Постанова

від 17.11.2016 по справі 813/1345/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 року Справа № 813/1345/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

представник позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Сокальської обґєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

в с т а н о в и в:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.03.2016р.№0000431700, №0000471700, №0000451700, №0000441700 та вимоги №Ф-0000461700 від 30.03.2016р.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що висновки контролюючого органу щодо заниження податку з доходів фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу не відповідають дійсності та суперечать нормам чинного законодавства України, що, в свою чергу, призвело до неправомірного прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску

15 листопада 2016року Позивачем подано заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, якою виключено зі складу оскаржуваних, - податкове повідомлення рішення №0000441700 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1294,14 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов?язань.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві та дав аналогічні пояснення по справі і просить суд позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем в порушення вимог п.167.1 ст. 167, п.177.1, п.177.2 п.177.4 ст.177, п.138.2 п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України занижено податок на доходи фізичних осіб в розмірі 231 481,10 грн., (в тому числі за 2014 рік в розмірі 77673,07грн., за 2015 рік - 153808грн.), п.2 частини першої ст. 7 та частини 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.10.2010 року № 2464-VІ. занижено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, у розмірі 28 739,92 грн., (а саме за грудень 2014 року на 7184,98 грн, за січень 2015 року - на 7184,98 грн., за лютий 2015 року - на 7184,98грн. та серпень 2015 року на суму 7184,98грн.), пп. 1.3 п. 16 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України із змінами і доповненнями занижено суму військового збору на 9 082,11грн. Відтак, просив у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що аргументи наведені в позовній заяві, не спростовують наявності порушення зафіксованого в акті перевірки та відповідно, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Суд з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

Сокальською обґєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області з 16.02.2016 р. по 29.02.2016 р. проведено позапланову виїзну перевірку ОСОБА_3 (податковий номер - НОМЕР_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015,дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

За результатами перевірки податковим органом складено акт №191/1702/НОМЕР_1 від 15.03.2016 року про результати планової виїзної перевірки, у висновках якого встановлено порушення

- вимог п.167.1 ст. 167, п.177.1, п.177.2 п.177.4 ст.177, п.138.2 п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в розмірі 231481,10 грн., в тому числі за 2014 рік в розмірі 77673,07грн., за 2015 рік - 153808грн..

- вимог п.2 частини першої ст. 7 та частини 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.10.2010 року № 2464-VІ. у результаті чого занижено сума єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, у розмірі 28739,92 грн., а саме: за грудень 2014 року на 7184,98 грн, за січень 2015 року - на 7184,98 грн., за лютий 2015 року - на 7184,98грн. та серпень 2015 року на суму 7184,98грн.

- вимог п. 57.1 ст.57 розділу ІІ Податкового кодексу України в результаті несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб*

- вимог пп. 1.3 п. 16 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України із змінами і доповненнями в результаті чого занижено суму військового збору на 9082,11грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 30.03.2016 року винесено податкові повідомлення-рішення №0000431700 про визначення грошового зобовґязання з податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій загалом на суму 289351,34 грн. (в т.ч. 231481,07грн. - основного платежу, 57870,27 грн. - штрафних санкцій); №0000471700 про визначення грошового зобовґязання з військового збору та застосування штрафних (фінансових) санкцій загалом на суму 11352,76 грн. (в т.ч. 9082,21 грн. - основного платежу, 2270,55 грн. - штрафних санкцій); №0000451700 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом не нарахованого єдиного внеску на суму 1796,25 грн.; та вимога №Ф-0000461700 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 28 739,92 грн.

Вказані порушення, згідно акта перевірки, полягають у тому, що господарські операції позивача з ТОВ «АНБ ГРУП» (код ЄДРОПУ 38388705) та ТзОВ «БК Інтерсталь» (код ЄДРОПУ 38833607) є безтоварними, відтак позивачем безпідставно завищено валові витрати, занижено податок на прибуток та неправомірно сформовано податковий кредит.

До таких висновків, при проведенні перевірки позивача, відповідач дійшов використавши :

податкові інформації ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві від 13.05.2015 №18/7/26-55-22-07 з висновками про формування ТОВ «Анб Груп» податкових зобов'язань з метою надання податкової вигоди та формування контрагентам-покупцям штучного податкового кредиту за період з 01.12.2014 року по 31.03.2015 року, та від 18.12.2014 №338/7/26-55-22-08-11 за період 01.08.2014 року по 30.11.2014 року. Крім того, Оперативним управлінням ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області листом від 18.08.2015р. №3431/07-04 повідомлено: «… Франківським РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області за матеріалами оперативного управління ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №12015140080002262 від 14.08.2015року, про вчинення кримінального правопорушення, за попередньою правовою кваліфікацією ч.1 ст 205 КК України відносно службових осіб ТОВ «Анб груп» ( ЄДРПОУ 38388705)»

податкову інформацію ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо ТОВ «БК Інтерсталь» за звітні періоди декларування ПДВ з 01.01.2014 - 30.06.2015 року (складена 07.08.2015 №4640/26-57-22-01-19, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві).

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом ДПА України 14.03.2013 № 395 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби .

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із пунктом 2.3.2.2 Порядку,- у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Правовідносини з ТзОВ «АНБ ГРУП».

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 відповідно до договору поставки №09/301 від 30.09.2014 року придбано в постачальника ТОВ «АНБ ГРУП» товар - рудстійку, дуб діам. 24 см. і більше, що підтверджується видатковими накладними №10/6 від 02.10.2014р. на суму 37440грн. з ПДВ, №10/1 від 01.10.2014р. на суму 40464грн. з ПДВ, №10/8 від 03.10.2014р. на суму 25155грн. з ПДВ, №10/16 від 13.10.2014р. на суму 56160грн. з ПДВ, №10/9 від 09.10.2014р. на суму 38610грн. з ПДВ, №10/11 від 17.10.2014р. на суму 19890грн. з ПДВ, № 10/14 від 23.10.2014р. на суму 44460грн. з ПДВ, №10/15 від 28.10.2014 р. на суму 36855грн. з ПДВ, №10/12 від 20.10.2014 р. на суму 45522грн. з ПДВ, №11/11 від 03.11.2014 р. на суму 25771,20 грн. з ПДВ, №11/31 від 06.11.2014 р. на суму 35880,00 грн. з. ПДВ, №11/60 від 10.11.2014 р. на суму 33700,80 грн. з ПДВ, №11/65 від 16.11.2014 р. на суму 40848,00 грн. з ПДВ, 6808 тгрн.; №11/80 від 14.11.2014 р. на суму 40296,00 грн. з ПДВ, №11/132 від 30.12.2014 р. на суму 37536,00 грн. з ПДВ, №12/36 від 03.12.2014 р. на суму 35880,00 грн. з ПДВ, №12/123 від 10.12.2014 р. на суму 40296,00 грн. з ПДВ, №12/214 від 19.12.2014 р. на суму 37536,00 грн. з ПДВ, №12/262 від 26.12.2014 р. на суму 22440,00 грн. з ПДВ, №12/271 від 29.12.2014 р. на суму 40296,00грн. з ПДВ, №12/284 від 30.12.2014 р. на суму 33700,80грн. ПДВ, №01/298 від 30.01.2015р. на суму 22440,00грн., в т.ч. ПДВ, №01/297 від 30.01.2015р. на суму 68700,00грн., в т.ч. ПДВ, №01/291 від 29.01.2015р. на суму 50784,00грн., в т.ч. ПДВ, №01/270 від 28.01.2015р. на суму 33205,20грн., в т.ч. ПДВ, №01/260 від 27.01.2015р. на суму 46368,00грн., в т.ч. ПДВ,№02/135 від 20.02.2015р. на суму 45816,00грн. з ПДВ, №02/113 від 18.02.2015р. на суму 38088,00грн. з ПДВ, №02/100 від 17.02.2015р. на суму 40848,00грн. з ПДВ, №02/90 від 13.02.2015р. на суму 59616,00грн. з ПДВ, №03/115 від 17.03.2015р. на суму 49272,00грн. з ПДВ, №03/81 від 12.03.2015р. на суму 54096,00грн. з ПДВ, №03/70 від 10.03.2015р. на суму 39744,00грн. з ПДВ,

товаро-транспортними накладними №10201 від 20.10.2014р., №10202 від 20.10.2014р., №10203 від 20.10.2014р.,№10281 від 28.10.2014р., №10208 від 28.10.2014р., №10231 від 23.10.2014р., №10232 від 23.10.2014р., №10233 від 23.10.2014р., №10171 від 17.10.2014р., №10091 від 09.10.2014р., №10092 від 09.10.2014р., №10131 від 13.10.2014р., №10132 від 13.10.2014р., №10133 від 13.10.2014р., №10031 від 03.10.2014р., №10032 від 03.10.2014р., №10201 від 02.10.2014р., №10022 від 02.10.2014р., №10011 від 01.10.2014р., №10012 від 01.10.2014р., №11031 від 03.11.2014р., №11032 від 03.12.2014р., №11061 від 06.11.2014р., №11062 від 06.11.2014р., №11101 від 10.11.2014р., №11102 від 10.11.2014р., №11121 від 12.11.2014р., №11122 від 12.11.2014р., №11141 від 14.11.2014р., №11141 від 14.11.2014р., №11201 від 20.11.2014р., №11202 від 20.11.2014р.№12031 від 03.12.2014р., №12032 від 03.12.2014р., №12101 від 10.12.2014р., №12102 від 10.12.2014р., №12191 від 19.12.2014р., №12192 від 19.12.2014р., №12261 від 26.12.2014р., №12291 від 29.12.2014р., №122921 від 29.12.2014р., №12301 від 30.12.2014р., №12302 від 30.12.2014р.,№01301 від 30.01.2015р., №01302 від 30.01.2015р., №01291 від 29.01.2015р., №01292 від 29.01.2015р., №01293 від 29.01.2015р., №01282 від 28.01.2015р., №01281 від 28.01.2015р., №01271 від 27.01.2015р., №01272 від 27.01.2015р., №01273 від 27.01.2015р., №02131 від 13.02.2015р., №02132 від 13.02.2015р., №02133 від 13.02.2015р., №02171 від 17.02.2015р., №02172 від 17.02.2015р., №02181 від 18.02.2015р., №02182 від 18.02.2015р., №02201 від 20.02.2015р., №02202 від 20.02.2015р., №02203 від 20.02.2015р., №03101 від 10.03.2015р., №03102 від 10.03.2015р., №03121 від 12.03.2015р., №03122 від 12.03.2015р., №03123 від 12.03.2015р., №03171 від 17.03.2015р., №03172 від 17.03.2015р., №03173 від 17.03.2015р., сплата коштів за отриманий підтверджується платіжними дорученнями. Заборгованості між сторонами відсутня.

Згідно з витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних - осіб підприємців ТОВ «АНБ ГРУП» включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних - осіб підприємців.

Отриманий товар Позивачем реалізовано на ВПУ «Західвуглепостач» ДП «Львіввугілля», що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими, товаро-транспотними накладними, довіреностями на отримання товару

Правовідносини з ТзОВ «БК Інтерсталь».

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 відповідно до договору поставки №09/301 від 30.09.2014 року придбано в постачальника ТОВ «БК Інтерсталь» товар - рудстійку, дуб діам. 24 см. і більше, що підтверджується видатковими накладними №80/04 від 15.04.2015 на загальну суму 50400 грн. з ПДВ, №130/04 від 21.04.2015 на загальну суму 40800 грн. з ПДВ, №157/04 від 23.04.2015 на загальну суму 43800 грн. з ПДВ, №05/46 від 14.05.2015 року на суму 42600,00 грн. з ПДВ, товаро-транспортними накладними №04151 від 15.04.2015р., №04152 від 15.04.2015р., №04153 від 15.04.2015р., №04211 від 21.04.2015р., №04212 від 21.04.2015р., №04231 від 23.04.2015р., №04232 від 23.04.2015р., №05141 від 14.05.2015р., сплата коштів за отриманий товар підтверджується платіжними дорученнями на ТзОВ «Агротрейд 2015» та ТзОВ «АНБ ГРУП» згідно договорів про відступлення права вимоги від 30.04.2015 та від 17.08.2015 №12/567/7. Заборгованість між сторонами відсутня.

Згідно з витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних - осіб підприємців ТзОВ «БК Інтерсталь» включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних - осіб підприємців.

Отриманий товар Позивачем реалізовано на ВПУ «Західвуглепостач» ДП «Львіввугілля», що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими, товаро-транспотними накладними, довіреностями на отримання товару

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених фактичних обставин справи, твердження відповідача щодо недоведеності господарських операцій позивача з ТзОВ «АНБ ГРУП» та ТзОВ «БК Інтерсталь» з придбання товарів, якщо витрати на їх придбання підтверджені первинними документами, укладені позивачем правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку валових витрат та податкового кредиту, є безпідставними.

Також у що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вже зазначалось вище, згідно з п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі, а для підтвердження включення витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат.

Висновки акта перевірки щодо зайвого віднесення позивачем до складу витрат вартості придбаних товарів не ґрунтуються на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства саме позивачем.

Про відсутність у позивача долучених до матеріалів справи первинних документів у акті перевірки жодним чином не зазначено, як і не зазначено про відмову позивача такі надати на вимогу податкового органу.

Згідно п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування повинні бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Судом на підставі зібраних у справі доказів встановлено здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ «АНБ ГРУП» та ТзОВ «БК Інтерсталь».

Суд відхиляє покликання відповідача на порушення контрагентами позивача податкового законодавства, оскільки платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах. Висновки контролюючого органу прямо суперечать практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність ані за несплату податків своїми контрагентами та ведення ними податкового обліку, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагента.

Суд не зважає на покликання представника відповідача щодо наявності у провадженні слідчого управління ГУ МВС України у Львівській області кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140080002262 від 14.08.2015року, про вчинення кримінального правопорушення, за попередньою правовою кваліфікацією ч.1 ст 205 КК України відносно службових осіб ТОВ «Анб груп». Представником відповідача вироку, який набрав законної сили щодо вказаного кримінального провадження до матеріалів справи не долучено, а відтак, факт порушення такого не може бути покладено в основу встановлення реальності чи нереальності господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом.

Відповідність господарських операцій з вказаними контрагентами меті діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку .

База нарахування єдиного внеску відповідно до пп.2 п.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.10.2010 року № 2464-VІ. є сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності фізичної особи - підприємця, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до пп. 1.2 п. 16 підрозділу 10 розділу XX Кодексу об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу, зокрема:

для резидента - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування та іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України

За таких обставин донарахування сум єдиного внеску, військового збору та застосування штрафних санкцій за несплату єдиного внеску є напряму залежним від правомірності висновків акту про завищення витрат, - за таких обставин також є неаргументованим.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника права на декларування витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку правочинів позивача. Відтак висновки акта перевірки про відсутність господарських операцій позивача з ТзОВ «АНБ ГРУП» та ТзОВ «БК Інтерсталь» не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Крім того, оскільки матеріалами справи не підтверджуються висновки контролюючого органу щодо заниження об?єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб, то відповідно і донарахування єдиного соціального внеску та суми військового збору зроблено за відсутності правових підстав, внаслідок чого повідомлення рішення про донарахування військового збору та вимога про сплату ЄСВ підлягають скасуванню, оскільки прямо залежні від визначення об?єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб та відповідно прийняті не у відповідності з чинним законодавством.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 3325,34 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Сокальської обґєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сокальської обґєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0000431700 від 30.03.2016р.;№0000471700 від 30.03.2016р.,

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Сокальської обґєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про застосування штрафних санкцій №0000451700 від 30.03.2016р.;

4. Визнати протиправною та скасувати вимогу Сокальської обґєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №Ф-0000461700 від 30.03.2016р. про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 28 739,92 грн.

5. Стягнути з Сокальської обґєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (80271 вул. Шевченка, 28 с.Корчин, Радехівський район, Львівська область, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 3325 (три тисячі триста двадцять п'ять) грн 34 коп.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 21.11.2016 року.