Ухвала

від 15.11.2016 по справі 825/1528/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1528/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

15 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівЛічевецького І.О., Мельничука В.П., При секретарі судового засіданняМаменко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крес-Систем» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крес-Систем» пред'явило позов до Головного управління ДФС у Чернігівській області, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.01.2016 №0000222200 та №0000232200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем в період з 30.12.2015 по 06.01.2016 проведена документальна позапланова невиїзна перевірки ТОВ «Крес-систем» з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та з податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.10.2015 по взаємовідносинах з ТОВ «Колд Транс» (код ЄДРПОУ 38270885), та ТОВ «Будпродакшн» (код ЄДРПОУ 39341055), за наслідками якої складено акт № 7/22/35606337 від 15.01.2016.

У висновках акту перевірки зазначено про порушення ТОВ «Крес-систем» вимог: п. 44.6 ст. 44, п. 198.1 п. 198.2 п. 198.6, ст. 198 п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ «Крес-систем» занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету в загальній сумі 85330,00 грн; п.п. 14.1.27 п.п. 14.1 ст. 14, п. 44.6 ст. 44, п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Крес-систем» занижено податок на прибуток підприємства, що піддягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 76798,00 грн.

За висновками акта перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.01.2016 № 0000222200, яким ТОВ «Крес-систем» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 85330,00 грн, що складається з 68264,00 грн. за основним платежем та 17066,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0000232200, яким ТОВ «Крес-систем» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 76798,00 грн., що складається з 61438,00 грн. за основним платежем та 15360,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.10.2014 між ТОВ «Крес-систем» (покупець) та ТОВ «Колд Транс» (продавець) було укладено договір купівлі - продажу товарно-матеріальних цінностей № БП 0110/02, у відповідності до вимог якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець а порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язується прийняти та оплатити матеріальні цінності (товар). Сума договору складає 202804,57 грн., у т.ч. ПДВ 33800,76 грн. Оплата товару здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів після отримання товару (а.с. 52-53).

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи: податкові накладні № 46 від 31.10.2014, № 44 від 31.10.2014, № 45 від 31.10.2014, № 43 від 31.10.2014 (а.с. 65, 67, 69, 71); видаткові накладні № КТ-0000002 від 31.10.2014, № КТ-0000004 від 31.10.2014, № КТ-0000003 від 31.10.2014, № КТ-0000001 від 31.10.2014 (а.с. 64, 66, 68, 70).

Розрахунок за товар здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується оборотно - сальдовою відомістю ТОВ «Крем-Систем» та актом звіряння взаємних розрахунків (а.с. 115, 118).

Отримання товару ТОВ «Крем-Систем» підтверджується відомостями про оприбуткування товарів на склад за листопад 2014 року (а.с. 119-123).

Всі податкові накладні від ТОВ «Колдтранс» отримані ТОВ «Крес-Систем», що підтверджується витягом з журналу вхідної кореспонденції.

Свої податкові зобов'язання та податковий кредит ТОВ «Крес -Систем» самостійно визначило в податкових деклараціях з податку на додану вартість за 2014 рік.

Також, 01.11.2014 між ТОВ «Крес-систем» (покупець) та ТОВ «Будпродакшн» (продавець) було укладено договір купівлі - продажу товарно-матеріальних цінностей № БП 0111/02, у відповідності до вимог якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець а порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язується прийняти та оплатити матеріальні цінності (товар). Сума договору складає 206775,60 грн., у т.ч. ПДВ 34462,60 грн. Оплата товару здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів після отримання товару (а.с. 54-55). Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи: податкові накладні № 2 від 06.11.2014, № 18 від 26.11.2014, № 16 від 26.11.2014, № 17 від 26.11.2014 (а.с. 57, 59, 61, 63); видаткові накладні № БП-0000002 від 06.11.2014, № БП-0000018 від 26.11.2014, № БП-0000016 від 26.11.2014, № БП-0000017 від 26.11.2014 (а.с. 56, 58, 60, 62).

Розрахунок за товар здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується оборотно - сальдовою відомістю ТОВ «Крем-Систем» та актом звіряння взаємних розрахунків (а.с. 96, 99).

Отримання товару ТОВ «Крем-Систем» підтверджується відомостями про оприбуткування товарів на склад за листопад 2014 року (а.с 100-104).

Всі податкові накладні від ТОВ «Будпродакшн» отримані ТОВ «Крес-Систем», що підтверджується витягом з журналу вхідної кореспонденції (а.с. 80-82).

Свої податкові зобов'язання та податковий кредит ТОВ «Крес -Систем» самостійно визначило у податкових деклараціях з податку на додану вартість за 2014 рік (а.с. 105-114).

Судом встановлено, що товарно - матеріальні цінності отримані ТОВ «Крес -Систем» від своїх контрагентів оприбутковувалися та зберігалися на складі, який надано ТОВ «Крес -Систем» в оренду на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 04.01.2012, за яким ФОП ОСОБА_5 передає ТОВ «Крес-систем» в строкове платне користування (оренду) нерухоме майно - нежиле приміщення загальною площею 32 кв.м, що розташоване за адресою вул. Широка, 2, м. Чернігів (а.с. 86-87).

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «Крес-Систем», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України , а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

Щодо ненадання на перевірку первинних документів (банківські виписки, оборотно-сальдові відомості), що підтверджують розрахунки між ТОВ «Крес-Систем» з його контрагентами, слід зазначити наступне.

Колегія суддів наголошує, що перевірка була невиїзною та проводилась у приміщенні ГУ ДФС у Чернігівській області, на підставі оригіналів первинних документів по взаємовідносинах ТОВ «Крес-Систем» з його контрагентами, які були вилучені ОВС ОУ ГУ ДФС у Чернігівській області, факт вилучення підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів, описом речей та документів. Відповідно до опису вилучених документів, у ГУ ДФС у Чернігівській області були відсутні первинні документи (банківські виписки, оборотно-сальдові відомості), що підтверджують розрахунки між ТОВ «Крес-Систем» з його контрагентами.

Судом встановлено, що вказані документи у позивача відповідачем не запитувалися, а отже перевірка була проведена без них, копії документів щодо розрахунків між ТОВ «Крес-Систем» з його контрагентами за вказаними вище договорами позивачем надано до суду.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи податкового органу про ненадання на перевірку товарно-транспортних накладних, оскільки, як вже зазначалося, перевірка проводилась у приміщенні ГУ ДФС у Чернігівській області, на підставі оригіналів первинних документів по взаємовідносинах ТОВ «Крес-Систем» з його контрагентами, які були вилучені ОВС ОУ ГУ ДФС у Чернігівській області. Відповідно до опису вилучених документів, у ГУ ДФС у Чернігівській області були відсутні первинні документи (товарно-транспортні накладні).

З пояснень представника апелянта вбачається, що вказані документи у позивача також не запитувалися, а отже перевірка була проведена без них.

У відповідності до п. 85.6 . ст. 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отже, про безпідставність доводів відповідача про ненадання позивачем на перевірку первинних документів (товарно-транспортні накладні, оборотно - сальдові відомості, що підтверджують розрахунки між ТОВ «Крес-Систем» з його контрагентами) свідчить ненадання відповідачем до суду запитуваних актів відмови у наданні позивачем первинних документів, передбачених п. 85.6 . ст. 85 ПК України .

Колегія суддів наголошує, що товарно-транспортні накладні не є тими первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення та складання яких передбачена податковим законодавством, та наявність яких є обов'язковою у платника податків для підтвердження права на віднесення сплаченого контрагенту ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до вимог діючого законодавства зазначений документ є обов'язковим лише для перевізника (для пред'явлення співробітникам патрульної поліції) та для обґрунтування правомірності віднесення до валових витрат, вартості витрат на перевезення.

Як докази використання отриманої продукції у власній господарській діяльності (подальша реалізація) товарів придбаних у ТОВ «Колд Транс» (код ЄДРПОУ 38270885), та ТОВ «Будпродакшн» (код ЄДРПОУ 39341055) представником позивача надані завірені копії сертифікатів якості, актів надання послуг, накладних-вимог на відпуск матеріалів, актів примання виконаних будівельних робіт, які містяться в матеріалах справи (а.с. 88-95, 133-208).

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, то суд апеляційної інстанції вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаним договором операцій.

Отже, обов'язок щодо доказування наявності необхідних ресурсів для здійснення господарської операції покладається на відповідача.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, зокрема в ухвалі від 17.06.2015 року у справі № К/800/32742/14, від 04.08.2014 року у справі К/800/56643/13.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Згідно пунктів 36.1 , 36.5 статті 36 , пункту 38.1 статті 38 , пункту 44.1 статті 44 , пункту 47.1 статті 47 , пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України , обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Тому, в разі не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податків та його постачальника для одержання платником незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «І'нтерсплав проти України»).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на інформацію з Єдиного реєстру досудових розслідувань про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014270000000315 від 05.11.2014, яким встановлено, що громадянин ОСОБА_6 та ОСОБА_7 створили шляхом реєстрації на підставних осіб ряд суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Колд Транс» (код ЄДРПОУ 38270885), та ТОВ «Будпродакшн» (код ЄДРПОУ 39341055), для надання послуг по незаконному формуванню податкового кредиту, оскільки вироку суду, яким би було надано правову оцінку діям ОСОБА_7 чи ОСОБА_6 відповідачем не надано, як і не надано протоколи допиту свідків, а тому твердження податкового органу є безпідставні та не ґрунтуються на належних доказах.

Щодо тверджень представника апелянта про наявність протоколу допиту свідка ОСОБА_8, згідно якого встановлено, що вказана особа немає відношення до ТОВ «Колд Транс», був зареєстрований керівником вказаного підприємства за грошову винагороду, фінансово-господарську діяльність на даному підприємстві не здійснював, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що на час встановлення фактичних взаємовідносин позивача з ТОВ «Колд Транс» керівником останнього в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України значився ОСОБА_7, його ж вказано директором ТОВ «Колд Транс» у поданих позивачем первинних облікових та бухгалтерських документах, у тому числі податкових накладних, договорах тощо.

Згідно з аналізу постанови Верховного Суду України № 21-793-а від 05.07.2016 суд дійшов висновку про те, що сам факт заперечення керівника підприємства своєї участі у його діяльності зазначеного та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів не може бути, на думку суду, свідченням безтоварності спірних операцій, у зв'язку з тим, що відсутній вирок суду, яким би було надано правову оцінку діям керівника.

Отже, колегією суддів не приймаються до уваги твердження апелянта про наявність протоколу допиту свідка ОСОБА_8, з огляду на те, що на час встановлення фактичних взаємовідносин позивача з ТОВ «Колд Транс» керівником останнього в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців значився ОСОБА_7, тобто зовсім інша особа, та відповідачем не надано до суду вироку суду, яким би було надано правову оцінку діям ОСОБА_8, так як в минулому він міг бути зареєстрований керівником ТОВ «Колд Транс».

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не надано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Мельничук В.П.

Лічевецький І.О.