Постанова

від 14.11.2016 по справі 826/7045/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2016 року 11:48 № 826/7045/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

представника позивача - Соборука Ю.Ф.,

представника відповідача - Мартиненко Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог-93» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Пролог-93» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001461402 від 05.04.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фактично висновки актів перевірок ґрунтуються на ймовірних порушеннях при створенні та під час провадження господарської діяльності контрагентів-постачальників. Водночас, позивач зазначає, що господарські операції товариства підтверджені первинними документами та податковими накладними, а позивачем дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено про правомірність висновків акта перевірки та законність винесеного на його підставі податкового повідомлення-рішення.

Представник податкового органу зазначив, що ТОВ «Пролог-93» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, а з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Внаслідок не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між ТОВ «Пролог-93» та визначених контрагентів, у ТОВ «Пролог-93» відсутнє право на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, в період з 22.02.2016 року по 14.03.2016 року Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі направлень №147/26-15-14-02-02, №147/26-15-14-02-02, №186/26-15-13-06-03, №388/26-15-13-03-03, №148/26-15-14-02-02, №790/26-15-13-04-06 від 22.02.2016 року, на підставі ст. ст. 20, 77, 82, п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, 82 ПК України, наказу ГУ ДФС у м. Києві №436 від 08.02.2016 року проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Пролог-93» за період діяльності з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено відповідний акт №89/26-15-14-02-02/16476414 від 21.03.2016 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Пролог-93»:

- пп. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у загальній сумі 954280 грн, у т.ч. за 2014 рік у сумі 954280 грн;

- п.185.1 ст. 185, п.193.1 ст. 193, п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст. 198, п.201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на загальну суму заниження податку на додану вартість всього на загальну суму 194144 грн, в тому числі: за січень 2014 у сумі 1532 грн, за квітень 2014 у сумі 1756 грн, за липень 2014 року у сумі 2834 грн., за серпень 2014 року у сумі 2834 грн, за вересень 2014 року у сумі 141331 грн, за жовтень 2014 року у сумі 2834 грн, за листопад 2014 року у сумі 2834 грн, за грудень 2014 року в сумі 35189 грн.

05.04.2016 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001461402, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 954280,00 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення від 05.04.2016 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до норми пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, за нормою пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за № 185/24962 та діяв до 01.12.2014), та з 01.12.2014 - наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012 та діяв до 30.12.2015, тобто був чинним на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Судом встановлено, що ТОВ «Пролог-93» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ "Пром-тех-снаб" (код ЄДРПОУ 38007002) (в подальшому перейменоване в ПП "ТЕХТОРГ ЛОГІСТИК").

Відповідно до договору №118 від 01.07.2014 року про виконання комплексу робіт ТОВ «Пром-тех-снаб» (Виконавець) для ТОВ «Пролог-93» (Замовник) зобов'язується виконати роботи, а саме: здійснення аналізу існуючої системи освітлення ТРЦ, розробка рекомендацій по енергозбереженню, розрахунку ефективності енергозбереження від впровадження проекту, комплексу робіт пов'язаних з підготовкою приміщення ТРЦ «Дніпро-Плаза» та технічного обладнання до роботи в осінньо-зимовий період 2014-2015 рр.

Вартість виконаних робіт Субпідрядником визначається виходячи з обсягом виконаних робіт відповідно до актів приймання-здачі виконаних робіт (форми КБ-2В) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3).

Розрахунки за фактично виконані роботи проводяться згідно Довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) та податкової накладної.

ТОВ «Пром-тех-снаб» (Виконавець) на адресу ТОВ «Пролог-93» (Замовник) оформлено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

З матеріалів справи вбачається, що головним державним ревізором-інспектором в ході перевірки встановлено, що для виконання робіт необхідно мінімум 21 чол., однак фактична чисельність працюючих відповідно до звіту 1 ДФ становить 2 чол, основні засоби складають - 25,0 тис. грн.

Окрім цього, у ході проведення аналізу податкової звітності ТОВ «Пром-тех-снаб» (код 38007002), реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Обмеженість ТОВ «Пром-тех-снаб» (код 38007002) людськими і матеріально-технічними ресурсами, унеможливлює здійснення фінансово - господарської діяльності з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями.

