Постанова

від 16.11.2016 по справі 918/553/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"16" листопада 2016 р. Справа № 918/553/16

          Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.

за участю представників сторін:

позивача- Іванюк К.П. (довіреність від 11.11.2015р.);

відповідача- Кухарук Б.М. (голова релігійної громади);

третьої особи- Ганов О.О. (посвідчення №967 від 23.02.2016р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви на рішення господарського суду Рівненської області від 05.09.2016р. у справі № 918/553/16

за позовом Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії

Української Православної Церкви с.Красносілля Гощанського району Рівненської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача -

Рівненська обласна державна адміністрація м.Рівне

до Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії

Української Православної Церкви-Київський Патріархат

с.Красносілля Гощанського району Рівненської області

про усунення перешкод у користуванні будівлею церкви,-

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК Украї-ни. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.09.2016р. у справі №918/553/16 (суддя Політика Н.А.) відмовлено у задоволенні позову Релігійної громади Свято-Дмитрівської па-рафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (надалі в тексті – Релігійна громада УПЦ) до Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Правос-лавної Церкви-Київський Патріархат (надалі в тексті – Релігійна громада УПЦ КП) про усунення перешкод у користуванні будівлею церкви.(арк.справи 114-120).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що договір про передачу моли-товної споруди і культового майна в безоплатне користування віруючим має підписуватися пред-ставником виконавчого комітету районної, міської Ради народних депутатів та не менше як 20-ма членами релігійної громади, що не було дотримано при передачі спірної церкви у с.Красносілля у 1988 році, що свідчить про відсутність у Позивача правовстановлюючих документів на право ко-ристування спірною церквою.(арк.справи 117-119).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Позивач подав скаргу до Рівненського апеляцій-ного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської об-ласті від 05.09.2016р. та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.(арк.справи 130-135).

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийняте із порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до невірних висновків, оскільки суд помилково не врахував, що спірна церкви передана Позивачеві ще у 1945 році за Типовим до-говором, який і підписано 20-ма членами релігійної громади. Зазначає, що суд помилково ототож-нив Типовий договір з охоронним договором. При цьому, вказаний Типовий договір, укладено на підставі раніше діючого законодавства і він зберігає чинність дотепер.(арк.справи 131-133).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2016р. прийнято до про-вадження апеляційну скаргу Позивача, справу призначено до слухання.(арк.справи 128).

Ухвалами від 18.10.2016р. та від 03.11.2016р. розгляд справи відкладався на 15.11.2016р., крім того, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача – Рівненську обласну державну адміністрацію (надалі в тексті Адміністрація).(арк.справи 158-159, 165-166). У судовому засіданні 15.11.2016р. оголошувалася пе-рерва до 16.11.2016р.(арк.справи 176,177).

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.(арк.справи 145-149).

З поданих 15.11.2016р. через канцелярію суду пояснень Адміністрації вбачається, що жод-ній релігійній громаді у власність чи в користування розташована в с.Красносілля церква не пере-давалася. Зазначає, що на заяву Релігійна громада УПЦ КП про передачу спірної церкви в корис-тування видано розпорядження від 08.07.2016р., яким доручено Гощанській державній адмініст-рації спільно з виконавчим комітетом Красносільської сільської ради вивчити релігійну ситуацію та подати пропозиції для вирішення питання. На сьогодні жодних пропозицій не надходило, пи-тання по суті не розглянуто і не вирішене.(арк.справи 170-175).

Під час судового засідання 16.11.2016р. Відповідач подав клопотання про долучення до ма-теріалів справи CD-диск, на якому, за його словами, містится фотофіксація порушення охоронно-го договору.(арк.справи 183-184).

Колегія суддів відхилила вказане клопотання, оскільки межі перегляду справи в апеляцій-ній інстанції встановлені статтею 101 ГПК України. Так, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає спра-ву. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання су-ду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Разом з тим, Відповідач не зазначив, які саме обставини доводять фотографії з поданого CD-диску, не довів суду поважності причин неподання доказів суду першої інстанції та обставин даної справи, які б підтверджували ці докази.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 16.11.2016р. представник Позивача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції, просив суд скасувати рішення та прийняти нове, яким задоволити позов. Представник Відповіда-ча заперечив проти апеляційної скарги надав свої пояснення. Представник Третої особи надав свої пояснення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матері-ального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, будівля церкви, яка знаходиться по вул.Шевченка, 9-Б у с.Красносілля Гощанського району Рівненської області була збудована наприкінці XVIII століття і експлуатується вже багато років.

Матеріалами справи стверджено, що 25.12.1945р. Виконавчим комітетом Гощанської район-ної Ради депутатів трудящих та релігійної громади села Красносілля укладено типовий договір про передачу в користування церковної будівлі та церковного майна (надалі в тексті – Типовий до-говір), відповідно до умов якого Виконавчий комітет передав, а релігійна громада прийняла у без-строкове та безкоштовне користування одноповерхову будівлю церкви з предметами культового використання. У додатках до Типового договору сторони перелічили інвентар, який передається та список осіб, які підписали договір.(арк.справи 105-106, 108-109).

Довідкою від 20.06.1946р.у, виданою уповноваженим Ради зі справ Руської православної церкви при Раді міністрів СРСР Рівненської області та довідками №79 від 20.08.1948р. та №66 від 30.05.1988р., виданих уповноваженим Ради зі справ Руської православної церкви при Рівненсько-му облвиконкомі стверджено, що церковна громада села Красносілля Гощанського району зареєс-трована 16.09.1944р. за №79 та користується будівлею церкви.(арк.справи 18, 19, 20).

З матеріалів справи вбачається, що обласним відділом в справах будівництва та архітекту-ри виконавчого комітету Ровенської обласної Ради народних депутатів-облвідділ та церковною ра-дою с.Красносілля Гощанського району-користувач 20.01.1988р. укладено Охоронний договір на передачу пам'ятника архітектури (надалі в тексті – Охоронний договір), відповідно до умов якого облвідділ передає користувачу, а користувач приймає в безоплатне користування будинок пам'ят-ника архітектури Дмитрівської церкви 1783 року з дзвіницею для використання приміщення цього пам'ятника для безпосереднього богослужіння. Користувач бере на себе повну відповідальність за збереження вказаного майна.(арк.справи 26-28). Також вбачається, що на виконання умов охорон-ного договору – облвідділ передав, а користувач прийняв у безстрокове безоплатне користування будівлю лише для проведення релігійних обрядів, про що 20.09.1988р. складено акт технічного ог-ляду пам'ятника архітектури та передачі його в оренду/використання.(надалі в тексті – Акт).(арк. справи 29-30).

Охоронний договір та Акт підписано представниками сторін та скріплено відтиском печат-ки облвідділу.(арк.справи 28, 30).

Матеріали справи свідчать, що після набрання чинності Законом України «Про свободу со-вісті та релігійної організації» і на виконання його вимог, релігійна громада села Красносілля Гощанського району легалізувалася. Так, рішенням виконавчого комітету Рівненської обласної ра-ди Народних депутатів від 25.09.1991р. №173 зареєстровано статут Релігійної громади Української Православної Церкви в с.Красносілля Гощанського району Рівненської області. Вказане також під-тверджується свідоцтвом від 25.09.1991р. №64 про реєстрацію статуту релігійної громади та ви-пискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.11. 2015р.(арк.справи 9-15).

На території с.Красносілля Гощанського району Рівненської області у 2015 році утворилася ще одна релігійна громада, про що свідчить розпорядження голови Рівненської обласної держав-ної адміністрації від 24.12.2015р. №756, яким зареєстровано статут релігійної громади Свято-Дми-трівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви-Київський Патріархат; свідоцтво від 28.12.2015р. №1623 про реєстрацію статуту Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви-Київський Патріархат та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.01.2016р.(арк. справи 63-69).

Матеріалами справи стверджено, що з січня 2016р. богослужіння у спірній церкві у с.Крас-носілля здійснюються релігійною громадою Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Ук-раїнської Православної Церкви-Київський Патріархат, що вбачається з копії звіту про суми подат-кових пільг, копій виставлених та оплачених Відповідачем рахунків-фактур за спожиту електрич-ну енергію, копії виготовлених і виданих технічних паспортів на будівлю дзвіниці та на будівлю спірної церкви, копію договору добровільного страхування Відповідачем вказаної будівлі церкви від 01.03.2016р., довідкою Красносільської сільської ради від 11.03.2016р. про те, що богослужіння у спірній церкві з 18.01.2016р. проводяться релігійною громадою Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви-Київський Патріархат.(арк.справи 70-75, 78-81, 85, 97, 76-77, 98-100).

Вважаючи, що Релігійна громада УПЦ КП чинить перешкоди у користуванні будівлею цер-кви у с.Красносілля Гощанського району Рівненської області – Релігійна громада УПЦ звернулась до господарського суду із позовом до про усунення перешкод у користуванні будівлею.(арк.спра-ви 2-5).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга обґрунтована і підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду належить скасувати, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є усунення перешкод у користуванні майном.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.(ст.15 ЦК України). Способи захисту цивільних прав та інтересів судом перед-бачені у ст.16 ЦК України. Одним з таких способів, як зазначено у п.1 ч.2 вказаної статті, є припи-нення дії, яка порушує право. Аналогічні приписи містить частина 2 ст.20 ГК України.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України, визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.(ст.321 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуван-ня та розпоряджання своїм майном.(ст.391 ЦК України).

Власник може звернутися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права, не по-в'язаних з неправомірним позбавленням володіння (негаторний позов). Підприємство чи організа-ція, яка не є власником майна, але володіє ним на праві повного господарського відання, оператив-ного управління чи з інших підстав (наприклад, на підставі адміністративного акта), має такі ж права на захист свого права, як і сам власник.(лист Вищого арбітражного суду України від 31.01. 2001р. №01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійснен-ням права власності та його захистом»).

Право державної власності на культові споруди виникло у держави в 1927 році (стаття 336 Адміністративного кодексу Української РСР).

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. №311 «Про розмежування дер-жавного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміні-стративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (коммуналь-ної власності). У вказаному переліку не зазначено споруд, будівель тощо культового призначення. Також у даній постанові зазначено, що державне майно України, крім майна, яке належить до ко-мунальної власності – є загальнодержавною (республіканською) власністю.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що церква і дзвіниця, які розташовані по вулиці Шевченка, 9-Б у селі Красносілля Гощанського райо-ну Рівненської області належать до державної власності.

Відповідно до ст.398 ЦК України, право володіння виникає на підставі договору з власни-ком або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Звертаючись із позовом та апеляційною скаргою, Релігійна громада УПЦ зазначає, що є правонаступником релігійної громади села Красносілля та користується будівлею церкви на підс-таві Типового договору 1945 року та Охоронного договору 1988 року.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», ре-лігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти ви-робничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або пере-дане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.

Дослідивши наявну в матеріалах справи копію Типового договору від 25.12.1945р. про пе-редачу в користування парафії православної церкви церковної споруди та культового майна коле-гія суддів вважає помилковим висновок про його неукладеність, який суд першої інстанції ґрун-тує на відсутності зі сторони релігійної громади підписів не менше 20 осіб та відсутності нумера-ції сторінок. Фактично список 20 осіб, які підписали Типовий договір міститься не на 107 сторін-ці справи, а на 109-й, яка є продовженням договору.(арк.справи 105-106, 107-109, 117).

Колегія суддів встановила, що протягом 1946-1991 років на території села Красносілля ді-яла релігійна громада Руської православної церкви. Відповідно до приписів Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (надалі в тексті – Закон) в порядку передбаченому пунк-том 4 Постанови Верховної Ради України від 23.04.1991р. «Про порядок введення в дію Закону Ук-раїни «Про свободу совісті та релігійні організації» (надалі в тексті – Постанова) вказана громада 25.09.1991р. одержала правоздатність юридичної особи, зареєструвавши у виконавчому комітеті Рівненської обласної ради народних депутатів Статут релігійної громади Української Православ-ної Церкви в с.Красносілля Гощанського району Рівненської області.

Матеріалами справи стверджено, що з моменту реєстрації Статуту Релігійна громада Украї-нської Православної Церкви в с.Красносілля Гощанського району Рівненської області набула ста-тусу юридичної особи відповідно до положень статті 13 Закону як правонаступник Руської Право-славної церкви с.Красносілля Гощанського району Рівненської області. До такого ж висновку при вирішенні аналогічних правовідносин дійшов Вищий господарський суд України, що знайшло відо-браження у постанові №12/145-11/179 від 08.11.2005р.

Відповідно до ст.17 Закону, релігійні організації мають право використовувати для своїх по-треб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими органі-заціями або громадянами.

При цьому, права релігійних громад, які в установленому порядку користувалися культови-ми будівлями і майном до введення в дію Закону, зберігаються і після одержання ними правоздат-ності юридичної особи. Права громад щодо володіння і користування цими будівлями і майном зберігаються також за їх правонаступниками. Відповідно до статті 8 Закону держава визнає право релігійної громади на її підпорядкованість у канонічних, організаційних питаннях будь-яким дію-чим в Україні і за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підпорядкова-ності. Договори про передачу в безоплатне користування релігійним громадам молитовних споруд і культового майна (в тому числі й безстрокові), укладені до або після введення в дію Закону, мо-жуть бути розірвані або припинені лише відповідно до підстав, передбачених у статтях 329-331 Цивільного кодексу. Зазначені договори укладаються від імені релігійної громади і підписуються її представниками. Такий же порядок діяв до введення в дію Закону.(п.5 Постанови).

Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції помилково ототожнив необхідність підписання охоронного договору як договору про передачу в користування культової будівлі 20-ма представниками релігійної громади, хоч на час укладення Охоронного договору, відповідно до п. 61 Положення про охорону і використання пам'яток історії та культури, затвердженого постано-вою Ради Міністрів СРСР №865 від 16.09.1982р. його підписання 20 представниками релігійної громади не передбачалося. Крім того, суд першої інстанції помилково застосував Положення про релігійні об'єднання в Українській РСР, затвердженим Указом Президії Верховної ради Українсь-кої РСР від 01.11.1976р. №1417-IX, яке не було чинним на момент укладення Типового договору.

Таким чином, право користування спірною церквою Позивач довів.

Разом з тим, матеріалами справи стверджено, що з грудня 2015 року на території села Крас-носілля існує дві релігійні громади – Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви та Релігійна громади Свято-Дмитрівської парафії Рівнен-ської єпархії Української Православної Церкви-Київський Патріархат.(арк.справи 9-15, 63-69) і ос-тання з 18 січня 2016 року проводить богослужіння у будівлі спірної церкви, про що свідчать копії звіту про суми податкових пільг, копій виставлених та оплачених Відповідачем рахунків-фактур за спожиту електричну енергію, копії виготовлених і виданих технічних паспортів на будівлю дзвіни-ці та на будівлю спірної церкви, копію договору добровільного страхування Відповідачем вказаної будівлі церкви від 01.03.2016 року, довідкою Красносільської сільської ради від 11.03.2016р. про те, що з 18.01.2016р. богослужіння у церкві проводяться українською мовою релігійною громадою Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви-Київський Пат-ріархат.(арк.справи 76-77, 70-75, 78-81, 85, 97, 98-100,).

Відповідно до ч.9 ст.17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» – са-мовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається.

Разом з тим, матеріали справи не містять, а Релігійна громада УПЦ КП не надала суду пра-вовстановлюючих документів щодо перебування у користуванні будівлі церкви у с.Красносілля. Відтак, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що Відповідачем не доведено права займати спірну будівлю.

Відповідно до статті 17 Закону, культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або по-вертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим – Уряду Республіки Крим. Культова будівля і майно, що є державною власністю, може передаватися у почергове користуван-ня двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. При відсутності такої згоди дер-жавний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору. Самовільне захоплення культових будівель чи привласнен-ня культового майна не допускається.

Як було зазначено вище, до введення в дію Закону все майно церковних і релігійних громад в Україні було визнано державною власністю згідно зі статтею 366 Адміністративного кодексу Ук-раїнської РСР 1927 року. Оскільки, зазначене законодавство не було визнано нечинним з дня його прийняття, тобто таким, що не породило правових наслідків, тому держава в особі органів, перед-бачених в статті 17 Закону – є належним власником культових будівель і майна.

Тому, під час апеляційного провадження, Рівненську обласну державну адміністрацію було залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, позаяк остання, в силу статті 17 Закону, є державним органом, який реалізовує правомоч-ності держави, як власника культового майна.(арк.справи 165-166).

Третя особа вважає, що розташована в с.Красносілля церква жодній релійгійній громаді в користування не передавалася. На заяву Релігійної громади УПЦ КП про передачу спірної церкви в користування видано розпорядження від 08.07.2016р., яким доручено Гощанській державній ад-міністрації спільно з виконавчим комітетом Красносільської сільської ради вивчити релігійну си-туацію та подати пропозиції для вирішення питання. Наразі жодних пропозицій не надходило, пи-тання по суті не розглянуто і не вирішене, міжконфесійний спір стосовно спірної церкви перебуває в стадії вивчення.(арк.справи 170-171).

Колегія суддів звертає увагу, що захист прав і охоронюваних законом інтересів юридичних осіб за негаторним позовом надається у формі припинення дій, що порушують право або відновлен-ня становища, яке існувало до порушення права. Таким чином, позов про усунення перешкод у ко-ристуванні будівлею церкви підлягає задоволенню шляхом зобов'язання Релігійної громади Свя-то-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви-Київський Патріар-хат повернути у користування Релігійній громаді Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви будівлю церкви по вул.Шевченка, 9-Б у с.Красносілля Гощансь-кого району Рівненської області, а рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в су-купності – доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, визнаються апеляційним судом обґ-рунтованими, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню згідно п.п.1, 3 ч.1 ст.104 ГПК України через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповід-ність висновків обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного судового рішення.

Як наслідок, у зв'язку із задоволенням скарги, відповідно до ст.49 ГПК України, підлягають розподілу і судові витрати у даній справі. Тому з Відповідача на користь Позивача належить стяг-нути 1 515 грн. 80 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви на рішення господарського суду Рівненської області від 05.09. 2016р. у справі №918/553/16 задоволити.

2. Рішення суду першої інстанції – скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задово-лити.

3. Релігійній громаді Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Право-славної Церкви-Київський Патріархат усунути перешкоди в користуванні будівлею церкви по вул. Шевченка 9-Б у с.Красносілля Гощанського району Рівненської області шляхом повернення її в користування Релігійній громаді Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Пра-вославної Церкви.

4. Стягнути з Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви-Київський Патріархат (35424, Рівненська обл., Гощанський р-н, с.Красносіл-ля, вул.Садова, 11, код ЄДРПОУ 40204114) на користь Релігійної громади Свято-Дмитрівської па-рафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (35424, Рівненська обл., Гощанський р-н, с.Красносілля, вул.Шевченка, 9-Б, код ЄДРПОУ-21098760) 1 515 грн. 80 коп. витрат зі сплати су-дового збору за подання апеляційної скарги.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційно-му порядку згідно з розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу №918/553/16 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.