Рішення

від 15.11.2016 по справі 541/931/16-ц

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/931/16-ц

Провадження №2/541/544/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 листопада 2016 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Сидоренка Ю.В..,

при секретарі - Лисенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миргородської міської ради, ОСОБА_2 про визнання частково незаконним рішення та повернення частини земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до Виконавчого комітету Миргородської міської ради ОСОБА_2, в якому просила визнати частково незаконним рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області № 1133 від 24 жовтня 1997 року «Про індивідуальне землекористування» в частині надання додатково у постійне користування ОСОБА_3 земельної ділянки площею 264 кв.м. по вул.Лікарняній, 44 в м.Миргороді та зобов'язати ОСОБА_2 повернути їй із свого незаконного користування частину земельної ділянки площею 264 кв.м. по вул.Лікарняна, 44 в м.Миргороді, на яку вона набула право користування після придбання житлового будинку та на яку рішенням Миргородської міської ради Полтавської області від 28 серпня 2013 року № 146 їй надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. В обґрунтування позовних вимог вказала, що вона відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 27 липня 2013 року набула право власності на житловий будинок з господарськими побудовами, що знаходяться по вул.Лікарняній, 46 в м.Миргороді Полтавської області, розташовані на земельній ділянці Миргородської міської ради Полтавської області. До цього за рішенням Миргородської міської ради Полтавської області від 9 листопада 2012 року № 192 попередньому власнику житлового будинку ОСОБА_4, як спадкоємцю померлого ОСОБА_5, надано в оренду земельну ділянку загальною площею 1149 кв.м. за адресою вул.Лікарняна, 46, м.Миргород та затверджено технічну документацію із землеустрою. Отже, після придбання нерухомого майна, згідно зі ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України до неї перейшло право користування цією земельною ділянкою в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього користувача, тобто ОСОБА_4 В послідуючому рішенням Миргородської міської ради Полтавської області від 28 серпня 2013 року їй надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 1149 кв.м., в т.ч. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 1000 кв.м. та для ведення садівництва 149 кв.м. за адресою вул.Лікарняна, м.Миргород для оформлення права власності на земельну ділянку. Виконуючи це рішення вона погодила з усіма сусідами - суміжними землекористувачами площу та конфігурацію земельної ділянки, на яку їй надано дозвіл, крім відповідача ОСОБА_2, який відмовився підписувати акт встановлення та погодження меж, мотивуючи свою відмову наявністю рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 24 жовтня 1997 року № 1133 за яким, надано додатково у постійне користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 264 кв.м. по вул.Лікарняній,44 в м.Миргороді із землекористування по вул.Лікарняній, 46, якою він зараз користується. Позивач вважає, що оскільки оскаржуване рішення № 1133 від 24 жовтня 1997 № 1133 прийнято без належної перевірки необхідних документів, дійсної волі попереднього землекористувача ОСОБА_5 при відсутності його згоди на вилучення з його користування 264 кв.м. землі, то таке рішення є незаконним і напряму порушує її права на користування землею, підтверджені рішенням Миргородської міської ради від 28 серпня 2013 року № 146. В зв'язку з викладеним вважала, що відповідач ОСОБА_2 без законних правових підстав за адресою вул.Лікарняна,44, м.Миргород користується земельною ділянкою площею 864 кв.м., з яких вона має право користуватися 264 кв.м. на основі закону і рішення Миргородської міської ради від 28 серпня 2013 року № 146.

