Постанова

від 15.11.2016 по справі 826/19427/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19427/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Шутовської І Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАДБУД" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним, невмотивованим та скасування рішення від 13 серпня 2015 року № 17103/6/99-99-10-01-04-25, зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАДБУД" звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним, невмотивованим та скасування рішення від 13 серпня 2015 року № 17103/6/99-99-10-01-04-25, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 13 серпня 2015 року № 17103/6/99-99-10-01-04-25; зобов'язано Державну фіскальну службу України ухвалити вмотивоване рішення за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДБУД» від 16 червня 2015 року на податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві форми «Р» № 23626552202 від 06 березня 2015 року, прийняте відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДБУД» на підставі акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДБУД» щодо підтвердження господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс «СТОЛИЦЯ» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014» № 114/26-55-22-02/32686582 від 06 лютого 2015 року та на рішення Головного управління ДФС у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від 21 травня 2015 року № 8248/26-15-10-08-16.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. На думку апелянта оскаржувана постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення податкового органу є лише процедурою досудового врегулювання спору та не породжує настання жодних правових наслідків для позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАДБУД» 26.05.2004 зареєстроване як юридична особа за № 14271200000000133, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та є платником податку на додану вартість (а.с. 71-73).

06 лютого 2015 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві було складено Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ГРАДБУД» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «БА «СТОЛИЦЯ» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014» № 114/26-55-22-02/32686582 (том 1 а.с. 16-29).

Як вбачається з акту, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті (р. 25 Декларації з податку на додану вартість) за липень 2014 року на загальну суму 124 366, 00 грн.

На підставі висновків акту, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 березня 2015 року № 2362655202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 155 458, 00 грн., з них за основним платежем на 124 366 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 31 092 грн.(том 1 а.с. 15).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до Головного управління ДФС у м. Києві в адміністративному порядку (скарги б/н від 01.04.2015 та від 16.06.2015) (том 1 а.с. 35-42, 43-50).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 02.07.2015 № 13738/6/99-99-10-01-04-25 було продовжено строк розгляду скарги до 17.08.2015.

За наслідками розгляду скарги Державною фіскальною службою України 13 серпня 2015 року винесено рішення № 17103/6/99-99-10-01-04-25, яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 06.03.2015 № 23626552202 та рішення про результати розгляду первинної скарги залишено без змін (том 1 а.с. 51-55).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність зазначеного рішення відповідача про результати розгляду первинної скарги, виходячи з такого.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпункту 62.1.3, пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Статтею 56 ПК України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

З аналізу вищевикладених норм вбачаться, що за наслідками розгляду скарги платника податків центральний орган виконавчої влади приймає рішення яке може бути оскаржене в судовому порядку, при цьому згідно вимог законодавства таке рішення має бути вмотивованим.

Наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 затверджено Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами.

Пунктами 2, 3 розділу IX зазначеного порядку встановлено, що за результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень:

1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується;

2) частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується;

3) залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін;

4) зменшує (збільшує) суму грошового зобов'язання.

Рішення про результати розгляду скарги складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин:

1) у вступній частині рішення зазначаються: найменування платника податків - юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податків; дата отримання скарги (дата і номер визначаються за даними реєстраційної картки або журналу реєстрації вхідної кореспонденції);

2) описова частина рішення має містити: дату і номер рішення контролюючого органу, яке було оскаржено платником податків; вимоги, зазначені у скарзі платника податків, та стислий зміст його позиції; стислий виклад обставин, встановлених перевіркою, та докази, на яких ґрунтуються висновки контролюючого органу;

3) у мотивувальній частині рішення вказуються: результати дослідження матеріалів скарги та обставини, з урахуванням яких приймається рішення; мотиви, з яких відхиляються вимоги чи заперечення платника податків, або мотиви, з яких висновки контролюючого органу, викладені в оскаржуваному рішенні, скасовуються повністю чи частково; посилання на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, якими обґрунтовано рішення про результати розгляду скарги;

4) у резолютивній частині рішення зазначається висновок про повне чи часткове задоволення скарги або про залишення скарги без задоволення.

У рішенні про результати розгляду скарги також зазначається про право особи, яка подала скаргу, у разі її незгоди з прийнятим рішенням оскаржити таке рішення до контролюючого органу вищого рівня у строки, визначені законодавством, або в судовому порядку.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про невмотивованість оскаржуваного рішення Державної фіскальної служби, оскільки останнє відповідає вимогам законодавства, містить у собі вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини, при цьому у мотивувальній частині цього рішення значаться результати дослідження матеріалів скарги та обставини, з урахуванням яких воно приймалося, мотиви, з яких відхилялися вимоги та заперечення платника податків, що викладені у скарзі з відповідним посиланням на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів осіб.

Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Колегія суддів звертає увагу на те, що певні правові наслідки для позивача породжує саме податкове повідомлення-рішення винесене за наслідками перевірки контролюючого органу, натомість оскаржуване рішення, що було прийнято податковим органом за наслідками розгляду скарги позивача, саме по собі не породжує для нього жодних правових наслідків.

Таким чином, на думку колегії суддів, вірним способом захисту прав позивача є саме оскарження податкового повідомлення-рішення, яким позивачу було нараховано зобов'язання з податку на додану вартість та саме скасування даного повідомлення-рішення (у разі його протиправності) забезпечить відновлення прав позивача.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва знаходиться адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАДБУД" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2015 № 23626552202.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що оскаржуване рішення відповідача про результати розгляду скарги, хоча саме по собі породжує правові наслідки для позивача, однак є вмотивованим і його скасування не призведе до поновлення порушених (на думку позивача) прав, на захист яких подано даний адміністративний позов, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, а тому є підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нової, про задоволення позову.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАДБУД" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним, невмотивованим та скасування рішення від 13 серпня 2015 року № 17103/6/99-99-10-01-04-25, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 21 листопада 2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.