Постанова

від 25.05.2017 по справі 915/770/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2017 р.Справа № 915/770/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Принцевська Н.М.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від позивача : не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвесткомпані»

на рішення господарського суду Миколаївської області від « 15» листопада 2016

по справі № 915/770/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвесткомпані»

до Комунального підприємства Первомайської міської ради «Первомайський міський водоканал»

про стягнення 1 284 303,03 грн.

В С Т А Н О В И В :

03.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Будінвесткомпані» (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Комунального підприємства Первомайської міської ради «Первомайський міський водоканал» (далі по тексту - відповідач), в якій просить суд стягнути з останньої заборгованість у розмірі 1 284 303,03 грн., з яких 1 056 998,18 грн. основний борг; 227 304,85 грн. пеня та витрати на сплату судового збору 19 625,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договорами поставки № 29/в-2014 від 16.01.2014 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим позивачем була нарахована пеня, відповідно до умов договору на норм чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.11.2016 року по справі № 915/770/16 (суддя О.Г. Смородінова) позов задоволений частково. Стягнуто з Комунального підприємства Первомайської міської ради «Первомайський міський водоканал» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвесткомпані» 560 341,60 грн. заборгованості, 120293,04 грн. пені та 10210,45 грн. судового збору. В решті заявлених позовних вимог відмовлено.

Такий висновок суду мотивований тим, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що у відповідача утворилась заборгованість за неналежне виконання умов Договору поставки у розмірі 560 341,60 грн. лише в межах видаткових накладних. Також судом першої інстанції встановлено, що позивачем не доведено право стягнення з відповідача боргу по оплаті товару з урахуванням зростання курсу купівлі ЄВРО. Крім того судом здійснено самостійно розрахунок пені за період з 01.09.2015-20.02.2016 та визначено її розмір.

02.12.2016 року на виконання зазначеного рішення суду господарським судом видано відповідний наказ.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будінвесткомпані» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд у повному обсязі не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, у зв'язку з чим виніс часткове незаконне і необґрунтоване рішення, яке частково не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням апелянта, місцевим господарським судом невірно здійснено розрахунок пені у період з 01.09.2015 - по 02.02.2016 року на суму 120 293,04 грн. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції погоджується з позовними вимогами про нарахування боргу у сумі 560 314,60 грн., в межах дев'яти видаткових накладних, однак не погоджується із вимогою про стягнення боргу з урахуванням зростання курсу ЄВРО. Умовами договору передбачено, що рахунок-фактура виставляється в гривнях по курсу купівлі ЄВРО на Міжбанківському ОСОБА_1 ринку України.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав, та в судове засідання 25.05.2017 року не з'явився без поважних причин, хоча про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Крім того, 25.05.2017 року до початку розгляду апеляційної скарги від відповідача надійшла заява, відповідно до якої просив суд розглянути справу за відсутністю їх представника, оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Представник позивач в судове засідання 25.05.2017 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується телефонограмою.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 16 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвесткомпані» (Постачальник) та Комунальним підприємством Первомайської міської ради «Первомайський міський водоканал» (Покупець) був укладений Договір поставки № 29/в-2014, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію торгівельних марок "Hawle", « KRAMMER» , « Ozkan» , і інших, які реалізує постачальник, надалі «Товар» , партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами та визначеними у специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємними частинами (а.с.11-15).

Ціна на товар встановлюється в національній валюті України і вказується в рахунках-фактурах (п. 2.1); право власності на товар, а також всі ризики знищення або ушкодження товару переходять до покупця з моменту поставки товару на складі постачальника. Датою поставки товару вважається дата одержання товару на складі постачальника згідно накладній (п. 3.2); оплата за товар за даним договором провадиться в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на умовах оплати після поставки частинами в термін до 30 серпня 2015р. (п. 4.1).

Відповідно до п.4.2 Договору, рахунок-фактура виставляється в гривнях по курсу купівлі ЄВРО на Міжбанківському ОСОБА_1 України. Рахунок-фактура є дійсним до вказаної на ньому дати.

При оплаті товару частинами, у разі зростання курсу купівлі ЄВРО на Міжбанківському ОСОБА_1 України від дати виставлення рахунку-фактури більш ніж на 3% сума, що залишилась до погашення, корегується пропорційно до вказаного курсу на дату, коли відбулась така зміна (п.4.3).

