Ухвала

від 16.11.2016 по справі 2а-12941/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 р.Справа № 2а-12941/10/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю прокурора Маматова М.О.

представника відповідача Мосійчука Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2015р. по справі № 2а-12941/10/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, за участю прокурора Ленінського району м.Харкова, про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, в якому, з урахуванням змін, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова №0000180700/0 від 06.09.2010р. та №0000180700/1 від 07.10.2010р. (а.с.3-4, 168-169 т.1, а.с.52 т.3)

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що скаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.09.2010 року №0000180700/0, від 07.10.2010 року №0000180700/1 в частині зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2011 року по справі № 2а-12941/10/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2011 року, задоволено адміністративний позов ТОВ «Харківагроснаб» частково:скасовано податкові повідомлення-рішення №0000180700/0 від 06.09.2010р. та №0000180700/1 від 07.10.2010р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 6896,76 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог у іншій частині, а саме: у скасуванні податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова №0000180700/0 від 06.09.2010р. та №0000180700/1 від 07.10.2010р.в частині зменшення суми бюджетного відшкодування товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Харківагроснаб" (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 372411,47грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Харківагроснаб" (ідент. код 25190036) сплачений судовий збір у сумі 01,70грн. (одна гривня сімдесят копійок). (а.с.80-87 т.2)

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.03.2015 року по справі №2а- 12941/10/2070 касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишено без задоволення. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2011 року в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень - рішень державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 06.09.2010 року №0000180700/0, від 07.10.2010 року №0000180700/1 в частині зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 372411,47 грн. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2011 року та ухвалу та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2011 року залишено без змін. (а.с.282-287 т.2)

За результатми нового розгляду справи в частині зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 372411,47 грн. постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2015р. залишено без задоволення адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень. (а.с.217-221 т.3)

Не погодившись із судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2016 року по справі № 2а-12941/10/2070 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. (а.с.230-233 т.3)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що вищевказана постанова суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем норм податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи.

Представники відповідача та прокуратури Ленінського району м.Харкова, проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін , дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ "Харківагроснаб" зареєстроване в якості юридичної особи. (а.с.184 т.1)

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000180700/0 від 06.09.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 379309,00 грн. за червень 2010 року винесене на підставі Акту позапланової виїзної перевірки ТОВ "Харківагроснаб" з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2010 року №2497/07-004/25190036 від 21.08.2010 року . (т.1 а.с. 5, 6-41, 128)

За наслідками оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 04.10.2010 року №9261/10/25-016, скаргу позивача залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення без змін та винесено податкове повідомлення-рішення №0000180700/1 від 07.10.2010 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 379309,00 грн. за червень 2010 року. (т.1 а.с.54-58, 170)

Колегія суддів звертає увагу, що у частині взаємовідносин позивача із ТОВ "Інтертранслогістик", ТОВ "Земмашзапчастини", ТОВ ВТФ "АВІАС" постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2011 року по справі № 2а-12941/10/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2011 року,

скасовано податкові повідомлення-рішення №0000180700/0 від 06.09.2010р. та №0000180700/1 від 07.10.2010р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 6896,76 грн. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.03.2015 року по справі №2а- 12941/10/2070 справу було направлено на новий розгляд в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень - рішень державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 06.09.2010 року №0000180700/0, від 07.10.2010 року №0000180700/1 в частині зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 372411,47 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, сума зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 372411,47 грн. стосується господарських операцій ТОВ «Харківагроснаб» із ТОВ "Едан плюс".

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову в цій частині за наслідками нового розгляду суд першої інстанції виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених, виданих продавцем (виконавцем), податкових, видаткових накладних, не є безумовною підставою для нарахування податкового кредиту у випадку нездійснення самої господарської операції. При цьому суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано до суду доказів реального вчинення операції з поставки товару.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин були визначені положеннями Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями.

Відповідно до п.7.1. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Положеннями п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 даного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено обов'язкові реквізити податкової накладної, яку платник податку зобов'язаний надати покупцю.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 даного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 даного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Положеннями п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 даного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 даного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Реальність вчинення платником податків господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування останнім податкового кредиту з ПДВ свідчать наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції, економічна доцільність та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені належним чином складеними та своєчасно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких платник податку формує дані податкового обліку.

Таким чином, господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

В той же час, наявність у суб'єкта господарювання податкових накладних не може бути визнано судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, якщо факт реальності господарських операцій не знаходить свого підтвердження належними і допустимими доказами.

Як вбачається із акту №2497/07-004/25190036 від 21.08.2010 року позапланової виїзної перевірки ТОВ «Харківагроснаб» (код за ЄРПОУ 25190036), позивачем у перевіряємому періоді до складу податкового кредиту було віднесено податкові накладні по отриманню запчастин від ТОВ «Едан Плюс» (код ЄДРПОУ 36032757): №212 від 14.04.2010 року, № 267 від 11.05.2010 року, № 296 від 19.05.2010 року, № 298 від 19.05.2010 року, №306 від 21.05.2010 року, № 325 від 25.05.2010 року, № 337 від 27.05.2010 року, №378 від 07.06.2010 року (а.с.13-17, 25-29 т.1), які були виписані ТОВ «Едан Плюс» на адресу позивача на підставі укладених між ними договорів №18/02 від 18.02.2010 року, №01/03 від 01.03.2010 року, №23/04 від 23.04.2010 року, №27/04 від 27.04.2010 року.

Також, із акту перевірки вбачається, що транспортування товарів здійснювалося власним автомобільним транспортом та автомобільним транспортом ПП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, м.Харків), ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_2, Харківська область), і залізничним транспортом Південної залізниці. Однак, податковий орган відмітив, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні свідчать про документальне оформлення господарських операцій без фактичного руху товарів між контрагентами.

При цьомую, податковий орган зазначив, що на ТОВ «Едан Плюс» за даними інформаційних систем, наявних в ДПІ, працює 1 особа (згідно розрахунку комунального податку за І квартал 2010 року), тобто, підприємство не має достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, а також на підприємстві відсутні основні засоби.

Так, між позивачем (покупець) в особі директора Помсаженнікова А.В. та ТОВ «Едан Плюс» (продавець) в особі директора Зіміна Є.А. було укладено договори купівлі-продажу, а саме:

1) №18/02 від 18.02.2010 року щодо купівлі-продажу 152 тон рельс Р-38 на загальну суму 1969920,00 грн., в тому числі ПДВ 328320,00 грн. (т.1 а.с. 92, а.с.149 т.3);

2) №01/03 від 01.03.2010 року щодо купівлі-продажу 20 вагонів ВГ-1,2/600, 40 вагонів УВО -0,8/600, 20 вагонів ВГ-0,8/600, 6 електровозів 5АРВ-2/600, на загальну суму 4845940,05 грн., в тому числі ПДВ 640990,01 грн. (т.1а.с.109, а.с.188 т.3);

3) №23/04 від 23.04.2010 року щодо купівлі-продажу 9 штук стрілочного переводу ПО-Р24-1/3-11 на загальну суму 462470,80 грн., в тому числі ПДВ 77078, 47 грн. (т.1 а.с.115, а.с.173 т.3);

4) №27/04 від 27.04.2010 року щодо купівлі-продажу 300 метрів труб шахтних вентиляційних та 3 штук вентиляторів ВМЕУ-5 на загальну суму 145890,00 грн. (т.1 а.с.120, а.с.183 т.3).

Колегія суддів звертає увагу, що вказані договори купівлі-продажу мають аналогічні умови.

Так, відповідно до умов даних договорів, кількість, асортимент та ціну товарів визначено у п.1.2 договорів. Ціни на «Товар» визначені у гривні та зміні не підлягають.

На підтвердження реальності здійснення постачання товарів за даними договорами позивачем надано до матеріалів справи:

1) до договору №18/02 від 18.02.2010 року:

- копії податкових накладних № 296 від 19.05.2010 року, №306 від 21.05.2010 року, № 337 від 27.05.2010 року (а.с.93-95 т.1, а.с.170-172 т.3),

- копії видаткових накладних №301 від 20.05.2010 року, №306 від 21.05.2010 року, № 337 від 27.05.2010 року (а.с.96, 101, 105 т.1, а.с.151-153 т.3),

- товарно-транспортні накладні та акти здачі-приймання виконаних робіт по договорам перевезення (а.с.97-98, зв.б.105-106 т.1);

2) до договору №01/03 від 01.03.2010 року:

- копії податкових накладних №212 від 14.04.2010 року, № 325 від 25.05.2010 року (а.с.110-111 т.1, а.с.195, 198-199 т.3),

- копії видаткових накладних №334 від 27.05.2010 року, №225 від 23.04.2010 року, №236 від 28.04.2010 року, №212 від 14.04.2010 року (а.с.112 т.1, а.с.37, 44, 50, 57, 253, 256, 259, 262 т.2, а.с.189-192 т.3),

- товарно-транспортні накладні та акти здачі-приймання виконаних робіт по договорам перевезення (а.с.113-114 т.1, а.с.38-39, 45-46, 51-53, 58-59, 254-255, 257-258, 260-261, 263 т.2);

3) до договору №23/04 від 23.04.2010 року:

- копії податкових накладних № 267 від 11.05.2010 року, № 298 від 19.05.2010 року (а.с.116 т.1, а.с.92, 179-182 т.3),

- копію видаткової накладної №365 від 02.06.2010 року (а.с.117 т.1, а.с.264 т.2, а.с.177 т.3),

- товарно-транспортні накладні та акти здачі-приймання виконаних робіт по договорам перевезення (а.с.зв.б.117-119 т.1, а.с.265 т.2);

4) до договору №27/04 від 27.04.2010 року:

- копію податкової накладної №378 від 07.06.2010 року (а.с.121 т.1, а.с.187 т.3),

- копію видаткової накладної №378 від 07.06.2010 року (а.с.122 т.1, а.с.266 т.2, а.с.184 т.3),

- товарно-транспортні накладні та акти здачі-приймання виконаних робіт по договорам перевезення (а.с.123 т.1, а.с.267 т.2).

Також, позивачем надано до матеріалів справи копії банківських платіжних документів (а.с.16-32 т.2, а.с.69-71, 86-91, 93-99, 105-108, 154-162, 174-176, 185-186, 202-212 т.3), вантажно-митні декларації, міжнародні товарно-транспортні накладні, дорожні відомості та рахунки щодо подальшого продажу товарів (а.с.99-100, 102-104, 107-108, 124-126 т.1, а.с.40-43, 47-49, 54-56, 60-62 т.2), аналіз оборотів між контрагентами (а.с.124-127 т.3), звіт по реалізації (а.с.130 т.3).

Колегія суддів звертає увагу, що придбані ТОВ «Харківагроснаб» у ТОВ «Едан Плюс» товари (152 тонни рельс Р-38, 20 вагонів ВГ-1,2/600, 40 вагонів УВО -0,8/600, 20 вагонів ВГ-0,8/600, 6 електровозів 5АРВ-2/600, 9 штук стрілочного переводу ПО-Р24-1/3-11, 300 метрів труб шахтних вентиляційних та 3 штуки вентиляторів ВМЕУ-5) мають досить значну вагу та об'єм, що обумовлює транспортування залізничним транспортом, необхідність зберігання таких товарів у відповідних приміщеннях або на відповідних територіях.

В той же час, матеріали справи не містять доказів щодо наявності приміщень/територій для такого зберігання.

Відповідно до умов п.3.2 договорів, укладених між ТОВ «Харківагроснаб» та ТОВ «Едан Плюс» товар вважається поставленим продавцем та прийнятим покупцю після підписання товарної накладної при отриманні товару.

При цьому, умовами п.3.1 вищевказаних договорів передбачено поставку товарів (152 тонни рельс Р-38, 20 вагонів ВГ-1,2/600, 40 вагонів УВО -0,8/600, 20 вагонів ВГ-0,8/600, 6 електровозів 5АРВ-2/600, 9 штук стрілочного переводу ПО-Р24-1/3-11) автомобільним транспортом, і лише у договорі №27/04 від 27.04.2010 року вказано про здійснення поставки товарів (300 метрів труб шахтних вентиляційних та 3 штуки вентиляторів ВМЕУ-5) залізничним транспортом.

Проте позивачем не надано до матеріалів справи первинних документів щодо здійснення транспортування товарів від ТОВ «Едан Плюс» до ТОВ «Харківагроснаб» залізничним транспортом, із наданих товарно-транспортних накладних, також не вбачається переміщення товару від ТОВ «Едан Плюс» до ТОВ «Харківагроснаб».

Так, у товарно-транспортній накладній №270522010/337 від 27.05.2010 року по договору №18/02 від 18.02.2010 року (а.с.97 т.1) вказано пункт навантаження «Харків» та пункт розвантаження «Харків». В той же час, вказано, що буде здійснено переадресування до «Степногорск, Казахстан».

Наданий до матеріалів справи разом із даною товарно-транспортною накладною акт здачі-приймання виконаних робіт по договорам перевезення від 14.06.2010 року (а.с.98 т.1) містить лише інформацію про маршрут перевезення із Харкова (Україна) до Казахстану через Росію та загальну вартість транспортних послуг.

При цьому, інформація щодо здійснення транспортування товарів в межах міста Харкова від ТОВ «Едан Плюс» до ТОВ «Харківагроснаб», так само як і інформація про конкретного водія/водіїв, їх підписи, кількість витраченого часу на виконання такого перевезення, відстань перевезення тощо, в товарно-транспортній накладній чи в акті здачі-приймання виконаних робіт по договорам перевезення відсутня, така інформація відсутня і в інших товарно-транспортних накладних та актах здачі-приймання виконаних робіт по договорам перевезення.

Як вбачається зі змісту актів здачі-приймання виконаних робіт по договорам перевезення та маршрутів перевезення вказаних в них вбачається, що такі акти складалися не за результатами транспортування товарів від ТОВ «Едан Плюс» до ТОВ «Харківагроснаб», а за результатами транспортування товарів від ТОВ «Харківагроснаб» до інших контрагентів.

При цьому у товарно-транспортних накладних відсутня будь-яка інформація щодо опломбування та пакування товарів.

В свою чергу, умовами п.5.1 договорів передбачено, що упаковка товару повинна відповідати встановленим стандартам та забезпечити повне збереження товару, а також захистити його від пошкоджень під час транспортування.

Так, положеннями Інструкцій про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю та кількістю (постанови Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965р., з наступними змінами та доповненнями, та № П-7 від 25.04.1966р., із змінами та доповненнями) визначено порядок прийняття товару по кількості та якості.

Відповідно п.2 Інструкції № П-6, при поставці товарів і створення умов для своєчасного і правильного приймання отримувачем відправник (постачальник) зобов'язаний дотримуватись: а) встановлених правил пакування і затарювання продукції, маркування і опломбування окремих місць; в) чіткого і правильного оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікати, посвідчення якості і ін.), відвантажувальних та розрахункових документів, відповідність вказаних в них даних про якість та комплектність продукції фактичній якості та комплектності її.

Згідно Інструкції № П-6, при прийманні товарів, як передбачено правилами, що діють на транспорті (перевезення), одержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній або складання акта при доставці вантажу автомобільним транспортом), приймання продукції по кількості проводиться відповідно транспортним і супровідним документам (рахунки-фактури, специфікації, описи, пакувальні ярлики і ін.) відправника (виробника).

Однак, вказаних документів позивачем ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду справи надано не було.

Колегія суддів звертає увагу, що надані позивачем до матеріалів справи копії вантажно-митних декларацій, міжнародних товарно-транспортних накладних, дорожніх відомостей та рахунків щодо подальшого продажу товарів (а.с.99-100, 102-104, 107-108, 124-126 т.1, а.с.40-43, 47-49, 54-56, 60-62 т.2), не підтверджують рух товарів від ТОВ «Едан Плюс» до ТОВ «Харківагроснаб». Дані документи лише підтверджують транспортування товарів від ТОВ «Харківагроснаб» його контрагентам.

Колегія суддів зазначає, що наявність вантажно-митних декларацій та рахунків щодо подальшого продажу товарів не є беззаперечним доказом здійснення господарських операцій щодо купівлі-продажу товарів між контрагентами ТОВ «Харківагроснаб» та ТОВ «Едан Плюс», оскільки ТОВ «Харківагроснаб» не позбавлений можливості купівлі аналогічних товарів у інших контрагентів та подальшого продажу таких товарів. Тобто, ТОВ «Харківагроснаб», здійснюючи господарські операції із ТОВ «Едан Плюс», не позбавлений можливості здійснювати аналогічні господарські операції щодо придбання та подальшого продажу аналогічних товарів з іншими контрагентами.

При цьому, позивачем не надано жодних документів, які давали б можливість ідентифікувати товари, які були предметом господарських операцій між ТОВ «Харківагроснаб» та ТОВ «Едан Плюс», та встановити зв'язок між цими товарами та товарами, які були предметом господарських операцій ТОВ «Харківагроснаб» з іноземними покупцями.

Так, згідно ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну. Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації - підприємствами, установами і організаціями з метою: запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища; сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції; створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.

Відповідно до ст.16 Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності. Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності визначаються державним стандартом. Знак відповідності не може бути застосований, якщо порушено правила його використання.

На час проведення господарських операцій, правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності були визначені Законом України «Про підтвердження відповідності».

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, підтвердження відповідності - видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог; сертифікація - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам; сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Таким чином, виходячи з існуючого нормативного регулювання застосування сертифікатів якості, такий сертифікат видається на визначений вид або серію товару і є підтвердженням, що кожний виріб повинен відповідати вимогам, які пред'являються всій серії або виду товарів. Сертифікат якості являється письмовим підтвердженням сертифікованої системи якості або системи управління якістю і видається уповноваженим органом.

Сертифікати видаються незалежним органом, акредитивними відповідними міністерствами та відомствами. Може видаватись уповноваженим органом по сертифікації на підставі документів (протоколи іспитів, технічний опис продукції, ТУ, статутні документи, договори тощо).

Сертифікація основана на проведенні іспитів продукції, які проводяться в акредитованій лабораторії.

В той же час, будь-які сертифікати якості товару позивачем ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду справи надано не було.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано також первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, банківські платіжні документи тощо) щодо взаємовідносин із ТОВ «Едан Плюс», які не мають безпосереднього відношення до правовідносин в тій частині, щодо якої податковим органом встановлено порушення.

Отже, з урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів реального вчинення операції з поставки товару саме від ТОВ «Едан плюс» на підставі вищезазначених договорів а, відтак позивачем безпідставно заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 372411,47 грн.

За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення , ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують .

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що в ході розгляду справи виникла необхідність замінити відповідача по справі Західну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на його правонаступника Центральну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Харківській області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» та додатків 1 «Перелік територіальних органів ДФС, які утворюються» і 2 «Перелік територіальних органів Міндоходів, які реорганізуються» утворено як юридичну особу публічного права Західну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області та реорганізовано Західну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області шляхом її приєднання до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

В подальшому, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 року № 892 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» та додатку 2 «Перелік територіальних органів ДФС, які реорганізуються» Західну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області реорганізовано шляхом приєднання до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області.

Положеннями частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за доцільне замінити відповідача по справі Західну об'єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на його правонаступника Центральну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Харківській області.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, , -

У Х В А Л И Л А:

Замінити відповідача по справі Західну об'єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на його правонаступника Центральну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Харківській області.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2015р. по справі № 2а-12941/10/2070 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 21 листопада 2016 року.

Головуючий суддя Лях О.П. Судді Яковенко М.М. Старосуд М.І.