Рішення

від 14.11.2016 по справі 907/50/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.11.2016 Справа № 907/50/16

За позовом заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські Зорі", с. Коноплівці Мукачівського району

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, м. Ужгород

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю "Імперіал", м.Київ

про витребування з незаконного володіння цілісного майнового комплексу державного підприємства "Свалявський завод продтоварів" вартістю 19 387 781,00 грн.,що знаходиться за адресою: м. Свалява, вул. Старолюбовнянська, 21

Головуючий суддя - Івашкович І.В.

Суддя - Йосипчук О.С.

Суддя - Пригара Л.І.

за участі представників:

прокурор - Андрейчик А.М., заступник начальника відділу прокуратури Закарпатської області

від позивача - Пантелеєнко Р.М., довіреність №31-4/14 від 05.05.16 ( в режимі відеоконференції)

від відповідача - не з"явився

від третьої особи регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області - Семак В.П., довіреність №4 від 21.01.2016

від третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал", м.Київ- не з"явився

Суть спору: заступник прокурора Закарпатської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, м.Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські Зорі", с.Коноплівці Мукачівського району, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, м.Ужгород, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал", м.Київ про витребування з незаконного володіння цілісного майнового комплексу державного підприємства "Свалявський завод продтоварів" вартістю 19 387 781,00 грн., що знаходиться за адресою: м.Свалява, вул. Старолюбовнянська, 21.

В обгрунтування позовних вимог посилається на наявність підстав для захисту інтересів держави в особі Міністерства аграрної політики і продовольства України, оскільки цілісний майновий комплекс державного підприємства "Свалявський завод продтоварів" безоплатно та у протиправний спосіб вибув із власності держави.

Зазначає, що державне підприємство "Свалявський завод продтоварів" відповідно до статутних документів було засноване на державній власності та підпорядковане Державному комітету України по харчовій промисловості, правонаступником якого внаслідок наступних реорганізацій є Міністерство аграрної політики та продовольства України. Відповідно до Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 №500/2011, Мінагрополітики України як орган в системі органів виконавчої влади, серед іншого, виконує у межах повноважень функції з управління об"єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Відповідно до Статуту державного підприємства "Свалявський завод продтоварів" його майно є державною власністю та закріплено за ним на праві господарського відання. Відчудження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням з органом управління майном в порядку, що встановлений чинним законодавством.

На підставі укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області та ТОВ "Імперіал" договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства Свалявський завод продтоварів від 15.05.2003р. цілісний майновий комплекс (спірний по даній справі) було передано в оренду ТОВ "Імперіал" строком на п"ять років. Така передача погоджена органом управління майном в особі Департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України (лист №010-16/121 від 11.02.2003р.).

Міністерством аграрної політики України відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Декрету Кабінету Міністрів України №8-92 від 15.12.1992р. "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" видано наказ від 02.07.2003р. №213, яким припинено діяльність державного підприємства "Свалявський завод продтоварів" щляхом реорганізації через приєднання до ТОВ "Імперіал", яке визнано правонаступником ДП "Свалявський завод продтоварів".

Наголошено, що при проведенні процедури припинення діяльності державного підприємства "Свалявський завод продтоварів" дія договору оренди цілісного майнового комплексу не припинялась, рішення про передачу вказаного майна у власність ТОВ "Імперіал", в т.ч. шляхом приватизації згідно вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" не приймалось. Згідно чинного на той час Закону України "Про підприємства в Україні" відчудження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом державного майна України.

Однак, всупереч вимог чинного законодавства України посадовими особами ПП "М.І.С." 23.11.03 здійснено реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс ДП "Свалявський завод продтоварів" за ТОВ "Імперіал", дії яких винесеною у кримінальній справі №710/525/12 постановою Свалявського районного суду від 10.05.12 визнано протиправними.

Окрім того, при обгрунтуванні протиправності оформлення за ТОВ "Імперіал" права власності на цілісний майновий комплекс ДП "Свалявський завод продтоварів" у позовній заяві наголошено на тому, що у зв"язку з передачею спірного цілісного майнового комплексу в оренду ТОВ "Імперіал" та припиненням ДП "Свалявський завод продтоварів" шляхом приєднання до ТОВ "Імперіал" право державної власності на спірний об"єкт не можна вважати припиненим, що відповідає приписам ст. 760 Цивільного кодексу України, ст. ст. 287-289 Господарського кодексу України, ст. ст. 14, 15, 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна України". Зазначено також про відсутність передбачених ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна "підстав для припинення договору оренди. Наголошено при цьому, що цілісний майновий комплекс ДП "Свалявський завод продтоварів" уповноваженим органом управління (Міністерством аграрної політики України) в порядку, встановленому Законом України "Про приватизацію державного майна" не відчуджувався. Набуття права власності ТОВ "Імперіал" на спірний об"єкт є незаконним, оскільки відбулось поза процедурою, визначеною Законом України "Про приватизацію державного майна". Стверджує, що при ліквідації ДП "Свалявський завод продтоварів" майно залишилось у власності держави в сфері управління відповідного Міністерства, про що також було зазначено у мотивувальній частині постанови Вищого господарського суду України від 19.04.2011р. по справі №30/278. Крім того, на момент вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності ТОВ "Імперіал" на спірний цілісний майновий комплекс згідно із Законом України "Про перелік об"єктів права державної власності, що підлягають приватизації" ДП "Свалявський завод продтоварів" включено до переліку об"єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.

Посилаючись на викладені у позовній заяві обставини, заступник прокурора області стверджує про незаконність набуття ТОВ "Імперіал" права власності на цілісний майновий комплекс ДП "Свалявський завод продтоварів" та зазначає, що в подальшому на підставі ухвали господарського суду м.Києва від 22.06.2010р. у справі №30/183, якою затверджено мирову угоду між ТОВ "Імперіал" та ТОВ "Карпатські Зорі", реєстраційною службою Свалявського районного управління юстиції Закарпатської області 21.06.2013р. внесено до Реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про право приватної власності на вказаний об"єкт за ТОВ "Карпатські Зорі". Стверджує при цьому про незаконність вчинення вказаних реєстраційних дій, оскільки реєстрація права власності на спірний об"єкт за ТОВ "Карпатські Зорі" проведена незважаючи на наявність судового спору про право власності на цей об"єкт.

Вважає, що таким чином цілісний майновий комплекс ДП "Свалявський завод продтоварів" вибув із володіння власника без його відома. Обгрунтовує наявність правових підстав для витребування спірного майна відповідно до положень п.3 ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України. Посилається на відповідні правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 18.09.13 справа №6-95цс, від 17.12.14 справа №6-140цс, від 16.04.14 справа №6-146цс13, від 11.06.14 справа №6-52цс14. Наводить також посилання на правові позиції, наведені у п.п. 22, 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", з урахуванням яких констатує висновок про те, що ТОВ "Карпатські Зорі" є недобросовісним набувачем майна.

У позовній заяві наведено також обгрунтування необхідності звернення з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, як органу, що здійснює управління спірним майном як об"єктом державної власності.

Позивачем Міністерством аграрної політики та продовольства України подано письмові пояснення (заява №31-4/291 від 15.03.2016), згідно з якими викладено позицію підтримання позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування позиції щодо позову зазначено про те, що державне підприємство "Свалявський завод продтоварів" відповідно до статутних документів було засноване на державній власності та підпорядковане Державному комітету України по харчовій промисловості, правонаступником якого в результаті усіх наступних реорганізацій є Міністерство аграрної політики та продовольства України. Мінагрополітики відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює управління об"єктами права державної власності, що належать до сфери його управління. Зазначає про те, що цілісний майновий комплекс ДП "Свалявський завод продтоварів" на підставі укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області та ТОВ "Імперіал" договором оренди №35 від 15.05.2003р. передано останньому в оренду за актом приймання-передачі за погодженням з органом управління майном в особі Департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України. Внаслідок припинення ДП "Свалявський завод продтоварів" шляхом реорганізації через приєднання до ТОВ "Імперіал" дія договору оренди не припинялась, рішення про передачу вказаного майна у власність ТОВ "Імперіал", в т.ч. шляхом приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна" не приймалось. Факт продовження дії договору оренди №35 від 15.03.2003р. після реєстрації права власності за ТОВ "Імперіал" підтверджено постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2009р. по справі №2/66, а постановою Свалявського районного суду Закарпатської області від 10.05.2012р. у кримінальній справі №710/525/12 визнано протиправними дії щодо реєстрації права власності на ЦМК ДП "Свалявський завод продтоварів". Зазначає, що відповідно до ст.10 чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України "Про підприємства в Україні" майно, що є державною власністю та закріплене за державним підприємством, належить йому на праві господарського відання, відчудження такого майна могло здійснюватись виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, визначеному Фондом державного майна України. Відповідно до ст.23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача в оренду майна не припиняє права власності на це майно. Наголошує, що таким чином набуття права власності ТОВ "Імперіал" на ЦМК ДП "Свалявський завод продтоварів" відбулося всупереч вимог чинного законодавства України, що тягне за собою незаконність набуття права власності на це майно ТОВ "Карпатські Зорі" як недобросовісного набувача.

В обгрунтування правових підстав витребування спірного майна посилається на норми ст.387, п.3 ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України.

Додатково позивач вказує на здійснення Мінагрополітки спільно з регіональним відділенням ФДМУ по Закарпатській області у 2008році заходів, спрямованих на повернення майна ЦМК ДП "Свалявський завод продтоварів" до сфери управління Мінагрополітики. Згідно наказу Міністерства аграрної політики України від 12.02.2010р. №55 "Про прийняття до сфери управління Мінагрополітики державного майна" прийнято рішення прийняти від регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області майно ЦМК ДП "Свалявський завод продтоварів", що повертається з оренди, до сфери управління Міністерства аграрної політики України та зарахувати його вартість до статутного фонду агропромислово-торгового підприємства "Бобовище".

У зв"язку із зміною складу суду розгляд справи розпочато заново та розгляд справи по суті розпочато у судовому засіданні 06.10.16.

При розгляді справи по суті прокурором та уповноваженим представником позивача позовні вимоги підтримано в повному обсязі. Посилаються на викладені у позовній заяві та додатково наданих пояснення мотиви позовних вимог. На підтвердження обставин, на яких грунтуються позовні вимоги, посилаються на додані до матеріалів справи документальні докази. Позивач Міністерство аграрної політики та продовольства України клопотанням №31-4/691 від 06.06.2016р. обгрунтовує наявність поважних причин пропуску позовної давності та просить поновити пропущений строк позовної давності. Зокрема, наголошує, що до пред"явлення даного позову Міністерство не мало законних повноважень щодо пред"явлення вимог з приводу захисту прав на спірний об"єкт, оскільки відповідно до чинного законодавства України такі повноваження відносились до компетенції РВ ФДМУ по Закарпатській області, який згідно ч.1 ст.5 Закону України "Про Фонд державного майна України" виступав орендодавцем ЦМК ДП "Свалявський завод продтоварів" та, відповідно, був наділений повноваженнями розпорядника даного майна. РВ ФДМУ по Закарпатській області як розпорядником даного державного майна вживалися заходи щодо поновлення права державної власності.

Прокурор згідно з додатково наданими поясненнями посилається на судову практику з розгляду справ у аналогічним предметом спору. Зокрема, письмовими поясненнями (заява №05/2-1275-16 від 14.11.16) прокурор звертає увагу та просить врахувати при вирішенні даного спору постанову Верховного Суду України від 05.10.2016 по справі 3-604гс16 (№916/2129/15) та винесену по даній справі постанову Вищого господарського суду України від 26.04.2016р. Наголошено на висловлену позицію щодо незастосування положень про позовну давність до позовних вимог про витребування майна в порядку ст.388 Цивільного кодексу України. Звертає також увагу га позицію Верховного Суду України щодо застосування до вимог про витребування майна від добросовісного набувача ст.1 Першого протоколу Конвенції.

Відповідачем в особі його уповноваженого представника Негода Є.В. (довіреність від 25.03.2016р.) (довіреність на представника Джуган Н.Б. скасована згідно заяви від 04.04.2016р.) подано заяву про застосування позовної давності, згідно з якою стверджується, що при зверненні з даним позовом прокуратурою Закарпатської області та позивачем Міністерством аграрної політики та продовольства України пропущено позовну давність тривалістю три роки згідно ст.257 ЦК України. Зазначено при цьому, що про реєстрацію ЦМК ДП "Свалявський завод продтоварів" за ТОВ "Імперіал" прокуратурі та позивачу було відомо ще з березня 2009р., січня 2010р., травня 2011р. (дати винесення судових рішень у справах, у яких вони приймали участь). Про обізнаність прокуратури Закарпатської області та Міністерства аграрної політики та продовольства України про укладення мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду м.Києва від 22.06.2010р. у справі №30/183, свідчать обставини розгляду справи господарського суду м.Києва №30/278-48/182, справи господарського суду Закарпатської області №5008/1158/2012. Відповідач стверджує, що при зверненні з даним позовом позовна даність пропущена без наявності поважних причин та просить з цих підстав у задоволенні позову відмовити.

Згідно наданого письмового відзиву по суті позову (заява вх. №02.5-1-14/6797/16 від 19.05.16) відповідач заперечує позовні вимоги, вважає позовну заяву необгрунтованою, безпідставною, поданою в інтересах особи, права якої не порушено, та як наслідок з неправильним обранням способу захисту. Стверджує при цьому, що Мінстерство аграрної політики та продовольства України не було власником ЦМК ДП "Свалявський завод продтоварів", оскільки згідно з вимогамич.1 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дане майно ніколи не було за позивачем зареєстровано, а Свідоцтво САС №688976 від 24.07.2009р. про право власності держави в особі Верховної Ради України, балансоутримувач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, визнано судом недійсним (рішення господарського суду Закарпатської області від 23.03.2010р. у справі №2/66, залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій). Міністерство аграрної політики і продовольства України, як орган управління ЦМК ДП "Свалявський завод продтоварів" реалізував свої управлінські функції шляхом видачі наказу №213 від 02.07.03 на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яким припинено діяльність ДП "Свалявський завод продтоварів" шляхом реорганізації через приєднання до ТОВ "Імперіал", визначено ТОВ "Імперіал" правонаступником прав і обов"язків ДП "Свалявський завод продтоварів". ДП "Свалявський завод продтоварів" виключено з ЄДРПОУ, виключено з переліку державних підприємств і організацій, що входять до сфери управління Мінагрополітики України. Наголошує також, що листом ФДМУ від 14.04.2014р. №10-15-4277 підтверджено, що за результатами інвентаризації об"єктів державної власності відомості про нерухоме державне майно за місцезнаходженням: Закарпатська область, м.Свалява, вул. Старолюбовлянська, 21 до Єдиного реєстру об"єктів державної власності не вносились. Отже орган, уповноважений державою на здійснення функцій по управлінню державним майном та веденням Єдиного реєстру державного майна, підтвердив відсутність в цьому реєстрі спірного об"єкту, тобто, що такий у державній власності не перебуває. Стосовно наказу Мінагрополітики України від 12.02.2010р. №55 "Про прийняття до сфери управління Мінагрополітики державного майна" зазначає, що такий є невиконаним, відповідна передача майна не здійснена і не могла бути здійснена, оскільки на момент видачі такого наказу це нерухоме майно було зареєстровано на праві приватної власності за ТОВ "Імперіал".

Відповідач наголошує, що його володіння спірним об"єктом є законним, оскільки ТОВ "Карпатські Зорі" стало власником цього майна на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду м.Києва від 22.06.2010р. по справі №30/183, яка набрала законної сили. Мирова угода, затверджена судом, є правовстановлюючим документом, на підставі якого і було зареєстровано право власності за відповідачем.

Окрім того, при обгрунтуванні заперечень проти позову відповідач посилається на преюдиційне значення обставин, які встановлено судовими рішеннями у справах №2/66, №5008/1158/2012 (господарський суд Закарпатської області), №40/40, 40/40-35/275, №11/424, №30/278, №30/278-48/182 (господарський суд м.Києва) (копії долучено до матеріалів справи).

Відповідач вважає помилковим посилання у позовній заяві на преюдиційне значення обставин, що встановлені у постанові Свалявськогорайонного суду Закарпатської області від 10.05.2012р. №710/525/12 (провадження №1/710/914/12), наголосивши, що відповідно до ст.35 ГПК України преюдиційне значення для господарського суду може має лише вирок суду в кримінальному провадженні. Окрім того, зазначає, що у вказаній постанові по кримінальній справі було встановлено вину підсудної у службовій недбалості, тобто судом встановлено факт вчинення порушення при реєстрації спірного майна. Однак сама реєстрація цього майна у встановленому законом порядку не визнана недійсною, що було встановлено у рішенні господарського суду Закарпатської області від 25.12.2013р. у справі №5008/1158/2012.

Відповідач вказує також на безпідставність доводів позивача щодо преюдиційного значення обставин, встановлених постановах Вищого господарського суду України у справах №2/66, №30/278, що суперечить приписам ч.2 ст.111-7 ГПК України.

Заперечуючи доводи позивача про відсутність підстав для реєстрації за ТОВ "Карпатські Зорі" права власності на спірний об"єкт, відповідач наголошує, що така реєстрація здійснена на підставі мирової угоди, затвердженої судом, яка відповідно до п.п.11 п.27 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011р. (чинної на час реєстрації) віднесена до переліку документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Згідно ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ухвала суду про затвердження мирової угоди (визнання мирової угоди) є документом, який підтверджує виникнення права власності на нерухоме майно та є підставою для державної реєстрації права власності.

Позивач звертає увагу, що така реєстрація оскаржувалась РВ ФДМУ по Закарпатській області в порядку адміністративного судочинства, однак позовну заяву залишено без розгляду.

Посилаючись на викладені у відзиві мотиви заперечень, в т. ч. щодо пропуску при зверненні з даним позовом позовної давності, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Під час судового розгляду справи по суті уповноваженим представником відповідача заперечення проти позову підтримано з підстав та мотивів, викладених у відзиві та додатково наданих поясненнях, а також з посиланням на додані документальні докази.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області подано письмові пояснення по суті позовних вимог (заява №10-11-00895 від 04.04.2016), які доповнено поясненнями №10-11-01360 від 25.05.2016, згідно з якими заявлено про підтримання позовних вимог в повному обсязі. Підтримуючи усі доводи, викладені у позовній заяві в обгрування позовних вимог, РВ ФДМУ по Закарпатській області наголошено, що проведення ПП "М.І.С." незаконної реєстрації за ТОВ "Імперіал" права власності на об"єкт державної власності ЦМК ДП "Свалявський завод продтоварів" свідчить про незаконне вилучення із державної власності цього об"єкту, протиправне позбавлення держави права власності не цей об"єкт. Стверджує, що спірне майно передано ТОВ "Імперіал" виключно на умовах оренди. Відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що приватизація зданих в оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств здійснюється шляхом продажу належних державі акцій акціонерних товариств, заснованих державними органами приватизації та орендарями. Наголошує, що ТОВ "Імперіал" державне майно ЦМК набуто безпідставно, всупереч чинного законодавства, оскільки приватизація ЦМК ДП "Свалявський завод продтоварів" в розумінні вказаного Закону не проводилась.

У додаткових поясненнях третя особа РВ ФДМУ по Закарпатській області наводить спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позов.

Уповноваженим представником третьої особи РВ ФДМУ по Закарпатській області позов підтримано в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ТОВ "Імперіал" пояснень по суті спору на надала, свого уповноваженого представника для участі в судових засіданнях не направила, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надсилала.

До початку даного судового засідання до господарського суду від відповідача надійшло клопотання, яким повідомлено суду про неможливість явки його уповноваженого представника у дане судове засідання через перебування на санаторно-курортному лікуванні. Не заперечує проти розгляду справи без його участі, однак у випадку визнання судом такої участі обов"язковою, просить відкласти розгляд справи на дату не раніше 21.11.16.

Враховуючи надходження вказаного клопотання відповідача, суд дійшов висновку про відсутність процесуально-правових підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши доводи учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд надає оцінку доказів при повному, всебічному на об"єктивному з"ясуванні всіх обставин справи в сукупності та констатує такі висновки.

Із фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Імперіал" укладено договір оренди № 35 цілісного майнового комплексу державного підприємства „Свалявський завод продтоварів" від 15.05.2003 року, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у довгострокову оренду строком на п'ять років цілісний майновий комплекс державного підприємства „Свалявський завод продтоварів", м. Свалява, вул. Старолюбовнянська, 21.

Відповідно до акту приймання -передачі від 15.05.2003 року. РВ ФДМУ по Закарпатській області передано ТОВ "Імперіал" в оренду майно , що є предметом вказаного договору оренди.

Відповідно до положень Статуту державного підприємства "Свалявський заводи продтоварів" у редакції, чинній на час укладення договору оренди №35 від 15.05.2003р. (додано копію) Свалявський завод продтоварів -підприємство засноване на державній власності. Майно підприємства є державною власністю та закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Підприємство підпорядковане Державному департаменту продовольства, який є органом управління майном підприємства (доповнення до Статуту, зареєстровані розрпорядженням голови Свалявського райдержадміністрації від 02.10.2001р. №358).

Договір оренди №35 від 15.05.2003р. укладався за погодженням Державного департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України, що підтверджується листом №010-16/121 від 11.02.03 вказаного Департаменту, адресованим РВ ФДМУ по Закарпатській області (додано копію).

Відповідно до Указу Президента України від 23.04.2011 №500/2011 правонаступником Міністерства аграрної політики України є Міністерство аграрної політики та продовольства України. Згідно п.1 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2015р. №1119, Міністерство аграрної політики та продовольства України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України. Мінагрополітики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує в т.ч. державну аграрну політику, державну політику у сферах сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави. Мінагрополітики відповідно до покладених на нього завдань здійснює, зокрема, управління об"єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Таким чином, Міністерство аграрної політики та продовольства України, як правонаступник Міністерства аграрної політики України (орган управління майном ДП "Свалявський завод продтоварів"), у спорі з приводу захисту права державної власності на ЦМК ДП "Свалявський заводи продтоварів" обгрунтовано, на правомірних підставах, визначено органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача у даній справі.

У відповідності до ст.15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вказані цивільно-правові норми відповідають та грунтуються на нормах Конституції України, відповідно до яких держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (ст.13), кожна особа має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст.55).

Ст.23 Закону України "Про прокуратуру" ( в редакції, чинній на час звернення з даним позовом), регламентовано інститут представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді. Зокрема, передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з абз. 4 ч. 1 та ч. 2 ст.2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Виходячи з конституційних гарантій щодо права кожного на захист права власності, а також закріпленого у гл. 29 Цивільного кодексу України інституту захисту права власності, позивачем у спорі про захист права власності може бути особа, яка вважає себе власником майна, а також особа, у якої майно власника перебувало у законному володінні на відповідних правових підставах (титульний володілець).

Наведеним спростовуються твердження відповідача щодо безпідставного звернення прокурором з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України.

02.07.2003 року Міністерство аграрної політики України, керуючись Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 року № 8-92 „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", Законом України „Про оренду державного та комунального майна" та на підставі договору оренди від 15.05.2003 року № 35 між РВ ФДМУ по Закарпатській області та ТОВ „Імперіал", акта приймання - передачі орендованого майна від 15.05.2003 року, видало наказ № 213, відповідно до якого припинено діяльність державного підприємства „Свалявський завод продтоварів" (Закарпатська область, м. Свалява, вул. Старолюбовнянська, 21) шляхом його реорганізації через приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю „Імперіал"; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю „Імперіал" правонаступником прав та обов'язків державного підприємства „Свалявський завод продтоварів".

На запит РВ ФДМУ по Закарпатській області комунальне унітарне підприємство "Свалявське районне бюро технічної інвентаризації„ листом від 21.04.2008 року повідомило про те, що державний цілісний комплекс заводу „Продтовари" (м. Свалява, вул. Старолюбовнянська, 21) зареєстрований за ТОВ „Імперіал" 23.11.2003 року приватним підприємством „М.І.С." на підставі наказу Міністерства аграрної політики України № 213 від 02.07.2003 року; Установчого договору про створення та діяльність ТОВ „Імперіал" від 28.10.2002 року зі змінами та доповненнями від 17.02.2003 року; від 14.07.2003 року (протокол № 1 зборів учасників від 28.10.2002 року); Статуту ТОВ „Імперіал", зареєстрованого розпорядженням Мукачівського міського голови № 829 від 05.12.2002 року зі змінами та доповненнями від 17.02.2003 року; від 14.06.2003 року; від 17.07.2003 року.

Постановою Свалявського районного суду Закарпатської області від 10.05.2012р. Справа "710/525/12 провадження №1/710/914/12 встановлено, що реєстратором ПП "М.І.С." Свалявського бюро технічної інвентаризації, оцінки і продажу ОСОБА_6 при прийнятті 23.11.2003р. рішення про реєстрацію у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ТОВ "Імперіал" права власності на цілісний майновий комплекс ДП "Свалявський завод продтоварів" і внесенні відповідних відомостей до Реєстру прав власності на нерухоме майно, вчинено злочин, передбачений ч.2 ст.367 КК України. Вказаною постановою ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, кримінальну справу закрито на підставі ст.11-1 КПК України.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 22.06.2010 по справі №30/183 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські Зорі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал" про стягнення 938635,22 грн. затверджено мирову угоду, укладену між ТОВ "Карпатські Зорі" та ТОВ "Імперіал", за умовами якої в рахунок погашення заборгованості Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперіал" (код ЄДРПОУ 32221271) передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатські Зорі" (код ЄДРПОУ 33202333) приймає у власність об'єкт нерухомості -цілісний майновий комплекс "Свалявський завод продтоварів", що знаходиться за адресою Закарпатська область, м. Свалява, вул. Старолюбовнянська, 21. Про передачу зазначених об'єктів Сторони підписують Акт приймання-передачі. Зазначений об'єкт нерухомості належить ТОВ "Імперіал" на підставі наказу Міністерства аграрної політики України № 213 від 02.07.03.; установчого договору про створення та діяльність TOB "Імперіал" від 28.10.02. зі змінами та доповненнями від 17.02.03. та від 14.07.03. (протокол №1 зборів учасників від 28.10.02.); статуту TOB "Імперіал", зареєстрованого розпорядженням Мукачівського міського голови № 829 від 05.12.02. зі змінами та доповненнями від 17.02.03., від 14.06.03. та від 14.07.03.

За результатами розгляду апеляційної скарги Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області на вищевказану ухвалу господарського суду м.Києва від 22.06.2010р. у справі №30/183 ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2011р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2011р., припинено апеляційне провадження.

За результатами перегляду вищезгаданої ухвали господарського суду м.Києва від 22.06.2010р. у справі №30/183 за нововиявленими обставинами (за заявою РВ ФДМУ по Закарпатській області) ухвалою господарського суду м.Києва від 11.04.2013р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013р., ухвалу господарського суду м.Києва від 22.06.2010р. по справі №30/183 залишено без змін.

На підставі ухвали господарського суду м.Києва від 22.06.2010р. по справі №30/183 про затвердження мирової угоди здійснено реєстрацію права власності ТОВ "Карпатські Зорі" (код 33202333) на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, м.Свалява, вул. Старолюбовнянська, 21, про що до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис від 21.06.2012р., реєстраційний номер майна 3572107, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією Інформаційної довідки 352178723 від 27.01.2016, сформованої на запит прокуратури Закарпатської області.

Посилаючись на ті підстави, що набуття права власності ТОВ "Імперіал" (третя особа на стороні відповідача) на ЦМК ДП "Свалявський завод продтоварів" є незаконним, відбулося з порушенням вимог чинного на той час законодавства України, поза процедурою, визначено Законом України "Про приватизацію державного майна", є наслідком незаконних дій посадових осіб ПП "М.І.С.", а також стверджуючи про незаконність дій реєстраційної служби Свалявського районного управління юстиції Закарпатської області щодо реєстрації права власності на спірний ЦМК за ТОВ "Карпатські Зорі" на підставі ухвали господарського суду м.Києва від 22.06.2010р. у справі №30/183, заступник прокурора Закарпатської області звернувся з даним позовом про витребування від ТОВ "Карпатські Зорі" ЦМК ДП "Свалявський завод продтоварів" на користь держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Матеріально-правовою підставою позову обрано статті 387, 388 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, при наведенні посилання як на правові підстави вимог, на ст.388 Цивільного кодексу України, предметом регулювання якої є витребування майна від добросовісного набувача, у позовній заяві наголошується одночасно, що ТОВ "Карпатські Зорі" є недобросовісним набувачем спірного майна. Фактично прокурор обгрунтовує позовні вимоги при одночасному посиланні на взаємовиключні за своєю правовою природою правові інститути. Тобто, наявність підстав вважати набувача недобросовісним виключає підстави для звернення до нього з вимогою про витребування від нього майна як від добросовісного набувача, і навпаки.

При аналізі спірних правовідносин суд констатує наступне.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, володілець майна є добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Згідно з п.3 ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісність набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчуджувати це майно. Відповідна правова позиція наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 10.10.2012р справа №6-117цс12, 16.09.2015р. справа №6-1203цс15.

Навпаки, набувач визнається недобросовісним, якщо він знав чи повинен був знати, що особа, в якої він придбав річ, не мала права її відчужувати (стаття 390 ЦК України).

За змістом частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Як констатовано судом та підтверджується фактичними матеріалами та обставинами справи, відповідачем ТОВ "Карпатські Зорі" набуто у власність спірний цілісний майновий комплекс на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду м.Київ від 22.06.2010р. по справі №30/183.

Укладена в межах справи господарського судочинства мирова угода сторін - це угода сторін спору про врегулювання спору, спрямована на припинення цього спору. За своєю юридичною сутністю мирова угода поєднує в собі матеріально-правовий аспект (спрямована на припинення або зміну прав і обов"язків між сторонами) та процесуально-правовий аспект (укладається в межах судового провадження, підлягає затвердженню судом, затвердження мирової угоди судом призводить до припинення провадження у справі).

Мирова угоди набирає чинності лише з моменту затвердження ухвалою господарського суду, якою одночасно припиняється провадження у справі.

Виходячи із змісту норм ст. ст. 78, п.7 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, затвердження господарським судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти.

Відповідно, господарський суд в момент затвердження мирової угоди сторін перевіряє законність усіх дій сторін, які за досягнутою між ними домовленістю спрямовані на врегулювання спору.

Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі може бути оскаржена в порядку норм ГПК України.

Відтак, чинність умов мирової угоди, а отже породжених нею правових наслідків, нерозривно пов"язана із чинністю відповідної ухвали господарського суду.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 22.06.2010р. по справі №30/183, якою затверджено укладену між ТОВ "Карпатські Зорі" та ТОВ "Імперіал" мирову угоду, судом констатовано, що така не суперечить чинному законодавству, укладена в інтересах сторін, не зачіпає інтересів третіх осіб.

Відтак, відповідач ТОВ "Карпатські Зорі", який набув у власність спірний об"єкт нерухомого майна на підставі мирової угоди, яка затверджена судом з підтвердженням при цьому законності укладення мирової угоди, вважається добросовісним набувачем цього майна, оскільки за вказаних обставин він не знав і не міг знати про придбання майна від особи, яка не мала права його відчуджувати.

Наведеним спростовуються доводи прокурора про те, що відповідач є недобросовісним набувачем.

При цьому суд визнає безпідставними, необгрунтованими та не підтвердженими в установленому порядку наведені позовній заяві доводи про незаконність дій реєстраційної служби Свалявського районного управління юстиції Закарпатської області щодо державної реєстрації права власності ТОВ "Карпатські Зорі" на спірний об"єкт.

Як слідує із фактичних матеріалів і обставин справи, рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ "Карпатські Зорі" на цілісний майновий комплекс за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, м.Свалява, вул Старолюбовннянська,21, в установленому порядку не скасовано.

Відповідно до чинного на час здійснення державної реєстрації права власності відповідача на спірний об"єкт Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011р. №703) ухвала суду про затвердження мирової угоди є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Виходячи з вищевикладеного, слід дійти висновку про те, що право власності відповідача ТОВ "Карпатські Зорі" на спірний об"єкт набуто та здійснено його державну реєстрацію з передбачених законом підстав.

Ухвала господарського суду м.Києва від 22.06.2010р. по справі №30/183 про затвердження мирової угоди, набула законної сили, в установленому порядку змінена або скасована не була, рішення про державну реєстрацію права власності на спірний об"єкт в установленому порядку не скасовано, а отже діє презумпція добросовісості набуття відповідачем права власності, яка в судовому порядку не оспорювалась.

Ухвала господарського суду м.Києва від 22.06.2010р. по справі №30/183, яка набрала законної сили, в силу ст.124 Конституції України, ст.115 Господарського процесуального кодексу України є обов"язковою для виконання на всій територій України.

Конституційні засади обов"язковості виконання судового рішення застосовуются як принципи правової держави. Зокрема, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 Справа №1-7/2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. При цьому застосовано практику Європейського суду з прав людини (рішення у справі „Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року), відповідно до якої для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Відтак, ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди, яка набрала законної сили, та є обов"язковим до виконання судовим актом, зберігає свою чинність як законодавчо визначена підстава для набуття та здійснення державної реєстрації права власності.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata , тобто поваги до остаточного рішення суду. Рішення суду, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).

Виходячи з викладеного, суд констатує висновок про безпідставність вимог про витребування від відповідача спірного об"єкта, яке набуто ним на підставі мирової угоди, яка затверджена ухвалою господарського суду, що набула законної сили, оскільки задоволення таких вимог призведе до порушення конституційних засад обов"язковості виконання цієї ухвали та, як наслідок,порушення гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод права на справедливий суд.

Окрім того, відповідно до практики Верховного Суду України у справах зі спорів про витребування майна викладено правову позицію про те, що якщо майно вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, ухвали суду про затвердження мирової угоди, які в подальшому скасовано , то слід вважати, що майно вибуло з володіння власника поза його волею, а отже наявні підстави для витребування майна за п.3 ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України від добросовісного набувача (постанова Верховного Суду України від 30.09.2014 Справа №3-122гс14, від 11.06.2014 справа №6-52цс14, 24.06.2015 справа 6-535цс15).

Наведеним спростовується правомірність вимог прокурора, підтриманих позивачем та третьою особою РВ ФДМУ по Закарпатській області.

Виходячи з вищевикладених обгрунтувань, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. В задоволенні позову слід відмовити повністю.

Стосовно застосування позовної давності суд зазначає наступне. За змістом ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Оскільки суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, позовна давність за таких обставин застосуванню не підлягає.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд констатує наступне.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

За подання позову прокуратурою Закарпатської області згідно платіжного доручення №139 від 10.03.2016р. сплачено судовий збір в розмірі 206700,00 грн.

Заступник прокурора Закарпатської області звернувся з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, який набуває статусу позивача (ст.29 ГПК України). Позивачем Міністерством аграрної політики та продовольства України заявлені позовні вимоги в процесі судового розгляду справи підтримано в повному обсязі.

За таких обставин, з урахуванням результатів вирішення спору, витрати по сплаті судового збору слід віднести на позивача. Відповідно, з Міністерства аграрної політики та продовольства України слід стягнути на користь прокуратури Закарпатської області 206700,00 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по оплаті судового збору покласти на позивача Міністерство аграрної політики та продовольства України.

3. Стягнути з Міністерства аграрної політики та продовольства України (м.Київ, вул. Хрещатик,24 , і.к. 37471967) на користь прокуратури Закарпатської області (Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а, 02909967) 206700, 00 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст рішення виготовлено 21.11.2016

Головуючий суддя Івашкович І.В.

Суддя Йосипчук О.С.

Суддя Пригара Л.І.