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що за порушення строків оплати, передбачених п.4.1, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від вартості партії Товару, зазначений в накладній за кожний день прострочення.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 31 грудня 2015р., а в частині взаєморозрахунків до повного розрахунку між сторонами (п. 8.1).

Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про намір його розірвати, то договір вважається автоматично пролонгований на один календарний рік (п. 8.2).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору між сторонами були оформлені та підписані видаткові накладні на суму 560341,60 грн. , а саме:

- РН-000034 від 17.01.2014 року (товар: фланець-адаптор) на суму 2734,31 грн. (замовлення - рахунок-фактура № СФ-0000006 від 13.01.2014 року, дійсний до 13.01.2014р.);

- РН-000004 від 29.01.2014 року (товар: фланець-адаптор) на 2734,31 грн. (замовлення - рахунок-фактура № СФ-0000006 від 13.01.2014 року, дійсний до 13.01.2014р.);

- РН-000129 від 31.03.2014 року (товар: засувка фланецева, штурвал) на 42625,70 грн. (замовлення - рахунок-фактура СФ-0000005 від 13.01.2014 року, дійсний до 26.09.2012р.);

- РН-000130 від 31.03.2014 року (товар: фланець-адаптор) на 15038,69 грн. (замовлення - рахунок-фактура № СФ-0000006 від 13.01.2014 року, дійсний до 26.09.2012р.);

- РН-000131 від 31.03.2014 року (товар: ремонтно-з'єднувальний хомут, задвижка фланець-раструб, вентиль, ISO фітинг системи, фланець-адаптор, фланець фіксуючий для чугун труб, фланець двокамерний, штурвал) на 86123,35 грн. (замовлення - рахунок-фактура СФ-0000009 від 13.01.2014 року, дійсний до 26.09.2012р.);

- РН-000132 від 31.03.2014 року (товар: ремонтно-з'єднувальний хомут, фланець-адаптор) на 75544,56 грн. (замовлення - рахунок-фактура СФ-0000010 від 13.01.2014 року, дійсний до 26.09.2012р.);

- РН-000482 від 29.09.2014 року (товар: засувка фланцева, штурвал) на 5640,80 грн. (замовлення - договір № 256 від 11.06.2013 року);

- РН-000483 від 29.09.2014 року (товар: ремонтно-з'єднувальний хомут, фланець, фланець-адаптор) на 253695,46 грн. (замовлення - договір № 65 від 26.02.2013 року);

- РН-000484 від 29.09.2014 року (товар: ремонтно-з'єднувальний хомут, вентель, фланець-адаптор, фланець двухкамерний, фланець фіксуючий для чугун труб,) на 76204,42 грн. (замовлення - договір № 590 від 28.12.2012 року);

09.02.2016 ТОВ «Будінвесткомпані» звернулось до КП Первомайської міської ради «Первомайський міський водоканал» з претензією, згідно з якої просило перерахувати на рахунок товариства кошти за поставлений товар у розмірі 550 341,60 грн. - основного боргу та 75 268,64 грн. штрафних санкцій у строк до 20.02.2016 року.

У відповідь на претензію, Комунальне підприємство зазначило, що воно знаходиться у важкому фінансовому стані внаслідок встановлення тарифів на водо каналізаційні послуги нижче собівартості. Також у відповіді зазначено, що підприємство визнає борг та просить розстрочити його за графіком, який додається (а.с.53).

Однак у зв'язку з невиконанням вимог претензії відповідачем, і стало підставою для звернення ТОВ «Будінвесткомпані» до суду з відповідним позовом.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Будінвесткомпані» та вважає, що його доводи, заперечення і вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішенням місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства» , інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Дїї сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами - ТОВ «Будінвесткомпані» як постачальником, та КП Первомайської міської ради «Первомайський міський водоканал» як покупцем, склалися правовідносини пов'язані з поставкою товару, про що 16.01.2014 року було укладено відповідний Договір № 29/в-2014.

Так, зазначений вище Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.173, 174 ГК України (ст.ст.11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, в частині повної та своєчасної оплату товару на загальну суму 560 341,60 грн., саме за видатковими накладними: РН-000034 від 17.01.2014 року, РН-000004 від 29.01.2014 року, РН-000129 від 31.03.2014 року, РН-000130 від 31.03.2014 року, РН-000131 від 31.03.2014 року, РН-000132 від 31.03.2014 року, РН-000482 від 29.09.2014 року, РН-000483 від 29.09.2014 року, РН-000484 від 29.09.2014 року.

Так, умовами договору від 16.01.2014 року № 29/в-2014 передбачено, що відповідно до п.4.2 Договору, рахунок-фактура виставляється в гривнях по курсу купівлі ЄВРО на Міжбанківському ОСОБА_1 України. Рахунок-фактура є дійсним до вказаної на ньому дати. При оплаті товару частинами, у разі зростання курсу купівлі ЄВРО на Міжбанківському ОСОБА_1 України від дати виставлення рахунку-фактури більш ніж на 3% сума, що залишилась до погашення, корегується пропорційно до вказаного курсу на дату, коли відбулась така зміна (п.4.3).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, рахунки фактури, а саме: РН-000006.1 від 13.01.2014 року, РН-000005 від 13.01.2014 року, РН-000006 від 13.01.2014 року, РН-000009 від 13.01.2014 року, РН-000010 від 13.01.2014 року не містять прив'язки гривні по курсу купівлі к ЄВРО.

Відповідно до п.6.3 Договору, за порушення строків оплати, передбачених п. 4.1 договору поставки покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від вартості партії товару, зазначеній в накладній, за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 року № 10 передбачено, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховані штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Враховуючи, що зобов'язання мало було виконано 24.06.2015, за таких обставин прострочення відповідачем заборгованості почалося з 15.07.2015.

З урахуванням положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та розрахунком місцевого господарського суду, судова колегія погоджується з ним, та вважає, що стягненню підлягає сума пені у розмірі 120 293,04 грн. за період з 01.09.2015-20.02.2016 на суму бору - 560 341,60 грн.

Як було зазначено вище, умовами п.4.1 договору передбачено, що оплата за товар за даним договором провадиться в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на умовах оплати після поставки частинами в термін до 30 серпня 2015р. Відповідно до п.4.2 Договору, рахунок-фактура виставляється в гривнях по курсу купівлі ЄВРО на Міжбанківському ОСОБА_1 України. Рахунок-фактура є дійсним до вказаної на ньому дати.

За змістом п.4.3 Договору, при оплаті товару частинами, у разі зростання курсу купівлі ЄВРО на Міжбанківському ОСОБА_1 України від дати виставлення рахунку-фактури більш ніж на 3% сума, що залишилась до погашення, корегується пропорційно до вказаного курсу на дату, коли відбулась така зміна.

Однак, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що оплата товару по виставленим рахункам-фактурам повинна бути здійснена відповідачем з урахуванням зростання курсу купівлі ЄВРО, оскільки виставлені рахунки не містять прив'язки гривні по курсу купівлі к ЄВРО,

Крім того, умовами п.4.3 Договору передбачено, що при оплаті товару частинами та у разі зростання курсу купівлі ЄВРО на Міжбанківському ОСОБА_1 України, корегується пропорційно до вказаного курсу на дату. Однак в матеріалах справи відсутні докази здійснення проплати відповідачем частинами, відповідно до складеного ним графіку погашення заборгованості (а.с.54).

Відповідно до ч.2 ст.189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається у договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Згідно з ч.2 ст.632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки в рахунках-фактурах відсутній еквівалент ціни у ЄВРО, місцевий господарський суд при визначенні боргу правильно виходив із фактично наведених цін у національній валюті України - гривні. Передбачених договором поставки умов зміни ціни сторони не дотрималися, а тому підстав для її збільшення за рахунок курсової різниці валют відсутні.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття192 Кодексу). Також згідно зі статтями 524, 533 Кодексу зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях.

Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Судова колегія вважає, що всі доводи, заперечення та вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвесткомпані» , викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будінвесткомпані» ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвесткомпані» .

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 15.11.2016 року у справі № 915/770/16 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвесткомпані» . - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвесткомпані» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від „15» листопада 2016 року по справі № 915/770/16 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „29» травня 2017 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Н.М. Принцевська