Крім того встановлено, що відповідно до зареєстрованих в єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Пром-тех-снаб» придбавав: полікарбонат Саlibге 621, ароматизатори, блюда, вази, глучики, вашалки, декори, труба, лампи, ліхтарі, чоботи жіночі, паркетна доска, душові кабіни, ванни, унітази, радіатори, виделки, стакани, банки, біжутерія, дивани, карнізи, килими, крани, радіатори, вода Живчик, вода Оболонь, азотна кислота, шавлієва кислота молочна кислота та інші хімічні препарати арматури, насоли, ламіноване покриття, хомути, клапани, моторні оливи, які у більшості випадків містять коди УКТ ЗЕД., а реалізовував наступні товари (роботи, послуги): комплекс робіт з розробки та впровадження проекту енергозбереження за адресою: м. Черкаси, вул. Героїв Сталінграду, 34 згідно договору №118 від 02.07.2014 р., комплекс робіт по підготовці приміщення та обладнання до роботи в осінньо-зимовий період за адресою м. Черкаси, вул. Героїв Сталінграду, 34 згідно договору № 118 від 02.07.2014 р., здійснював монтаж та запуск обладнання в експлуатацію, будівельні роботи, реалізовував скло, промислові датчики та інше, тобто встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару.

З акта перевірки вбачається, що ТОВ «Пролог-93» віднесено до витрат операційної діяльності комплексу робіт, а саме: аналіз існуючої системи освітлення ТРЦ, розробка рекомендацій по енергозбереженню, розрахунку ефективності енергозбереження від впровадження проекту, комплексу пов'язаного з підготовкою приміщення ТРЦ «Дніпро-Плаза» на загальну суму 424 551,00 грн. по взаємовідносинам з ПП "Пром-тех-снаб" (код 38007002), отриманих від контрагента, по яким немає можливості підтвердити факт реального здійснення фінансово-господарських операцій.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Пролог-93» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ "Екодит", код ЄДРПОУ 36958313 (перейменоване в ТОВ «ТПК Елегія»).

Так, відповідно до договору №02/09-2014 на виконання робіт від 02.08.2014 ТОВ «Пролог- 93» (надалі «Замовник») в особі головного інженера Трефянчина В.В., з однієї сторони, та ТОВ «Екодит» (надалі «Виконавець») в особі директора Сингаєвської О.О., з другої сторони, уклали цей договір про наступне: Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, на власний ризик, власними та/або залученими силами і засобами, з використанням своїх матеріалів і в обумовлений Договором строк здійснити комплекс робіт з ремонту та очищення фасаду будівлі, а саме: зовнішнього фасаду та бокових фасадів будівлі та прибирання м'якої покрівлі будівлі, за адресою: м. Черкаси, вул. Героїв Сталінграду, 34.

Договірна ціна за даним Договором визначена в Додатку 1 до даного Договору, складається з повної вартості робіт і становить 299 245 грн., крім того ПДВ 59 849 грн.

Вартість робіт на Об'єкті визначається шляхом множення площі Об'єкта, яка вказана в Додатку №2 Договору, на фіксований тариф за виконання робіт на одному кв. м.

Роботи повинні бути виконані до 30 вересня 2014 року та можуть коригуватися лише за взаємною згодою Сторін.

В ході проведення перевірки встановлено, що відповідно зареєстрованих в єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН), ТОВ «Екодит» придбавав цукерки, сало, свинина, светри, чоботи, карамель, печінка свинини, свинина в півтушках, побутова техніка, а реалізовував відповідно до зареєстрованих в ЄРПН наступні товари (роботи, послуги), в т.ч. іншим підприємствам - покупцям: комплекс робіт з ремонту та очищення фасаду будівлі за адресою: м. Черкаси, вул. Героїв Сталінграду, 34, здійснював монтаж систем водопостачання, каналізації та опалення на об'єкті по Дніпровській Набережній, 14 у Дарницькому районі м. Києва, будівельні роботи по машинним приміщенням та шахтам ліфтів, розвантажувальні роботи, транспортування обладнання до будинку, розбирання обладнання, транспортування вручну на поверхи та в машинне приміщення, буріння отворів, встановлення хімічних дюбелів, встановлення закладних деталей, встановлення обрамлення дверей шахт ліфтів, будівельні роботи на об'єкті: "Слов'янська ТЕС. Реконструкція ІЛК", канцтовари, фрукти, кислота оцтова (крижана 99%), мікросхеми, технічне обслуговування двигунів, будівельні, штукатурні роботи, технічне обслуговування двигунів, подушки, ковдри, наволочки, автозапчастини, електротовари, трактор садово-городній, мотоблок, для обробки землі двохколісний, з дизельним двигуном потужністю 5,89 кВт (8 к.с.) в кількості 75 шт., обробні роботи встановлених дверей, реставрація дверних блоків тощо, у більшості випадків товари містять коди УКТ ЗЕД, тобто встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару.

ТОВ «Пролог-93» віднесено до витрат операційної діяльності комплекс робіт з ремонту та очищення фасаду будівлі, а саме: зовнішнього фасаду та бокових фасадів будівлі та прибирання м'якої покрівлі будівлі на загальну суму 299 245,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Екодит» (код 36958313), отриманих від контрагента, по яким не має можливості підтвердити факт реального здійснення фінансово-господарських операцій.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Пролог-93» мало фінансово-господарські відносини з ПП «Фебер» (код ЄДРПОУ 34119110).

Відповідно до даних, стан платника - 7 (в ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей), чисельність працюючих 1 чол., основні засоби - інформація відсутня.

Відповідно до Договору №б/н на прибирання приміщень від 01.07.2014 р. ТОВ «Пролог-93» (надалі «Замовник»), в особі генерального директора Далічук І.Р., з одного боку та ПП «Фебер» (надалі «Виконавець») в особі директора Гамоти Л.В., уклали цей договір про наступне: Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується якісно, у відповідності до вимог Замовника, силами власного персоналу надавати послуги, а саме: прибирання офісів і приміщень загального користування, прибирання санвузлів, повсякденне підтримуюче прибирання, генеральне прибирання , здійсненню інших функцій, пов'язаних з діяльністю Замовника, а також надавати інші послуги, за згодою Сторін.

Вартість робіт на Об'єкті визначається шляхом множення площі Об'єкта, яка вказана в Додатку №2 Договору, на фіксований тариф за виконання робіт на одному кв.м.

Згідно до зареєстрованих в ЄРПН ТОВ «Фебер» придбавав цукор, борошно, мішки, крупи гречані, феникс СТС вогнезахисний склад в відрах, кільце ущільнююче, покладки, рукава, шайби, муфти, мазут паливний, електроди, рукавички, респіратори, насоси, податкові накладні на реалізацію в ЄРПН ТОВ «Еколайн-СТ» не реєстрував.

ТОВ «Пролог-93» віднесено до витрат операційної діяльності послуги по прибирання офісів і приміщень загального користування, прибирання санвузлів, повсякденне підтримуюче прибирання, генеральне прибирання на загальну суму 70 847,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Фебер» (код 34119110), отримані від контрагента, по яким немає можливості підтвердити факт реального здійснення фінансово-господарських операцій.

При цьому, податковий орган додатково зазначив, що згідно з висновками Актів про неможливість проведення зустрічних звірок вищеназваних контрагентів не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Пролог-93» їх вид, їх обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій вищеназваних контрагентів по ланцюгу постачання з постачальниками та контрагентами-покупцями, в тому числі з ТОВ «Пролог-93».

В даній частині доводів представника відповідача суд зазначає, що згідно позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 року у справі №826/11720/14, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не порушує прав позивача, а внесення до Інформаційної системи змін без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.12.2015 року у справі №814/1115/14, від 17.11.2015 року №826/17248/14.

При цьому, у постановах від 03.11.2015 року та 01.12.2015 року (справи №№ 21-99а15, 21-3133а15 відповідно) Верховний Суд України зазначив, що дії контролюючого органу щодо внесення до Інформаційної системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Наведене в сукупності з урахуванням позиції ВСУ свідчить, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, який є відображенням дій працівників податкових органів, не породжує правових наслідків для платника податків і, відповідно, не порушує його прав, а відтак твердження податкового органу про нереальність здійснення позивачем з контрагентами операцій на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок без оцінки первинної документації є хибними.

В той же час, наявними матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Пролог-93» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, а відтак внаслідок не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між ТОВ «Пролог-93» та вищезазначених контрагентів, у ТОВ «Пролог-93» відсутнє право на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Таким чином, на порушення п. 138.2 ст.138 пп.139.1.9.П.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), ТОВ «Пролог-93» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у загальній сумі 2 803 734 грн., в .ч. за 2013 рік у сумі 914 844 грн., за 2014 рік у сумі 1 888 890 грн.

Вищезазначені порушення вплинули на донарахування податку на додану вартість в результаті допущених порушень податкового законодавства.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Пролог-93» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Еколайн-СТ» (код ЄДРПОУ 37882209) (в подальшому перейменоване в ТОВ "Ейн-Гард").

Відповідно до договору №ІТ-9 про надання послуг від 10.07.2014 ТОВ «Пролог-93» (надалі «Замовник») в особі генерального директора Далічук І.Р., з одного боку, та ТОВ «Еколайн-СТ» (надалі «Виконавець») в особі директора Топаз О.В., з другої сторони, уклали договір, за яким Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з супроводження інформаційних систем, обслуговування та аудиту ІТ-інфраструктури ТОВ «Пролог-93.

Вартість робіт визначається, виходячи з часу, затраченого Виконавцем на надання Послуг (години) та вартості надання послуг за 1 годину.

Вартість 1 години становить 26 Євро, в т.ч. ПДВ 20% за комерційним курсом на дату підписання Акту прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до зареєстрованих в єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Еколайн-СТ» придбавав яблука свіжі, хурма, мандарини інші фрукти, кава, локшина, ікра мойви, сало, лопатки свині, сосиски, ковбаси, свіжоморожені хребти лосося (8а1то 8а1аг) в 10 кг коробках в кількості 1300 кг., манометри, колби, тахометри, ареометри, термометри, автозапчастини, печінка, філе, стегно куряче, експедиторські послуги по забезпеченню виконання поставки куль сталевих на станції ПАТ "Центренерго", транспортні послуги, канцтовари, холодильні вітрини, шини, рукава, муфти, послуги агента, тонери, картриджі, конденсатори, світлодіоди, транзистори, які у більшості випадків містять коди УКТ ЗЕД, а реалізовував відповідно до зареєстрованих в ЄРПН наступні товари (роботи, послуги), в т.ч. іншим підприємствам - покупцям: супроводження інформаційних систем, обслуговування та аудит ІТ-інфраструктури, тобто встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару.

ТОВ «Пролог-93» віднесено до адміністративних витрат послуги з супроводження інформаційних систем, обслуговування та аудиту ІТ-інфраструктури на загальну суму 157 847 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Еколайн-СТ" (код 37882209, отримані від контрагента, по яким немає можливості підтвердити факт реального здійснення фінансово-господарських операцій.

До перевірки та до суду позивачем надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких не вказаний обсяг господарської операції, одиниця виміру виконаних послуг, робіт, місце складання акту, за якими адресами, тощо.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 р., а також Положенню №88, оскільки з документів неможливо встановити, в якому обсязі виконані послуги (роботи), які матеріали та як визначалися й вираховувалися їхні вартісні показники.

Оцінюючи значимість наданих позивачем первинних документів на обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ «Пром-тех-снаб», ТОВ «Екодит», ПП «Фебер» і ТОВ «Еколайн-СТ», суд в контексті вищезгаданих положень законодавства з питань бухгалтерського обліку, звертає увагу також на наступні правові позиції Вищого адміністративного суду України.

Так, в своїх інших ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14 суд касаційної інстанції вказує на те, що: «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

Виходячи з вищенаведених правових позицій Вищого адміністративного суду України, та встановлених у справі обставин Окружний адміністративний суд м. Києва оцінює первинні документи, як такі, що не пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідно такі, що не підтверджують належним чином реальність виконаних господарських операцій.

Також суд зважає на те, що в ході документальної перевірки позивача відповідачем встановлено відсутність у контрагентів позивача реальних технічних можливостей для надання спірних послуг у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів та основних засобів.

Оцінюючи твердження представника позивача про використання результатів придбаних у ТОВ «Ензо Трейд», ТОВ «Глобал Продакт» і ТОВ «Дойчес Фляйш Україна» послуг у своїй господарський діяльності, суд зважає на відсутність в матеріалах справи жодних документів, що свідчать про реалізацію ТОВ «АЙ ТІ-Лінкс» товарів, отриманих від названих контрагентів, на користь третіх осіб.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема, первинні, які б в дійсності підтверджували наявність зв'язку між наданими ТОВ «Пром-тех-снаб», ТОВ «Екодит», ПП «Фебер» і ТОВ «Еколайн-СТ» послугами з господарською діяльністю ТОВ «АЙ ТІ-Лінкс».

Таким чином, суд вважає їх обґрунтованими та правомірними висновки податкового органу, а тому як наслідок не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог-93» відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов