОСОБА_5, здійснити всі необхідні дії, пов'язані з державною реєстрацією статуту товариства у новій редакції та видати довіреність іншим особам для виконання представницьких функцій при державній реєстрації статуту у новій редакції.

Вказаним рішенням також встановлено, що:

- станом на 05.08.2014 ТОВ «Потенціал» є єдиним учасником ТОВ ВКЦ «Крок» з часткою у статутному капіталі 100%;

- за відсутності ТОВ «Потенціал» на загальних зборах, такі збори не були повноважними у зв'язку з відсутністю кворуму, що є безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів;

- ТОВ «Потенціал» не приймало рішення про скликання та проведення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «Крок» 30.07.2014, 05.08.2014, 22.09.2014 та 11.11.2014;

- недійсність рішень загальних зборів учасників ТОВ «Потенціал», оформлених протоколами загальних зборів учасників ТОВ «Потенціал» №1/2014 від 30.07.2014, №2/2014 від 04.08.2014, №3/2014 від 05.08.2014, встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2015 у справі № 904/7213/14 за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Потенціал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «Січ», треті особи ОСОБА_8 та приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулінч С.А. про визнання недійсними рішень загальних зборів, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.2015. Цим рішенням також встановлено, що підписи ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на протоколах загальних зборів та статуті були виконані за допомогою технічних засобів - кліше підпису (факсиміле), тобто не були поставлені власноруч. Факт того, що підписи ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на протоколах не були поставлені власноруч, а здійснені за допомогою технічних пристроїв, свідчить про те, що ці особи не приймали участі у Загальних зборах ТОВ «Потенціал» 30.07.2014 та не підписували протоколи вказаних загальних зборів та реєстр присутніх на загальних зборах.

Отже, фактично, учасників позивача було незаконно обмежено у праві в управлінні товариства та незаконно призначено директора, а в період з 30.07.2014 (дата проведення загальних зборів, якими змінено керівника позивача) по 09.06.2015 (дата набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2015 у справі № 904/1252/15 (а.с. 38) майно позивача не знаходилось у його володіння та розпорядженні.

Як зазначає позивач, 27.07.2015 ним було виявлено, що невідомі особи незаконно заволоділи транспортними засобами, майнові інтереси щодо володіння, користування і розпорядженням якими є предметом страхування за Договором 1 та Договором 2.

З огляду на вказані обставини, 27.07.2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про настання страхового випадку № 15/07/29-1 (а.с. 29) і заявами (реєстраційні номери №1827-1836) (а.а. 98-107) та до Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області із заявою про кримінальне правопорушення (а.с. 30), в якій повідомив про незаконне заволодіння транспортними засобами, майнові інтереси щодо володіння, користування і розпорядженням якими є предметом страхування за Договором 1 та Договором 2, які знаходились за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Янгеля, 35.

Про факт звернення до Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області з відповідною заявою саме 27.07.2015 свідчить наявна в матеріалах справи копія талону повідомлення № 295 (а.с. 31).

Відповідні відомості щодо незаконного заволодіння транспортними засобами: Daewoo Lanos, легковий седан - В (6 шт.) та ЗАЗ - Daewoo Lanos, хетчбек - В (5 шт.) внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження № 12015040030000739) лише 17.08.2015 (а.с. 39, 46), що зумовлено неправомірними діями посадових осіб Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області щодо невнесення відомостей до ЄДРДР у зв'язку з незаконним заволодінням транспортними засобами (а.с. 44, 45, 46), в зв'язку з чим позивач звертався до прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська та прокурора Дніпропетровської області з відповідними скаргами.

Згідно з ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.10.2015 у справі № 200/20359/15-к 08.09.2015 (а.с. 47) року кримінальне провадження № 12015040030000739 приєднано до кримінального провадження № 120140406800021219.

На запит суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області листом № 5/св.-1079 від 08.06.2016 (а.с. 69) повідомило, що за період розслідування кримінального провадження № 120140406800021219 оголошено у розшук 17 автомобілів, які належать позивачу та ТОВ «Потенціал», 3 з яких повернуто власникам; з 18.02.2016 досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Генеральною прокуратурою України.

З отриманого на запит суду першої інстанції листа Генеральної прокуратури № 17/1/4-1064вих-16 від 06.09.2016 (вказаний лист надійшов після оголошення судом першої інстанції рішення у цій справі - примітка суду) слідує, що кримінальне провадження № 120140406800021219 на теперішній час перебуває у провадженні слідчих Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, в рамках зазначеного провадження позивачу станом на 01.04.2016 повернуто 2 транспортні засоби: ЗАЗ Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та ЗАЗ Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_7.

З огляду на повернення 2-ох транспортних засобів позивач звернувся до відповідача з заявою № 112 від 20.04.2016 (а.с. 116), в якій відізвав заяви про настання страхового випадку щодо вказаних автомобілів (копію вказаної заяви надано відповідачем, що свідчить про її отримання останнім - примітка суду) .

Водночас за наслідками звернення позивача з заявами про настання страхового випадку, відповідач листом № 2101-кв від 03.08.2015 (а.с. 32) просив позивача надати наступну інформацію із підтвердженням відповідними письмовими доказами:

- на кого покладено обов'язки із забезпечення зберігання, належного використання та контролю технічного стану застрахованих ТЗ;

- кому і на якій підставі надано право керування та в кого знаходяться ключі від зазначених ТЗ та свідоцтва про їх реєстрацію;

- докладний опис обставин події, вказаної у заявах, із зазначенням процедури зберігання ТЗ, їх прибуття на розвід та останнього відомого місця перебування ТЗ;

- розшифровку вказаної в заявах інформації щодо перебування ТЗ в період з 14.08.2014 року по 27.07.2015 року під контролем незаконно призначеного директора ОСОБА_5 (підстави твердження про незаконність призначення директора, чи мало місце звернення підприємства до правоохоронних органів з цього приводу та, в разі такого звернення, результат його розгляду).

На вказаний лист позивач відповів листом № 15/09/18-01 від 18.09.2015 (а.с. 33-34), в якому вказав, що:

- на кожного працівника покладений обов'язок із забезпечення зберігання, належного використання та контролю технічного стану транспортного засобу протягом часу, коли працівник позивача використовує таке майно;

- право керування, ключі та реєстраційні документи на застраховані транспортні засоби знаходились у працівників позивача під час їх перебування в зміні групи швидкого реагування позивача;

- зберігання та прибуття на розвід ТЗ здійснювалось за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Янгеля, 35, яке є останнім відомими місцем перебування застрахованих ТЗ;

- після відновлення контролю на позивачем та з метою отримання доступу до застрахованих ТЗ, починаючи з 27.07.2015, позивачем було взято в суборенду частину приміщення у адміністративно-офісній будівлі за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Янгеля, 35 та з огляду на вказані обставини цього ж дня було з'ясовано, що застраховані ТЗ відсутні про що було повідомлено правоохоронні органи та відповідача;

- у період з 14.08.2014 по 27.07.2015 транспортні засоби перебували під контролем директора позивача ОСОБА_5, який був призначений на посаду на підставі рішень загальних зборів, які визнані недійсними рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2015 року у справі № 904/1252/15;

В подальшому відповідач звернувся до позивача з листом № 2124-кв від 24.10.2015 (а.с. 48), в якому просив повторно надати відповіді на питання, поставлені у листі № 2101-кв від 03.08.2015, конкретизувавши вказані запитання, та додатково просив надати пояснення стосовно відсутності своєчасного звернення до відповідача стосовно незаконного призначення нового директора, що в свою чергу є значною зміною страхового ризику.

На вказаний лист позивач відповів листом № 1037 від 23.11.2015 (а.с. 49), в якому зазначив, що а ні чинним законодавством, а ні укладеними між сторонами договорами не передбачено наявність у позивача вказаних у повторному запиті документів, так само як і їх надання для підтвердження наявності страхового випадку, а відтак, вимоги щодо їх надання є незаконними та такими, що мають на меті затягування рішення щодо страхової виплати.

Стосовно відсутності своєчасного звернення до відповідача, у вказаному листі позивач повідомив, що, як ним вже повідомлялось, в період з 14.08.2014 до 27.07.2015 керівником підприємства фактично був ОСОБА_5, який був призначений незаконно, проте діяв від імені позивача протягом вказаного періоду, а відтак, незрозуміло, хто саме, на думку відповідача, повинен був звернутися із заявою про незаконне призначення директора, адже ОСОБА_5, який до прийняття рішення судом вважав себе законним директором, про обставини щодо його незаконного призначення повідомити не міг, а інших законних представників на той момент позивач не мав і не міг мати.

За результатами розгляду відповідачем заяви позивача про настання страхової події, відповідачем відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 13.5. Договорів, у зв'язку із тим, що позивачем не надано всю необхідну інформацію і документацію по встановленню причин і наслідків страхового випадку, з огляду на що відповідач не має можливості здійснити правову кваліфікацію заявленої події, а саме підтвердження факту незаконного заволодіння ТЗ та, відповідно, визнати подію страховою.

З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив стягнути з відповідача страхове відшкодування в сумі 319 200 грн. за Договором 1 (4 транспортні засоби, кожен з яких вартістю 84 000 грн., за мінусом франшизи в розмірі 5%) та в сумі 319 200 грн. за Договором 2 (4 транспортні засоби, кожен з яких вартістю 84 000 грн., за мінусом франшизи в розмірі 5%).

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування» (далі Закон).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;

2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про предмет страхування або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Частина 2 ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону встановлює, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Зі змісту листа Верхового Суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» слідує, що:

- рішення про відмову у здійсненні страхової виплати приймається страховиком у строк, не більший за передбачений договором і правилами страхування, та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Така відмова може бути оскаржена в судовому порядку.

- вирішуючи спори щодо відмови страховика у здійсненні страхової виплати за договорами страхування, суди керуються як ст. 991 ЦК, так і ст. 26 Закону, в яких перелічені підстави для відмови майже ідентичні;

- слід враховувати, що відповідно до ч. 2 ст. 991 ЦК договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону;

- з цього приводу необхідно зазначити таке. У ст. 979 ЦК, ст. 16 Закону роз'яснено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

- тобто, виходячи зі змісту цих норм, можна зробити висновок, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку.

Отже, виходячи зі змісту вищезгаданих норм, можна зробити висновок, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування. Слід також враховувати, що закон пов'язує обов'язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не з наданням певних доказів страхувальником.

Як на причину для відмови у визнанні спірного випадку страховим та виплаті спірного страхового відшкодування відповідач в листі № 2177-кв від 30.12.2015 послався на те, що позивачем не надано всю необхідну інформацію і документацію по встановленню причин і наслідків страхового випадку, з огляду на що відповідач не має можливості здійснити правову кваліфікацію заявленої події, а саме підтвердження факту незаконного заволодіння ТЗ та, відповідно, визнати подію страховою.

Колегія суддів вважає вказані посилання відповідача неправомірними, адже факт настання страхової події, а саме незаконне заволодіння ТЗ, підтверджено доказами, визначеними в пп. 14.1. п. 14 Договору 1 та Договору 2 (довідка слідчих органів про порушення кримінальної справи), в той час як відсутність свідоцтв про реєстрацію ТЗ, так саме, як і несвоєчасне повідомлення про страхові випадки, зумовлено поважними причинами, а саме, незаконним обмеженням учасника позивача у праві управління товариством, що підтверджується рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2015 у справі № 904/1252/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Потенціал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «Січ» про визнання недійсним рішення загальних зборів.

З огляду на незаконне заволодіння підприємством позивача, посилання відповідача на неправомірне неповідомлення його позивачем - протягом двох робочих днів з дня їх настання - про обставини незаконного заволодіння підприємством, які відповідач вважає зміною страхового ризику, що відповідно до п.п. 15.3.2 та 17.1.8 є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, колегією суддів також до уваги не приймаються, адже, як вірно зазначено позивачем в листі № 1037 від 23.11.2015 (а.с. 49), в період з 14.08.2014 до 27.07.2015 керівником підприємства фактично був ОСОБА_5, який був призначений незаконно, проте діяв від імені позивача протягом вказаного періоду, а відтак, незрозуміло, хто саме повинен був звернутися із заявою про незаконне призначення директора, адже ОСОБА_5, який до прийняття рішення судом вважав себе законним директором, про обставини щодо його незаконного призначення повідомити не міг, а інших законних представників на той момент позивач не мав і не міг мати.

Щодо посилань відповідача на те, що 10.11.2014 позивач звернувся до відповідача з заявою про пошкодження шляхом підпалу одного із спірних автомобілів колегія суддів зазначає про те, що вказане звернення відбулось саме під час незаконного заволодіння підприємством, а відтак, законні представники позивача в цей період не здійснювали керівництво підприємством та, відповідно, не можуть надати будь-яких пояснень з цього приводу. Водночас відповідачем не надано доказів виплати страхового відшкодування за наслідками вказаного звернення.

Статтею 4 Закону встановлено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані:

- з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

- з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

- з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Частиною 2 ст. 8 Закону встановлено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Предметом Договору страхування є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням спірними ТЗ, а страховим випадком є спірна крадіжка.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 638 400 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що судом не прийнято до уваги, що за умовами спірних договорів вигодонабувачем за ними є третя особа, яка зазначила, що не заперечує проти виплати страхового відшкодування позивачу за умови, якщо кошти (стягнуте з відповідача страхове відшкодування - примітка суду) будуть направлені на погашення заборгованості позивача перед третьою особою, проте суд першої інстанції проігнорував вказане волевиявлення третьої особи, слід зазначити таке.

Згідно з абз. 4 ст. 3 Закону України «Про страхування, страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Зі змісту Договору 1 та Договору 2 слідує, що вигодонабувачем за Договором є третя особа.

З наданого під час розгляду справи в суді першої інстанції клопотання (а.с. 145) слідує, що третя особа позовні вимоги підтримує у повному обсязі, якщо стягнуті кошти будуть направлені на погашення заборгованості позивача перед третьою особою, тобто вказана особа не заперечила щодо перерахування коштів позивачу, в той час як у випадку наявності між позивачем та третьою особою будь-яких спорів щодо отримання грошових коштів, вони не будуть позбавлені права вирішити такий спір у судовому порядку.

Колегія суддів вважає вірними посилання відповідача на те, що суд першої інстанції помилково застосував до спірним правовідносин положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в той час як, враховуючи, що предметом розгляду у цій справі є правовідносини у сфері добровільного страхування неземного транспорту, до спірних правовідносин мав бути застосований Закону України «Про страхування».

Водночас колегія суддів враховує, що рішення суду першої інстанції є вірним по суті, а відтак, незалежно від підстав задоволення позовних вимог, скасуванню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страхові гарантії» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 у справі № 910/7572/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Страхові гарантії».

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страхові гарантії» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 у справі № 910/7572/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 у справі № 910/7572/16 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7572/16.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова