Ухвала

від 26.12.2016 по справі 699/1190/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2849/16Головуючий по 1 інстанції Категорія : 47 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2 суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

з участю: ОСОБА_6, представника ТОВ Корсунь-Шевченківська шляхова міжгосподарська механізована колона" ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальність "Корсунь-Шевченківська шляхова міжгосподарська механізована колона", ОСОБА_8 про визнання права власності на пай,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ТОВ Корсунь-Шевченківська шляхова міжгосподарська пересувна механізована колона , ОСОБА_8 про визнання права власності на пай.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до Указу Президента України №1529/99 від 13 грудня 1999 року, Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки , у квітні 2000 року здійснено реформування КП Корсунь-Шевченківська ШМПМК . На базі реформованого підприємства створено ТОВ Корсунь-Шевченківська ШМПМК .

Відповідно до рішення загальних зборів трудового колективу Корсунь-Шевченківської ШМПМК від 07 квітня 2000 року (Протокол №2), визначено майно, яке підлягає розпаюванню між членами колективу.

Загальними зборами трудового колективу від 19 квітня 2000 року затверджений уточнений перелік майна пайового фонду КП Корсунь-Шевченківська ШМПМК . Власниками майнових паїв стали колишні члени колективного підприємства Корсунь-Шевченківська ШМПМК .

Засновникам новоствореного товариства був нарахований майновий пай в сумі 38889 гривень і на нього виділено майно.

Дане право було підтверджене видачею Свідоцтв на право власності на майновий пай.

Відповідно до Указу Президента України від 29 січня 2001 року, №62/2001 Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки , майнові паї дозволено виділяти в натурі, купувати-продавати, міняти, передавати в спадщину, до статутного фонду новоствореної юридичної особи або в оренду.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до п.3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25 липня 2011 року в справі №09/5026/1186/2011, встановлено наступні обставини: на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_6 придбав у пайовиків майнові паї в кількості 68 штук. Згідно книги реєстрації Свідоцтв на право власності на майновий пай у відповідному розмірі, на який були видані відповідні свідоцтва. У книзі реєстрації Свідоцтв зроблені відмітки про отримання та відчуження майна. Під номером 75 значаться ОСОБА_6.

Зазначав, що довідкою №69 від 25 квітня 2000 року підтверджується те, що засновникам новоствореного товариства нарахований майновий пай у сумі 38 889 гривень в майні.

Засновники новоствореного товариства свої майнові паї виділені в майні внесли в статутний капітал. Правонаступником майнового паю після смерті чоловіка стала ОСОБА_8. Дана частка статутного капіталу закріплена в статуті ТОВ Корсунь-Шевченківська ШМПМК .

23 жовтня 2007 року, ОСОБА_8, згідно договору купівлі-продажу майнового паю, продала йому свій майновий пай розміром 6113 гривень, підтвердженням якого було свідоцтво КШ 000873. Даний пай в розмірі 21,41% складає частку в статутному капіталі ТОВ Корсунь-Шевченківська ШМПМК .

На даний час товариство не визнає права власності на майно, яке виділялося в натурі, відмовляється заключати договори оренди, не допускає до майна, використовує його без його згоди.

Вважає, що судом встановлено правомірність набуття ним права власності на 100% пайового фонду.

Позивач просив суд визнати за ним право власності на пай ОСОБА_8, ід. код. НОМЕР_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, який виділений в натурі і складає частку в статутному капіталі ТОВ Корсунь-Шевченківська ШМПМК в розмірі 21,41%, код ЄДРПОУ 03582474 та стягнути з відповідача судові витрати.

В процесі розгляду справи ОСОБА_6 уточнив позовні вимоги та просив визнати за ним право власності на пай ОСОБА_8, ід. код. НОМЕР_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, який виділений в натурі і складає частку в статутному капіталі ТОВ Корсунь-Шевченківська ШМПМК в розмірі 21,41%, код ЄДРПОУ 03582474.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, у листопаді 2016 року ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою.

Вважає, що рішення суду ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, не надана належна оцінка доказам, які були надані та порушено та неправильно застосовано судом норми матеріального та процесуального права.

Зазначав, що судом було прийнято рішення про обов'язкову явку ОСОБА_8, однак в останній день слухань, суд прийняв рішення про розгляд заяви без її участі, хоча він та його представник заперечували проти цього. ЇЇ відсутність не дала змоги встановити чи досягли сторони домовленостей щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу майнового паю. Суд не встановив чи зверталась ОСОБА_8 до зборів засновників про внесення змін в статут товариства та інші обліки чи пропонувала вона свою частку іншим учасникам, чи знали інші учасники про продаж частки.

Суд не взяв до уваги рішення загальних зборів учасників ТОВ Корсунь-Шевченківська ШМПМК від 1 грудня 2006 року, де постановлено в п. 2, що власники майнових паїв вправі розпоряджатися ним без переважного права на придбання частки.

Судом не було взято до уваги, що частка гр. ОСОБА_8 в пайовому фонді, який ділиться на всіх учасників реорганізованого підприємства складав 3,8%, при внесенні частки майна, яка була виділена в натурі в статутний капітал товариства, розподіл часток між особами які теж внесли свою частку виділеного майна в натурі у статутний капітал встановив частку гр. ОСОБА_8 в розмірі 21,41%.

Апелянт просить рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апелянта, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст.328 ЦПК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Як встановлено колегією суддів, предметом позову у даній справі, зокрема є визнання за позивачем права власності на майновий пай відповідача ОСОБА_8 у пайовому фонді ТОВ Корсунь-Шевченківська ШМПМК .

При цьому звертаючись до суду з даним позовом, позивач, як на підставу звернення, послався на ст. ст. 392 ЦК України.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказана стаття знаходиться в розділі 29 ЦК України, який регламентує Захист права власності , тобто, стосується випадків, коли існуюче, належно набуте від попереднього власника та належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в особи документів, що засвідчують належність їй такого права, у зв'язку з їх втратою.

Таким чином, відповідний позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами.

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності, у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів, наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, а метою подання позову про визнання права власності є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі щодо індивідуально визначеного майна.

Отже, позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів.

При цьому, захист права власності шляхом його визнання в судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, це підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Тобто, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до ст. 392 ЦК України є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно.

Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна.

Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого речового права на майно.

Позов про визнання права власності може подати лише власник майна, а не особа, яка володіє майновими правами.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майно, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Отже, сторонами у справі є особи, правовий спір яких вирішується в суді, що мають юридичну заінтересованість у результаті справи, мають комплекс процесуальних прав і обов'язків, необхідних для захисту прав, свобод та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Разом з тим, ч. 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Колегією суддів встановлено, що у квітні 2000 р. було здійснено реформування Колективного підприємства Корсунь-Шевченківської шляхової господарської пересувної механізованої колони, яка являлась суб'єктом підприємницької діяльності із колективною формою власності, та на базі реформованого підприємства створено ТОВ Корсунь-Шевченківська ШМПМК .

В результаті розпаювання майна колективного підприємства ШМПМК, особи, які мали право на майновий пай пайового фонду даного підприємства, згідно до списку таких осіб, затвердженого зборами співвласників трудового колективу, отримали майнові паї , серед яких був і покійний ОСОБА_9, якому належало пайового фонду товариства на суму 8328грн., спадкоємцем якого є відповідач ОСОБА_8

Під час розгляду справи в апеляційному порядку, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегією суддів встановлено, що, в підтвердження заявлених вимог, позивачем до позовної заяви долучено світлокопії: договору купівлі - продажу майнового паю укладеного у простій письмовій формі між ОСОБА_8 та позивачем ОСОБА_6В за умовами якого останній придбав належне ОСОБА_8, як продавцю, свідоцтво про право власності на майновий пай в пайовому фонді ТОВ Корсунь-Шевченківська ШМПМК розміром 8328 грн. або 3,8 відсотків майна пайового фонду (п. 1 договору) /а. с. 6/.

При цьому оригінал цього договору у справі відсутній , для вивчення колегії суддів не надавався, а його світлокопія не засвідчена в установленому порядку.

Крім того свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати) ТОВ Корсунь-Шевченківська ШМПМК на ім'я ОСОБА_8, на яке посилається позивач, - у матеріалах справи також відсутнє і в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції для вивчення колегії суддів не надавалося.

Разом з тим, і за наявності їх оригіналів, договір купівлі-продажу на який посилається позивач, може засвідчувати лише придбання позивачем права на набуття права власності, а не саме право власності на майно як частку майнового паю.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, враховуючи, що таке право набувається щодо пайового фонду товариства з обмеженою відповідальністю, то порядок його набуття, крім договору між учасником товариства та особою, яка не є членом товариства, регулюється і має відповідати нормам ст.147-148 ЦК України, ст.55 Закону України Про господарські товариства та статуту товариства.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно п.2 ч.1 ст.1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обовязки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Відповідно до ч. 5 ст. 147 ЦК України, частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства здійснюються відповідно до положень ст.148 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 148 ЦК України, учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Крім того, відповідно до ст. 55 ЗУ Про господарські товариства , при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Судом було вивчено Статут ТОВ Корсунь-Шевченківська шляхова міжгосподарська пересувна механізована колона , пунктом 7.6. якого передбачено, що при відмові будь-якого засновника від своєї частки, вона підлягає передачі іншим засновникам, пропорційно розміру їх часток у Статутному фонді товариства.

Пунктом 12.1 Статуту ТОВ Корсунь-Шевченківська шляхова міжгосподарська пересувна механізована колона передбачено, що прийняття у склад засновників товариства нових учасників проводиться Зборами засновників за поданням Директора Товариства з наступним внесенням майнових або грошових коштів у Статутний фонд Товариства Кандидат в засновники подає Директору Товариства письмову заяву про прийняття у склад засновників Товариства , яка розглядається протягом 30 днів. /а.с.221-230/.

При цьому посилання ОСОБА_6 на внесення змін до Статуту не підтверджуються належними доказами, а згадане ним рішення Господарського суду Черкаської області від 25 липня 2011року не може стосуватися правовідносин за договором на який посилається позивач, оскільки цим рішенням суд визнав недійсним Статут товариства , викладений у редакції , що був затверджений загальними зборами засновників від 18 грудня 2008 року, тобто після укладення договору купівлі-продажу майнового паю між ОСОБА_6 і ОСОБА_8

Тому, встановивши, що учасником ТОВ Корсунь-Шевченківська шляхова міжгосподарська пересувна механізована колона був ОСОБА_10, а ОСОБА_8 хоч і є спадкоємцем після його смерті, але на час укладення з ОСОБА_6 договору купівлі-продажу майнового паю, успадкованого після свого чоловіка ОСОБА_10, не була прийнята у склад засновників товариства, як не був прийнятий у склад засновників у порядку, що передбачений діючим законодавством та Статутом товариства й позивач ОСОБА_6, - суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на пай. Чого не спростував апелянт під час апеляційного розгляду.

Оскільки, за таких обставин, ОСОБА_6 не набув права власності на майно, то його право в порядку, що передбачений ст.392 ЦК України захищене бути не може. Поскільки питання щодо набуття права власності в пайовому фонді ТОВ Корсунь-Шевченківська шляхова міжгосподарська пересувна механізована колона належить до компетенції Зборів засновників товариства та має вирішуватися в порядку, що передбачений Статутом, і не може набуватися шляхом ухвалення судового рішення, як просив позивач.

Ч. 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду є законним, обґрунтованим, постановленим на зібраних по справі доказах, які надали суду сторони. Відповідає вимогам матеріального і процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими, були предметом судового розгляду, суд дав їм належну оцінку і вони не дають підстав для його скасування чи зміни.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2016 року - відхилити.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальність "Корсунь-Шевченківська шляхова міжгосподарська механізована колона", ОСОБА_8 про визнання права власності на пай - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :