Ухвала

від 15.11.2016 по справі 820/3549/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 р.Справа № 820/3549/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є. ,

при секретарі судового засідання - Ружинській К. О.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Хомутенка С. В.,

представника відповідача - Піскун О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2016р. по справі № 820/3549/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод покрівельних матеріалів "Акваізол"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод покрівельних матеріалів "Акваізол" звернулося до суду із позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 0000071406, №0000081406 від 21.04.2016 року.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 22.08.2016 року задовольнив позов.

Скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 21.04.2016 року № 0000071406 та №0000081406.

Стягнув на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод покрівельних матеріалів "Акваізол" (місцезнаходження: 62371, Харківська обл., с.Подворки, вул.Свердлова, буд. 47 Б, код ЄДРПОУ - 62371) судовий збір у розмірі 20600 (двадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (місцезнаходження: 61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 39599198).

ГУДФС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини справи, належним чином не перевірив докази по справі та не надав їм правової оцінки, внаслідок чого дійшов помилкових висновків.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі наказу від 16.03.2016 р. № 602, виданого Головним управлінням ДФС у Харківській області, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод покрівельних матеріалів "Акваізол", код ЄДРПОУ - 31466053, з питань правомірності, повноти та правильності донарахувань податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 р.

Результати перевірки оформлені актом №162/20-40-14-06-10/31466053 від 05.04.2016 р. (т.1 а.с.20-55).

За висновками перевірки, позивачем - ТОВ "Завод покрівельних матеріалів "Акваізол", порушено:

1) перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.135.1 ст.135, п.138.1, п.138.2, п. 138.4, ст. 138, пп.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо відображення у деклараціях з податку на прибуток за 2014 рік, внаслідок операцій оформлення придбання товару від ТОВ "Азовекогруп" в сумі 2168020 грн., та внаслідок операцій оформлення придбання товару від ТОВ "Євростек" в сумі 936525 грн. та документального оформлення подальшої реалізації покупцям в сумі 3356005 грн., втому числі: ТОВ "Едельвейс" (код 25178147) у сумі 1357740 грн. та ТОВ "Флєксс" (код 38734484) у сумі 1998265;

2) пп.14.1.27, 14.1.36, п.14.1, ст.14, п. 44.1 ст. 44, п.138,1, п. 138.2, п138.4 ст.138, пп.139.1.9, ст.139, п.135.1 ст.135, що призвело до заниження податку на прибуток до сплати до бюджету на загальну суму 539291 тис. грн.

3) встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, 188, 192, 187, 198, 201 Податкового кодексу України, в результаті чого дані, відображені у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.10.2014 по 31.05.2015 є необґрунтованими, внаслідок завищення податкового кредиту при оформлення придбання товару від ТОВ "Азовекогруп" на суму 433604 грн., та ТОВ "Євростек" на суму 187305 грн., всього на загальну суму 620909 грн., та завищення податкових зобов'язань при оформленні подальшої реалізації покупцям в сумі 671201,00 грн., тому числі по: ТОВ "Едельвейс" (код 25178147) на загальну суму 271548 грн., у т.ч. за квітень 2014 р.9774 грн., травень 2014 р. - 173571 грн., та червень 2014 р. - 88203 грн.; та ТОВ "Флєксс" (код 38734484) на загальну суму 399653 грн., у т.ч. за серпень 2014 р. 399653 грн.;

4) ст. 185, ст.188, ст.192, ст.187 та вимог ст.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за 2014 рік на суму 439981 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки підприємство надіслало на адресу ГУ ДФС у Харківській області заперечення на акт перевірки (т.1 а.с.58-63).

Листом №2297/10/20-40 від 18.04.2016 р., ГУ ДФС у Харківській області повідомила платника податку, що заперечення задоволені частково, в частині донарахування податку на прибуток за 2014 рік у сумі 64152 грн., в перегляді решти висновків акту перевірки - відмовлено. (т.1 а.с.64-75).

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Головним управлінням ДФС у Харківській області прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 21.04.2016 року:

- № 0000081406, яким ТОВ "Завод покрівельних матеріалів "Акваізол" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 659971,50 грн., з яких 439981 грн. - основний платіж, 219990,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (т. 1 а.с.18).

- №0000071406, яким ТОВ "Завод покрівельних матеріалів "Акваізол" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 712708,50 грн., з яких 475139 грн. - основний платіж, 237569,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (т. 1 а.с.19).

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями підприємство позивача оскаржило їх до Державної фіскальної служби України. (т.1 а.с.76-82).

Рішенням Державної фіскальної служби України №13622/6/99-99-11-01-01-25 від 21.06.2016 року податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.04.2016 року № 0000081406 та № 0000071406 залишені без змін, а скарга - без задоволення. (т.1 а.с.83-91).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

При цьому, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.138.1 ст. 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 п.138.2 вищевказаної статті ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Абзацом 2 пункту 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п.138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами, у зв'язку з чим у платника податку виникає право на включення до складу податкового кредиту сум за наслідком здійснення господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Азовекогруп" (код ЄДРПОУ 36637130).

Так, відповідно до договору поставки №07/03 від 03.03.2014 року, постачальник (ТОВ "Азовекогруп") передає у власність покупцеві (ТОВ "Завод покрівельних матеріалів "Акваізол"), а покупець приймає та оплачує ПЕТ Флейки, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у рахунках-фактурах та накладних. (т.2 а.с.134-135).

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав до суду складені контрагентом податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, приходні ордери на товари, рахунками на оплату, які містяться в матеріалах справи. (т.2 а.с.138-139, 141-143, 145-147, 149-151, 153-155, 157-159, 161-163, 165-167, 169-171, 173-175, 177-179, 181-182, 184-186, 188-190, 192-194, 196-198, 200).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ, а саме: за квітень 2014 року 85 964,62 грн., червень 2014 року 62166,87 грн., липень 2014 року 36894,93 грн., вересень 2014 року 248 577,24 грн.

Товар одержано за довіреностями №54 від 25.02.2014, №94 від 17.03.2014, №361 від 30.05.2014, №421 від 16.06.2014, № 470 від 26.06.2014, №479 від 01.07.2014, №479 від 01.07.2014, №554 від 11.07.2014, №609 від 28.07.2014, №639 від 01.08.2014, що видані ТОВ "Завод покрівельних матеріалів "Акваізол" особисто ОСОБА_3 завідувачу складом.

Транспортування товару проводилось за рахунок ТОВ "Азовекогруп" згідно товарно-транспортних накладних. (т.2 а.с.140, 144, 148, 152, 156, 160, 164, 168, 172, 176, 180, 183, 187, 191, 195, 199, 203, 207, 211, 215, 222, 226).

Оплата здійснена згідно платіжних доручень: №1707 від 06.03.14 на суму 131139,10 грн.;№2101 від 19.03.14 на суму 67979,0 грн.; №1742 від 25.03.14 на суму 164275,80 грн.; №1764 від 01.04.14 на суму 152393,80 грн.; №1975 від 02.06.14 на суму 241725,0 грн.; №2041 від 16.06.14 на суму 66531,84 грн.; №2106 від 24.06.14 на суму 64744,37 грн.; №2133 від 01.07.14 на суму 221369,58 грн.; №2161 від 07.07.14 на суму 139107,54 грн.; №2164 від 08.07.14 на суму 220383,54 грн.; №2198 від 15.07.14 на суму 140857,86 грн.; №2235 від 18.07.14 на суму 154474,32 грн.; №2247 від 24.07.14 на суму 258725,18 грн.; №2260 від 30.07.14 на суму 248262,52 грн.; №2270 від 01.08.14 на суму 153633,78 грн.; №2274 від 04.08.14 на суму 176018,70 грн.

Стосовно викладених в акті перевірки обставин господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ "Азовекогруп", які викладені в акті перевірки Жовтневою ОДПІ м.Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області від 30.01.2015 р. № 2072/7/05-81-22-02-10-6 "Про неможливість проведення зустрічної звірки з платниками податків за період з 01.07.2014 року по 31.12.2014 р." (т.1 а.с.69), колегія суддів зазначає наступне.

Отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Також колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Отже, вірним є твердження суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу про завищення витрат з податку на прибуток приватних підприємств в 2014 році у загальній сумі 2169018 грн. та завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Азовекогруп" на загальну суму 433604 грн. безпідставні, та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Також судовим розглядом встановлено, що факт реальності виконання договорів підтверджується наданими представником позивача: податковими накладними №2 від 16.04.2014 р. на суму 65688,00 грн. (у т.ч. ПДВ 10948,00 грн.), №1 від 07.04.2014 р. на суму 106000,00 грн. (у т.ч. ПДВ у сумі 17666,67 грн.), №1 від 05.05.2014 р. на суму 73736,86 грн. (у т.ч. ПДВ 12289,48 грн.), №2 від 15.05.2014 р. на суму 176667,30 грн. (у т.ч. ПДВ 29444,55 грн.), №3 від 27.05.2014 р. на суму 169353,00 грн. (у т.ч. ПДВ 28225,50 грн.),№2 від 14.06.2014 грн. на суму 270378,50 грн. (у т.ч. ПДВ45063,08 грн.), №1 від 05.06.2014 р. на суму 262006,00 грн. (у т.ч. ПДВ 43667,67 грн.). (т.2 а.с. 202, 204-206, 208-210, 212-214, 216-221, 223-225, 227, 235-250, т.3 а.с.1-6).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ травень 2014 року - 70348,70 грн. червень 2014 року - 28225,50 грн. серпень 2014 року - 88730,75 грн.

На суми передплат, відвантаження продукції за якими не відбулося, постачальником податкові накладні не надані. Керуючись п.п.201.10 діючої у 2014р. редакції ПКУ суму ПДВ, перераховану постачальнику у складі передплати включено податкового кредиту з поданням до органі податкової служби заяви зі скаргою на постачальника тп копіями первинних документів (платіжних доручень), що засвідчують факт сплати податку за жовтень 2014 року у розмірі 30370,25 грн.

Товар одержано за довіреностями №164 від 01.04.2014 №176 від 10.04.2014, №283 від 12.05.2014, №265 від 05.05.2014, №416 від 13.06.2014, що видані ТОВ "Завод покрівельних матеріалів "Акваізол" особисто ОСОБА_3 завідувачу складом.

Транспортування товару проводилось за рахунок ТОВ "ЄВРОСТЕК" згідно товарно-транспортних накладних, що містяться в матеріалах справи.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі.

Оплата за відвантажений товар здійснена згідно платіжних доручень: №1786 від 09.04.14 на суму 106000,0 грн.; №1809 від 18.04.14 на суму 65688,0 грн.; №1862 від 06.05.14 на суму 73736,86 грн.; №1911 від 16.05.14 на суму 176667,30 грн.; №1969 від 30.05.14 на суму 169353,0 грн.; №2007 від 10.06.14 на суму 262006,0 грн.; №2052 від 17.06.14 на суму 270378,50 грн.; №2104 від 24.06.14 на суму 111461,58 грн. (передплата, товар не отриманий); №2317 від 19.08.14 на суму 182221,50 грн. (передплата, товар не отриманий);

Дебіторська заборгованість за оплачений, але не отриманий товар по розрахункам з ТОВ "ЄВРОСТЕК складає 293683,08 грн.

Єдиною підставою для висновків перевіряючих про порушення позивачем вимог п.139.1.9 п.139.1 ст.139 та п.198.6 ст. 198 ПК України інформація з бази даних даних Єдиного реєстру податкових накладних, відповідно до якої у ТОВ "Євротек" відсутні зареєстровані податкові накладні за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на придбання товару (ПЕТФ) по ланцюгу постачання.

Однак, як зазначалось вище, обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків.

Товари, придбані ТОВ "Завод покрівельних матеріалів "Акваізол" у ТОВ "ЄВРОСТЕК" та ТОВ "Азовекогруп" реалізовані ТОВ "Едельвейс" за договором №К-31/03-14 від 31.03.2014р. та ТОВ "ФЛЄКСС" за договором К-05/03-14 від 05.03.2014р. згідно первинних документів, які містяться в матеріалах справи. (т.2 а.с.228-249).

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують право позивача на формування податкового кредиту.

Отже, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які можуть бути достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вказані вище договори були складені з метою їх реального виконання, позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги щодо нікчемності угод на поставку ТМЦ від контрагентів позивача є безпідставними.

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем у повній відповідності до положень чинного законодавства було знищено документи по операціям 2012 року з придбання склотканини, дії позивача по відновленню втрачених документів свідчать про його свідому правову поведінку.

Так, в акті перевірки встановлено невиконання ТОВ "Завод покрівельних матеріалів "Акваізол" приписів п. 44.1, 44.3, 44.4 Податкового кодексу України, в частині незабезпечення зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, які використовувались для складення Декларації з податку на прибуток за 2014 рік протягом 1095 днів з дня подання такої податкової звітності та внаслідок безпідставного проведення уцінки запасів та відображення в складі собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) вартості товарно-матеріальних цінностей, які не підтверджені документально, порушено вимоги пп. 14.1,27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.138,2 , п.138,4 ст.138. пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України. За результатами перевірки встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2891119 грн.

У відповідності до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 6.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, первинні документи поточного місяця, що пройшли обробку ручним способом і відносяться до відповідного облікового регістру, комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються і супроводжуються довідкою для архіву.

Пунктом 6.6. вказаного вище Положення передбачено, що строк зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.

Відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №548/5 від 12.04.2012 року, первинні документи бухгалтерського обліку зберігаються у продовж трьох років, але можуть бути знищені не раніше проведеної перевірки.

Результати діяльності підприємства за 2012р. перевірено, про що складені акти №621/22-204/31466053 від 05.11.2012р. Та №1173/20-11-22-01/31466053 від 27.11.2014р. Період 2014 року, у якому було відображено дохід від реалізації продукції, було перевірено у 2015 році відповідно до акту перевірки №275/20-11-22-01/31466053 від18.11.2015р. Результати перевірки не оспорювались, тому 28.01.2016р. відповідно до акту № 87 від 28.01.2016р. документи було знищено.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що під час адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень позивачем було відновлено первинну документацію та направлено її як додатки до скарги листом від 21.06.2016 року, однак вказана інформація не була врахована органами Державної фіскальної служби.

Також колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо уцінки склотканини Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод покрівельних матеріалів "Акваізол", з огляду на таке.

Відповідно до п.152.10 ст. 152 Податкового кодексу України якщо платник податку приймає рішення про уцінку/дооцінку активів згідно з правилами бухгалтерського обліку, - така уцінка/дооцінка з метою оподаткування не змінює балансову вартість активів та доходи або витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням зазначених активів.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.2 ст. 135 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 135.4 ст.135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів.

Відповідно до положень п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, документально уцінка оформлена актом уцінки товарів і продукції, що залежались, та надлишків товаро-матеріальних цінностей від 31.03.2014 року. Реалізація уцінених запасів відбувалась у період з 07.04.2014 по 23.04.2014 року з відповідним відображенням доходів та податкових зобов'язань (стор. 10 акту перевірки).

Отже, визначення та відображення витрат та доходу, податкового кредиту та зобов'язань по даним операціям проводиться на загальних підставах, що і було проведено, відображено та задекларовано ТОВ "Завод покрівельних матеріалів "Акваізол". Корегування витрат або донарахування доходу у зв'язку з уцінкою раніше придбаних товаро-матеріальних цінностей не передбачено вимогами податкового законодавства.

Крім того, в акті перевірки не зазначено, що ціна реалізації уцінених запасів не відповідає ринковій (звичайній), а твердження відповідача стосовно не використання реалізованої продукції у господарській діяльності виключається відображенням доходів по такій операції.

Таким чином, висновки акту перевірки щодо завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2891119 грн. не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Наведе спростовує доводи апелянта щодо неправомірності операцій по уцінці склотканини.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 0000071406, №0000081406 від 21.04.2016 року є неправомірними, а тому підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги є обгрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2016р. по справі № 820/3549/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Катунов В.В. Бершов Г.Є. Повний текст ухвали виготовлений 21.11.2016 р.