Рішення

від 16.11.2016 по справі 922/3319/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2016 р.Справа № 922/3319/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши справу

за позовом Науково-виробничого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий світ", м. Харків до Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", м. Харків простягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № б/н від 10.09.2016 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 19юр від 05.07.2016 року).

ВСТАНОВИВ:

Науково-виробниче підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий світ" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 216 411,17 грн. (з яких: сума основного боргу розмірі 132 198, 04 грн., інфляційні втрати у розмірі 73 029,88 грн., 3 проценти річних у розмірі11 183,52 грн.) та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань щодо поставки товару, у частині повного та своєчасного розрахунку.

У межах строків визначених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

У судовому засіданні 17.10.2016 року оголошено перерву до 25.10.2016 року.

Ухвалою суду від 15.11.2016 року прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та відкладено розгляд справи на 16.11.2016 року.

11.11.2016 року відповідач через канцелярію суду надав відзив вх. № 38486 у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та 11.11.2016 року надав клопотання вх. № 38487 про долучення документів до матеріалів справи.

15.11.2016 року відповідач через канцелярію суду надав заяву вх. № 38784 у якій просить суд перенести розгляд справи призначений на 15.11.2016 року у зв'язку із неможливістю явки уповноваженого представника відповідача.

16.11.2016 року позивач у судовому засіданні надав клопотання про долучення додаткового розрахунку суми заборгованості за період з 22.10.2014 року по 18.11.2014 року та просить суд зменшити розмір позовних вимог відповідно до розрахунку відповідача та стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 198 439,91 грн. Вищевказане клопотання було зареєстровано в канцелярії суду за вх. № 38989.

Суд, дослідивши надане позивачем клопотання про зменшення розміру позовних вимог, зазначає наступне .

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до пункту 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 зазначено, що передбачені частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає клопотання вх. № 38989 від 16.11.2016 року до розгляду як заяву про зменшення розміру позовних вимог та подальший розгляд справи ведеться із її урахуванням.

Судом відмовлено у клопотанні відповідача вх. № 38787 від 15.11.2016 року щодо відкладення розгляду справи, у зв'язку із тим що вище зазначене клопотання було надано після судового засідання, а ухвалою суду від 15.11.2016 року задоволено усне клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі із урахуванням наданого клопотання про зменшення розміру позовних вимог.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача надав пояснення щодо відзиву на позовну заяву та наданого розрахунку позовних вимог.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.10.2016 року про порушення провадження у справі та ухвалами суду про відкладення розгляду справи від 17.10.2016 року та від 15.11.2016 року, сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи викладене, а також достатність часу, наданого сторонам для підготовки досудового засідання, надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статей 4-3 та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.11.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, між Науково-виробничим підприємством Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий світ" (далі-позивач, постачальник) та Державним підприємством "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (далі-відповідач, покупець) досягнуто домовленості щодо поставки "світильників та комплектуючих до нього".

На виконання укладеної домовленості між сторонами, позивачем поставлено відповідачу товар відповідно до видаткових накладних, а саме:

- № 000058 від 29.10.2014 року на суму 11 874,80 грн.;

- № 000066 від 25.11.2014 року на суму 10 369, 00 грн.;

- № 000069 від 25.11.2014 року на суму 2 660, 00 грн.;

- № 000072 від 25.11.2014 року на суму 42 119, 60 грн.;

- № 000073 від 25.11.2014 року на суму 28 800, 00 грн.;

- № 000060 від 09.12.2014 року на суму 10 260, 00 грн.;

- № 000061 від 19.12.2014 року на суму 2 700, 00 грн..;

- № 000002 від 29.01.2015 року на суму 1 122, 00 грн.;

- № 000003 від 29.01.2015 року на суму 740,64 грн.;

- № 000004 від 29.01.2015 року на суму 7 272, 00 грн.;

- № 000005 від 29.01.2015 року на суму 14 280, 00 грн. (т. 1,а.с. 15-25).

Актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2015 року сторони дійшли згоди щодо суми заборгованості, залишок на користь позивача склав 132 198, 04 (т. 1, а.с. 10).

Позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу вих. № 1/02/04/2015 року від 02.04.2015 року, у якій позивач вимагає у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги здійснити оплату поставленого товару на загальну суму у розмірі 132 198,04 грн. (т. 1, а.с. 14).

Відповідач кошти у повному обсязі позивачу не повернув, що є причиною виникнення спору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 181 Господарського суду України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 стаття 612 Цивільного кодексу України)

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (статті 32 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд бере до уваги, що у пункті 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів повної оплати отриманого від позивача товару до суду не надав, господарський суд приходить до висновку, про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу. Сума боргу, що підлягає задоволенню становить 132 198, 04 грн.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 сатті 625 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач нарахував відповідачу суму 3 % річних у розмірі 6 673, 75 грн. за період:

- з 22.10.2014 року по 29.10.2014 року на суму боргу 42 433, 80 грн. нараховано 27, 90 грн.;

- з 30.10.2014 року по 18.11.2014 року на суму боргу 15 980, 80 грн. нараховано 26.27 грн.;

- з 26.11.2014 року по 08.12.2014 року на суму боргу 60 081, 00 грн. нараховано 64,20 грн.;

- з 09.12.2014 року по 09.12.2014 року на суму боргу 34 881, 00 грн. нараховано 2,87 грн.;

- з 10.12.2014 року по 19.12.2014 року на суму боргу 37 340, 20 грн. нараховано 30,69 грн.;

- з 20.12.2014 року по 29.01.2015 року на суму боргу 40 040,20 грн. нараховано 134,93 грн.;

- з 30.01.2015 року по 26.02.2015 року на суму боргу 63 454,84 грн. нараховано 146, 03 грн.;

- з 27.02.2015 року по 11.03.2015 року на суму боргу 54 318,04 грн. нарахованого 58,04 грн.;

- з 12.03.2015 року по 30.09.2016 року на суму боргу 132 198, 04 грн. нараховано 6 182, 52 грн.

та інфляційні втрати у розмірі 59 568, 42 грн. за період:

- з 22.10.2014 року по 29.10.2014 року на суму боргу 42 433, 80 грн. нараховано 0, 00 грн.;

- з 30.10.2014 року по 18.11.2014 року на суму боргу 15 980, 80 грн. нараховано 303, 64 грн.;

- з 26.11.2014 року по 08.12.2014 року на суму боргу 60 081, 00 грн. нараховано 0,00 грн.;

- з 09.12.2014 року по 09.12.2014 року на суму боргу 34 881, 00 грн. нараховано 0,00 грн.;

- з 10.12.2014 року по 19.12.2014 року на суму боргу 37 340, 20 грн. нараховано 1 120,21 грн.;

- з 20.12.2014 року по 29.01.2015 року на суму боргу 40 040,20 грн. нараховано 1 241,25 грн.;

- з 30.01.2015 року по 26.02.2015 року на суму боргу 63 454,84 грн. нараховано 3 363,11 грн.;

- з 27.02.2015 року по 11.03.2015 року на суму боргу 54 318,04 грн. нарахованого 0,00 грн.;

- з 12.03.2015 року по 30.09.2016 року на суму боргу 132 198, 04 грн. нараховано 53 540,21 грн.

Відповідно до пункту 2.1. інформаційного листа ВГСУ 17.07.2012 року № 01-06/928/2012, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Судом здійснено перевірку нарахованих позивачем відповідачу 3% річних у сумі - 6 673, 45 грн. та інфляційних втрат у сумі 59 568,42 грн. за вищезазначений період відповідно до наданого розрахунку із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог у системі "законодавство" та встановлено, що вищезазначені нарахування здійснено вірно, вони відповідають вимогам закону та відносинам що складися між сторонами, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (статті 32 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вищенаведені обставини є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із доведенням спору до суду із вини відповідача судові витрати у розмірі 2 976, 60 грн. підлягають до стягнення з відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (61023, м. Харків, вул. Сумська, 132, ЄДРПОУ 14310052) на користь Науково-виробниче підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий світ"(61044, м.Харків, пр. Московський, 259,ЄДРПОУ 38494930) суму коштів у розмірі 198 439, 91 грн. (з яких: сума основного боргу розмірі 132 198, 04 грн., інфляційні втрати у розмірі 59 568,42 грн., 3 проценти річних у розмірі 6 673, 45 грн.) та 2 976, 60 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 21.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_3