Рішення

від 15.11.2016 по справі 905/2388/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.11.2016 Справа № 905/2388/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марвей Транспорт", м.Маріуполь, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маргаз", м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення шкоди.

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Говоруна О.В.,

суддів Сковородіної О.М., Харакоза К.С.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 04.07.2016.

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 855 від 04.10.2016.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Марвей Транспорт" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маргаз" (далі - відповідач) про стягнення шкоди у розмірі 484123грн72коп.

В обґрунтування позову позивач посилається, що Адміністративною колегією Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України визнано, що відповідач протягом січня - квітня 2015 року займав монопольне становище на ринку роздрібної торгівлі стисненим природним газом через АГНКС, у територіальних межах м.Маріуполь, та визнано дії відповідача із встановлення у березні 2015 року ціни роздрібної реалізації стисненого газу економічно необґрунтованими. На думку позивача, йому була спричинена шкода, яка з урахуванням положень статей 50, 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", становить 484123грн72коп.

12.10.2016 позивач звернувся до господарського суду Донецької області з уточненим розрахунком до позову, який за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 447591грн66коп. майнової шкоди заподіяної відповідачем.

Відповідач надав відзив на позов, в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відповідач не довів наявність господарських відносин між сторонами у справі. Документи, які б підтверджували факт придбання саме позивачем у відповідача пального, позивачем не надано. Рішенням Адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України визнано дії відповідача із встановлення у березні 2015 року економічно необґрунтованою саме роздрібної ціни реалізації стисненого газу, а позивач, на думку відповідача, не є суб'єктом роздрібної торгівлі, оскільки роздрібний покупець придбаває природний газ для задоволення власних некомерційних потреб, а позивач зазначає, що придбання природного газу необхідне для здійснення комерційної діяльності.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

15.12.2015 Адміністративною колегією Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято рішення № 9 яким, зокрема, визнано відповідача протягом січня-квітня 2015 року таким, що займав монопольне становище на ринку роздрібної торгівлі стисненим природним газом через АГНКС у територіальних межах м.Маріуполь, відповідно до ч.2 ст.12 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Визнано, що дії відповідача із встановлення у березні 2015 року економічно необґрунтованої ціни роздрібної реалізації стисненого газу в якості моторного пального на АГНКС у м.Маріуполь, при дотриманні такого темпу зростання ціни роздрібної реалізації цього продукту, який перевищує темп зростання витрат Підприємства при його виробництві та реалізації, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та визначеним пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку… (т.1 а.с.156-166).

Позивачем, на підтвердження придбання саме у відповідача стисненого газу були надані звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (т.1 а.с.14-141) та касові чеки (т.4 а.с.1-150, т.5 а.с.1-146).

Згідно наданих звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, диспетчеру-касиру ОСОБА_3, на підставі видаткових касових ордерів, надавались готівкові грошові кошти для придбання пального.

Як визначено наказом позивача "Про оптимізацію документообігу, пов'язаного з веденням касових операцій" від 05.02.2014, диспетчерам-касирам відповідача було наказано отримувати з каси підприємства під звіт грошові кошти для оплати заправлення паливом транспортних засобів підприємства, що здійснюють пасажирські перевезення в режимі маршрутного таксі в м.Маріуполі, та надавати звіт про використання грошових коштів, виданих під звіт, згідно з наказом Міністерства доходів та зборів України від 24.12.2013 №845 "Про затвердження форми звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядок його складання" (т.6 а.с.50).

Згідно звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, готівкові кошти для придбання стисненого газу видавались саме диспетчеру-касиру ОСОБА_3, однак суд критично оцінює можливість придбання всього об'єму пального саме ОСОБА_3, оскільки згідно наданих позивачем чеків та пояснень, придбання газу відбувалось для значної кількості транспортних засобів на АГНКС за різними адресами в м.Маріуполі, починаючи майже з 5 години до 22 години.

Крім того, згідно наданих пояснень представника позивача, готівкові кошти з каси видавались не для придбання пального, а для виплати водіям, які фактично заправляли транспортні засоби, витрачених на придбання стисненого газу коштів (т.6 а.с.166). Цим також, згідно пояснень представника позивача, пояснюється і точний збіг суми виданих готівкових коштів, з фактично витраченими.

Документів на підтвердження надання грошових коштів під звіт саме водіям для придбання пального, позивачем не надано.

Також, судом прийнято до уваги, що, зокрема, згідно звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №60 від 02.03.2015, диспетчер-касир отримала готівкові грошові кошти на підставі видаткового касового ордеру №201 від 02.03.2015, але, згідно наданої до зазначеного звіту таблиці, придбання газу відбулось ще 01.03.2015 (т.1 а.с.14-17), що унеможливлює купівлю палива за рахунок коштів виданих під звіт 02.03.2015.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Відповідно до ч.1,2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем не надано жодних належних і допустимих первинних документів які відповідають вимогам зазначеним вище та які фіксують факти здійснення господарських операцій між сторонами у справі, на підставі яких можливо дійти однозначного висновку про наявність між сторонами господарських відносин.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

Надані касові чеки на підтвердження придбання саме позивачем стисненого газу у відповідача суд до уваги не приймає та вважає такі докази неналежними, оскільки в зазначених документах особу покупця не зазначено, а дописаний від руки номер транспортного засобу, який начебто був заправлений, не може достовірно свідчити про придбання палива саме позивачем саме для того транспортного засобу державний знак якого дописаний від руки. Крім того, на деяких касових чеках державний знак транспортного засобу зазначений двічі, один з яких закреслений (т.4 а.с.33).

Також, деякі з наданих позивачем чеків містять інформацію щодо знижки 2%, однак позивачем не наведено кому саме та на підставі чого така знижка була надана (зокрема т.4 а.с.23-25).

Крім того, відповідно до рішення Адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.12.2015, протягом січня-квітня 2015 року учасниками ринку роздрібної торгівлі стисненим природним газом були, крім позивача, ТОВ "ТПК Укрсплав" та ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України".

Позивачем не обґрунтовано чому саме для придбання пального, ним нібито було обрано відповідача, а не будь-кого з інших учасників ринку роздрібної торгівлі. Згідно наданих самим позивачем чеків, вартість стисненого газу на АГНКС ТОВ "ТПК Укрсплав" була нижчою (т.4 а.с.32).

Відповідно до ухвали господарського суду Донецької області від 25.10.2016, позивача було зобов'язано надати належним чином засвідчені копії касових ордерів на підставі яких диспетчером-касиром були отримані готівкові кошти, а також належним чином засвідчену копію касової книги за період з 01.03.2015 по 31.03.2015.

Вимоги зазначеної ухвали позивачем виконані не були, в письмових поясненнях представника позивача, наданих на виконання ухвали від 25.10.2016, зазначив, що надання перелічених вище документів не стосуються предмету розгляду цієї справи.

Крім того, ухвалою суду від 25.10.2016 в судове засідання викликались для дачі пояснень з питань, що виникли під час розгляду справи, посадові особи позивача, а саме -головний бухгалтер та диспетчер-касир, який отримував грошові кошти для придбання пального.

Зазначені особи в судове засідання не з'явились. Представником позивача був наданий не засвідчений належним чином листок непрацездатності виданий ОСОБА_4 Документів на підтвердження наявності поважних причин, які унеможливлюють явку в судове засідання особи, яка отримувала готівкові грошові кошти (диспетчер-касир ОСОБА_3М.), суду надано не було.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність між сторонами у справі господарських відносин, належних та допустимих доказів на підтвердження придбання саме позивачем пального у відповідача суду не надано, а отже твердження позивача, що протиправними діями відповідача йому було завдано майнову шкоду є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

Як визначено статтею 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1,2,5,10,12,18,19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Згідно з п.2 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ст. 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Враховуючи те, у діях відповідача не встановлено наявності складу цивільного правопорушення, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повний текст рішення складений 21 листопада 2016 року.

Головуючий суддя О.В. Говорун

Суддя К.С. Харакоз

Суддя О.М. Сковородіна