Постанова

від 17.11.2016 по справі 825/3419/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 року м. Чернігів Справа № 825/3419/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представників позивача - Шарого В.П., Серкіна К.Ю.,

представника відповідача - Полегешко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Валдис" до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Валдис» (далі - ПП «Валдис») звернулось до суду з адміністративним позовом до Новогород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Чернігівській області (далі - Новгород-Сіверська ОДПІ) та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.10.2014 № 0000442200.

Позовні вимоги мотивує тим, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в його бухгалтерському та податковому обліку; ним було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів. Договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі. Податкова накладна, видана ТОВ «Константа-Імпекс», містить всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а тому вона є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зазначив, що на момент вчинення правочину його контрагент був зареєстрований в якості юридичної особи та платника податків, тобто на момент укладення з ним договорів позивач проявив належну обачність.

Також зазначив, що цистерна, якою здійснювалось перевезення бензину, має дві секції, що дозволяє одночасне перевезення палива двох видів. Щодо зливання бензину марки А-76 та А-80 в одну ємність пояснив, що ці марки є ідентичними, а тому здійснення вказаних дій є можливим.

Враховуючи наведене вважає, що правомірно сформував податковий кредит, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 08.11.2016, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, здійснено заміну відповідача на належного, а саме: із Новогород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Чернігівській області на Менську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - Менська ОДПІ).

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (а.с. 54-56 Т.1). Зазначив про розбіжність щодо закупівлі позивачем у контрагента бензину А-80 у кількості 7190 л, а надходження в резервуари бензину А-76 у цій же кількості. Також, на перевірку не надано доказів, які підтверджують можливість перевезення бензину різних марок в одній цистерні за одну поставку. Використані під час перевірки податкові накладні свідчать про те, що придбання, перепродаж, транспортування нафтопродуктів здійснювалося 01.11.2013, що ставить під сумнів реальність здійснення сукупності цих операцій в один день. При винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом було враховано інформацію, яка надійшла від інших податкових.

З урахуванням викладеного, вважає податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 № 0000442200 таким, що відповідає нормам законодавства та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені, виходячи з таких підстав.

ПП «Валдис» зареєстроване в якості юридичної особи 17.01.2008, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.10.2014 № 19489656 (а.с. 16 Т.1), взяте на податковий облік у Новгород-Сіверській ОДПІ 17.01.2008 за № 12 (Менська ОДПІ), є платником податку на додану вартість, що підтверджується актом перевірки від 25.09.2014 № 503/22/35289311 (зворот а.с. 17 Т.1).

Як вбачається із вищевказаного витягу, основним видом діяльності позивача є 47.30 роздрібна торгівля пальним.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 19.09.2014 № 280, відповідно до ст. 20, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ст. 79 Податкового кодексу України, працівниками податкового органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Валдис» з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Константа-Імпекс» за листопад 2013 року.

Перевірку проведено в період з 19.09.2014 по 22.09.2014.

За результатами перевірки складено акт від 25.09.2014 № 503/22/35289311 (а.с. 17-25 Т.1).

В ході проведення перевірки Новгород-Сіверською ОДПІ (Менська ОДПІ) встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за листопад 2013 року у сумі 36657,00 грн.

На підставі акта перевірки від 25.09.2014 № 503/22/35289311 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 № 0000442200 (із розрахунком фінансових (штрафних) санкцій), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 45821,25 грн., з яких 36657,00 грн. за основним платежем та 9164,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 26, 27 Т.1).

Встановлено, що у перевіряємому періоді ПП «Валдис» здійснювало господарську діяльність із ТОВ «Константа-Імпекс».

Так, 10.01.2013 між позивачем (покупець) та ТОВ «Константа-Імпекс» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 01-04К, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками (а.с. 34-35 Т.1).

Відповідно до умов договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити нафтопродукти, іменовані надалі - товар, відповідно до умов цього договору й додатків до нього, що є його невід'ємною частиною (п. 1.1 Договору).

Номенклатура, кількість й ціна товару визначаються сторонами в рахунку-фактурі до цього договору. Загальна сума договору складає 12 000 000,00 грн. (пункти 1.2, 1.4 Договору). Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі заявленого продавцем рахунку (п. 4.3 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору одиниця виміру кількості товару та кількість поставки товару, що поставляється за договором, визначається в заявках.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що загальна кількість товару, що відвантажується, може відрізняться від передбаченого в рахунках-фактурах залежно від типів подаваних під навантаження залізничних цистерн, але не більше ніж на (+/- 10% по кожному відвантажувальному завданню).

Послуги з відвантаження й доставки товару до станції призначення, зазначених покупцем у заявці, здійснюється відправником вантажу. Тут і далі сторони під відправником вантажу розуміють фірму-експедитора, що робить товарно-експедиторські послуги з наливу й відвантаження товару на станцію призначення (п. 3.4 Договору).

