Ухвала

від 17.11.2016 по справі 803/1400/15-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року Справа № 876/8268/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Коваля Р.Й., Глушка І.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до управління капітального будівництва Луцької міської ради про стягнення податкового боргу за апеляційною скаргою управління капітального будівництва Луцької міської ради на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

25 червня 2015 року Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до управління капітального будівництва Луцької міської ради про стягнення з рахунків податкового боргу в розмірі 125063 грн 44 коп.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з рахунків управління капітального будівництва Луцької міської ради на користь держави податковий борг в сумі 125063 грн 44 коп.

Із таким судовим рішенням не погодилося управління капітального будівництва Луцької міської ради та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати її та прийняти нову - про відмову в задоволенні позовних вимог. В обгунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що борг переривався і сума до стягнення має бути меншою, адже позивач надсилала дві податкові вимоги: у серпні 2013 року та у жовтні 2014 року. Також судом не було враховано, що положенням статті 96 ПК України встановлено порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, і комунальних підприємств. Цього порядку не було дотримано податковим органом, а тому підстав для стягнення боргу немає.

Представники сторін у судове засідання повторно не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що управління капітального будівництва Луцької міської ради з 10 жовтня 1995 року перебуває на обліку як платник податків у Луцькій ОДПІ та має відкриті рахунки в банківських установах.

Станом на 3 червня 2015 року за відповідачем рахується податковий борг по орендній платі з юридичних осіб в сумі 125063 грн 44 коп, в тому числі 121327 грн 67 коп основний платіж та 3735 грн 77 коп пеня, що підтверджується розрахунком суми податкового боргу.

Податковий борг по орендній платі з юридичних осіб виник внаслідок несплати підприємством самостійно задекларованих платежів згідно податкових декларацій з плати за землю від 20 лютого 2013 року в сумі 35046 грн 67 коп; від 20 березня 2014 року в сумі 159402 грн 39 коп; від 21 лютого 2015 року в сумі 293372 грн 27 коп, а також уточнюючих податкових декларацій з плати за землю: від 20 грудня 2013 року в сумі 4163 грн 67 коп, з них штрафна санкція 60 грн 56 коп; від 14 жовтня 2014 року в сумі 33428 грн 58 коп; від 14 жовтня 2014 року в сумі 33428 грн 58 коп; від 11 вересня 2014 року в сумі 9873 грн 48 коп; від 12 вересня 2014 року в сумі 23401 грн 43 коп; від 20 лютого 2015 року в сумі 226716 грн 72 коп.

На підставі підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за несвоєчасне погашення узгоджених податкових зобов'язань була нарахована пеня в розмірі 3732 грн 77 коп.

Із урахуванням переплати загальна заборгованість управління капітального будівництва Луцької міської ради по орендній платі з юридичних осіб на момент подання позову становила 125063 грн 44 коп.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вживав заходи спрямовані на погашення податкового боргу, а саме: відповідачу було надіслано податкову вимогу від 27 жовтня 2014 року № 10724-25 на суму 78126 грн 73 коп, яка залишилася без належного реагування.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, чинного з 1 січня 2011 року, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно із пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Сума узгодженого грошового зобов'язання, згідно підпункту 14.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Згідно із підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частин.

Згідно із пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що оскільки відповідачем самостійно не сплачено податкове зобов'язання, є підстави для задоволення позову і стягнення податкового боргу у судовому порядку.

Доводи апелянта про недотримання позивачем порядку, встановленого ст. 96 ПК України, апеляційний суд відхиляє, адже управління капітального будівництва Луцької міської ради не відноситься до державних підприємств, що не підлягають приватизації та не є комунальним підприємством. Отже, на нього ця норма не поширюється.

Також є безпідставними твердження апелянта про відсутність підстав для стягнення коштів у зв'язку з погашенням боргу, так як згідно картки податкового обліку платника податків управління капітального будівництва Луцької міської ради податковий борг відповідача по орендній платі за землю станом на момент вирішення справи складав 127522,94 грн. Цей факт не спростовано відповідачем.

У відповідності до ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Вказаною нормою Кодексу визначено обов'язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Отже, доводи апелянта у додаткових поясненнях щодо безпідставного спрямування податковим органом коштів на погашення податкового боргу за інші періоди не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і судом апеляційної інстанції відхилено.

Враховуючи викладене, немає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування судового рішення немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління капітального будівництва Луцької міської ради залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі № 803/1400/15-a - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді Р.Й. Коваль

І.В. Глушко

Повний текст виготовлено 22 листопада 2016 року.