Рішення

від 15.11.2016 по справі 699/1190/14-ц

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 699/1190/14-ц

Провадження № 2/691/12/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Городищенський районний суд Черкаської області

в складі :

судді Черненка В.О.

при секретарі Сидоренко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городище цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунь-Шевченківська шляхова міжгосподарська пересувна механізована колона», ОСОБА_2, про визнання права власності на пай,

ВСТАНОВИВ :

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Корсунь-Шевченківська шляхова міжгосподарська пересувна механізована колона», ОСОБА_2, про визнання права власності на пай.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідно до Указу Президента України №1529/99 від 13.12.1999 року, «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», у квітні 2000 року здійснено реформування КП «Корсунь-Шевченківська ШМПМК». На базі реформованого підприємства створено ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК».

Відповідно до рішення загальних зборів трудового колективу Корсунь-Шевченківської ШМПМК від 07.04.2000 року (Протокол №2), визначено майно, яке підлягає розпаюванню між членами колективу.

Загальними зборами трудового колективу від 19.04.2000 року затверджений уточнений перелік майна пайового фонду КП «Корсунь-Шевченківська ШМПМК». Власниками майнових паїв стали колишні члени колективного підприємства «Корсунь-Шевченківська ШМПМК».

Засновникам новоствореного товариства був нарахований майновий пай в сумі 38889 гривень і на нього виділено майно.

Дане право було підтверджене видачею Свідоцтв на право власності на майновий пай.

Відповідно до Указу Президента України від 29.01.2001 року, №62/2001 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки», майнові паї дозволено виділяти в натурі, купувати-продавати, міняти, передавати в спадщину, до статутного фонду новоствореної юридичної особи або в оренду.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Згідно ст. 11 ЦК України, встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.

Відповідно до п.3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.07.2011 року в справі №09/5026/1186/2011, встановлено наступні обставини: на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 придбав у пайовиків майнові паї в кількості 68 штук. Згідно книги реєстрації Свідоцтв на право власності на майновий пай у відповідному розмірі, на який були видані відповідні свідоцтва. У книзі реєстрації Свідоцтв зроблені відмітки про отримання та відчуження майна. Під номером 75 значаться ОСОБА_1

Довідкою №69 від 25.04.2000 року підтверджується те, що засновникам новоствореного товариства нарахований майновий пай у сумі 38889 гривень в майні.

Засновники новоствореного товариства свої майнові паї виділені в майні внесли в статутний капітал. Правонаступником майнового паю після смерті чоловіка стала ОСОБА_2 Дана частка статутного капіталу закріплена в статуті ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК».

23.10.2007 року, ОСОБА_2, згідно договору купівлі-продажу майнового паю, продала йому свій майновий пай розміром 6113 гривень, підтвердженням якого було свідоцтво КШ 000873. Даний пай в розмірі 21,41% складає частку в статутному капіталі ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК».

На даний час товариство не визнає права власності на майно, яке виділялося в натурі, відмовляється заключати договори оренди, не допускає до майна, використовує його без згоди позивача.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вже зазначалося вище, судом встановлено правомірність набуття позивачем права власності на 100% пайового фонду.

Враховуючи викладене, просив визнати право власності на пай ОСОБА_2, ід. код. НОМЕР_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, який виділений в натурі і складає частку в статутному капіталі ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК» в розмірі 21,41%, код ЄДРПОУ 03582474 та стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засідання позивач, шляхом подання письмових заяв уточнив позовні вимоги та просив визнати за ОСОБА_1 право власності на пай ОСОБА_2, ід. код. НОМЕР_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, який виділений в натурі і складає частку в статутному капіталі ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК» в розмірі 21,41%, код ЄДРПОУ 03582474.

Уточнені вимоги, позивач та його представник підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК» просив відмовити в позові посилаючись на те, що відповідно до договору купівлі-продажу від 06.02.2007 року, ОСОБА_1 придбав майновий пай в пайовому фонді колективного сільськогосподарського підприємства ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК» розміром 8328 гривень або 3,8% майна пайового фонду. Тобто, право власності на майновий пай підтверджується даним договором та відповідним свідоцтвом, яке було видано надалі Корсунь-Шевченківською міською радою. Вважав, що необхідності у винесенні судового рішення не має, оскільки даний факт підтверджується відповідними документами, а тому відсутній спір про право. Звертав увагу суду, що ОСОБА_1, відповідно до договору придбав 3,8 % майна пайового фонду, а просить суд визнати за ним 21,41 % частки в статутному капіталі товариства, що є незрозумілим та не відповідає вимогам чинного законодавства України. Позивач в позові вказував, що товариство не визнає його право власності на майно, яке виділялось в натурі. Проте, не вказує, яке саме майно йому належить, відповідно до довідки, на яку посилається. Крім того, придбання ОСОБА_1 майнового паю, не породжує корпоративних прав у товаристві.

Посилаючись на приписи ст. 145, п. 1 ст. 147 ЦК України та ст. ст. 53, 59 ЗУ «Про господарські товариства» та на п. 7.6. статуту ТОВ «Корсунь-Шевченківська шляхова міжгосподарська пересувна механізована колона», зазначив що право власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю набувається зовсім в іншому порядку, визначеному зазначеними правовими нормами, вимог яких, позивач, при укладенні договору купівлі-продажу майнового паю у ОСОБА_2, не дотримався.

Відповідач ОСОБА_2, явка якої в судове засідання була визнана судом обов’язковою, надіслала до суду заяву, згідно якої позов не визнала та просила справу розглядати за її відсутності. В наступному, будучи належним чином повідомленою про час і місце слухання справи, що підтверджується поштовими повідомленнями, в судове засідання не з'явилася. ЇЇ неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, вислухавши позивача та його представника, представника відповідача ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК», дослідивши та оцінивши всі наявні докази у справі в їх сукупності, вважає наступне.

Судом встановлено, що у квітні 2000 року здійснено реформування КП «Корсунь-Шевченківська ШМПМК». На базі реформованого підприємства створено ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК». Відповідно до рішення загальних зборів трудового колективу Корсунь-Шевченківської ШМПМК від 07.04.2000 року, визначено майно, яке підлягало розпаюванню між членами колективу. Загальними зборами трудового колективу від 19.04.2000 року затверджений уточнений перелік майна пайового фонду КП «Корсунь-Шевченківська ШМПМК». Власниками майнових паїв стали колишні члени колективного підприємства «Корсунь-Шевченківська ШМПМК».

Для забезпечення діяльності новоствореного товариства, за рахунок грошових коштів та майнових паїв засновників був створений статутний фонд у розмірі 38889 гривень та на нього було виділено майно. Одним із засновників ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК», згідно з протоколом загальних зборів трудового колективу та засновників колективного підприємства Корсунь-Шевченківської ШМПМК від 07.04.2000 року, Установчого договору про створення ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК» та Статуту ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК», став ОСОБА_3, майновий пай якого, згідно Свідоцтва про право власності на майновий пай в пайовому фонді товариства, серії КШ №000873, складав 8328 гривень, що становило 21,41% статутного фонду товариства та 3,8% від всього пайового фонду товариства.

В подальшому, в зв’язку зі смертю ОСОБА_3, зазначене свідоцтво, згідно свідоцтва про спадщину від 01.12.2006 року, було анульовано та видано нове свідоцтво серії КШ №001990 на ім’я відповідача по справі ОСОБА_2 та посвідчено 30.01.2008 року.

Окрім пояснень сторін, зазначені вище обставини підтверджуються наданими ними письмовими доказами, що приєднані до матеріалів справи.

Звертаючись до суду, ОСОБА_1, у позовній заяві, в обґрунтування своїх вимог в частині придбання у ОСОБА_2 майнового паю, який вона успадкувала після свого чоловіка ОСОБА_3, посилався на договір, що був укладений 23.10.2007 року, проте, до позову додав копію договору від 19.02.2008 року. Представник відповідача ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК» у своїх письмових запереченнях, приєднаних до справи, не заперечуючи факт укладення такого договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зазначила, що він був укладений 06.02.2007 року.

За таких обставин, суд, враховуючи, положення ч.1 ст.61 ЦПК України про те, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, беручи до уваги, що сторонами, дата укладення договору не оспорюється, при вирішенні даного спору, вважає доведеним факт, про те, що між ОСОБА_2В та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу майнового паю, успадкованого останньою після свого чоловіка ОСОБА_2Й, вартість якого складала 8328 гривень, що становило 3,8% пайового фонду ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК».

Згідно позовної заяви та пояснень позивача, він вважає, що придбавши зазначений майновий пай, він набув право власності на 21,42% майна, що було виділене засновникам ТОВ та було внесене ними в статутний фонд останнього. Тобто, ОСОБА_1 вважає, що він є власником 21,42% статутного капіталу ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК».

З таким ствердженням позивача, суд не може погодитися, виходячи з наступного.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно п.2 ч.1 ст.1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема: право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Відповідно до ч. 5 ст. 147 ЦК України, частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства здійснюються відповідно до положень ст.148 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 148 ЦК України, учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Крім того, відповідно до ст. 55 ЗУ «Про господарські товариства», при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню

Таким чином, виходячи з вищенаведених норм закону та за відсутності будь-яких доказів про те, що ОСОБА_2, на час укладення з ОСОБА_1 договору купівлі-продажу майнового паю, успадкованого після свого чоловіка ОСОБА_3, була засновником ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК» та була власником 21,42% статутного капіталу зазначеного товариства, суд вважає, що за цим договором перехід права власності на частину майна (21,42%), що є в статутному капіталі ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК», до ОСОБА_1, не відбувся.

Окрім того, відповідно до п. 1 ст. 147 ЦК України та ст. 53 ЗУ «Про господарські товариства», частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю може відчужуватись на підставі договорів купівлі-продажу, дарування, міни та інших правочинів, наслідком яких є перехід права на відчужувану частку (її частину) від однієї особи до іншої (інших).

При цьому, згідно чинного законодавства, укладення договору про відчуження частки у статутному капіталі, не є достатньою умовою для переходу права на частку до іншої особи. Фактично, належність частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю певній особі засвідчується відомостями про товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також належним чином зареєстрованому статуті товариства. Тому, перехід права на частку до іншої особи можна вважати завершеним з моменту внесення та державної реєстрації відповідних змін до Статуту товариства, а також відомостей про товариство, що містяться у державному реєстрі.

Згідно вищезазначених статей, частка може бути відчужена не будь-якій особі. Закон передбачає безумовне право учасника на відчуження належної йому частки у статутному капіталі одному чи кільком особам, які також є учасниками товариства. Третій особі, яка не є учасником товариства, частка може бути відчужена лише у випадку, якщо інше не встановлено у статуті товариства.

Пунктом 7.6. статуту ТОВ «Корсунь-Шевченківська шляхова міжгосподарська пересувна механізована колона» передбачено, що при відмові будь-якого засновника від своєї частки, вона підлягає передачі іншим засновникам, пропорційно розміру їх часток у Статутному фонді товариства.

У відповідності зі ст. 145 ЦК України та ст. 59 Закону «Про господарські товариства», зміни до Статуту товариства з обмеженою відповідальністю підлягають затвердженню загальними зборами учасників товариства.

На думку суду, ця обставина дає підстави вважати, що правочин про відчуження частки не буде завершено, доки загальними зборами учасників не буде затверджено та подано державному реєстратору разом з документами, що засвідчують відчуження частки, ще й зміни до статуту товариства, належним чином оформлені та підписані учасниками, у яких відображено наслідки відчуження частки. Лише після держаної реєстрації змін до Статуту товариства та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру, особу, на користь якої було відчужено частку, можна вважати власником частки, а також новим учасником товариства, якщо до придбання частки ця особа учасником не була.

Прийом до товариства нового учасника, що придбав частку у статутному капіталі, а також припинення участі у товаристві учасника, який здійснив відчуження частки у повному обсязі, повинно додатково підтверджуватися відповідними рішеннями загальних зборів учасників товариства.

Позивач ОСОБА_1 не надав жодного доказу про те, що він звертався до загальних зборів засновників ТОВ «Корсунь-Шевченківська шляхова міжгосподарська пересувна механізована колона» з питанням придбання ним у ОСОБА_2 майнового паю, що склав частку в статному капіталі товариства в розмірі 21,41% та внесення в зв’язку з цим відповідних змін до установчих документів товариства, як не надав і доказів про те, що ОСОБА_2, зверталася до загальних зборів товариства із заявою про вихід із складу засновників товариства з передачею йому своєї частки.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що в позові слід відмовити повністю.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 145, 147, ч. 2 ст. 148, ст. ст. 1216, 1218, п. 2. ч. 1 ст. 1219 ЦК України, ст. ст. 53, 55, 59 Закону України «Про господарські товариства», ст. ст. 10, 11, 13, 57, 60, 61, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунь-Шевченківська шляхова міжгосподарська пересувна механізована колона», ОСОБА_2, про визнання права власності на пай, відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області, через Городищенський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк. з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлений 21.11.2016 року.

Суддя ОСОБА_4