30.10.2013 ПП «Валдис» було сформовано та направлено ТОВ «Константа-Імпекс» заявку на отримання від контрагента бензину автомобільного: А-80 (7190 л) та А-92 (15570 л) (а.с. 228 Т.1). На виконання умов договору ТОВ «Константа-Імпекс» сформовано рахунок-фактуру від 01.11.2013 № СФ-0000472, відповідно до якого вартість паливно-мастильних матеріалів становить 219943,90 грн. (в т.ч. ПДВ 36657,32) (а.с. 30 Т.1).

На суму податкових зобов'язань ТОВ «Константа-Імпекс» виписано позивачу податкову накладну від 01.11.2013 № 1 (а.с. 28 Т.1), належним чином зареєстровану в Реєстрі податкових накладних.

Доставка бензину автомобільного ПП «Валдис» здійснювалась перевізником ПП ОСОБА_4 автомобілем з причепом НПЦН-22 д.н.з.НОМЕР_1 за рахунок та на замовлення контрагента позивача, що підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 01.11.2013 № 326 та подорожнім листом вантажного автомобіля від 01.11.2013 (а.с. 31, 68 Т.1).

Замовлений товар отримано директором ПП «Валдис» відповідно до довіреності від 01.11.2013 № 59 і видаткової накладної від 01.11.2013 № РН-0000393 (а.с. 29, 32 Т.1), злито у відповідні резервуари (а.с. 225-227 Т.1) та прийнято на баланс, що підтверджується періодичними звітами за листопад 2013 року, звітами про надходження, витягом із журналу прийому нафтопродуктів, Z-звітами (а.с. 229-231, 238, 239-241 Т.1).

Відповідно журналу-ордеру № 6 «Розрахунки з постачальниками товарів, робіт та послуг» за листопад 2013 року господарська операція з придбання у ТОВ «Константа-Імпекс» автомобільного бензину належним чином відображена позивачем у бухгалтерському обліку (а.с. 33 Т.1).

Товар оплачений позивачем в повному обсязі в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 01.11.2013 № 1114, від 04.11.2013 № 4115, від 26.11.2013 № 4139, від 19.11.2013 № 4137, від 18.11.2013 № 4136, від 12.11.2013 № 4130, від 11.11.2013 № 4129 та № 41280 та виписками з банку (а.с. 36-39, 205, 207, 209, 212, 214, 217, 218 Т.1)

Судом встановлено, що пальне, придбане у ТОВ «Константа-Імпекс» використано ПП «Валдис» у здійсненні власної господарської діяльності. Зокрема, його було реалізовано третім особам у готівковій та безготівковій формі, що підтверджується періодичним звітом за листопад 2013 року (а.с. 238 Т.1).

Окремо суд звертає увагу на те, що про належну правосуб'єктність контрагента позивач пересвідчився при укладенні договору. Так, ТОВ «Константа-Імпекс» у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 221-222 Т.1) та є платником податку на додану вартість (а.с. 220, 223 Т.1). Установчі документи контрагента не визнані в судовому порядку недійсними та відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку його посадових осіб. Як вбачається із Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, операція з постачання позивачу паливно-мастильних матеріалів не суперечить основному виду діяльності контрагента (а.с. 224 Т.1).

Крім того, із ТОВ «Константа-Імпекс» позивач має тривалі партнерські взаємовідносини з постачання відповідних марок бензину автомобільного, що підтверджується договорами купівлі-продажу нафтопродуктів від 15.10.2012 № 10-17К, від 19.06.2014 № 06-79К (а.с. 232-233, 236-237 Т.1) та в нього відсутні зауваження щодо виконання вказаним контрагентом умов договорів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення господарських правовідносин) бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт надання послуг іншою особою та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

В судовому засіданні було встановлено наявність підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та не встановлено недоліків їх форми та змісту. Зазначене свідчить про відповідність вищезазначених первинних бухгалтерських документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

В ході дослідження господарської операції між ПП «Валдис» та ТОВ «Константа-Імпекс» судом встановлено рух активів позивача, зв'язок між фактом придбання товару (бензину автомобільного) та понесенням витрат, пов'язаних із діяльністю платника податку. Надані в судове засідання первинні бухгалтерські документи в повній мірі розкривають зміст господарської операції за укладеним з контрагентом договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 01-04К. Тобто, вище перелічені документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені нею, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договір виконаний сторонами в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочину підприємство-контрагент позивача було зареєстроване в якості юридичної особи та платниками податків, що не заперечується сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору із контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи ТОВ «Константа-Імпекс» та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (чинного на момент здійснення спірних господарських операцій) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні. Наявність податкової накладної було встановлено і під час проведення перевірки, і під час судового засідання. На момент здійснення господарських правовідносин контрагент ПП «Валдис» мав повноваження на видачу податкових накладних, оскільки у відповідності до вимог законодавства був зареєстрований платником податку на додану вартість. Надана ним податкова накладна внесена до Єдиного реєстру податкових накладних, тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість

Суд звертає увагу на те, що податкова накладна, видана ПП «Валдис», містить всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що підтверджується актом перевірки та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу вона є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нереальності угоди позивача із контрагентом відповідач посилається на акт Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 21.07.2014 № 207/2200/37624342 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Константа-Імпекс» (код 37624342) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Тойтрейд» за серпень 2013 року, ПП «Аріс» за листопад 2013 року, ТОВ «Амір Аль» за серпень, вересень 2013 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, а також подальша реалізація придбаних ТМЦ контрагентам-покупцям» (а.с. 57-61 Т.1).

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на таке.

Податкова інформація, не є підставою для того щоб вважати правочини такими, що не відбулися, та не спростовує реальності виконання господарської операції, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Крім того, в судовому засіданні встановлена наявність підтверджуючих документів, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій, рух активів та зміну стану зобов'язань суб'єкта господарювання.

Суд наголошує на тому, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Слід зазначити, що при провадженні своєї діяльності позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку легальності чи правомірності діяльності своїх контрагентів, дотримання ними законодавства України, повноваження їх представників тощо, для цього позивачеві не надано відповідних повноважень та компетенції і він позбавлений ефективної можливості уникати чи попереджувати співпрацю із несумлінними платниками податків. У той же час, співпраця та наявність господарських відносин із особами, які допустили порушення законодавства, не свідчить автоматично про допущення порушень самим позивачем, за умови якщо ним особисто порушень закону допущено не було.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, визначено й у практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі «Бізнес Суппорт Центр» проти Болгарії», в п. 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Тому, допущені порушення податкового законодавства ТОВ «Константа-Імпекс» тягнуть негативні наслідки саме для вказаного контрагента та не впливають на права позивача. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (продавцями) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи усвідомлене сприяння зі сторони позивача таким особам в порушенні податкового законодавства, може слугувати підставою для застосування й до ПП «Валддис» відповідних правових наслідків.

Таким чином, висновки про порушення податкового законодавства контрагентом позивача чи іншими особами не можуть самі по собі автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства позивачем, а ПП «Валдис» як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїми контрагентами вимог закону. Така позиція узгоджується й з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 у справі №21-1376во06.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухилення контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначений договір був виконаний сторонами в повному обсязі, товар отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Також, судом досліджено питання можливості перевезення в одній автоцистерні бензину автомобільного різних марок, зокрема А-80 та А-92, та встановлено, що відповідно до свідоцтва № 1080 про державну повірку автоцистерни каліброваної НПЦН-22 НОМЕР_1 (дійсне до 13.11.2014), вона має дві секції, які загалом вміщують 22760 л (перша секція - 15570 л та друга секція 7190 л) (а.с. 69, 70 Т.1). Згідно первинних документів на придбання бензину, ТОВ «Константа-Імпекс» поставлено ПП «Валдис» паливно-мастильні матеріали в кількості: 7190 л (А-80) та 15570 л (А-92), що не перевищує вміст вищевказаної автоцистерни. Враховуючи наведене суд зазначає про можливість перевезення бензину двох різних марок за одну поставу в одній цистерні.

Щодо доводів представника відповідача про розбіжність у закупівлі позивачем в контрагента бензину А-80 у кількості 7190 л, а надходження в резервуари бензину А-76 у цій же кількості, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що відповідно до офіційних даних державного підприємства «Логріус-оіл» (а.с. 66 Т.1) автомобільний бензин марок А-76 та А-80 є одним і тим самим бензином, різниця між ними залежить лише від методу замірювання октанового числа. Тобто в даному випадку бензин марки А-76 та А-80 є одним і тим самим бензином. На підтвердження вищезазначеного позивачем також надано Інтернет-роздруківки енциклопедії (а.с. 65 Т.1) та наказ про порядок прийняття нафтопродуктів від 05.01.2009 № 3 (а.с. 71 Т.1), з яких вбачається, що бензин марки А-76 та А-80 є одним і тим самим бензином, а тому може зберігатися в одній ємкості.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності має доводити в суді нереальність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Встановивши, на підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами надання контрагентом позивачу товару, відображення такої операції в бухгалтерському обліку позивача та надання всіх необхідних первинних документів, які відповідають вимогам законодавства, суд вважає, що ПП «Валдис» не було порушено вимог Податкового кодексу України, тому податкове повідомлення-рішення Новгород-Сіверської ОДПІ від 14.10.2014 № 0000442200, є протиправним та має бути скасоване, а позовні вимоги ПП «Валдис» потрібно задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Валдис" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 14.10.2014 № 0000442200.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39560485) на користь Приватного підприємства "Валдис" (код ЄДРПОУ 35289311) судові витрати в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.В. Бородавкіна