Постанова

від 26.10.2016 по справі 806/5212/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року м.Житомир справа № 806/5212/14

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шимоновича Р.М.,

секретар судового засідання Духновська В.О.,

за участю: представника позивача та представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива експо" до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива експо" (далі - ТОВ "Нива експо") звернулось з позовом до суду в якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті Володарсько-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління ДФС (далі - Володарсько-Волинська ОДПІ) податкові повідомлення-рішення від 12.08.2014 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що підставою для прийняття вказаних рішень стали висновки акту перевірки № 31/22/22-07/32578852 від 23.07.2014, яким зафіксовані порушення позивачем ОСОБА_1 Кодексу України від (далі - ПК України), в результаті чого підприємству донараховано податок на додану вартість в сумі 812909,00 грн та донараховано податок на прибуток в сумі 587624,00 грн. Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу та вважає, що висновки акту перевірки на підставі якого винесенні спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 12.08.2014 року № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 (том 2 а.с. 82-86).

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2015 скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 та ухвалено нове рішення про відмову в позові (том 2 а.с. 128-132).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2016 задоволено частково касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива експо". Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2015 скасовано та направлено справу на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду (том 2 а.с. 202-208).

У рішенні суду касаційної інстанції зазначено, що судами попередніх інстанцій не надано повної оцінки спірним господарським операціям та вказано, що для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження судом самих договорів укладених між позивачем та контрагентами, наявність або відсутність всіх первинних документів, які відповідно до специфіки наданих послуг підтверджують їх реальність, встановити достовірність відомостей про їх обсяг та зміст, перевірити фізичні, технічні, технологічні можливості та потужності сторін, наявність трудових ресурсів, кваліфікованих спеціалістів, які мають наукові, технічні або інші спеціальні знання у відповідній галузі господарювання. Крім того необхідно дослідити обставини, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, а також встановити наявність зв'язку між фактом придбання товарів і послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та їх використання у власній господарській діяльності позивача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення з підстав, викладених у письмових поясненнях (том 3 а.с. 72-75).

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у акті перевірки та додаткових письмових запереченнях (том 3 а.с. 116-120).

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Встановлено, що у період з 08.07.2014 по 16.07.2014 посадовими особами контролюючого органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Нива експо" з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість з період з 01.01.2013 по 31.03.2014, за результатами якої складно акт № 31/22/22-07/32578852 від 23.07.2014 (том 1 а.с. 9-41).

Указаним актом зафіксовано наступні порушення:

- пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.4 ст. 135, пп. 146.14 ст. 146, пп. 138.2, пп. 138.4, пп. 138.8.1 ст. 138 ОСОБА_1 кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ "Нива експо" занижено податок на прибуток в сумі 391749 грн, у тому числі: за 2013 рік в сумі 323949,00 грн; за І квартал 2014 року в сумі 67800,00 грн;

- пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14, пп. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ОСОБА_1 кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ "Нива експо" занижено податок на додану вартість у сумі 541939 грн, в тому числі: за листопад 2013 року - 89834,00 грн, грудень 2013 року - 376772,00 грн, січень 2014 року - 15333,00 грн, лютий 2014 року - 60000,00 грн.

Не погодившись із наведеними висновками контролюючого органу, позивач подав письмові заперечення на акт перевірки від 05.08.2014 № 1317 (том 2 а.с. 2-5).

За результатами розгляду заперечень, Володарсько-Волинська ОДПІ листом від 12.08.2014 № 122/11/22-802 повідомила ТОВ "Нива експо", що висновок акту перевірки від 23.07.2014 №31/22/22-07/32578852 залишено без змін (том 1 а.с. 51-71).

За наслідками виявлених у ході перевірки порушень, 12.08.2014 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток розміром 587624,00 грн, у тому числі: 391749,00 грн - за основним платежем та 195875,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 43);

- № НОМЕР_1 про збільшення суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість розміром 812909,00 грн, у тому числі: 541939,00 грн - за основним платежем та 270970,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 42).

Не погодившись із рішеннями контролюючого органу, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження, проте рішеннями Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 11.09.2014 № 12745/Р-С/10-205 (том 1 а.с. 223-229) та Державної фіскальної служби України від 10.11.2014 № 6485/6/99-99-10-01-25 (том 1 а.с. 44-49), скарги ТОВ "Нива експо" залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Володарсько-Волинської ОДПІ від 12.08.2014 № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 - без змін.

Вважаючи протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської ОДПІ від 12.08.2014 № НОМЕР_2 на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Підставою для прийняття спірного рішення став висновок контролюючого органу про неправомірність віднесення ТОВ "Нива експо" до складу витрат операційної діяльності витрат з придбання борошна, молока згущеного, цукру, повидла у ТОВ "ЕККОПЛЮС" та ТОВ "Виател". На переконання відповідача, понесені витрати не підтверджені первинними документами та не використані у господарській діяльності ТОВ "Нива експо".

Однак, наведені висновки контролюючого органу спростовані у ході судового розгляду справи наступним.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ОСОБА_1 кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення господарських правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Пунктом 138.1.1 п. 138.1 статті 138 ОСОБА_1 кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться: процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно пункту 138.2 статті 138 ОСОБА_1 кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 ОСОБА_1 кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну)

Разом з цим, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 ОСОБА_1 кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно зі частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення господарських правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.16 Положення №168/704, у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Досліджуючи взаємовідносини позивача і ТОВ "ЕККОПЛЮС", контролюючий орган керувався актом Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 25.03.2014 № 165/20-36-22-03-07/38876264, відповідно до якого неможливо підтвердити реальність господарських операцій здійснених по ланцюгу постачання ТОВ "ЕККОПЛЮС" до реальних вигодонабучів за період з 01.11.2013 по 28.02.2014 по ланцюгу постачання; не підтверджено реальність господарських операцій з контрагентами-покупцями визначених в акті та постачальниками за період з 01.11.2013 по 28.02.2014 з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків. Також, під час перевірки з'ясовано, що перевезення придбаної продукції у ТОВ "ЕККОПЛЮС" здійснювала ФОП ОСОБА_2 Проте, надані товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам законодавства, так як не містять назви автопідприємства, що здійснює перевезення. Крім того, згідно аналізу бази даних АІС "Автомобіль", автомобілі належать іншим суб'єктам господарювання або не зареєстровані.

Так, 01.11.2013 між ТОВ "ЕККОПЛЮС" (Продавець) та ТОВ "Нива експо" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу 01/11-2013, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець належним чином прийняти і оплатити товар, зазначений у видаткових документах (том 1 а.с. 96-97).

Пунктом 2.1 даного договору Сторони визначили, що поставка здійснюється автотранспортом за рахунок Покупця.

На виконання умов договору, у листопаді та грудні 2013 року ТОВ "Нива експо" придбало у ТОВ "ЕККОПЛЮС" цукор, вівсяне борошно, згущене молоко та повидло, що підтверджується видатковими накладними № 423 від 04.11.2013, № 514 від 05.11.2013, № 1117 від 11.11.2013, № 1211 від 12.11.2013, № 1518 від 15.11.2013, № 2031 від 20.11.2013, № 2117 від 21.11.2013, № 2821 від 28.11.2013, № 2917 від 29.11.2013 (том 1 а.с. 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114) та податковими накладними № 423 від 04.11.2013, № 514 від 05.11.2013, № 1117 від 11.11.2013, № 1211 від 12.11.2013, № 1518 від 15.11.2013, № 2031 від 20.11.2013, № 2117 від 21.11.2013, № 2821 від 28.11.2013, № 2917 від 29.11.2013 (том 1 а.с. 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115).

Згідно платіжних доручень, позивачем проведено оплату за придбаний у ТОВ "ЕККОПЛЮС" товар (том 2 а.с. 23-25).

Доставка придбаного товару здійснювалась ФОП ОСОБА_2, що підтверджується договором - заявкою на перевезення автомобільним транспортом (том 2 а.с. 10).

Також, до матеріалів справи долучено договори транспортного експедирування, укладені ФОП ОСОБА_2 з перевізниками - ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 (том 2 а.с. 11-18). Указані договори підтверджують реальність доставки придбаного товару та пояснюють чому автомобілі, якими здійснювалась поставка, не зареєстровані за ФОП ОСОБА_2, так як автомобілі належать перевізникам.

При цьому, суд зауважує, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням та порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, оскільки не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналізуючи вище наведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують придбання ТОВ "Нива експо" цукру, вівсяного борошна, згущеного молока та повидла у ТОВ "ЕККОПЛЮС", суд дійшов висновку, що видаткові та податкові накладні оформлені, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Указані накладні містять найменування Покупця та Продавця, обсяг реалізованого товару, підписи сторін та відбитки печаток сторін, та дають змогу визначити, скільки товару реалізовано, за якою ціною, між якими контрагентами.

Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

При цьому, акт перевірки не містить жодних зауважень з приводу невідповідності видаткових та податкових накладних вимогам чинного законодавства.

Фактично, єдиною підставою для твердження відповідача про безтоварність операцій позивача з ТОВ "ЕККОПЛЮС" став акт Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 25.03.2014 № 165/20-36-22-03-07/38876264 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ЕККОПЛЮС" (том 2 а.с. 41-51) та пояснення ОСОБА_7 (том 2 а.с. 77-78), з огляду на наступне.

Насамперед слід зазначити, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки (довідку) іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Крім цього, у ході судового розгляду справи встановлено, що ТОВ "ЕККОПЛЮС" у судовому порядку оскаржило дії Індустріальної ОДПІ м. Харкова щодо корегування показників податкової звітності в АІС "ОСОБА_1 блок" на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок.

Так, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.06.2014 у справі № 805/4236/14, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39750632), позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕККОПЛЮС" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправними дії Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо корегування показників податкової звітності ТОВ "ЕККОПЛЮС" в АІС "ОСОБА_1 блок" "Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "ЕККОПЛЮС" від 25.03.2014 №165/20-36-22-03/38876264 за період листопад 2013 року - лютий 2014 року; від 23.05.2014 №336/20-36-22-03-07/38876264 за період з березня по квітень 2014 року. Зобов'язано Індустріальну об'єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відновити в АІС "ОСОБА_1 блок" "Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" показники податкової звітності ТОВ "ЕККОПЛЮС" за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року що зазначені в податкових деклараціях з податку на додану вартість (том 1 а.с. 157-159).

Встановлені обставини свідчать про те, що контрагент позивача - ТОВ "ЕККОПЛЮС" є сумлінним платником податків та у відповідності до положень ОСОБА_1 кодексу України, декларував податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ "Нива плюс".

Також, повністю спростовані доводи відповідача про невикористання позивачем у господарській діяльності придбаного товару у ТОВ "ЕККОПЛЮС", з огляду на наступне.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що придбані товари оприбутковані позивачем за рахунками бухгалтерського обліку та в подальшому використані в його господарській діяльності, що підтверджується рахунками 631, 201 (том 2 а.с. 6-9, 28-29), накладною на переміщення товарів (том 2 а.с. 30-31), виробничими звітами (том 2 а.с. 32-34), лімітно-забірною карткою (том 2 а.с. 35-37), накладними про переміщення тмц зі складу у цех (том 2 а.с. 38-39).

Суд наголошує, що усі досліджені документи по взаємовідносинах позивача з ТОВ "ЕККОПЛЮС" надавались на перевірку (том 2 а.с. 26-27), проте, оцінка первинним документам не надана, що свідчить на користь висновку про поверхневість висновків акту перевірки.

Встановлені обставини в їх сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Нива експо" та ТОВ "ЕККОПЛЮС".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу витрат вартість товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ "ЕККОПЛЮС", в сумі 449168,00 грн у листопаді-грудні 2013 року.

Досліджуючи взаємовідносини позивача і ТОВ "Виател", контролюючий орган керувався виключно актом Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 31.03.2014 № 182/20-36-22-03-07/38876259, яким встановлено порушення частини першої статті 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ТОВ "Виател" до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 по ланцюгу постачання; не підтверджено реальність господарських операцій з контрагентами-покупцями визначених в акті та постачальниками за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків. З огляду на отриману інформацію, відповідач дійшов висновку про неправомірність віднесення позивачем до складу витрат витрати, понесені у зв'язку з придбанням борошна, молока згущеного, цукру, повидла, які не підтверджені первинними документами та не використаного в господарській діяльності за 1 квартал 2014 року в сумі 376666,65 грн.

Насамперед слід відзначити, що ТОВ "Нива експо" у І кварталі 2014 року не придбавало у ТОВ "Виател" борошна, молока згущеного, цукру, повидла, що свідчить про трафаретність та шаблонність висновків акту перевірки.

Встановлено, що 01.07.2013 між ТОВ "Нива експо" (Замовник) та ТОВ "Виател" (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 01/07-13, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати послуги з підготовки комплекту документів з атестації виробничої вимірювальної лабораторії ТОВ "Нива експо" в обсязі та на умовах, визначених цим договором (том 1 а.с. 116-117).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем до матеріалів справи надано звіт про проведену роботу (том 1 а.с. 118-119), акт надання послуг № 2210 від 22.01.2014 (том 1 а.с. 120), податкову накладну № 2210 від 22.01.2014 (том 1 а.с. 121).

25.07.2013 між ТОВ "Нива експо" (Замовник) та ТОВ "Виател" (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 25/07-13, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати послуги з надання консультацій та навчання по вимогах діючих санітарних правил в кондитерській галузі в обсязі та на умовах, визначених цим договором (том 1 а.с. 122-123).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем до матеріалів справи надано звіт про проведену роботу (том 1 а.с. 124-125), акт надання послуг № 2409 від 24.01.2014 (том 1 а.с. 126), податкову накладну № 2409 від 24.01.2014 (том 1 а.с. 127).

17.10.2013 між ТОВ "Нива експо" (Замовник) та ТОВ "Виател" (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 25/07-13, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати наступні послуги: бухгалтерські, юридичні послуги, обслуговування комп'ютерної техніки та систем спостереження, обслуговування та ремонт виробничого обладнання в обсязі та на умовах, визначених цим договором (том 1 а.с. 128-129).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем до матеріалів справи надано звіт про проведену роботу (том 1 а.с. 130), акти надання послуг № 2015 від 20.02.2014, № 2016 від 20.02.2014, № 2109 від 21.02.2014, № 2412 від 24.02.2014, № 2518 від 25.02.2014, № 2632 від 26.02.2014, № 2719 від 27.02.2014, № 2856 від 28.02.2014 (том 1 а.с. 131, 133, 135, 137, 139, 141, 143, 145) та податкові накладні № 2015 від 20.02.2014, № 2016 від 20.02.2014, № 2109 від 21.02.2014, № 2412 від 24.02.2014, № 2518 від 25.02.2014, № 2632 від 26.02.2014, № 2719 від 27.02.2014, № 2856 від 28.02.2014 (том 1 а.с. 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146).

Також, позивачем долучено до матеріалів справи проекти розроблених ТОВ "Виател" наказів, журналів, порядку, атестаційного листа, паспортів робочих місць, свідоцтв про атестацію, акту, плану заходів та копії наказів, прийнятих по підприємству (том 3 а.с. 16-49).

Аналізуючи вище наведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують придбання ТОВ "Нива експо" послуг у ТОВ "Виател", суд дійшов висновку, що акти надання послуг та податкові накладні оформлені, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Указані акти та накладні містять найменування Покупця та Продавця, обсяг реалізованих послуг, підписи сторін та відбитки печаток сторін, та дають змогу визначити, об'єм реалізованих послуг, за якою ціною, між якими контрагентами.

Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

При цьому, акт перевірки не містить жодних зауважень з приводу невідповідності видаткових та податкових накладних вимогам чинного законодавства.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, - не виявлено.

При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за спірними угодами, за правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не подав.

З приводи посилань відповідача на акт Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 31.03.2014 № 182/20-36-22-03-07/38876259 суд зауважує, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки (довідку) іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого, без урахування первинних документів, поданих до перевірки платником. Суд акцентує увагу, що актом перевірки не досліджено первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді позивачем з ТОВ "Виател".

Крім того, зі змісту акту Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 31.03.2014 № 182/20-36-22-03-07/38876259 (том 2 а.с. 52-76), що ТОВ "Виател" подавало звітність до контролюючого органу за січень та лютий 2014 року та декларувало податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ "Нива плюс". Також, із даного акту вбачається, що у контрагента позивача були трудові ресурси для здійснення обумовлених договорами послуг.

З огляду на встановлені обставини, висновки акту перевірки судом не приймаються до уваги, оскільки вищевказані обставини не можуть спростовувати факт реального виконання господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ "Виател", позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочину, а надання контролюючому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської ОДПІ від 12.08.2014 № НОМЕР_2 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської ОДПІ від 12.08.2014 № НОМЕР_1 на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Як на одну з підстав для прийняття спірного рішення відповідач стверджує про порушення ТОВ "Нива експо" пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ОСОБА_1 кодексу України внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з ціни придбаних борошна, молока згущеного, цукру, повидла, придбання якого не підтверджено первинними бухгалтерськими документами, та не використано в господарській діяльності за листопад 2013 року в сумі 89834 грн. по операціях з придбання ТМЦ у ТОВ "ЕККОПЛЮС" та "по придбаних від ТОВ "Виател" ТМЦ - борошна, молока згущеного, цукру, повидла придбання, не використано в господарській діяльності в силу неправильно заповнених ТТН що вказують на юридичну дефектність всього в сумі 75333 грн., в тому числі за січень 2014 року 15333 грн. ПДВ та лютий 2014 року в сумі 60000 грн. ПДВ".

Згідно з пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ОСОБА_1 кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ОСОБА_1 кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ОСОБА_1 кодексу України).

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання товару у ТОВ "ЕККОПЛЮС" та послуг у ТОВ "Виател", на які позивач посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, доведені у ході судового розгляду справи.

Враховуючи вище встановлене, суд вважає, що позивач правомірно відніс до валових витрат вартість отриманих товарів та послуг, а відтак законно та у відповідності до положень ОСОБА_1 кодексу України включив сплачені суми податку на додану вартість в ціні таких товарів та послуг до складу податкового кредиту, зазначивши, що підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкових накладних, оформлених належним чином.

Як на другу підставу для прийняття спірного рішення відповідач вказує, що ТОВ "Нива експо" в порушення пп.14.1.7 п.14.1 ст.14. пп. 135.4 ст.135, п.146.14 ст. 146 ПК України занижено доходи по операціях з продажу виробничих будівель за 2013 рік на суму 1883862 грн та в порушення п.14.1.7 п.14.1 ст.14. пп. 185.1 ст. 185, пп. 186.1 ст. 1 86, п. 187.1 ст. 187. п. 188.1 ст.188 ПК України ТОВ "Нива експо" занижено податкові зобов'язання з ПДВ за грудень 2013 року за операціями з продажу виробничих будівель в сумі 376772 грн.

Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ОСОБА_1 кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ОСОБА_1 кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами пункту 188.1 статті 188 ОСОБА_1 кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Та обставина, що між ТОВ "Нива експо" та ТОВ "Немирів ойл" було укладено договір купівлі-продажу № 01/11-2013 від 01.11.2013, відповідно якого позивач продав виробничу будівлю за адресою: смт. Черняхів, вул. Коростенська, буд. № 101, загальною площею 5244,60 м кв. за ціною 277376,81 грн. з ПДВ, в той час, як відповідно до висновку про вартість об'єкта оцінки будівлі за адресою смт. Черняхів, вул. Коростенська, буд. № 101, загальною площею 5244,60 м кв. (том 2 а.с.177), її вартість становить 2538010,80 грн підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.

Проте, з даним висновком суд не погоджується, оскільки дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей оподаткування визначається згідно договору про продаж об'єкта основних засобів, а не відповідно висновку про вартість об'єкта оцінки. Відповідно, позивачем правомірно віднесено до прибутку суму 277376,81 грн від продажу виробничої будівлі за адресою: смт. Черняхів, вул. Коростенська, буд. № 101, загальною площею 5244,60 м., згідно договору купівлі-продажу № 01/11-2013 від 01.11.2013 та у відповідності до положень ОСОБА_1 кодексу України визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у листопаді 2013 року.

Правова позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 07.11.2011.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської ОДПІ від 12.08.2014 № НОМЕР_1 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд відзначає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятих рішень.

За наведених обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 12.08.2014 № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.М.Шимонович

Повний текст постанови виготовлено: 02 листопада 2016 р.