Рішення

від 10.11.2016 по справі 910/30245/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2016Справа №910/30245/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Параді"

до відповідачів:

1. товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬ ВАСС"

2. публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1. Приватного підприємства "Розмарин"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК-ТРАНС"

3. товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент-Консалтинг-Київ»

про визнання переважного права на придбання нерухомого майна та переведення прав покупця

та зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Параді"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬ ВАСС"

про визнання договору оренди недійсним

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники:

від позивача за первісним позовом - Матросов О.О. - представник за довіреністю;

від відповідача 1 за первісним позовом - Шевченко В.В. - керівник;

від відповідача 2 за первісним позовом - Трегуб О.А. - представник за довіреністю;

від третьої особи 1 за первісним позовом - не з'явився;

від третьої особи 2 за первісним позовом - Вязьмітінова Н.І. за дов. № б/н від 22.09.16 р.

від третьої особи 3 за первісним позовом - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Параді" до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬ ВАСС", публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного підприємства "Розмарин", товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК-ТРАНС", товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент-Консалтинг-Київ» про визнання переважного права на придбання нерухомого майна та переведення прав покупця та зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Параді" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬ ВАСС" про визнання договору оренди недійсним.

Позивач за первісним позовом просить суд визнати за ним права покупця за договором купівлі-продажу 1/2 частини нежитлового будинку (магазин), загальною площею 257,5 кв.м. , що розташований за адресою: АДРЕСА_1, серія та номер 2589 від 23.12.2015 р., укладеним між Банком та ТОВ "Ель ВАСС" і посвідченим приватним нотаріусом КМНО Шевченко Л.І., а також за договором купівлі-продажу ? частини нежитлового будинку (магазин), загальною площею 257,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, серія та номер 2588 від 23.12.2015 р., укладеним між Банком та ТОВ "Ель ВАСС" і посвідченим приватним нотаріусом КМНО Шевченко Л.І. Свої вимоги ТОВ "Параді" обґрунтовує наявністю Договору майнового найму (оренди) нерухомого майна, укладеного 14.08.2002 року між ТОВ "Параді" та Закритим акціонерним товариством "Розмарин". Позивач посилаючись на умови вказаного вище Договору оренди та положення ч. 2 ст. 777 ЦК України ТОВ "Параді" зазначає, що, як наймач, який належним чином виконує свої обов'язки за договором найму, мав переважне право перед іншими особами на придбання об'єктів нерухомості.

Відповідач 2 за первісним позовом проти позову заперечує, посилаючись на те, що він не був обізнаний з наявністю орендаря в приміщенні, яке було відчужене, позивач не надав доказів на наявність у нього переважного права на придбання майна, зокрема доказів того, що ним фактично використовувалось спірне приміщення з 2002р. та належно виконувались обов'язки перед його власниками щодо сплати орендної плати та інших обов'язків орендаря, які випливають із договору оренди від 14.08.2002р.

Відповідач-1 проти задоволення первісного позову заперечував, посилаючись на те, що ним в установленому порядку придбане дане майно.

Зустрічні позовні вимоги обгрунтовані тим, що договір оренди має бути визнаний недійсним, оскільки матеріали справи не місять жодних доказів того, що ОСОБА_6 станом на 14.08.2002 року обіймала посаду директора ТОВ "Параді" та мала повноваження на підписання договору оренди.

Відповідач-2 за первісним позовом заявив клопотання про витребування у ТОВ "Параді" оригіналу Договору майнового найму (оренди) нерухомого майна від 14.08.2002 р., яке задоволено судом.

Відповідачем-2 за первісним позовом заявлялося клопотання про призначення технічної експертизи Договору майнового найму (оренди) нерухомого майна від 14.08.2002 р. та квитанцій на сплату орендних платежів готівкою через касу ПП "Розмарин" за період з 2002 року по 2014 рік, яке задоволено судом та ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 року судом призначалася у справі судова технічна експертиза документів, зобов'язано ТОВ "Параді" надати експертам Київського науково-дослідного інституту оригінали Договору майнового найму (оренди) нерухомого майна від 14.08.2002р. та платіжних документів, наданих позивачем в якості доказів сплати орендних платежів на користь ЗАТ "Розмарин" за період 2002 по 2014 рік.

13.07.2016 року від позивача за первісним позовом надійшли пояснення по справі, згідно яких він заперечує щодо вирізання в оригіналах наданих документів підписів, штампів.

14.07.2016 року відповідачем-2 заявлено клопотання про винесення окремої ухвали судом, в зв'язку з ненаданням ТОВ «Параді» документів, необхідних для проведення експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 року.

Вказане клопотання задоволенню судом не підлягає, враховуючи те, що винесення окремої ухвали є правом суду.

08.09.2016 року представником відповідача-2 подане клопотання про зупинення провадження у даній справі, в зв'язку з тим, що 21.07.2016 року за заявою відповідача-2 слідчим Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві порушено кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358 КК України щодо підробки документів невстановленими особами, в зв'язку з чим, факти, встановлені в кримінальній справі будуть мати преюдиціальне значення для справи №910/30245/15. Судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на те, що порушення кримінального провадження не є підставою для зупинення розгляду даної справи в Господарському суді міста Києва, суд не позбавлений можливості призначити у справі необхідну експертизу документів, відповідач-2 у поданому клопотанні не обґрунтував неможливість розгляду даної справи, в зв'язку з порушенням вищезазначеного кримінального провадження.

06.10.2016 року відповідачем-2 подане клопотання про витребування договорів, укладених між ПП «Розмарин» та комунальними підприємствами на надання комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1, в задоволенні якого судом відмовлено, оскільки укладення таких договорів з попереднім власником приміщення за адресою: АДРЕСА_1 не є предметом дослідження у даній справі.

Згідно наданих ТОВ «Параді» пояснень ним не сплачувалися комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 та договори з комунальними підприємствами на постачання комунальних послуг не укладалися.

В судовому засіданні 09.11.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Враховуючи наявність доказів належного повідомлення третьої особи-1 та третьої особи-3 за первісним позовом про час і місце проведення судового засідання, достатність матеріалів для прийняття рішення по суті, суд, розглядає справу за відсутності представників третьої ооби-1 та третьої особи-3.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2011р. у справі №34/692, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2012р. задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Приватного підприємства «Розмарин» про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнано за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» право власності на нежилий будинок (магазин), загальною площею 257,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 та нежиле приміщення (магазин), загальною площею 318 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, літера «А».

23.12.2014 року між ПАТ «Укрсоцбанк» (продавець) та ТОВ «Ель Васс» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу ? частки нежитлового будинку, посвідчений 23.12.2014 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Шевченко І.Л., зареєстрований в Державному реєстрі речових прав за №2589.

Відповідно до п.1.1. Договору продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв у власність ? частку нежитлового будинку (магазин) літера «А», що знаходиться за адресою: м.Київ, АДРЕСА_1. Нежитловий будинок (магазин) літера "А" в цілому загальною площею 257,4 кв.м.

Частка нежитлового будинку, що відчужується, належить продавцю на праві власності на підставі рішення Господарського суду м. Києва №34/692, ухваленого 18.10.2011 року. Право власності зареєстровано за продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 травня 2013 року, номер запису про право власності: 931982, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №3498530 від 16.05.2013 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого манна 59073380000.

23.12.2014 року між ПАТ «Укрсоцбанк» (продавець) та ТОВ «Ель Васс» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу ? частки нежитлового будинку, посвідчений 23.12.2014 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Шевченко І.Л., зареєстрований в Державному реєстрі речових прав за №2588.

Відповідно до п.1.1. Договору продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв у власність ? частку нежитлового будинку (магазин) літера «А», що знаходиться за адресою: м.Київ, АДРЕСА_1. Нежитловий будинок (магазин) літера "А" в цілому загальною площею 257,4 кв.м.

