Рішення

від 17.11.2016 по справі 145/933/16-ц

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 145/933/16-ц

Провадження №2/145/547/2016

РІШЕННЯ

іменем України

"17" листопада 2016 р. Тиврівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Кіосак Н. О.

за участю секретаря Цюпій О.П.,

представника позивача-відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача -позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Можайське» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати та за зустрічним позовом ТОВ «Можайське» до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, в якому вказує, що 20.07.2011р. між відповідачем та його батьком - ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі, загальною площею 3,6134 га за №20, яка знаходиться на території Шендерівської сільської ради за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору - 10 років, тобто до 20.07.2021р.

Відповідно до умов договору орендна плата сплачується у грошовій або натуральній формі.

При грошовій формі оплати оренди сплачується орендодавцю 4% від грошової оцінки та становить 1 361,92 грн. в рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься до 01 грудня кожного року.

Відповідно до п. 13 у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2 % від несплаченої суми за кожний день прострочення.

18.03.2012р. батько ОСОБА_4 помер.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину він є спадкоємцем усіх його прав та обов'язків, які виникли щодо орендованої земельної ділянки, про що було повідомлено орендаря у листі від 16.10.2013р. з відміткою відповідача.

Відповідно до п. 39 договору оренди від 20.07.2011р. перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни або розірвання договору оренди.

Відповідач повинен був сплатити йому як власнику земельної ділянки та орендодавцю, до якого перейшли права та обов'язки сторони договору, орендну плату за 2013-2015 рік.

В порушення умов договору відповідач не сплатив орендну плату:

- за 2013 рік - в сумі 1361,92 грн., з врахуванням встановленого за рік індексу інфляції в розмірі 100, 5 % становить 1368,71 грн. (мало бути сплачено до 01.12.2013р.) Прострочка становить з 02.12.2013р. по 01.06.2016р. - 912 днів.

- за 2014 рік - в сумі 1361,92 грн. з врахуванням встановленого за рік індексу інфляції в розмірі 124,9 % становить 1 701,04 грн. (мало бути сплачено до 01.12.2014р.) Прострочка становить з 02.12.2014р. по 01.06.2016р. - 547 днів .

- за 2015 рік - в сумі 1361,92 грн. з врахуванням встановленого за рік індексу інфляції в розмірі 143,3 % становить 1 951,63 грн. (мало бути сплачено до 01.12.2015р.) Прострочка становить з 02.12.2014р. по 01.06.2016р. - 182 дні.

Таким чином, заборгованість з орендної плати за зазначений період становить 5 021,38 грн.

Окрім того, відповідно до умов п. 13 договору оренди нарахована пеня у розмірі 0,2% за кожний день прострочення платежу, що становить

за 2013 рік-становить 1368,71 грн. х 912 дн. х 0.2% = 4 991,76 грн.

за 2014 рік - становить 1 701,04 грн. х 547 дн. х 0,2% = 1 860,94 грн.

за 2015 рік - становить 1 951,63 грн. х 182 дн. х 0.2% = 710,39 грн., всього 7 563.09 грн.

Зі змісту рішення КСУ від 9 липня 2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) вбачається, що позивач не повинен вживати додаткових досудових заходів щодо спонукання відповідача добровільно виконати умови договору, оскільки відповідач несе такий обов'язок і без відповідних звернень зі сторони позивача.

Просить розірвати договір оренди землі від 20.07.2011р., який укладений між ТОВ «Можайське» і ОСОБА_4, правонаступником якого є ОСОБА_3, та який зареєстрований у відділі Держкомзему у Тиврівському районі (запис № 052450004002239 від 30.03.2012р.)

Стягнути з ТОВ «Можайське» на його користь заборгованість з орендної плати за землю в сумі 5 021,38 грн., пеню за прострочення сплати орендної плати в сумі 7 563,09 грн., а всього 12 584,47 грн.

В ході судового розгляду справи представник позивача ОСОБА_1 подала заяву про уточнення позовних вимог в частині майнового позову, в якій вказала в позовній заяві розмір нарахованої пені за несвоєчасно сплачену орендну плату за 2013р. помилково вказано 4991,76грн., вірним є нарахування в сумі 2496,52грн. (1368,71 грн. х 912 грн. х 0.2%). В результаті чого, розмір майнових вимог позивач зменшує на 2495, 24 грн.

В частині стягнення заборгованості з орендної плати позову уточнила, просить стягнути з ТОВ «Можайське» на користь ОСОБА_3 заборгованість з орендної плати в сумі 5021,38 грн. та пеню за прострочення сплати орендної плати в сумі 5067, 85грн., в всього 10089, 23грн.

ТОВ «Можайське» звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Можайське" кошти у сумі 30 631 грн. 68 коп., що складається з основної суми боргу-17 056 грн. 51 коп., відшкодування збитків від інфляції - 12 680 грн. 59 коп. та 3% річних - 894 грн. 58 коп., мотивуючи тим, що дані кошти ОСОБА_3 заборгував ТОВ "Можайське" за надані в рахунок орендної плати послуги щодо обробітку земельної ділянки, перевезення, очищення, зберіганння врожаю.

В ході судового розгляду ТОВ «Можайське» подало до Тиврівського районного суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій змінив суму первісного позову з урахуванням виплаченої орендної плати, а саме просив стягнути 20543 грн. 74 коп.

В судовому засіданні представник позивача-відповідача ОСОБА_1 первісний позов підтримала, зустрічний позов не визнала, мотивуючи тим, що ні договором, ні законом не передбачена відробіткова форма сплати орендної плати; жодної угоди між сторонами про надання послуг чи у вигляді одного документу, чи обміну документів чи у виді акцепту не укладалось; відсутні домовленості про вид, строк, обсяг надання послуг, порядок та строки проведення розрахунків; наданні на обґрунтування зустрічного позову документи є внутрішніми документами ТОВ «Можайське», в яких підпис ОСОБА_3 відсутній; ніякої домовленості про надання послуг між сторонами не було. ТОВ «Можайське» могло виплатити орендну плату позивачу, однак цього не зробило, що змусило його звернутись до суду із даним позовом.

Представник відповідача- позивача ОСОБА_2 зустрічний позов підтримав в первісному обсязі, первісний позов не визнав та пояснив, що орендна плата за даним договором оренди товариством за 2013-2015р.р. була нарахована, за кожен рік з нарахованої орендної плати підприємством сплачено податок в прибуток держави. Проте, позивач не звертався до підприємства з вимогою виплатити йому орендну плату, оскільки йому відомо, що в рахунок погашення орендної плати підприємство за його згодою та на його прохання надавало йому послуги з обробітку земельної ділянки. Якби ОСОБА_3 звернувся до товариства з проханням виплатити йому орендну плату, вона була б йому виплачена, а свої вимоги щодо вартості наданих послуг підприємство заявило окремо. Підприємство нарахувало дану оренду плату навіть у більшому розмірі як передбачено договором з власної ініціативи.

Договір про надання послуг між ТОВ «Можайське» та ОСОБА_3 є дійсний, оскільки ОСОБА_3 приймав надані послуги від ТОВ «Можайське». З 2012року ОСОБА_3 не пред"являв ніяких претензій до ТОВ «Можайське», що свідчить про те, що про такий договір йому було відомо і він погоджувався на надання йому послуг в рахунок орендної плати. Усні домовленості сторони погоджували на місці в момент виконання послуг. Письмово договір не укладали, так як було важко передбачити період, спосіб надання послуг та самі послуги. ОСОБА_3 зобов"язався на умовах усного договору оплачувати вартість послуг, які працівниками ТОВ «Можайське» надавались йому в неробочий час.

Земельна ділянка, яку фактично використовував позивач, належить ОСОБА_5 та знаходиться в оренді у ТОВ «Можайське».

Залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з»явився, про розгляд справи повідомлений в установленому законом порядку. Заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позовів слід відмовити виходячи з наступного.

20.07.2011р. між ТОВ «Можайське» та ОСОБА_4 було укладено Договір оренди землі, загальною площею 3,6134 га за №20, яка знаходиться на території Шендерівської сільської ради за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору - 10 років, тобто до 20.07.2021р. (а.с. 4-6).

Дана земельна ділянка належала ОСОБА_4 на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН №124519.

18.03.2012р. ОСОБА_4 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть (а.с.14).

11.12.2012року приватним нотаріусом Тиврівського районного нотаріального округу позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку (а.с. 15).

Право власності ОСОБА_3 на дану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі даного свідоцтва про право на спадщину 05.06.2013р., що стверджується витягом з вказаного реєстру (а.с.17).

Відповідно до п. 39 Договору оренди від 20.07.2011р. перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни або розірвання договору оренди.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Отже, позивач як власник земельної ділянки, має право на отримання орендної плати за даним договором оренди за 2013-2015р.р.

Орендна плата за даним вказаним договором оренди за вказані роки позивачем не отримана.

Суд вважає недоведеним зустрічний позов про стягнення коштів, виходячи з такого.

Згідно ст.. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст..640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч.2 ст.908 ЦК України).

Свідок ОСОБА_6 показав, що в 2013-2014р.р. працював директором ТОВ «Можайське». Після оформлення ОСОБА_3 спадщини на земельну ділянку його батька, в рахунок орендної плати ОСОБА_3 попросив його допомогти йому обробляти земельну ділянку за межами с. Шендерів. Він погодився. В 2013р. -2014р. дана земельні ділянка було виорана та культивована за допомогою техніки та працівника підприємства. Крім того, на зернотік підприємства було прийнято, очищене вирощене ОСОБА_3 зерно, а також йому було надано транспорт для перевезення зерна на елеватор в смт. Вороновиця. Дизпаливо було за рахунок ОСОБА_3 Які надавались послуги в 2015році йому невідомо. Вартість наданих послуг перевищує розмір орендної плати.

Свідок ОСОБА_7 показала, що з 18.03.2014року вона працює завідуючої зерно током ТОВ «Можайське». В 2013р. ОСОБА_3 ТОВ «Можайське» для обробітку було надано земельну ділянку ОСОБА_5 Він там сіяв кукурудзу, збирав і продавав.

В її присутності навесні 2014р. ОСОБА_3 просив ОСОБА_6 в рахунок орендної плати виділити йому дискову борону «в два сліди», щоб задискувати земельну ділянку. ОСОБА_6 погодився і надав дозвіл на використання даної техніки.

В 2014р. за вказівкою ОСОБА_6 ОСОБА_3 було надано приміщення зерно току для зберігання зерна кукурудзи, вагою 26 тонн. Вона його зважила, прийняла під навіс, на другий день зерно було відвантажене на Вороновицьке ХПП. Так як зерно було неякісне, воно було завернене і ТОВ «Можайське» очистило його, було відібрано побите зерно. Після чого, його знову було відвантажено в Вороновицю, відправлено було 5 машин. Частина очищеного зерна та відходи зберігались на зернотоці ще 11 днів, після чого ОСОБА_3 їх забрав.

В 2015 році один раз зважували ОСОБА_3 зерно кукурудзи, одну машину.

Вона видає зерно орендодавцям підприємства. ОСОБА_3 до неї з вимогами про виплату орендної плати за батьківський пай не звертався.

Про умови ,на підставі яких надавались послуги, щодо їх строків, обсягів, вартості їй невідомо. Двосторонніх документів з ОСОБА_3 не підписувала. Вартість охорони зерна з ОСОБА_3 не погоджувала, про дані обставини йому не повідомляла. Розцінки витрат вона не визначає.

Свідок ОСОБА_8 показала, що протягом дев"яти років працює бухгалтером ТОВ «Можайське». ОСОБА_3 жодного разу до неї не звернувся з проханням виплатити йому орендну плату за батьківський пай. Він обробляв земельну ділянку за межами села Шендерів і ТОВ «Можайське» надавало йому послуги щодо її обробітку. З дозволу директора - ОСОБА_6 йому виділявся трактор для дискування земельної ділянки. Восени 2013-2015р.р. ОСОБА_3 брав в оренду автомобіль ГАЗ-53 для перевезення зерна на зерно тік ТОВ «Можайське», на току йому зерно очищували за допомогою обладнання підприємства.

Домовленості між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 були в усній формі, неодноразово в її присутності .

Лімітно-забірні карти, накладні на послуги, на оплату праці водіїв - це внутрішні бухгалтерські документи підприємства, ні договорів надання послуг, ні актів зарахування зустрічних однорідних вимог не укладались, тому вартість наданих ОСОБА_3 послуг в бухгалтерському обліку підприємства взагалі не обліковувалась.

Орендна плата за договором оренди з батьком ОСОБА_3 - ОСОБА_4 нараховувалась щороку за 2013-2015р.р. Крім того, з нарахованої орендної плати підприємство щороку до листопада поточного року сплатило відповідний податок в прибуток держави. Дані нарахування в бухгалтерському обліку рахуються на рахунку № 685 - «кредиторська заборгованість». Якщо ОСОБА_3 звернеться з вимогою виплатити йому дані кошти, вони будуть йому виплачені.

ОСОБА_3 в жовтні 2016р. звертався за виплатою та отримав орендну плату за 2016р. за договорами оренди, укладених з його матір"ю та тіткою. За батьків пай він жодного разу не просив виплатити орендну плату.

Показання вказаних свідків не підтверджують ні дати укладення договорів між сторонами щодо надання послуг з обробітку земельної ділянки, перевезення, очищення, зберігання врожаю; ні обсягу, виду таких послуг, строків виконання договорів; ціни, форми, порядку строків оплати.

Надані на обґрунтування зустрічного позову ТОВ «Можайське» лімітно-забірні карти за листопад 2013р., березень, квітень, травень 2014р. (а.с. 46,49, 50, 51, 52, 61), накладна на послуги автотранспорту, дизпаливо, оплату водія від 26.03.2016р. (а.с.47), робочий наряд на боронування земельних ділянок за березень 2014р. (а.с.48), робочий наряд на погрузку, очищення кукурудзи від 30.10.2014р. (а.с.54), подорожній лист від 31.10.2014р. (а.с.55), накладна на дизпаливо від 5.11. (а.с.56), накладна від 3.11.2014р. на послуги АЗС ОСОБА_3 (а.с.57), накладна на дизпаливо, перевезення, з/п водієві ОСОБА_9 від 3.11.2014р. (а.с. 58), робочі наряди від 29.10.2014р. (а.с. 59, 60), накладна на послуги оранки ОСОБА_3 від 10.04.2015р. (а.с.62) є внутрішніми документами ТОВ «Можайське», не містять підпису ОСОБА_3, не підтверджують факту отримання ним даних послуг.

Жодної угоди між сторонами про надання послуг чи у вигляді одного документу, чи обміну документів чи у виді акцепту на підтвердження домовленості про вид, строк, обсяг надання послуг, порядок та строки проведення розрахунків суду не надано.

Слід також зазначити, що згідно чинної на час укладення договору оренди ч.1 ст. 22 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV орендна плата могла справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.

Разом з тим, відповідно до ст.. 21 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції на час укладення договору) розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до п.9 Договору про оренду землі від 20.07.2011року орендна плата сплачується в грошовій або натуральній формі.

Тобто, вказаним договором не передбачена сплата орендної плати шляхом надання послуг.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК Украни договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання

сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону

та умовами договору. Тобто, зокрема, у разі несвоєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п.д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до ст.. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто підставою для захисту права є його невизнання, порушення або оспорювання.

Проте, ні в позовній заяві, ні в ході судового засідання не зазначалось стороною позивача про те, що він звертався до відповідача з проханням виплатити орендну плату і йому було відмовлено у її виплаті.

Як вбачається із заяви ОСОБА_3 від 16.10.2013р. (а.с.22) він повідомив керівництво ТОВ «Можайське» про те, що успадкував земельну ділянку після смерті батька та просив не вживати жодних посівних робіт на земельній ділянці.

Заяву аналогічного змісту ТОВ «Можайське» він подавав 22.07.2015р. (а.с.21).

До справи не надано жодного доказу про те, що позивач звертався за орендною платою до відповідача і йому було відмовлено.

Те, що такого звернення не було, в ході судового засідання підтвердили свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8П .

Як вбачається з Списків громадян на видачу орендної плати за 2013-2015р.р. за вищевказаним договором оренди за 2013-2014р.р. з власної ініціативи ТОВ «Можайське» нараховано орендну плату в розмірі більшому як передбачено договором в сумі по 2391,75 грн. за рік, в т.ч. щорічно утримано прибуткового податку по 358, 76грн.; за 2015р. нараховано 4480, 76 грн., з яких 791,08грн. утримано прибуткового податку 67,21грн. -військового збору.

Як зазначила бухгалтер підприємства ОСОБА_8 дані суми обліковуються в бухгалтерському обліку на рахунку №765 «кредиторська заборгованість». Проте, ОСОБА_3 не звернувся за їх отриманням.

Представник позивача ОСОБА_1 стверджує, що відповідач міг віднайти спосіб виплатити орендну плату, зокрема, перерахувавши її на депозитний рахунок. Проте, доказів того, що ОСОБА_3 повідомляв відповідача про наявність у нього такого рахунку і необхідність перерахування коштів на нього, суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов"язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.. 526ЦК України зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, договором оренди землі не передбачено обов"язок орендаря спонукати орендодавця до отримання орендної плати.

Рішенням від 9 липня 2002 року Конституційний Суд України указав на те, що встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

В даному рішенні Конституційний Суд України не вказував на необхідність судового захисту права, яке не було порушене, оспорене чи не визнане.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доведено, що відповідачем порушено його право на отримання орендної плати за договором оренди землі, а тому суд вважає, що первісний позов є безпідставним і в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.. 10,11,15, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст..ст. 14, 15, 638,640, 651, 908 ЦК України, ст.. 141 ЗК України, ст.. 13, 21, 24, 32 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998року ( з наступними змінами та доповненнями), -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «Можайське» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ТОВ «Можайське» до ОСОБА_3 про стягнення коштів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Вінницької області через Тиврівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення рішення, особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення - з дня отримання копії рішення.

Суддя: ОСОБА_10