Рішення

від 18.11.2016 по справі 2-45/11

ШИРЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ширяївський районний суд Одеської області

18.11.2016 Справа №: 2-45/11 Провадження № 2/518/178/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2016 року Ширяївський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Николайчука В.О. при секретареві Шевчук І.П

з участю:

позивача/відповідача ОСОБА_1

представника позивача/відповідача ОСОБА_2

відповідача/позивача ОСОБА_3

представника відповідача/позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Ширяєве справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування з незаконного володіння земельної ділянки та правовстановлюючого документу та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення отриманих за нікчемним правочином грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 29.06.2010 року звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_5 (фактично - Тихонівни), в якому просив суд зобов'язати її повернути йому з її незаконного володіння земельну ділянку площею 5,7902 га з кадастровим номером 5125481400:01:004:0045, яка розташована на території Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району та належить йому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ОД № 095962 від 23 вересня 2004 року, а також повернути йому цей правовстановлюючий документ на землю.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що у 2004 році вказаною земельною ділянкою та державним актом шахрайським шляхом заволоділа відповідачка говорячи про те, що вона купила у нього земельну ділянку за суму 7500 грн..

У позовній заяві вказано, що дружина позивача тяжко захворіла і їй терміново потрібні були кошти на лікування, то відповідачка знаючи про це, запропонувала йому допомогти з грошима в обмін на користування земельною ділянкою.

Позивач вказує, що він сподівався, що земельну ділянку дає в оренду так, як орендарі на території Катерино-Платонівської сільської ради сплачують близько 1000 грн. на рік за оренду землі. Але коли минув термін в 7 років і він звернувся до відповідачки з проханням повернути земельну частку, то вона відповіла, що вона купила у нього земельну ділянку і повертати її наміру не має.

Оскільки позивач не укладав і не має наміру укладати з відповідачкою договір оренди земельної ділянки, то відповідачка незаконно позбавляє його права власності на землю і правовстановлюючого документа на неї.

За клопотанням відповідачки і за згодою позивача ухвалою суду від 27 липня 2011 року була проведена заміна відповідача на ОСОБА_3, який у вересні 2011 року звернувся до позивача із зустрічним позовом про стягнення з позивача отриманих за нікчемним правочином грошових коштів з урахуванням індексу інфляції та процентів за користування ними.

У зустрічному позові відповідач вказує на відсутність у нього державного акта на земельну ділянку позивача і на те, що він дійсно придбав у позивача земельну ділянку, про що той 22 жовтня 2004 року надав йому розписку, в якій підтверджує продаж йому земельної ділянки, повне отримання ним розрахунку і зобов'язання переоформити її нотаріально на момент набрання чинності діючим законодавством, пов'язаним з даним питанням.

Виходячи із законодавчої заборони на продаж землі сільськогосподарського призначення, відсутності нотаріального посвідчення та державної реєстрації - відповідач вважає укладений ним з позивачем договір купівлі-продажу земельної ділянки нікчемним.

Вважає, що позивач повинен повернути йому отримані за продаж земельної ділянки грошові кошти 7500 грн. з урахуванням індексу інфляції та нарахуванням на ці кошти процентів за користування ними на рівні облікової ставки Національного банку України починаючи з 22 жовтня 2004 року.

У зустрічному позові вказано, що відповідач користувався земельною ділянкою позивача у 2011 році, за що повинен сплатити йому орендну плату у розмірі 1887,84 грн. шляхом проведення заліку взаємних грошових вимог сторін.

Відповідач у 2013, 2015 і 2016 році збільшував свої грошові вимоги за зустрічним позовом і станом на 04 лютого 2016 року просив стягнути з позивача 37 602 грн. 38 коп., витрати з оплати судового збору 376 грн. 02, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн., правову допомогу 2100 грн.

Після прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним, позивач у жовтні 2011 року надав уточнену позовну заяву, в якій на відміну від первісної стверджує, що у 2004 році його земельною ділянкою та державним актом шахрайським шляхом заволодів цей відповідач говорячи про те, що він купив у нього земельну ділянку, але ніяких грошей він на руки не отримував та відповідач йому їх не пропонував.

У судовому засіданні позивач і його представник підтримали свої вимоги за первісним позовом в частині повернення державного акта, а щодо витребування земельної ділянки пояснили, що з 2012 року вона перебуває у володінні позивача, а відповідач нею з 2012 року не користується.

У судовому засіданні 15 жовтня 2015 року представник позивача за довіреністю - його дружина пояснила, що у 2004 році вона хворіла і відповідач дав 7500 грн., проте при ній гроші не давали, а що робив чоловік вона не знає. Чоловік їй сказав, що дав свою земельну ділянку відповідачу в оренду на 7,5 років по 1000 грн. на рік і відповідач користувався цією землею з 2004 по 2011 рік.

Сам позивач у судовому засіданні 04 лютого 2016 року пояснив, що за вказівкою відповідача 22 жовтня 2004 року він власноруч написав і підписав розписку про продаж відповідачу своєї земельної ділянки за державним актом, проте зазначених в розписці грошей він не отримував і відповідач йому їх не давав.

Відповідач і його представник вимоги первісного позову не визнали посилаючись на відсутність у відповідача державного акта позивача і те, що з 2012 року відповідач не користується земельною ділянкою позивача.

Вимоги зустрічного позову підтримують повністю з урахуванням уточнення станом на 04 лютого 2016 року.

Вислухавши сторони ті їх представників, допитавши свідка і дослідивши надані сторонами докази суд вважає, що у задоволенні первісного позову необхідно відмовити, а зустрічний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За довідкою № 107/02 від 07 липня 2010 року Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», на ім'я позивача за № 26 від 23 вересня 2004 року зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 095962 загальною площею 5,7902 га, кадастровий номер земельної ділянки 5125481400:01:004:0045, на території Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області.

У другому примірнику цього державного акта вказана така ж інформація, а також зазначене цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У власноруч написаній позивачем 22 жовтня 2004 року розписці вказано, що позивач продає відповідачу земельну ділянку належну йому на підставі державного акта серії ОД № 095962 на праві приватної власності, розрахунок отримано ним повністю, претензій з даного питання не має. Зобов'язується переоформити земельну ділянку нотаріально на момент набрання чинності діючого законодавства пов'язаного з цим питанням. Розписка підписана позивачем і свідком ОСОБА_6.

Допитаний свідок ОСОБА_7 пояснив, що у 2004 році позивачу були потрібні гроші і він пропонував продати свою землю відповідачу. У його присутності позивач отримав від відповідача за продану землю 7500 грн., про що позивач сам написав зазначену вище розписку, яка була підписана ним і позивачем.

У своїй скарзі від 01.08.2011 року до прокурора Ширяївського району Одеської області позивач вказує, що у 2004 році його земельною ділянкою та державним актом шахрайським шляхом заволодів відповідач говорячи про те, що він купив у нього земельну ділянку за суму 7500 грн.. У зв'язку з тим, що його дружина тяжко захворіла і їй терміново потрібні були кошти на лікування, то відповідач знаючи про це, запропонував йому допомогти з грошима в обмін на користування земельною ділянкою. Він сподівався, що земельну ділянку дає в оренду так, як орендарі на території Катерино-Платонівської сільської ради сплачують близько 1000 грн. на рік за оренду землі. Але коли минув термін в 7 років і він звернувся до відповідачки з проханням повернути земельну ділянку, то він відповів, що купив у нього земельну ділянку у нього і повертати землю наміру не має. Договір оренди земельної ділянки з відповідачем він не укладав і укладати наміру не має і просив прокурора провести перевірку законності користування фермерським господарством «ОСОБА_3Я.» земельною ділянкою, яка належить йому на праві приватної власності.

У відповіді № 2286 від 29.08.2011 року на вказану скаргу позивача прокурором вказано, що зазначені в ній обставини викладені в позовній заяві про витребування з незаконного володіння земельної ділянки та правовстановлюючого документу від 29.06.2010 року, яка перебуває у провадженні Ширяївського районного суду Одеської області у зв'язку з чим внесення актів прокурорського реагування вбачається недоцільним.

На підставі зазначених вище доказів суд вважає, встановленим, що сторони 22 жовтня 2004 року уклали правочин, за яким позивач продав і отримав ціну продажу у 7500 грн., а відповідач за вказану грошову суму купив у позивача належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,7902 га, кадастровий номер земельної ділянки5125481400:01:004:0045, на території Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області. Після цього відповідач протягом 2011 року користувався цією ділянкою.

Посилання позивача на заволодіння відповідачем його земельною ділянкою шахрайським шляхом та користування нею на умовах оренди у 2004-2010 роках судом не приймаються, оскільки будь-яких доказів щодо цих обставин позивачем не надано.

Заперечення позивача факту отримання ним 22.10.2004 року від відповідача ціни продажу за земельну ділянку в сумі 7500 грн. судом відхиляються, оскільки ця обставина доведена дослідженими судом і наведеними вище доказами. Крім цього, про отримання цих коштів вказано у власноруч написаній позивачем розписці від 22.10.2004 року, у його позовній заяві від 29.06.2010 року, а також цей факт визнала у судовому засіданні 15 жовтня 2015 року дружина позивача, яка діяла як його представник за довіреністю.

Оцінюючи правовідносини, що склалися між сторонами за наслідками вказаних дій суд виходить з наступних положень чинного на той час законодавства.

Згідно пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України - власники земельних часток (паїв) не вправі до 1 січня 2005 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім міни, передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.

Відповідно до положень частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК, підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 657 ЦК передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 1 статті 220 ЦК встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною 2 статті 215 ЦК визначено також, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Положеннями частини 1 статті 216 ЦК визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Положеннями частини 2 статті 536, пункту 1 частини 3 статті 1212 і частини 2 статті 1214 ЦК визначено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким законом є положення частини 1 статті 1048 ЦК, якими визначено, що якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище положень законодавства, суд вважає нікчемним укладений сторонами у простій письмовій формі договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який не був нотаріально посвідченим та зареєстрованим і щодо якого існувала заборона встановлена законом.

За цих обставин суд вважає, що позивач повинен повернути відповідачу безпідставно отримані від нього грошові кошти в сумі 7500 грн. з урахуванням індексу інфляції, а також за користування позивачем цими грошовими коштами необхідно нарахувати проценти на рівні облікової ставки Національного банку України за період користування грошима з 22 жовтня 2004 року по день уточнення позивачем вимог його зустрічного позову станом на 04.02.2016 року.

Відповідно до повідомлень Держкомстату України індекси інфляції складали: у 2004 році - у листопаді 101,6%, грудні 102,4%; за 2005 рік - 110,3%; за 2006 рік - 111,6%; за 2007 рік - 116,6%; за 2008 рік - 122,3%; за 2009 рік - 112,3%; за 2010 рік - 109,1%; за 2011 рік - 104,6%; за 2012 рік - 99,8%; за 2013 рік - 100,5%; за 2014 рік - 124,9%; за 2015 рік - 143,3%.

Розмір облікової ставки Національного банку України у період з 22 жовтня 2004 року по 04.02.2016 року становив: у 2004 році 07 жовтня - 8%, з 09 листопада - 9%; у 2005 році з 10 серпня - 9,5%; у 2006 році з 10 червня - 8,5%; у 2007 році з 01 червня - 8%; у 2008 році з 01 січня - 10%, з 30 квітня - 12%; у 2009 році з 15 червня - 11%, з 12 серпня - 10,25%; у 2010 році з 08 червня - 9,5%, 08 липня - 8,5%, з 10 серпня - 7,75%; з 23 березня 2012 року - 7,5%; у 2013 році з 10 червня - 7,0%, з 13 серпня - 6,5%; у 2014 році з 15 квітня - 9,5%, з 17 липня - 12,5%, з 13 листопада - 14,0%; у 2015 році з 06 лютого - 19,5%, з 04 березня - 30%, з 28 серпня - 27,0%; з 25 вересня - 22,0%.

У зустрічному позові відповідача та заявах про збільшення позовних вимог наведеного розрахунок належних до стягнення з позивача станом на 04.02.2016 року грошових сум 7500 грн. з урахуванням наведених вище індексів інфляції та процентів за користування ними, щодо якого позивачем та його представником будь-яких зауважень та заперечень не надано.

Виходячи з вказаних розрахунків, суд вважає, що позивач повинен повернути відповідачу безпідставно отримані за нікчемним правочином грошові кошти 7500 грн., розмір яких з урахуванням інфляції становить 31 132,5 грн., та нараховані проценти за користування ними в сумі 8357,72 грн. (7471,70 + 886,02), а всього 39 490,22 грн.

Оскільки відповідач у 2011 році користувався земельною ділянкою позивача, то зазначена вище грошова сума повинна бути зменшена на суму доходу, який позивач повинен був одержав від її використання у вигляді орендної плати.

За відсутності укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки з визначеним розміром орендної плати - суд цю плату визначає за рекомендованим нормативними актами розміром плати за її оренду у відсотках до визначеної відповідно до законодавства вартості орендованої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України 2 лютого 2002 року "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (у редакції Указу від 19 серпня 2008 року № 725 В»Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)В» ) визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

За довідкою відділу Держкомзему у Ширяївському районі, вартість земельної ділянки позивача у 2011 році становила 62 928 грн., виходячи з чого відповідач повинен сплатити на користь позивача орендну плату за користування нею у 2011 році у розмірі 3%, що становить 1887,84 грн. (62928 грн. х 3% : 100%).

Шляхом заліку взаємних грошових вимог сторін, позивач повинен сплатити відповідачу 37 602,28 грн. (39 490,22 грн. - 1887,84 грн.).

Стягненню з позивача підлягають також понесені відповідачем витрати з оплати судового збору 376,02 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн., правову допомогу 2100 грн..

Керуючись статями 79, 84, 88, 209, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування з незаконного володіння земельної ділянки та правовстановлюючого документу - відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про повернення виконаного за нікчемним правочином задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (НОМЕР_1 виданий 05.06.2001 року Ширяївським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3, (НОМЕР_3 виданий 15.10.1997 року Ширяївським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, грошові кошти отримані за нікчемним правочином в сумі 37 602 (тридцять сім тисяч шістсот дві) гривні 38 копійок, витрати з оплати судового збору 376 (триста сімдесят шість) гривень 02 копійки, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 (сто двадцять) гривень, за отримання правової допомоги 2100 (дві тисячі сто) гривень, а всього одночасно стягнути 40198 (строк тисяч сто дев'яносто вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Ширяївський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя :