Постанова
від 14.08.2019 по справі 145/933/16-ц
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 145/933/16

провадження № 61-21035св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач, позивач за зустрічним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю Можайське ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 листопада

2016 року в складі судді Кіосак Н. О. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 06 березня 2017 року в складі колегії суддів: Сала Т. Б.,

Денишенко Т. О., Марчук В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Можайське (далі - ТОВ Можайське ) про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати.

Позов мотивовано тим, що 20 липня 2011 року між ТОВ Можайське та його батьком ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала на праві власності останньому, строком до 20 липня 2021 року. Після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , він успадкував вказану земельну ділянку, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 11 грудня 2012 року, про що своєчасно повідомив відповідача. Проте, ТОВ Можайське не сплатило, йому як спадкоємцю орендну плату за 2013-2015 роки, унаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 5 021 грн 38 коп.,

Посилаючись на те, що відповідач допустив суттєве порушення умов договору оренди земельної ділянки, а саме тривалий час не платив орендну плату, ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, остаточно просив розірвати договір оренди, стягнути з ТОВ Можайське заборгованість з орендної плати у розмірі 5 021 грн 38 коп. та передбачену пунктом 13 договору оренди пеню за прострочення платежів у розмірі 5 067 грн 85 коп., а всього 10 089 грн 23 коп.

Заперечуючи проти позову, ТОВ Можайське у червні 2016 року звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми коштів.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що ОСОБА_1 заборгував товариству кошти за надані в рахунок орендної плати послуги щодо обробітку земельної ділянки, перевезення, очищення та зберігання врожаю в загальному розмірі 30 631 грн 68 коп., з яких 17 056 грн 51 коп. - сума основного боргу, 12 680 грн 59 коп. - інфляційні втрати та 894 грн 58 коп. - 3% річних.

Уточнивши позовні вимоги, ТОВ Можайське зменшило суму вимоги з урахуванням виплаченої орендної плати до 20 543 грн 74 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2016 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване безпідставністю позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факт систематичного порушення його прав відповідачем на отримання орендної плати за землю, сам позивач не вчиняв дій для отримання орендної плати. Щодо зустрічних позовних вимог, суд зазначив про відсутність між сторонами жодної угоди про надання послугз обробітку земельної ділянки, перевезення, очищення та зберігання врожаю.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 06 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2016 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні первісних та зустрічних позовних через їх безпідставність.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якій , посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, останній просить рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 06 березня

2017 року в частині вирішення його позовних вимог скасувати й ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення таких позовних вимог у повному обсязі.

У решті рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Таким чином, рішення Тиврівського районного суду Вінницької області

від 17 листопада 2016 року та ухвала апеляційного суду Вінницької області

від 06 березня 2017 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог в касаційному порядку не оскаржуються.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами правильно встановлено, що орендна плата за користування земельною ділянкою нараховувалася, але не сплачувалася відповідачем. Встановивши існування невиконаного зобов`язання за договором оренди, суди першої та апеляційної інстанції невірно застосували норми матеріального права та не захистили порушені права позивача, вважаючи, що сам позивач не виконав обов`язок щодо звернення до боржника за виплатою орендної плати. Зазначене свідчить про намагання відповідача ухилитися від виконання обов`язку, існування якого встановлено судами, та повне сприяння судів відповідачу у цьому. Крім того, апеляційним судом невірно застосовано положення статті 532 ЦК України щодо місця виконання зобов`язання, й не враховано, що згідно пункту 4 частини першої вказаної статті виконання за грошовими зобов`язаннями проводиться за місцем проживання кредитора, однак відповідачем жодних дій спрямованих на виконання свого грошового зобов`язання виконано не було, чим допущено суттєве порушення умов договору оренди, що у свою чергу є підставою для розірвання договору та стягнення орендної плати.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній вище справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , витребувано справу № 145/933/16-ц з Тиврівського районного суду Вінницької області.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

25 квітня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2017 року справу№ 145/933/16-ц призначено до розгляду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 06 червня 2019 року справу № 145/933/16-ц призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю .

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 20 листопада 2011 року між ТОВ Можайське та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки площею

3,6134 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Шендерівської сільської ради за межами населеного пункту, строком на 10 років.

Відповідно до пункту 9 вказаного договору орендна плата сплачується в грошовій або в натуральній формі.

При грошовій формі оплати оренди земельної ділянки плата сплачується у розмірі не менше 4% від грошової оцінки, яка встановлена пунктом 5 цього договору у розмірі 1 361 грн 92 коп. в рік.

Орендна плата вноситься до 01 грудня кожного року в розмірі, обумовленому в пункті 9 цього договору (пункт 11 договору оренди земельної ділянки).

Відповідно до пункту 13 договору оренди у разі невнесення орендної плати у строки визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,2% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Вказана земельна ділянка належала батьку позивача ОСОБА_3 на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

11 грудня 2012 року позивач ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку, 05 червня

2013 року зареєстрував своє право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та повідомив відповідача про зміну власника орендованої ним земельної ділянки.

Отже позивач, як власник земельної ділянки, яка перебуває в оренді ТОВ Можайське , має право на отримання орендної плати, проте за 2013-2015 роки її не отримував.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої й апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині не відповідають.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про оренду землі оренда

землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Законудоговір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Отже, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції тільки тоді, коли договором не зазначено інші умови.

Положеннями статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК Українисеред підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті д частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних із орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, дає підстави дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 10.1. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 зазначено, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне

виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Встановлено, що укладеним між сторонами договором оренди не встановлено місце і порядок сплати орендної плати.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 532 ЦК України, якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання.

Частиною першою статті 537 ЦК України передбачено, що боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі:

1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;

3) відсутності представника недієздатного кредитора.

Матеріали справи не містять даних про вчинення дій з боку відповідача для належного виконання ним обов`язку щодо сплати орендної плати у строки та розмірах, передбачених умовами договору оренди, зокрема, шляхом надіслання орендної плати за місцем проживання орендодавця або шляхом внесення належних орендодавцю грошей у депозит нотаріуса.

За таких обставин висновок суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про те, що орендодавець не вчиняв дій для отримання орендної плати з орендаря, а тому відсутні підстави для розірвання договору оренди землі з підстав несплати орендної плати, оскільки права позивача не порушені, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки відповідачем, якого своєчасно повідомлено про зміну власника

орендованої ним земельної ділянки, порушено взяті на себе за договором оренди землі зобов`язання щодо сплати орендної плати, договір підлягає розірванню судом на підставі частини другої статті 651 ЦК України (істотні порушення умов договору) та частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі , зі стягненням на користь позивача заборгованості з орендної плати за 2013-2015 роки у розмірі 5 021 грн 38 коп., та передбаченої пунктом

13 договору оренди пені у сумі 5 067 грн 85 коп., відповідно до наданого позивачем розрахунку, який відповідачем не спростовано.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 підлягають скасуванню з ухваленням у вказаній частині нового рішення про задоволення позову.

В іншій частині рішення не оскаржується.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів б , в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Зважаючи на задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню відповідачем у наступному розмірі: 1 102 грн

40 коп. - за подання позову, 1 212 грн - за подання апеляційної скарги, 1 653 грн 60 коп. - за подання касаційної скарги, а всього - 3 968 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 06 березня

2017 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Можайське про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної платискасувати й ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Можайське про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 20 липня 2011 року між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю Можайське , зареєстрований у відділу Держкомзему у Тиврівському районі Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 березня 2012 року за № 052450004002239.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Можайське на користь ОСОБА_1 заборгованість за орендною платою в розмірі 5 021 грн 38 коп. та пеню в сумі 5 067 грн 85 коп.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2016 року та ухвала апеляційного суду Вінницької області від 06 березня 2017 року в скасованій частині втрачають законну силу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Можайське на користь ОСОБА_1 3 968 грн судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення14.08.2019
Оприлюднено21.08.2019
Номер документу83749402
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —145/933/16-ц

Постанова від 14.08.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Бурлаков Сергій Юрійович

Ухвала від 14.09.2017

Цивільне

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Журавель Валентина Іванівна

Ухвала від 07.04.2017

Цивільне

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Журавель Валентина Іванівна

Ухвала від 06.03.2017

Цивільне

Апеляційний суд Вінницької області

Сало Т. Б.

Ухвала від 06.03.2017

Цивільне

Апеляційний суд Вінницької області

Сало Т. Б.

Ухвала від 21.12.2016

Цивільне

Апеляційний суд Вінницької області

Сало Т. Б.

Ухвала від 16.12.2016

Цивільне

Апеляційний суд Вінницької області

Сало Т. Б.

Рішення від 17.11.2016

Цивільне

Тиврівський районний суд Вінницької області

Кіосак Н. О.

Ухвала від 04.10.2016

Цивільне

Тиврівський районний суд Вінницької області

Кіосак Н. О.

Ухвала від 03.10.2016

Цивільне

Тиврівський районний суд Вінницької області

Кіосак Н. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні