Рішення

від 15.11.2016 по справі 915/770/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 915/770/16

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю В«БудінвесткомпаніВ» ,

АДРЕСА_1, 01133

адреса для листування: 65065, АДРЕСА_2,

Відповідач: Комунальне підприємство Первомайської міської ради В«Первомайський міський водоканалВ» ,

55210, Миколаївська область, м.Первомайськ, вул. Київська, 129-А,

Про: стягнення 1284303,03 грн.

Суддя О.Г. Смородінова

Представники сторін:

від позивача: представник не з'явився,

від відповідача: ОСОБА_1, згідно довіреності.

Суть спору:

Позивач 13.07.2016 року звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача 1056998,18 грн. заборгованості, 227304,85 грн. - пені.

Позовні вимоги грунтуються на підставі умов договору поставки № 29/в-2014 від 16.01.2014 року; видаткових накладних: №№ РН-000004 від 29.01.2014 року, РН-000034 від 17.01.2014 року, РН-000129 від 31.03.2014 року, РН-000130 від 31.03.2014 року, РН-000131 від 31.03.2014 року, РН-000132 від 31.03.2014 року, РН-000482 від 29.09.2014 року, РН-000483 від 29.09.2014 року, РН-000484 від 29.09.2014 року; рахунків-фактур №№ СФ-0000006.1 від 13.01.2014 року, СФ-0000005 від 13.01.2014 року, СФ-0000006 від 13.01.2014 року, СФ-0000009 від 13.01.2014 року, СФ-0000010 від 13.01.2014 року, СФ-0000256 від 29.09.2014 року, СФ-000065 від 29.09.2014 року, СФ-0000590 від 29.09.2014 року; претензії від 09.02.2016 року та відповіді на неї за № 120 від 26.02.2016 року; норм ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 524, 526, 533 Цивільного кодексу України, та мотивовані неналежним виконанням віповідачем взятих на себе договірних зобов'язань в частині оплати поставленого товару.

Згідно розпорядження керівника апарату господарського суду Миколаївської області № 273 від 26.09.2016 року В«Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 915/770/16В» справу № 915/770/16 було призначено на повторний автоматичний розподіл та розподілено на суддю Смородінову О.Г.

Відповідач у відзиві (вх. № 19061/16 від 15.11.2016р.) проти заявлених позовних вимог заперечує частково, вказує, що згідно бухгалтерських даних у підприємства рахується заборгованість перед позивачем в сумі 541430,77 грн. та просить суд частково задовольнити позов в сумі 541430,77 грн.

Позивач свого представника у судове засідання 15.11.2016 року не направив. До канцелярії господарського суду від позивача надійшов 15.11.2016 року електронний документ про відкладення розгляду справи.

Цей документ не взято судом до уваги, оскільки за умовами п. 1.5 «Інструкції з діловодства в господарських судах України» (затвердженою наказом Державної судової адміністрації № 28 від 20 лютого 2013 року (із змінами і доповненнями, внесеними наказом ДСАУ від 29.11.2013р. № 161) передбачено, зокрема, що документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

В супереч вищевказаних вимог «Інструкції з діловодства в господарських судах України» вищевказаний електронний документ не містить електронного підпису, оригіналу документа в паперовій формі про відкладення розгляду справи до суду від позивача до суду не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, 15.11.2016 року за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд -

встановив:

16 січня 2014 року між сторонами був укладений договір поставки № 29/в-2014 згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобов'язався поставити, а відповідач, як покупець, взяв на себе зобов'язання прийняти і оплатити продукцію торгівельних марок "Hawle", «KRAMMER», «Ozkan», і інших, які реалізує постачальник, надалі «Товар», партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами та визначеними у специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

Умовами договору сторони встановили таке:

Ціна на товар встановлюється в національній валюті України і вказується в рахунках-фактурах (п. 2.1); право власності на товар, а також всі ризики знищення або ушкодження товару переходять до покупця з моменту поставки товару на складі постачальника. Датою поставки товару вважається дата одержання товару на складі постачальника згідно накладній (п. 3.2); оплата за товар за даним договором провадиться в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на умовах оплати після поставки частинами в термін до 30 серпня 2015р. (п. 4.1).

Розділом 8 договору сторони передбачили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 31 грудня 2015р., а в частині взаєморозрахунків до повного розрахунку між сторонами (п. 8.1); якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про намір його розірвати, то договір вважається автоматично пролонгований на один календарний рік (п. 8.2).

Предметом даного позову виступили матеріальні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача як боргу так і неустойки за невиконання умов договору поставки.

Так, згідно з приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами були оформлені та підписані без зауважень наступні видаткові накладні:

1) РН-000034 від 17.01.2014 року (товар: фланець-адаптор) на суму 2734,31 грн. (замовлення - рахунок-фактура № СФ-0000006 від 13.01.2014 року, дійсний до 13.01.2014р. );

2) РН-000004 від 29.01.2014 року (товар: фланець-адаптор) на 2734,31 грн. (замовлення - рахунок-фактура № СФ-0000006 від 13.01.2014 року, дійсний до 13.01.2014р. );

3) РН-000129 від 31.03.2014 року (товар: засувка фланецева, штурвал) на 42625,70 грн. (замовлення - рахунок-фактура СФ-0000005 від 13.01.2014 року, дійсний до 26.09.2012р. );

4) РН-000130 від 31.03.2014 року (товар: фланець-адаптор) на 15038,69 грн. (замовлення - рахунок-фактура № СФ-0000006 від 13.01.2014 року, дійсний до 26.09.2012р. );

5) РН-000131 від 31.03.2014 року (товар: ремонтно-з'єднувальний хомут, задвижка фланець-раструб, вентиль, ISO фітинг системи, фланець-адаптор, фланець фіксуючий для чугун труб, фланець двокамерний, штурвал) на 86123,35 грн. (замовлення - рахунок-фактура СФ-0000009 від 13.01.2014 року, дійсний до 26.09.2012р. );

6) РН-000132 від 31.03.2014 року (товар: ремонтно-з'єднувальний хомут, фланець-адаптор) на 75544,56 грн. (замовлення - рахунок-фактура СФ-0000010 від 13.01.2014 року, дійсний до 26.09.2012р. );

7) РН-000482 від 29.09.2014 року (товар: засувка фланцева, штурвал) на 5640,80 грн. (замовлення - договір № 256 від 11.06.2013 року );

8) РН-000483 від 29.09.2014 року (товар: ремонтно-з'єднувальний хомут, фланець, фланець-адаптор) на 253695,46 грн. (замовлення - договір № 65 від 26.02.2013 року );

9) РН-000484 від 29.09.2014 року (товар: ремонтно-з'єднувальний хомут, вентель, фланець-адаптор, фланець двухкамерний, фланець фіксуючий для чугун труб,) на 76204,42 грн. (замовлення - договір № 590 від 28.12.2012 року );

Загальна сума коштів переданого товару за наведеними накладними складає в розмірі 560341,60 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач направив відповідачу претензію б/н від 09.02.2016 року в якій просив останнього перерахувати кошти за поставлений товар у розмірі 550341,60 грн. - основного боргу та 75268,64 грн. штрафних санкцій у строк до 20.02.2016 року, посилаючись на умови пунктів 4.1, 4.2, 4.3 договору поставки № 29/в-2014 від 16.01.2014 року.

У відповіді (№ 120 від 26.02.2016 року) на зазначену претензію відповідач (директор КП) повідомив, що знаходиться у важкому фінансовому стані, визнає борг та просить його розстрочити згідно графіку.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши встановлені факти та обставини у відповідності з умовами договору та нормами, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з такого:

Як вище було зазначено, предметом даного позову виступає стягнення заборгованості за договором поставки № 29/в-2014 від 16.01.2014 року, підставою - умови пунктів 4.1, 4.2, 4.3 договору та первинна документація у вигляді видаткових накладних та рахунків-фактур.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог посилається саме на умови укладеного договору поставки № 29/в-2014 від 16.01.2014 року, однак не надає суду можливість співставити (іфдентифікувати) продукцію, яка зазначена у накладних та у специфікації до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Разом з тим, взявши до уваги письмові пояснення позивача, враховуючи підтвердження відповідачем прийняття товару зазначеного у накладних саме за договором поставки № 29/в-2014 від 16.01.2014р., суд дослідивши вищенаведені видаткові накладні у кількості 9 шт. дійшов висновку про те, що вони були укладені між сторонами саме на виконання умов договору поставки № 29/в-2014 від 16.01.2014р.

Розділ 4 договору містить порядок розрахунків згідно з яким оплата за товар повинна бути проведена до 30.08.2015 року, разом із тим: «Рахунок-фактура виставляється в гривнях по курсу купівлі ЄВРО на Міжбанківському ОСОБА_2 України. Рахунок-фактура є дійсним до вказаної на ньому дати (п. 4.2); при оплаті товару частинами, у разі зростання курсу купівлі ЄВРО на Міжбанківському ОСОБА_2 України від дати виставлення рахунку-фактури більш ніж на 3%, сума, що залишилась до погашення, корегується пропорційно до вказаного курсу на дату, коли відбулася така зміна.» (п. 4.3).

За результатами дослідження наданих позивачем рахунків-фактур у відповідності до наведених умов договору суд встановив, що:

по-перше, рахунки-фактури, які надані позивачем в обґрунтування позовних вимог за договором від 16.01.2014р. , не містять прив'язки гривні по курсу купівлі к ЄВРО; по-друге рахунки мають записи про наступні строки:

РН-000006.1 від 13.01.2014 року - дійсний до сплати до 13.01.2014 року ,

РН-000005 від 13.01.2014 року - дійсний до сплати до 26.09.2012 року,

РН-000006 від 13.01.2014 року - дійсний до сплати до 26.09.2012 року,

РН-000009 від 13.01.2014 року - дійсний до сплати до 26.09.2012 року,

РН-000010 від 13.01.2014 року - дійсний до сплати до 26.09.2012 року.

Крім того, рахунки-фактури: СФ-0000 256 від 29.09.2014 року, СФ-000 065 від 29.09.2014 року, СФ-0000 590 від 29.09.2014 року взагалі не висвітлені у якості замовлень до вищенаведених видаткових накладних.

Отже, враховуючи зауваження та розбіжності у первинних документах, які були виявлені судом в період розгляду даної справи, суд не може брати до уваги вищевказані рахунки, оскільки вони з наведених причин не є належними та допустимими доказами відносно виконання умов саме договору поставки № 29/в-2014 від 16 січня 2014 року.

За правилами статтей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд погоджується з позивачем стосовно наявності перед ним у відповідача по договору поставки № 29/в-2014 від 16 січня 2014 року боргу на суму 560341,60 грн. лише у межах видаткових накладних, але суд вважає, що позивач не довів своє право на стягнення з відповідача боргу по оплаті товару з урахуванням зростання курсу купівлі ЄВРО.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень частини 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За умовами п. 6.3 договору поставки сторони дійшли згоди, що за порушення строків оплати, передбачених п. 4.1 договору поставки покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від вартості партії товару, зазначеній в накладній, за кожний день прострочення.

Отже, у позивача виникло право стягнути з відповідача неустойку по спірним відносинам.

Водночас, позивачем, за неналежне виконання вимог договору поставки № 29/в-2014, здійснений розрахунок пені за період з 01.09.2015р. по 20.02.2016 року на суму боргу 1056998,18 грн., у розмірі 227304,85 грн., який суперечить вищевказаним висновкам суду та умовам п. 6.3 договору, а отже є невірним.

За проведеним розрахунком суду стягненню повинна підлягати пеня за період з 01.09.2015р. по 20.02.2016р. на суму боргу 560341,60 грн. в розмірі 120293,04 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, підсумовуючі вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За правилами ч. 6 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Первомайської міської ради В«Первомайський міський водоканалВ» (55210, Миколаївська область, м.Первомайськ, вул. Київська, 129-А, ЄДРПОУ 33089321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«БудінвесткомпаніВ» (01133, АДРЕСА_3, адреса для листування: 65065, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 33876118) 560341,60 грн. заборгованості, 120293,04 грн. пені та 10210,45 грн. судового збору.

3. В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено та підписано 21.11.2016 р.

Суддя О.Г.Смородінова