Рішення

від 17.08.2010 по справі 2-1099/2010

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тростянецький районний суд Сумської області

м. Тростянець, вул. Миру, 9, 42600, (05458) 5-11-72

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2010 р. Тростянецький районний суд Сумської області у складі

Головуючої - судді Литовченко Н.О.

при секретарі - Підопригорі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тростянець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Тростянецькому районі про стягнення недоплаченої соціальної допомоги «Дітям війни», -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в якому просить зобов'язати управління Пенсійного фонду в Тростянецькому районі нарахувати на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по день винесення рішення суду в сумі 2737грн. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Однак відповідач не здійснює зазначені виплати, посилаючись на відсутність коштів, тому вважає такі дії протиправними.

Позивач, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, подав заяву, у якій просив розглянути справу у відсутності представника відповідача та додав до справи письмове заперечення, де зазначено, що дійсно пенсії дітям війни мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте, відповідно до ст.7 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» , який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» такі виплати також не передбачені, та відповідно до листа Міністерства юстиції України від 31.08.2007р. питання щодо такого підвищення у зазначеному порядку не врегульоване, в управлінні Пенсійного фонду немає будь-яких підстав проводити такі виплати. 28.05.2008р. Кабінет Міністрів України (далі - КМУ ) прийняв постанову №530, якою було визначено розміри щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується дітям війни також у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. В зв'язку з чим управління Пенсійного фонду в Тростянецькому районі діяло в межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що справу можливо розглянути без участі сторін, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується посвідченням пенсіонера, де мається вказана відмітка (а.с.7).

Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.11 цього Закону було зупинено. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007р. у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 статті 71, статей 98,101, 103,111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 12 статті 71 Закону «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 11 цього Закону. Рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України В«Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» внесено зміни до ст.6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» , згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України В«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуВ» ) до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дане підвищення у вищенаведеному розмірі позивачеві виплачується щомісячно, починаючи із січня 2008 року (а.с.15).

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. було визнано неконституційними вищевказані положення Закону України В«Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» .

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Відповідно до ч.2 ст.54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни, є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2009 р. територіальні органи Пенсійного фонду України у 2009 році повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не відповідно до постанови КМУ за №530 від 28.05.2008 року.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» позивачу в 2007 році підлягають виплаті: липень(4,06+406)х30%=410,06х30%=123,02грн.; серпень(4,06+406)х30%= 410,06х30%=123,02грн.; вересень(4,06+406)х30%=410,06х30%=123,02грн.; жовтень(4,11+411)х30%= 415,11х30%=124,53грн.; листопад(4,11+411)х30%=415,11х30%=124,53грн.; грудень (4,11+411)х30%= 15,11х30%=124,53 грн., а всього за 2007 рік - 742,65 грн.

Згідно ст.58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» в 2008 році виплаті підлягають такі суми доплати до пенсії: травень 481х30%=144,3 грн.; червень 481х30%=144,3 грн.; липень 482х30%=144,6 грн.; серпень 482х30%=144,6 грн.; вересень 482х30%=144,6 грн.; жовтень 498х30%=149,4 грн.; листопад 498х30%=149,4 грн.; грудень 498х30%=149,4 грн.;, а всього за 2008 рік - 1170,60 грн.

Згідно ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» в 2009 році розмір щомісячної соціальної допомоги, встановленої відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має складати: 498х30%=149,4 грн. щомісячно з 01.01.2009 р. по 31.10.2009 р.; 573х30%=171,9 грн. щомісячно з 01.11.2009 р. по 31.12.2009 р.

Так, на час розгляду судом позову положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючими. Інший нормативний акт, що врегульовував би питання щодо розміру зазначеної соціальної виплати, відсутній. В зв'язку з чим при визначенні розміру належної відповідачу соціальної допомоги за 2010 рік, необхідно керуватися даною статтею, відповідно до якої розмір соціальної допомоги складає 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і складає з 01.01.2010 р. 695грн., з 01.04.2010 р. - 706грн. Таким чином, з 01.01.2010 р. по день винесення рішення суду позивачу підлягає виплаті: січень 695х30%=208,50 грн.; лютий 695х30%=208,50 грн.; березень 695х30%=208,50 грн.; квітень 706х30%=211,80 грн.; травень 706х30%=211,80 грн.; червень (706/30)х16х30%=112,96 грн.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що неможливо прийняти до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Ст.64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, передбаченому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїх майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В пункті 34 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України» зазначено, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу має автоматичне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. Питання, яке має бути розглянуто, стосується того, наскільки обставини справи, що розглядається, давали заявникові право на майновий інтерес, захищений статтею 1 Першого протоколу. Тобто майно у визначенні ст.1 Першого протоколу до Конвенції охоплює як власне майно, тай і майнові права - належні до виплати кошти, відповідно до національного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абзацу 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002р. №12/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава бере на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії і поклала виконання обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який через місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх обов'язків, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначено нормою Закону.

Суд не може погодитися з доводами відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, суд дійшов висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області за місцем проживання позивача.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в Тростянецькому районі доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження.

В порядку ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 51грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді в розмірі 120 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.64 Конституції України, ст.ст.3,6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.10,15,60,212-215 ЦПК України, п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України В«Про загальнообов'язкове пенсійне страхуванняВ» , та провести відповідні виплати за період:

з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р.;

за 2008 рік за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.;

за 2009 рік з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.;

за 2010 рік з 01.01.2010 р. по день винесення рішення суду, тобто по 17 серпня 2010 р. включно з урахуванням виплачених коштів.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 51(п'ятдесят одна)грн. та витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді в розмірі 120(сто двадцять)грн. на користь держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 діб з дня його проголошення.

СУДДЯ