Ухвала

від 02.11.2016 по справі 804/707/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2016 рокусправа № 804/707/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Прокопчук Т.С. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Октан ГрупВ» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Октан груп» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.01.2016 року №0000802210 та №0000792210.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.01.2016 року №0000802210 та №0000792210.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача за довіреністю (ОСОБА_1М.) підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача за довіреністю (ОСОБА_2В.) заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до приписів ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, та доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, на підставі наказу Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області від 20.11.2015 року № 636, плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на ІV квартал 2015 року, направлень, виданий ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 07.12.2015 року № 1425, 1429, 1430, 1428, 1426, 1427, від 21.12.2015 року № 1569, 1570 посадовими особами відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Октан Груп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.12.2012 року по 31.12.2014 рік.

За результатами перевірки складено Акт № 4/04-36-22-04/38334875 від 11.01.2016 року, відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення:

- п.44.1 ст.44, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), п.1, п.2 ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16.07.1999року № 996-ХІ та п.п.2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 в результаті чого підприємством ТОВ В«Октан ГрупВ» занижено податок на прибуток у сумі 97 791 грн., у тому числі по періодам:за 2013 рік у сумі 250 грн., за 2014 рік у сумі 97 541 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198 п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, п.1, п.2 ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16.07.1999 року №996-ХІ та п.п.2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, ТОВ В«Октан ГрупВ» завищено податковий кредит з податку на додану вартість в загальній сумі 138 888 грн., у тому числі по періодам: серпень 2013 року у сумі 14 902 грн., листопад 2013 року у сумі 8 039 грн., лютий 2014 року у сумі 106 000 грн., березень 2014 року у сумі 5 213 грн., липень 2014 року у сумі 3 067 грн., серпень 2014 року у сумі 1 667 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 000802210 від 26.01.2016 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 173 610,00 грн., з яких за основним платежем 138 888,00 грн.;

- № НОМЕР_1 від 26.01.2016 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 122 238,75 грн., з яких за основним платежем 97 791,00 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції позивача із визначеними контрагентами мають реальний характер, а тому податкові повідомлення-рішення від 26.01.2015 року № 000802210 та № НОМЕР_1 підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, погоджується з такими висновками суду та вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 . ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Відповідно до п.п. 139.1.1 . п. 139.1 . ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

З вищенаведеного вбачається, що до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Згідно п. 44.1 . ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України , платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу .

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України .

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України В«Про бухгалтерській облік та фінансову звітністьВ» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону України В«Про бухгалтерській облік та фінансову звітністьВ» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Отже, колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України .

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у перевіяємому періоді були укладені договори на отримання послуг з ТОВ «Руд-Інвест» (ТОВ «Текс Менеджмент»), ТОВ «Укрелектростандарт», ТОВ «Моноліт ОСОБА_3 Систем», ТОВ «ОСОБА_3 Компані» (а.с.74-162). На виконання умов договорів між позивачм (Замовником) та Виконацями підписано акти прийняття виконаних будівельних робіт, складено податкові накладні.

Доводи апеляційної скарги стосовного того, що у ТОВ «Текс Менеджемент» відсутня ліцензія на провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створення об'єктів архітектури, колегія суддів вважає неспроможними з огляду на те, що роботи, замовлені позивачем у ТОВ «Руд-Інвест», були виконані у 2013 році за отриманою у встановленому порядку ліцензією (а.с.72-73).

Колегія суддів критично розцінює посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність задекларованих основних засобів у контранегтів позивача, які задіювались при виконанні визначених договорами робіт, оскільки наведене не спростовує виконання робіт та перелік виконаних робіт крім того перелік матеріалів та інструментів не свідчить про потреби у використанні основних фондів в цій роботах.

Також у перевіряємому періоді між позивачем (Покупець) та ТОВ «Компанія Меридіан ОСОБА_3» (Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів від 23.01.2014 року № НМТ-000024. Відповідно до умов договору постачальники зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених у договорі, нафтопродукти.

Постачання товару підтверджується рахунком фактурою від 28.02.2014 р. № 000000010, видатковою накладною від 28.02.2014р. № МТ-28022, актом прийому-передачі № 2 від 28.02.14р., податковою накладною від 28.02.2014р. № 28021.

Матеріали справи також свідчать про те, що товар у кількості 178 802 кг. залізницею прибув на зберігання, яке за договором № 24.02/14 від 24.02.2014 року здійснює ТОВ В«Октан ГрупВ» за адресою м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, 10 для ТОВ В«Компанія Меридіан ОСОБА_3В» , що визнано в Акті перевірки (прийнято на зберігання 178 564 кг. 28.02.2014 року).

28.02.2014 року згідно договору поставки нафтопродуктів № НМТ-000024 від 23.01.2014 року товар у кількості 50 220 кг. поставлено ТОВ В«Компанія Меридіан ОСОБА_3В» на адресу ТОВ В«ОКТАН ГРУПВ» на умовах Інкотермс 2000 ЕХ-нафтобаза зберігання, тобто без фізичного переміщення: нафтобаза зберігання та покупець - це одна особа.

В подальшому паливо реалізовано ТОВ В«Октан ГрупВ» на власних покупців, товар вивезено з бази зберігання (вул. Вантажна, 10) на замовлення ТОВ В«Октан ГрупВ» автомобільним перевізником ЧПФ В«ОКТАНВ» на покупців ПАТ В«ХайдельбергЦемент УкраїнаВ» 7 626 кг. 03.03.2014 року, 7626 кг. 04.03.2014 року, 7317 кг. 11.03.2014 р, ТОВ В«ПромінвестєскаваціяВ» 3637 кг. 04.03.2014 року, 3930 кг. 05.03.2014 року, ТОВ В«КривбасстарВ» 1676 кг. 04.03.2014 року, 1676 кг. 05.03.2014 року, ТОВ В«СтальпромбудВ» 2514 кг. 05.03.2014 року, а також із нафтобази зберігання у м. Дніпропетровську на ПАТ В«ХайдельбергЦемент УкраїнаВ» 15075 кг. 04.11.2014 року, на яку попередньо перевозився.

Заявник в апеляційній скарзі зазначає, що вказаний акт приймання-передачі нафтопродуктів за формою 5-НП від 28.02.2014р. № 01 складено сторонами з порушенням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску і обліу нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі Інструкція №281). Проте, відповідачем не враховано положення п. 14.6 цієї Інструкції: кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП; у разі відсутності нестач понад норми природних втрат допускається оформлення приймання нафтопродуктів за кількістю актами інших форм з використанням автоматичних систем оброблення інформації. Таким чином, заперечення щодо змісту акту, яким вантажоодержувач за відсутності втрати товару оформив приймання товару від залізниці, не обґрунтовані, оскільки у такому випадку додержання форми 5-НП не вимагається. Акт приймання нафтопродуктів за кількістю складений при надходженні дизельного палива ТОВ В«Компанія Меридіан ОСОБА_3В» у кількості 178 802 кг. на адресу зберігання. Щодо цієї операції та подальшого зберігання ніяких заперечень у перевіряючих не було, факт прийняття товару на зберігання в ході перевірки підтверджено.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на вирок Червоноарміського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 року по справі № 646/3810/15-к, винесений відносно посадових осіб ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020", оскільки вказаним вироком встановлено створення фіктивного підприємства ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020", посадовими особами якого вчинено заволодіння грошовими коштами ПАТ "НАК "Нафтогаз України" шляхом укладення 22.08.2012 року нікчемного удаваного договору поставки нафтопродуктів, які фактично поставлені не були, у зв'язку з чим ПАТ"НАК "Нафтогаз України" заподіяно велику матеріальну шкоду.

Операції з ТОВ «Октан Груп», ТОВ "Компанія Меридіан ОСОБА_3" у 2014 році не були предметом розгляду у зазначеній кримінальній справі.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами вчинено господарську операцію не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування.

Така позиція висловлена, зокрема, в Постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року в справі № 21-47а10, який зазначив, що "чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг) на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту". Таким чином, порушення податкової дисципліни контрагентом не є підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Укрелектростандарт», ТОВ «Моноліт ОСОБА_3 Систем», ТОВ «ОСОБА_3 компані», ТОВ «Руд-Інвест» та ТОВ «Компанія Меридіан ОСОБА_3» на підставі належним чином оформлених первинних документів, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що в межах доводів апеляційної скарги підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції вістуні.

Керуючись статтями 160, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року по справі № 804/707/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: А.В. Шлай