Частка нежитлового будинку, що відчужується, належить продавцю на праві власності на підставі рішення Господарського суду м. Києва №34/692, ухваленого 18.10.2011 року. Право власності зареєстровано за продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 травня 2013 року, номер запису про право власності: 931982, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №3498530 від 16.05.2013 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого манна 59073380000.

Звертаючись з первісним позовом до суду позивач за первісним позовом посилається на норми ч.2 ст.777 ЦК України, згідно якої наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання, в зв'язку з чим вважає укладення Договору купівлі-продажу ? частки нежитлового будинку від 23.12.2014 року зареєстрований в реєстрі за №2588 та Договору купівлі-продажу ? частки нежитлового будинку від 23.12.2014 року зареєстрований в реєстрі за №2589, враховуючи неповідомлення позивача за первісним позовом про продаж цього об'єкту, є порушенням його прав та просить суд визнати за позивачем за первісним позовом права покупця за вказаними договорами.

Як вбачається з виписок по збірному рахунку №36107000500003 від 25.12.2014 року та від 05.02.2015 року ТОВ «Ель ВАСС» перерахувало на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в загальному розмірі 2 383 000,00 грн в рахунок оплати вартості майна придбаного ТОВ «Ель ВАСС» на підставі договорів купівлі-продажу часток нежилого будинку (магазину) літера «А», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно платіжних доручень №1 від 02.02.2016 року та №2 від 03.02.2016 року позивачем перераховано на депозит Господарського суду міста Києва 2 383 000,00 грн.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Отже з договору найму (оренди) між сторонами виникають правовідносини, які полягають у тому, що орендар здійснює користування переданим ним орендодавцем майном та сплачує орендодавцю орендну плату за користування таким майном.

Відповідно до ч.2 ст.777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

На підтвердження того, що позивач за первісним позовом користується приміщенням, а саме нежилим будинком (магазин), загальною площею 257,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 та нежилим приміщення (магазин), загальною площею 318 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, літера «А» та є наймачем вказаного приміщення ним долучено до матеріалів Договір майнового найму (оренди) нерухомого майна від 14.08.2002 р. (далі - Договір), укладений між ЗАТ «Розмарин» (орендодавець) та ТОВ «Параді» (орендар), а також копії касових квитанцій на сплату орендних платежів готівкою через касу ПП "Розмарин" за період з 2002 року по 2012 рік.

Відповідач-2 за первісним позовом зазначив, що надані в якості доказів наявності договірних відносин між ТОВ "Параді" та ПП "Розмарин" з приводу оренди нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, договір оренди від 14.08.2002р. і касові квитанції на сплату орендних платежів готівкою через касу ПП "Розмарин" за період з 2002 року по 2012 рік не можуть вважатись належними доказами по справі, адже містять розмиті нечіткі відтиски печаток сторін та містять інформацію про порядок здійснення розрахунків між сторонами у спосіб не передбачений договором, про існування орендних відносин ПАТ "Укрсоцбанк" не було відомо до моменту відчуження даного майна, в зв'язку з чим заявив про призначення технічної експертизи документів для встановлення дати їх виготовлення.

З метою визначення чи дійсно договір оренди від 14.08.2002р. підписаний у 2002 році та чи дійсно дата підпису та відмітки на квитанціях на сплату орендних платежів готівкою через касу ПП "Розмарин" за період з 2002 року по 2012 рік відповідають дати їх виготовлення, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 року судом призначалася у справі судова технічна експертиза документів, зобов'язано ТОВ "Параді" надати експертам Київського науково-дослідного інституту оригінали Договору майнового найму (оренди) нерухомого майна від 14.08.2002р. та платіжних документів, наданих позивачем в якості доказів сплати орендних платежів на користь ЗАТ "Розмарин" за період 2002 по 2012 рік.

Позивачем за первісним позовом на виконання вимог ухвали суду надано оригінал Договору майнового найму (оренди) нерухомого майна від 14.08.2002 року та оригінал Акту прийому-передачі об'єктів оренди за Договором майнового найму (оренди) нерухомого майна від 14.08.2002 року. В письмових поясненнях позивач зазначив про неможливість надання інших документів, в зв'язку з тим, що ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва № 755/2350/16-к від 10.02.2016 року в рамках кримінального провадження 320161100040000002 за адресою м. Київ, вул. Каховська, 64, де ТОВ Параді наймав приміщення, вилучено оригінали платіжних документів ТОВ "Параді", необхідних для проведення експертизи.

25.05.2016 року до Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №4491/16-34 від 24.05.2016 року разом з матеріалами справи №910/30245/15. В даному листі повідомляється про необхідність надання досліджуваних документів, надання дозволу на вирізання штрихів рукописних записів, підписів у наданих документах, погодження строку проведення експертизи у термін, що перевищує 90 календарних днів.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 року, 16.06.2016 повторно зобов'язано ТОВ "Параді" та ПП "Розмарин" надати для проведення експертизи оригінали документів, що підлягають дослідженню: платіжні документи, надані позивачем в якості доказів сплати орендних платежів на користь ЗАТ "Розмарин" за період 2002 - 2012 рр.; зобов'язано ТОВ "Параді" надати письмові пояснення щодо можливості вирізання штрихів рукописних записів, підписів у наданих документах

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року у справі № 910/30245/15 витребувано у слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві оригінали платіжних документів, квитанцій тощо щодо сплати ТОВ "Параді" орендних платежів на користь ЗАТ "Розмарин" за період 2002 - 2012 рр. за оренду нежитлового приміщення.

17.08.2016 року до суду надійшов лист старшого слідчого слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві разом з додатками копій та оригіналів платіжних документів ТОВ "Параді", серед яких наявні платіжні доручення про сплату орендних платежів ПАТ «Укрсоцбанк» протягом 2014 року. За повідомленням старшого слідчого інші платіжні документи, квитанції та розрахункові документи ТОВ "Параді", які свідчать про сплату орендних платежів на користь ЗАТ "Розмарин" за період з 2002-2012 роках, у СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві відсутні.

В зв'язку з ненаданням оригіналів документів, а саме оригіналів платіжних документів про сплату ТОВ "Параді" орендної плати за період дії договору, ненадання погодження позивачем на вирізання штрихів рукописних записів, підписів у наданих документах матеріали справи №910/30245/15 повернуті Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз листом №4491/16-34 від 11.10.2016 року із повідомленням про неможливість надання висновку судово-технічної експертизи №4491/16-34 від 11.10.2016 року.

В зв'язку з неможливістю проведення експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 року, суд розглядає справу за наявними в ній доказами.

У відповідності до п.1.1. Договору майнового найму (оренди) нерухомого майна від 14.08.2002 р. в порядку, на умовах та на строк, визначених цим Договором, орендодавець зобов'язався передати орендареві, а орендар прийняти у тимчасове користування об'єкти нерухомого майна, визначені у цьому договорі за плату.

Відповідно до п.1.2. Договору мету використання майна орендар визначає самостійно, на власний розсуд, без попереднього погодження з орендодавцем, в тому числі для використання об'єкта оренди у підприємницькій діяльності.

Згідно з п.2.1.Договору найму орендодавець передає у майновий найм (оренду) орендарю наступні об'єкти нерухомості: нежилий будинок - магазин, загальною площею 257,5 кв.м., що розташований за адресою, місто Київ, бульвар Перова, будинок № 52, літера А, що належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням з питань майна Київської державної адміністрації серія НБ № 010003479; нежиле приміщення - магазин, загальною площею 316,6 кв.м., що розміщений за адресою: місто Київ, вулиця Райдужна, будинок № 6, літера А., що належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням з питань майна Київської державної адміністрації серія НБ № 010003478.

Згідно з п.3.4. Договору загальний розмір орендної плати за об'єкти оренди складає 30 646,80 грн в т.ч. ПДВ на рік.

Відповідно до п.3.5. Договору орендна плата сплачується орендарем на банківський рахунок орендодавця, який буде повідомлено орендарю у письмовій формі.

Таким чином сторонами Договору погоджено здійснено розрахунків за договором у безготівковій формі.

Доказів здійснення сплати орендної плати позивачем за первісним позовом на користь ПП «Розмарин» у порядку, передбаченому п. 3.5. Договору, матеріали справи не містять.

Витрати та доходи відображаються в бухгалтерських документах орендаря та орендодавця, з прибутку, отриманого від здачі приміщення в оренду орендодавцем сплачується податок.

Позивачем за первісним позовом на підтвердження сплати орендних платежів за період дії Договору майнового найму (оренди) нерухомого майна від 14.08.2002 р. не надано доказів відображення в своїх бухгалтерських документах зазначених витрат.

Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на те, що позивачем за первісним позовом не надано оригінали квитанцій про оплату орендної плати за період 2002 - 2012рр. згідно Договору майнового найму (оренди) нерухомого майна від 14.08.2002 року, оригінали таких квитанцій відділом фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві не вилучалися, експертиза щодо відповідності виготовлення дати підпису та відмітки на квитанціях на сплату орендних платежів готівкою через касу ПП "Розмарин" за період з 2002 року по 2012 рік не проведена, достовірність походження наданих позивачем копій квитанцій не встановлено, враховуючи, що квитанції про прийняття готівкових коштів не відображені в бухгалтерському обліку позивача, суд не вважає за можливе прийняти надані квитанції на сплату орендних платежів готівкою через касу ПП "Розмарин" як належні докази оплати орендних платежів у розумінні ст.34 ГПК України в порядку передбаченому п.3.5. Договору, за умовами якого орендна плата сплачується на банківський рахунок орендодавця.

Досліджуючи наявність доказів на підтвердження того, що позивач за первісним позовом дійсно орендував та користувався нежилим будинком (магазин), загальною площею 257,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 та нежилим приміщення (магазин), загальною площею 318 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, літера «А» судом встановлено наступне.

Згідно з п.3.9. Договору у орендну плату не включається плата за електро- та водопостачання (водовідведення), які до моменту переоформлення договорів з комунальними організаціями на орендаря, відшкодовуються орендарем орендодавцю окремо на підставі рахунків комунальних організацій.

Відповідно до п.3.10. Договору підписанням даного Договору власник об'єктів нерухомості, що передаються в оренду, уповноважує орендаря переоформити договори про надання комунальних послуг (водопостачання та водовідведення, теплопостачання, утримання території, вивезення відходів, електропостачання та інші) із відповідними комунальними організаціями (надавачами таких послуг).

Згідно з п.п.5.3.3., 5.3.4. Договору орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість електропостачання на підставі окремого договору із електропередавальною організацією та/або постачальником електричної енергії; самостійно укладати договори із постачальниками інших комунальних послуг (водопостачання та водовідведення, теплопостачання, утримання території, вивезення відходів та інші) та оплачувати вартість таких послуг.

Таким чином, за умовами укладеного Договору на позивача за первісним позовом покладено обов'язок щодо оплати комунальних послуг та укладення договорів з комунальними підприємствами щодо забезпечення приміщень комунальними послугами.

Матеріали справи не містять, а позивачем за первісним позовом не надано доказів того, що ним укладалися договори з комунальними підприємства, здійснювалась оплата та споживання комунальних послуг, що не свідчить про фактичне користування позивачем приміщень.

У відповідності до п.1.2. Договору мету використання майна орендар визначає самостійно, на власний розсуд, без попереднього погодження з орендодавцем, в тому числі для використання об'єкта оренди у підприємницькій діяльності

Позивач за первісним позовом не надав будь-яких доказів користування приміщеннями, зазначеними в Договорі, зокрема не надав доказів використання магазинів у своїй підприємницькій діяльності, зокрема ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними тютюновими напоями, торгових патентів на право здійснення торгівельної діяльності, виданих ТОВ "Параді".

У відповідності до пп.5.1.5. Договору орендодавець зобов'язався щорічно страхувати об'єкти оренди по договору майнового страхування.

Матеріали справи не містять доказів страхування орендодавцем об'єкта оренди у відповідності до пп.5.1.5. Договору.

Як вбачається з матеріалів справи в жовтні 2007 року ЗАТ «Розмарин» було надано відповідачу-2 Довідку №270, в якій повідомлялося, що об'єкти нерухомості, які ЗАТ «Розмарин» пропонує в іпотеку, а саме магазин по бульвару Перова, 52, не перебувають у користуванні третіх осіб.

Також у період з 2007 по 2009 рік уповноваженими представниками сторін ПАТ «Укрсоцбанк» та ЗАТ «Розмарин» складалися акти перевірки нерухомості, згідно якої в місці розташування магазину в АДРЕСА_1 відсутні орендарі.

Посилання позивача за первісним позовом на те, що використання приміщення підтверджується передачею його в оренду приватним підприємством «Розмарин» товариству з обмеженою відповідальністю «Менеджиент-Консалтинг-Київ» на підставі Договору оренди №4 від 28.12.2012 року безпідставні, оскільки вказаний Договір укладено після визнання за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на нежилий будинок (магазин), загальною площею 257,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 та нежиле приміщення (магазин), загальною площею 318 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, літера «А» на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2011р. у справі №34/692, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2012р., платіжні доручення про сплату орендних платежів на користь ПАТ "Укрсоцбанк" позивач надав лише за період протягом 2014 року.

За змістом ч.2 ст.777 ЦК України переважне право перед іншими особами на придбання речі переданої у найм має наймач, який належним чином виконує свої обов'язки за договором найму, в тому числі користується наданим майном, здійснює оплату орендної плати, відшкодування вартості комунальних послуг, інші обов'язки передбачені договором.

Враховуючи те що, позивач за первісним позовом на підтвердження свого переважного права на спірні приміщення надав Договір майнового найму (оренди) нерухомого майна від 14.08.2002 року походження якого встановити неможливо, зокрема неможливо встановити чи дійсно підписи сторін та їх печатки відповідають даті виготовлення та підписання цього договору, враховуючи, що призначена судом у справі технічна експертиза документів проведена не була з вини позивача за первісним позовом, в зв'язку з ненаданням ним згоди на вирізання підписів з документа; походження наданих позивачем квитанцій про прийняття готівкових коштів на оплату оренди не встановлено, інших доказів на підтвердження користування спірними приміщеннями позивачем суду не надано, враховуючи, що судом встановлено відсутність наявності належних доказів користування позивачем за первісним позовом приміщеннями, зокрема здійснення сплати орендної плати, відшкодування комунальних послуг, використання приміщень у підприємницькій діяльності позивача в період дії Договору від 14.08.2002року, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем наявності в нього переважного права перед іншими особами на придбання приміщень за Договором майнового найму (оренди) нерухомого майна від 14.08.2002 року, а тому в задоволенні первісних позовних вимог слід відмовити.

Зустрічні позовні вимоги про визнання Договору майнового найму (оренди) нерухомого майна від 14.08.2002 року задоволенню судом не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ст.626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як на підставу недійсності Договору майнового найму (оренди) нерухомого майна від 14.08.2002 року позивач за зустрічним позовом посилається на відсутність доказів того, що

директор ТОВ «Параді» ОСОБА_6, якою підписано Договір від імені ТОВ «Параді» станом на 14.08.2002 року обіймала посаду директора ТОВ «Параді» та мала повноваження на підписання вказаного правочину, а також на відсутність доказів оплати орендної плати за Договором.

З огляду на те, що ТОВ «Параді» наявність повноважень ОСОБА_6, якою підписано Договір від імені ТОВ «Параді» станом на 14.08.2002 року не заперечувалося, зазначені позивачем за зустрічним позовом підстави в розумінні ст. 215 ЦК України не є підставою для визнання договору недійсним, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним Договору майнового найму (оренди) нерухомого майна від 14.08.2002 року з підстав, заявлених позивачем за зустрічним позовом задоволенню судом не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволені первісного позову - відмовити.

2. В задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Повний текст рішення складено: 18.11.16р.

Суддя Л.М. Шкурдова