У судовому засіданні представники позивачки ОСОБА_6 (а.с.20, 177) та адвокат ОСОБА_7 (а.с.122, 154, 155) позов підтримали, просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області ОСОБА_8 (а.с.77) у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з тих підстав що рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради № 1133 від 24 жовтня 1997 року в частині надання ОСОБА_3 додатково у постійне користування земельної ділянки площею 264 кв.м. є законним, прийнятим в межах повноважень. Вважав що у справі відсутні докази того, що земельна ділянка, яка була надана ОСОБА_3, перебувала у користуванні ОСОБА_5, тому посилання позивача не незаконність її вилучення є безпідставним. Пояснив, що на даний час спірна земельна ділянка, як і земельні ділянки по вул.Лікарняняній, 44 та вул.Лікарняній, 46 в м.Миргороді перебувають у власності територіальної громади м.Миргорода в особі Миргородської міської ради, яка надала дозвіл на розробку проекту землеустрою з метою оформлення права власності на земельні ділянки обом сторонам, вказавши орієнтовну площу земельних ділянок, тому земельна ділянка може бути повернута лише Миргородській міській раді, яка такої вимоги не заявляє, а вимога позивача про повернення їй земельної ділянки є безпідставною. В задоволенні позову просив відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_9 (а.с.85-87) у судовому засіданні позов не визнали, вважали, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав: позивач ставить перед судом дві вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства - адміністративного та цивільного, що є неприпустимим; вона не надала доказів того, що відповідачами були порушені її права, оскільки вона не є ні власником ні землекористувачем земельної ділянки за адресою: м.Миргород, вул.Лікарняна, 46, оскільки такого права не мали попередні власники будинку по вул.Лікарняній, 46; до ОСОБА_2 у 2007 році перейшло право користування від попереднього власника ОСОБА_3 в тому розмірі, яким вона користувалася згідно рішень Миргородської міської ради № 1133 від 24.10.1997р. та № 1228 від 19.11.1997р., тому він використовує земельну ділянку правомірно, відповідно до ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України, і паркан між земельними ділянками і нині стоїть там, де він був до придбання ним будинку по вул.Лікарняній, 44; позивач не надала суду жодних доказів, які б свідчили про те, що земельна ділянка чи її частина з його двору по вул.Лікарняній, 44, належать їй; Миргородський міськрайонний суд Полтавської області розглядав ті самі позовні вимоги ОСОБА_1 з тих самих підстав, а зараз вона в іншому процесі оспорює встановлені судом факти і правовідносини. На підставі викладеного просили у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності з ч.ч.1, 2 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 07.03.2015р. у справі № 525/614/14-а (а.с.44-50), яка набрала законної сили 08.06.2015р. (а.с.51-56), встановлено, що ОСОБА_5 помер 8 листопада 2011 року. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.06.2012 року, реєстровий №1201, на підставі ст.1262 ЦК України спадкоємцем його майна, що складається з житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в м.Миргороді Полтавської області по вул.Лікарняна, 46 на земельній ділянці Миргородської міської ради Полтавської області, є його рідна сестра ОСОБА_4, яка зареєструвала право власності на даний житловий будинок, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав від 26.06.2012 року. Рішенням 25 сесії 6 скликання Миргородської міської ради Полтавської області №192 від 09 листопада 2012 року вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування ОСОБА_4 земельною ділянкою за адресою: вул.Лікарняна, 46 в м.Миргороді, розроблену ПП «Земсервіс-Плюс»; надано в оренду терміном на 3 роки ОСОБА_4 земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 1000 кв.м та земельну ділянку для ведення садівництва площею 149 кв.м за адресою вул.Лікарняна,46, м.Миргород; зобов'язано ОСОБА_4 укласти з Миргородською міською радою договір оренди землі згідно з чинним законодавством. 11.04.2013 року між Миргородською міською радою та ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки №1463, згідно якого орендодавець надає на підставі рішення 25 сесії 6 скликання від 09.11.2012 року №192, а орендар приймає в строкове платне користування (три роки) земельну ділянку, що належить територіальній громаді м. Миргород для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: м.Миргород, вул.Лікарняна,46, кадастровий номер 5310900000:50:034:0184 площею 1000 кв.м.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 27 липня 2013 року (а.с.4) ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в м.Миргороді Полтавської області по вул.Лікарняній, 46 на земельній ділянці Миргородської міської ради Полтавської області площею 0,1000 га, кадастровий номер якої 5310900000:50:034:0184.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно ч.ч.1, 2, 6 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Як вбачається з вищезазначеного договору купівлі-продажу від 27 липня 2013 року, житловий будинок по вул.Лікарняній, 46 в м.Миргороді розміщений на земельній ділянці площею 1000 кв.м. кадастровий номер якої 5310900000:50:034:0184, отже до позивача ОСОБА_1 перейшло право користування тільки на цю земельну ділянку площею 1000 кв.м., а не 1149 кв.м., як зазначає позивач. Прийняття в подальшому Миргородською міською радою рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі загальною площею 1149 кв.м. для оформлення права власності на земельну ділянку (а.с.9) не підтверджує перехід права користування на земельну ділянку саме такої площі, оскільки зазначена технічна документація ще підлягає затвердженню у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно висновку земельно-технічного експертного дослідження № 3 від 28.08.2014 року (а.с.57-63), який суд вважає належним і допустимим доказом та таким, що узгоджується з іншими доказами у справі, зокрема витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.143-145, 146-148) та копіями технічних паспортів на житловий будинок по вул.Лікарняній, 46 (а.с.6-7, 8), площа фактичного землекористування ОСОБА_1 за адресою: м.Миргород, вул.Лікарняна, 46, становить 876 кв.м. і зменшилося воно за рахунок земельної ділянки, що розташована між сусідніми будинковолодіннями: вул..ОСОБА_10, вул.Лікарняна,42, вул.Лікарняна, 44, та відділена парканом із металевої сітки. Згідно показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 цією земельною ділянкою в даний час користується відповідач ОСОБА_2, який, як вбачається з його заяв, адресованих Миргородській міській раді (а.с.105, 106), та пояснень у судовому засіданні, заперечує право позивача на користування цією частиною земельної ділянки з тих підстав, що рішенням Миргородської міської ради № 1133 від 24.10.1997р. вона передана у користування ОСОБА_3 та приєднана до земельної ділянки по вл.Лікарняній, 44.

Зазначеною вище постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 07.03.2015 року встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.09.2006 року, реєстровий №1163 на підставі заповіту, посвідченого Другою Миргородською державною нотаріальною конторою 04.12.1996 року та зареєстрованого в реєстрі за №5271, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3, померлої 19 травня 2006 року, є ОСОБА_13. Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з: права власності на жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в м.Миргороді, вул.Лікарняна, 44, що розташовані на земельній ділянці площею 600 кв.м. 18 жовтня 2007 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_13 та ОСОБА_14 житловий будинок № 44 з надвірними будівлями, що розташований по вул.Лікарняна в м.Миргород Полтавської області на земельній ділянці площею 600 кв.м, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 18.10.2007 року, реєстровий номер 7440, посвідчений приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу та Витягом з Державного реєстру правочинів від 18.10.2007 року. Власником даного житлового будинку є ОСОБА_2, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.12.2007 року.

Також зазначеною постановою встановлено, що рішенням виконавчого комітету Миргородської міської ради народних депутатів №1133 від 24.10.1997 року ОСОБА_3 надано додатково у постійне користування земельну ділянку площею 264 кв.м по вул.Лікарняній, 44 в м.Миргород. Перед прийняттям даного рішення, 16.07.1997 року до виконкому Миргородської міської ради народних депутатів від ОСОБА_3 була подана заява про надання їй додатково земельної ділянки площею 264 кв.м по вул.Лікарняна,44. На даній заяві мається рукописний запис «не заперечую»: ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_16 В подальшому, рішенням виконавчого комітету Миргородської міської ради №1228 від 19.11.1997 року передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 864 кв.м по вул.Лікарняній,44 в м.Миргород гр. ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку. У п.2 цього рішення дозволено у встановленому порядку одержати Державний акт на право приватної власності на землю. Також встановлено, що на земельну ділянку площею 864 кв.м по вул.Лікарняна,44 в м.Миргород Полтавської області, що була передана безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку згідно рішення виконкому Миргородської міської ради від 19.11.1997 року №1228 ОСОБА_3 за життя не отримувала державний акт на право приватної власності на землю.

Крім того, згаданою постановою встановлено, що у 2003 року гр-н ОСОБА_17 звертався до Миргородської міської ради щодо незаконної передачі ОСОБА_3 земельної ділянки площею 264 кв.м згідно вищевказаного рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради та припинення його землекористування без його згоди. 23.10.2003 року на ім'я ОСОБА_5 направлялась відповідь відділом земельних ресурсів про те, що у жовтні 2003 року було підготовлено проект рішення про внесення часткових змін у рішення виконкому №1133 від 24.10.1997 року та №1228 від 19.11.1997 року, однак фактично будь-які зміни в ці рішення виконавчого комітету згідно заяви ОСОБА_5 від 25.09.2003 року не вносились.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №10819 від 26.11.2014 року з таблицями до неї, проведеної експертом Харківського НДІ судових експертиз ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса, рукописний запис «Костюченко Іван Григорович» у заяві від 16.07.1997 року від імені ОСОБА_3, розташований у рядку «Не заперечую» виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою. Отже, з урахуванням досліджених матеріалів справи та висновку даної судової експертизи Великобагачанський районний суд Полтавської області встановив, що за життя ОСОБА_5 як землекористувач не посвідчував у заяві ОСОБА_3 від 16.07.1997 року до виконкому Миргородської міської ради своєї згоди на передачу додатково ОСОБА_3 земельної ділянки площею 264 кв.м по вул.Лікарняній, 44 в м.Миргороді.

Згідно п.1 ч.1 ст.27 ЗК України (в редакції 1990 року), що діяла на час прийняття рішення виконкому Миргородської міської ради №1133 від 24.10.1997 року, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі добровільної відмови від земельної ділянки. Відповідно до ч.1 ст.29 ЗК України (в редакції 1990 року), припинення права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної ради народних депутатів.

В матеріалах справи відсутні рішення Миргородської міської ради про прийняття відмови від землекористування ОСОБА_5 щодо земельної ділянки площею 264 кв.м та про прийняття її у фонд Миргородської міської ради. Не надано відповідачами і доказів вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 ЗК України (в редакції 1990 року).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в т.ч. шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

З огляду на викладені вище обставини, суд вважає, що рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради від 24 жовтня 1997 року № 1133 в частині, що стосується надання у постійне користування ОСОБА_3 земельної ділянки площею 264 кв.м. прийняте з істотним порушенням вимог діючого на той час земельного законодавства, з порушенням прав ОСОБА_5, як землекористувача, а отже вказане рішення порушує право позивача на користування земельною ділянкою, яке перейшло до неї відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку по вул.Лікарняній 46 в м.Миргороді від 27 липня 2013 року, а тому є незаконним в оскарженій частині.

В зв'язку із скасуванням зазначеного рішення виконавчого комітету, враховуючи те, що згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 18 жовтня 2007 року ОСОБА_2 придбав житловий будинок по вул.Лікарняній, 44 на земельній ділянці площею 600 кв.м. (а.с.18), а постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 07.03.2015р. скасовано пункти 1 та 3 рішення Миргородської міської ради Полтавської області від 11 грудня 2009 року № 157 (а.с.130) в частині прийняття у фонд міської ради земельної ділянки площею 864 кв.м. за адресою: вул.Лікарняна,44 в м.Миргороді, яка знаходилася у користуванні ОСОБА_3, та передачі безоплатно у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 864 кв.м. за адресою вул.Лікарняна, 44 в м.Миргороді для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, суд вважає, що підстави для користування відповідачем ОСОБА_2 спірною частиною земельної ділянки площею 264 кв.м. відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ч.1 ст.1213 ЦК України . набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

На підставі викладеного, суд вважає, що слід зобов'язати відповідача ОСОБА_2 повернути позивачу ОСОБА_1 безпідставно набуту частину земельної ділянки з кадастровим номером 5310900000:50:034:0184, право на користування якою в розмірі 1000 кв.м. перейшло позивачу на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 27.07.2013р. В зв'язку з тим, що у фактичному користуванні позивача перебуває 876 кв.м., площа частини земельної ділянки, що підлягає поверненню, становить 124 кв.м. в межах згідно кадастрового плану цієї ділянки.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача та його представника на те, що позивач ставить перед судом дві вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства - адміністративного та цивільного, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2015 року (а.с.41-43) встановлено, що дані вимоги позивача мають вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції. Також є безпідставними твердження про те, що Миргородський міськрайонний суд Полтавської області вже розглядав ті самі позовні вимоги з тих самих підстав, оскільки вимога про визнання частково нечинним та скасування рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради від 24 жовтня 1997 року № 1133 розглядалась в порядку адміністративного судочинства і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2015 року рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовані а провадження у справі закрите в зв'язку з тим, що вимоги позивача мають вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, а позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання повернути частину самовільно зайнятої земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, по якому ухвалено рішення від 25.09.2014 року (а.с.95, 96) був пред'явлений з інших правових підстав.

Інші доводи відповідачів повністю спростовуються наведеними вище доказами.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1102 грн.40 коп. (а.с.1), що підтверджено документально. Відповідно до ч.1, 2 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

З квитанції б/н від 09.11.2016 року адвоката ОСОБА_7 вбачається, що ним прийнято від ОСОБА_1 за надання правової допомоги кошти в сумі 3500 грн. (а.с.189).

З довідки-розрахунку витраченого часу по наданню правової допомоги адвоката ОСОБА_7 (а.с.190) вбачається, що адвокатом ОСОБА_7 було надано по представництву інтересів ОСОБА_1 правову допомогу такого характеру: ознайомлення з обставинами справи, документами, проведення консультації клієнта - 2 години; участь в судовому засіданні - 4 години. Всього адвокатом ОСОБА_7 як вказується, затрачено 6 годин. Згідно ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Оскільки вказаний представник не ознайомлювався з матеріалами справи в суді то відшкодуванню підлягають лише витрати за участь у судовому засіданні. З матеріалів справи вбачається, що тривалість судових засідань, в яких брав участь адвокат ОСОБА_7 становить 4 години 41 хвилину. Отже гранична сума відшкодування витрат на правову допомогу становить: 4 год.41 хв. ? 580 грн. = 2716,33 грн., що, як і витрати на сплату судового збору, підлягають стягненню з відповідачів порівну.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.27, 29, 31, 32 ЗК України (1990р.), ст.ст.120, 152 ЗК України, ст.ст.377, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 62, 84, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 24 жовтня 1997 року № 1133 «Про індивідуальне землекористування» в частині надання додатково у постійне користування ОСОБА_3 земельної ділянки площею 264 кв.м. по вул.Лікарняній, 44 в м.Миргороді.

Зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 частину земельної ділянки з кадастровим номером 5310900000:50:034:0184 площею 124 кв.м. в межах, позначених на кадастровому плані цієї земельної ділянки точками Г, Д, Е, 7.

Стягнути з Виконавчого комітету Миргородської міської ради та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 1909,36 грн. (Одній тисячі дев'ятсот дев'ять гривень 36 коп.) з кожного у відшкодування понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_18