Постанова

від 17.11.2016 по справі 826/24120/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 листопада 2016 року № 826/24120/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Комінвєст» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комінвєст» (далі - позивач або ТОВ «Комінвєст») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач або ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.10.2015р. №0008472207 та №0008462207.

По суті висновків ДПІ, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних рішень, позивач зазначає, що зазначені висновки ґрунтуються на оцінці обставин взаємовідносин позивача з контрагентом позивача ТОВ «Іванків-Буд», зокрема ДПІ дійшла до висновку про нездійснення спірних операцій та, відповідно, про відсутність підстав для формування позивачем податкових вигод. Позивач вважає доводи ДПІ надуманими та зазначає, що спірні операції з виконання підрядних будівельно-монтажних робіт фактично проведені та документально оформлені, а відтак вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод, у зв'язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваних рішень та просить їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірних рішень не вбачає, оскільки, на думку ДПІ, контрагент позивача не міг та не виконував спірні операції, не мав відповідних на те ресурсів, а відтак відсутні передбачені ПК України підстави для формування спірних сум податкових вигод.

На підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно із пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України та на виконання постанови Генеральної прокуратури України від 01.07.2015р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Комінвєст» (код ЄДРПОУ 18019170) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин із ТОВ «Іванків-Буд» (код ЄДРПОУ 39473838), про що складено акт перевірки від 25.09.2015р. №151/22-07/18019170 (далі - Акт перевірки).

Зокрема, в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Комінвєст» (Замовник) мало взаємовідносини із ТОВ «Іванків-Буд» (Підрядник) згідно договору будівельного підряду №05.12.2014 від 05 грудня 2014 року, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язувався за завданням Замовника виконати за рахунок власних матеріалів, сил, засобів, техніки і устаткування комплекс робіт у відповідності до проектної документації на об'єкті, зазначеному в додатках до договору.

Встановлено, що за вказаним договором між сторонами 29.12.2014р. та 31.12.2014р. складено акти приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 989 364,52 грн., у т.ч. ПДВ - 164894,09 грн. ТОВ «Іванків-Буд» виписано на адресу позивача податкові накладні від 29.12.2014р. №20 на суму 90463,37 грн. (у т.ч. ПДВ - 15077,23 грн.), №22 на суму 339115,73 грн. (у т.ч. ПДВ - 56519,29 грн.), №21 на суму 365744,14 грн. (у т.ч. ПДВ - 60957,36 грн.) та від 31.12.2014р. №108 на суму 194041,28 грн. (у т.ч. ПДВ - 32340,21 грн.).

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені ТОВ «Комінвєст» до податкового кредиту за грудень 2014 року.

В Акті перевірки зазначається, що на рахунок ТОВ «Іванків-Буд» були перераховані від ТОВ «Комінвєст» грошові кошти лише на суму - 74203 грн., в т. ч. ПДВ - 12367,17 грн. Згідно пояснень головного бухгалтера ТОВ «Комінвєст» для проведення остаточного розрахунку між ТОВ «Комінвєст» та ТОВ «Іванків-Буд» були укладені договори переведення боргу з ТОВ «Дом Юг-2000» (договір №10 від 19,01.2014р. на суму - 220 000 грн.) та з ТОВ «Юктан» (договір № 27 від 06.04.2015р. на суму -695 161,52 грн.).

Надалі в Акті перевірки зазначається, що отримано на виконання лист Генеральної прокуратури України №17/1/1-32830-14 від 01.07.2015р. з доданою постановою старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Гришина І.В. щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Комінвєст» (код за ЄДРПОУ 18019170) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків до державного бюджету під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Іванків-Буд» (код ЄДРПОУ 39473838).

Відповідно до інформації, вказаної в постанові: «Генеральною прокуратурою України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000259 від 10.04.2014р. за фактом розкрадання державних коштів службовими особами ПАТ «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» у період 2010 - 2014 років, шляхом організації закупівель товарів, робіт та послуг у підконтрольних підприємствах за значно завищеними цінами, чим спричинили збитки державі на суму понад 650 млн. грн. за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 КК України, в якого встановлено одного із основних вигодонабувачів транзитно-конвертаційної групи, а саме: ТОВ «Комінєст», яке перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві та формувало податковий кредит за рахунок ТОВ «Іванків-Буд».

Також в ході аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що від імені ТОВ «Іванків-Буд» для ТОВ «Комінвєст» видано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, начебто за підписом ОСОБА_2 Так, матеріалами досудового розслідування встановлено, що з 04.10.2014р. по теперішній час засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Іванків-Буд» значився ОСОБА_2, код НОМЕР_1. Під час допиту в якості свідка ОСОБА_2 повідомив про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Іванків-Буд»» .

Таким чином, на підставі вищевикладених фактів перевіркою не встановлено постачання ТОВ «Іванків-Буд» товарів (робіт, послуг), в тому числі будівельно-монтажних робіт на користь ТОВ «Комінвєст», видані та підписані від імені ТОВ «Іванків-Буд» не є первинними документами бухгалтерського обліку. За висновком ДПІ ТОВ «Іванків-Буд» не має адміністративно-господарських можливостей на виконання спірних операцій та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Іванків-Буд» створення правових наслідків.

За сукупністю вищенаведених обставин ДПІ в Акті перевірки прийшла до висновку, що задекларований податковий кредит та валові витрати ТОВ «Комінвєст» за спірний період сформовано неправомірно.

Враховуючи наведене, ДПІ у розділі «Висновок» Акту перевірки вказує на порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у грудні 2014 року на суму 164 894,09 грн., а також п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у 2014 році, на загальну суму 148 404,68 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки ДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.10.2015р.:

№0008472207, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» на 148 405 грн. за основним платежем та на 74 202 грн. за штрафними санкціями,

№0008462207, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 164 894 грн. за основним платежем та на 82 447 грн. за штрафними санкціями.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті та проаналізувавши у взаємозв'язку з цим положення ПК України (в редакції на час виникнення спірних відносин), а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. ПК України (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами); ст.187 (щодо дати виникнення податкових зобов'язань),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі податкової накладної та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо складення п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг), п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця/продавця права на формування сум податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод, та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг/робіт з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою; (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому суть останнього слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність зазначених обставин та підстав, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків витрат та податкового кредиту, зокрема недоведеність факту придбання товарів/робіт/послуг (нездійснення операцій/ оформлення «безтоварних» операцій), вказує на юридичну дефектність складених за такими операціями первинних документів, позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій (їх невиконання), про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які внаслідок наведеного не мають юридичної значимості, що у сукупності зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Висновок відносно наведеного ґрунтуються на наступному.

Так, згідно правової позиції Верховного Суду України , викладеній у постанові цього суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 21-1539а15, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги/роботи) і подальшою господарською діяльністю.

Під час розгляду даної справи судом пропонувалося позивачу подати всі наявні у нього докази на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій (виконання підрядних робіт) із контрагентом ТОВ «Іванків-Буд». В судовому засіданні 28.07.2016р. представник позивача вказав на відсутність у нього додаткових доказів та пояснень по справі, у зв'язку з чим та керуючись ч.6 ст.71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що договір будівельного підряду №05.12.2014 від 05 грудня 2014 року, який укладений між позивачем та ТОВ «Іванків-Буд», з боку ТОВ «Іванків-Буд» підписаний директором ОСОБА_2 .

Відповідно до умов вказаного договору Підрядник зобов'язувався за завданням Замовника виконати за рахунок власних матеріалів, сил, засобів, техніки і устаткування комплекс робіт у відповідності до проектної документації на об'єкті, зазначеному в додатках до договору.

Згідно п.4.1 Договору невідкладно розпочати та виконати всі роботи після: передачі Замовником проектної документації в обсязі, достатньому для початку робіт; допущення Підрядника на будівельний майданчик .

Положеннями п.8.3 Договору передбачено, що Підрядник здійснює замовлення, постачання, контроль якості, розвантажування, складування та подачу на будівельний майданчик матеріалів та обладнання, необхідних для виконання робіт.

Підрядник розробляє організаційно-технічну документацію для виконання робіт, узгодивши її із Замовником (п.11.4 Договору.)

При цьому пунктом 9.1 Договору передбачено, що Підрядник не має права без погодження із Замовником залучати інших осіб (субпідрядників) до виконання доручених йому робіт.

Згідно додатків до договору №1-1, №2-1 та №3-1 передбачалося виконання таких робіт: будівельно-монтажні роботи ІТП та НС, пуско-налагоджувальні роботи на об'єкті - реконструкція та забудова території мікрорайону, обмеженого вулицями Попудренка, Мініна, Червоноткацькою та Червоногвардійською ж/б № 8 у Дніпровському районі м. Києва ІТП житла та вбудованих приміщень; внутрішні сантехнічні роботи на об'єктах - будівництво багатоповерхових житлових будинків з об'єктами торгівельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва будівництва, перша черга будівництва. Житловий будинок № 2 та №7.

Позивач в ході розгляду даної справи стверджував, що виконання вказаних робіт підтверджується доданими до матеріалів справи копіями актів приймання виконаних ремонтно-будівельних робіт (ф. КБ-3, КБ-2), які, на думку позивача, є достатніми документами для підтвердження реальності проведених операцій.

У той же час, під час розгляду справи позивачем не надано жодних доказів передачі контрагенту будь-якої проектної, відповідної дозвільної та погоджувальної документації, доказів розробки контрагентом організаційно-технічної документації та її погодження із замовником робіт, що, однак, передбачалося умовами договору. Не надано власне і самої проектної, організаційно-технічної документації.

Окрім цього, судом не встановлено та позивачем документально не доведено обставин : постачання контрагентом на будівельний майданчик обладнання, необхідного для проведення робіт; замовлення та подачі ним до робочого місця на будівельний майданчик матеріальних ресурсів та будівельних матеріалів; вивезення після закінчення робіт техніки, інвентарю, відходів, допоміжних споруд (не надано доказів замовлення транспорту або наявності власного транспорту). Не надано і жодних первинних чи робочих документів, що б свідчили про допуск працівників контрагента на будівельні майданчики, з переліком таких працівників; доказів ознайомлення працівників із правилами техніки безпеки тощо.

Виходячи з обсягу робіт, які зазначені в актах між позивачем та ТОВ «Іванків-Буд», а також беручи до уваги загальний обсяг задекларованих операцій, віддаленість об'єктів виконання робіт , суд зазначає, що під час розгляду справи не надано доказів наявності у контрагента трудових та матеріальних ресурсів, обладнання, інструменту тощо, необхідних для здійснення господарської діяльності взагалі та, зокрема, для виконання спірних операцій. Відсутні будь-які докази перевезення персоналу контрагента до місць виконання робіт. При цьому обізнаність позивача відносно наведеного при укладанні угоди обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угоди (обумовлених операцій).

Також не надано й доказів передоручення контрагентом за погодженням із позивачем виконання вказаних операцій іншим особам - іншим субпідрядникам.

Позивач в ході розгляду справи не пояснив суду яким чином укладалася наведена вище угода, яким чином виконувались ці роботи та контролювалися позивачем, а наполягав лише на тому, що укладений договір не визнаний недійсним, а отже спірні суми податкових вигод сформовані правомірно.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та визнається самим позивачем (т.1 а.с.73), позивач має достатню кількість спеціалістів з багаторічним досвідом, власну виробничу базу, достатню кількість механізмів та обладнання для виконання робіт з монтажу систем опалення та водопостачання, що, на переконання суду, свідчить про те, що обумовлені договором підрядні роботи могли бути фактично виконані позивачем самостійно (власними силами), без залучення інших осіб - підрядників. У цьому контексті позивачем не доведено суду необхідності у залученні до виконання таких робіт контрагента - ТОВ «Іванків-Буд», та, відповідно, необхідності у понесенні підприємством додаткових витрат у зв'язку з цим.

Слід додати, що надані позивачем матеріали за його відносинами із замовниками робіт (ТОВ «КЖБК БМУ-1», ТОВ «БК «Азур Груп») не містять будь-яких відомостей, з яких би вбачалася участь у виконанні робіт контрагента позивача. При цьому відсутні й будь-які інші підтвердження з боку замовників робіт щодо участі у виконанні робіт ТОВ «Іванків-Буд».

До того ж, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до основних видів діяльності ТОВ «Іванків-Буд» за КВЕД належить - 69.10 «Діяльність у сфері права», що, враховуючи вищенаведені обставини у сукупності, додатково дає суду підстави для висновку про відсутність у вказаного підприємства ресурсів і засобів, необхідних для виконання будівельно-монтажних, пуско-налагоджувальних та сантехнічних робіт, обумовлених спірною угодою.

Відтак, враховуючи специфіку та особливості зазначених операцій, під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне ) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.

Відносно ж наявності у ТОВ «Іванків-Буд» ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної із створення об'єктів архітектури, на здійснення будівельної діяльності, слід зазначити, що за відсутності документально підтверджених відомостей щодо наявності у ТОВ «Іванків-Буд» відповідних ресурсів, сама по собі наявність ліцензії не є доказом виконання певною особою певних операцій та в даному випадку наявності таких ресурсів у контрагента не встановлено.

Аналогічно, додані до матеріалів справи копії фотознімків певних будівельних об'єктів та інженерних споруд не містять інформації про участь саме працівників контрагента у проведенні робіт на таких об'єктах, часу їх проведення, обсягу робіт тощо, а тому такі фотознімки, а також копії загальних журналів робіт, актів проведення пусконалагоджувальних робіт, довідки про вартість виконаних робіт тощо, за відсутності інших доказів, самі по собі не можуть підтверджувати участь контрагента у здійсненні спірних операцій. Натомість оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу фактичних обставин та матеріалів справи.

У зв'язку із наведеним суд зазначає, що з метою необхідності перевірки обставин щодо фактичного виконання спірних операцій під час розгляду справи судом постановлялася ухвала про виклик свідка, а саме директора ТОВ «Іванків-Буд» - ОСОБА_2. Відповідна повістка про виклик до суду вказаної особи не була вручена йому та повернута без вручення із незалежних від суду причин, з огляду на що та виходячи з положень ч. 4 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України повістка про виклик вважається врученою належним чином, однак вказана особа до суду не з'явилася, а відтак допитати її не виявилося можливим. Жодних документів, що стосуються предмету розгляду даного спору, контрагентом позивача до суду надано не було.

У зв'язку із наведеним суд вважає за необхідне також звернути у вагу на правову позицію Верховного суду України , викладену у постановах цього суду від 19 квітня 2016 року (№ 21-4985а15), 5 березня 2012 року (№ 21-421а11), згідно якої господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Наведене та викладені в акті перевірки відомості щодо допиту в якості свідка засновника та директора ТОВ «Іванків-Буд» - ОСОБА_2, протокол якого залучено до матеріалів даної справи, згідно якого останній стверджував про відсутність жодного відношення до створення та діяльності ТОВ «Іванків-Буд», беручи до уваги вищенаведені обставини щодо не підтвердження реальності спірних операцій вказаного контрагента із позивачем , додатково дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування спірних сум податкових вигод, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до складу податкових вигод є безпідставним.

Більш того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні жодні розрахункові документи, що б підтверджували факт оплати позивачем обумовлених спірною угодою робіт.

З урахуванням наведеного у сукупності суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлялись окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованих податкових вигод, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Наведені позивачем доводи та надані ним матеріали не спростовують висновків суду у даній справі та не доводять зворотного.

Так, частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З наведеного правила слідує, що обов'язок доказування покладається на сторін і це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Цей обов'язок у рівній мірі покладається на обох сторін, тобто кожна сторона повинна доказати факти, на які вона посилається, переконати суд у достовірності наведених фактів.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч.6 ст.71 КАС України).

В даному випадку позивачем в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 1 ст. 71 КАС України, не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірним по суті, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Комінвєст» - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко