Рішення

від 22.11.2016 по справі 761/21553/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/21553/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Малинников О.Ф.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/11754/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Соколової В.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Об’єднання підприємств (юридичних осіб) «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Об’єднання підприємств (юридичних осіб) «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» про стягнення середнього заробітку, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2016 року позов ОСОБА_4 до Об’єднання підприємств (юридичних осіб) «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» про стягнення середнього заробітку задоволено частково.

Стягнуто з відповідача Об’єднання підприємств (юридичних осіб) «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» на користь позивача ОСОБА_4 середній заробіток у розмірі 21 421,72 грн., за весь час затримки по день фактичного розрахунку - з 12 березня по 10 червня 2015 року.

Стягнуто з відповідача Об’єднання підприємств (юридичних осіб) «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» в дохід держави судові витрати в розмірі 253,00 грн..

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Об’єднання підприємств (юридичних осіб) «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» про стягнення середнього заробітку у розмірі 21 422,30 грн., за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 12 березня по 10 червня 2015 року - відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року виправлено описку в рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2016 року та зазначено, що правильний розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача Об’єднання підприємств (юридичних осіб) «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» в дохід держави, становить 551,00 грн..

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач Об’єднання підприємств (юридичних осіб) «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи. Суд безпідставно відхилив всі докази на підтвердження факту відсутності вини відповідача у невиплаті ОСОБА_4 належних сум при звільненні. Об’єднання підприємств «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» є неприбутковою організацією, джерелом формування майна якої є внески його членів, за рахунок яких покриваються витрати на заробітну плату працівникам об'єднання. Так як заборгованість по виплаті заробітної плати утворилася саме через неналежне виконання своїх зобов'язань по сплаті внесків учасниками об'єднання та враховуючи, що інших джерел фінансування у відповідача немає, вина об'єднання у затримці розрахунку з позивачем відсутня, що залишилося поза увагою суду першої інстанції. При вирішенні спору судом було неправильно застосовано положення Порядку обчислення середньої заробітної плати та зроблено невірні розрахунки сум, що підлягали стягненню на користь ОСОБА_4. При обчисленні середньоденної заробітної плати суд помилково врахував виплати позивачу за час додаткової відпустки та встановив, що його середньоденна заробітна плата становить 369,35 грн., в той час як її дійсний розмір складає 288,02 грн.. Неправильним також є розмір судового збору, що був стягнутий з відповідача в дохід держави, оскільки при його обчисленні суд виходив з того розміру мінімальної заробітної плати, що діяв на момент ухвалення рішення, в той час як правильним є застосування розміру мінімальної заробітної сплати, встановленої станом на 01 січня того року, в якому відповідна позовна заява була подана до суду.

В судовому засіданні представник відповідача Об’єднання підприємств (юридичних осіб) «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» ОСОБА_5 повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Позивач ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом № 40 - к керівника Об'єднання підприємств «Об'єднання енергетичних підприємств "Галузевий резервно-інвестиційний фонд розвитку енергетики» від 02 липня 2014 року позивача ОСОБА_4 було прийнято на роботу на посаду радника виконавчого директора.

Наказом № 10 - к виконавчого директора Об'єднання підприємств «Об'єднання енергетичних підприємств "Галузевий резервно-інвестиційний фонд розвитку енергетики» від 12 березня 2015 року позивача ОСОБА_4 було звільнено з посади начальника відділу юридичного і методичного забезпечення 12 березня 2015 року, на підставі п. 1ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін.

Як вбачається з довідки № 78 від 17 березня 2015 року, виданої ОСОБА_4 Об'єднанням підприємств «Об'єднання енергетичних підприємств "Галузевий резервно-інвестиційний фонд розвитку енергетики», позивач перебував у трудових відносинах із відповідачем в період з 02 червня 2014 року по 12 березня 2015 року, працюючи на різних посадах, а саме: в період з 02 червня 2014 року по 30 червня 2014 року - на підставі трудової угоди; з 01 липня 2014 року по 04 листопада 2014 року - працюючи на посаді радника виконавчого директора; з 05 листопада 2014 року по 30 листопада 2014 року - працюючи радником виконавчого директора та начальником відділу правового і договірного забезпечення; з 01 грудня 2014 року по 12 березня 2015 року - працюючи на посаді начальника відділу юридичного і методичного забезпечення.

Згідно довідки № 127 від 06 травня 2015 року, яка є доповненням до довідки № 78 від 17 березня 2015 року, загальна сума заборгованості Об'єднання підприємств «Об'єднання енергетичних підприємств "Галузевий резервно-інвестиційний фонд розвитку енергетики» перед ОСОБА_4 становить 13 206,81 грн., з них виплати за січень складають 3 615,65 грн., за лютий - 3 890,13 грн. та за березень - 5 701,03 грн..

Як вбачається з виписки Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» по рахунку ОСОБА_4, заборгованість по заробітній платі в розмірі 13 328,61 грн. була виплачена йому 10 червня 2015 року.

Відповідно до довідки про середню заробітну плату (дохід) № 81 від 17 березня 2015 року, в січні 2015 року позивач відпрацював 12 днів та йому було нараховано 7 291,25 грн. заробітної плати, в лютому 2015 року було відпрацьовано 21 день та нараховано 4 896,94 грн. заробітної плати, в березні 2015 року відпрацьовано 8 днів та нараховано 7 021,71 грн. заробітної плати.

Звертаючись до суду з позовом до Об’єднання підприємств (юридичних осіб) «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, з урахуванням останнього уточнення позовних вимог, ОСОБА_4 просив стягнути 21 422.30 грн., посилався на те, що відповідачем було допущено затримку розрахунку на 58 робочих днів, в добровільному порядку компенсація середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідачем не виплачується, а тому наявні правові підстави для стягнення цієї суми з відповідача за рішенням суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, стягуючи з Об’єднання підприємств (юридичних осіб) «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 березня по 10 червня 2015 року у розмірі 21 421,72 грн., суд першої інстанції виходив з того, що факт невчасного розрахунку з позивачем достовірно встановлений, період прострочення становить 58 робочих днів, середньоденний розмір заробітної плати складає 369,35 грн., а тому, виходячи зі змісту ст. 117 КЗпП України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 21 421,72 грн..

Проте, в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодить не може, оскільки він не відповідає наявним в матеріалах справи доказам та вимогам закону, з наступних підстав.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Стаття 117 КЗпП України визначає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-195цс14, зазначається, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 цього Кодексу. Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата.

Матеріалами справи підтверджується і не заперечується сторонами, що розрахунок з ОСОБА_4 роботодавцем Об’єднанням підприємств (юридичних осіб) «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» було проведено з порушенням визначених ст. 116 КЗпП України строків, а саме, через 89 календарних (58 робочих) днів з моменту звільнення.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що затримка виплати належних звільненому працівникові сум відбулася не з вини роботодавця Об’єднання підприємств (юридичних осіб) «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» відповідачем не було надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

Відсутні в матеріалах справи також відомості щодо наявності між сторонами будь-якого спору з приводу розміру цих сум.

За таких обставин, враховуючи, що належні до виплати суми ОСОБА_4 було отримано лише 10 червня 2015 року, колегія суддів вважає, що в ході судового розгляду встановлено факт прострочення розрахунку з позивачем при звільненні, що є підставою для застосування відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 КЗпП України.

Як зазначено в п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

При цьому, відповідно до пункту 4 цього порядку, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

ОСОБА_4 був звільнений в березні 2015 року, а тому, при обрахунку середньої заробітної плати, варто брати два останні календарні місяці, що передували цій події - січень і лютий 2015 року.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, в січні 2015 року ОСОБА_4 відпрацював 12 робочих днів, за які йому нараховано заробітну плату в розмірі 4 607,86 грн., а також на 5 робочих днів йому було надано щорічну додаткову відпустку, за яку нараховано відпускні в розмірі 2 683,39 грн.. В лютому 2015 року позивач відпрацював 21 календарний день та не перебував у відпустці, нарахована заробітна плата за цей місяць складає 4 896,94 грн..

Таким чином, виходячи зі положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, при обчисленні розміру середньоденного заробітку ОСОБА_4 варто брати заробітну плату, нараховану за січень і лютий в сукупному розмірі 9 504,8 грн., без урахування відпускних в розмірі 2 683,39 грн..

Суд першої інстанції при обчисленні розміру середньої заробітної плати вказані обставини не врахував, норми Порядку обчислення середньої заробітної плати правильно не застосував, в зв'язку чим помилково враховував суму відпускних у розмірі 2 683,39 грн. при визначенні середньоденної заробітної плати ОСОБА_4, що призвело, в подальшому, до неправильного розрахунку всіх належних до стягнення сум.

Так, згідно п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до п.. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пункт 8 порядку визначає, що середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно наявних в матеріалах справи довідок про середню заробітну плату ОСОБА_4, в січні йому було виплачено 7 291,85 грн., з них: оклад - 3001,26 грн.; надбавка - 1500,63 грн.; заробітна плата за час щорічної оплачуваної відпустки - 2 683,99, індексація - 105.97 грн. В лютому виплачено 4 896,94 грн., з них: оклад - 4 752,00 грн.; індексація - 144,94 грн..

Виходячи з положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, при обчисленні середньоденної заробітної плати за останні два місяці, що передували звільненню, варто враховувати суму окладу, надбавку та індексацію. Оплата за час додаткової оплачуваної відпустки не включається до загальної суми, з якої проводиться обчислення середньоденного заробітку.

З огляду на таке, при обчисленні середньоденної заробітної плати плату ОСОБА_4 варто брати заробітну плату за січень в розмірі 4 607,86 грн. та за лютий в розмірі 4 896,94 грн., а всього 9504,8 грн..

Матеріалами справи також підтверджується, що фактично відпрацьовано позивачем в січні 12 днів, в лютому - 21 день, а всього 33 дні.

Таким чином, розмір середньоденного заробітку ОСОБА_4 складає 288,02 грн. (9504,8 грн. / 33 дні).

Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Оскільки в ході судового розгляду було з'ясовано, що період затримки розрахунку з ОСОБА_4 становить 58 робочих днів, середній заробіток, що підлягає компенсації, становить 16 705,16 грн. (58 * 288,02 грн.).

Посилання позивача на те, що при обчисленні середнього заробітку потрібно враховувати виплату за додаткову оплачувану відпустку, оскільки ця виплата за своєю природою є заробітною платою, яка зберігається на час відпустки, колегія суддів не приймає до уваги, так як вони суперечать положенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, який є спеціальним актом, що регулює обчислення середнього заробітку, та чітко встановлює, що при обчисленні такого заробітку виплати, пов'язані із наданням додаткової чи основної відпустки, не враховуються.

Доводи апеляційної скарги про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не підлягає стягненню з відповідача у зв'язку з відсутністю вини Об’єднання підприємств (юридичних осіб) «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» в невиплаті заробітної плати, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та вимогах закону, з огляду на наступне.

Єдиним обґрунтуванням неможливості вчасного проведення розрахунку з позивачем є відсутність у відповідача коштів на рахунках у зв'язку з несумлінною сплатою учасників об'єднання своїх внесків.

Проте, як зазначає Верховний Суд України в постанові № 13 від 24 березня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності за ст. 117 КЗпП України (пункт 20).

Оскільки відповідачем Об’єднанням підприємств (юридичних осіб) «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» не зазначено обґрунтованих обставин, які б свідчили про відсутність його вини у непроведенні розрахунку з ОСОБА_4, а сама по собі відсутність коштів на рахунку не виключає його відповідальності за ст. 117 КЗпП України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність вини відповідача у затримці розрахунку з позивачем при його звільненні.

Враховуючи все вищевикладене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги Об’єднання підприємств (юридичних осіб) «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» (ОЕП «ГРІФРЕ») є частково обґрунтованими, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2016 року ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог і стягнення з Об’єднання підприємств (юридичних осіб) «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» (ОЕП «ГРІФРЕ») на користь позивача ОСОБА_4 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 16 705,16 грн..

Так як судом апеляційної інстанції апеляційну Об’єднання підприємств (юридичних осіб) «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» (ОЕП «ГРІФРЕ») задоволено частково, скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, вирішенню також підлягає питання про розподіл судових витрат.

Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 3 цієї статті, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

При поданні до суду позову ОСОБА_4 судовий збір не сплачував, в зв'язку зі звільненням від його сплати на підставі положень Закону України «Про судовий збір».

При визначенні судового збору, що підлягає стягненню з Об’єднання підприємств (юридичних осіб) «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» (ОЕП «ГРІФРЕ») колегія суддів враховує, що позов було подано до суду 30 липня 2015 року, в подальшому розмір позовних вимог було зменшено, а тому, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір» в редакції станом на дату подання позову та на дату зменшення розміру позовних вимог, сума судового збору, що підлягала сплаті, становила 487,20 грн..

З урахуванням даних обставин справи та положень ст. 88 ЦПК України щодо пропорційності відшкодування судового збору в залежності від розміру задоволених позовних вимог, з Об’єднання підприємств (юридичних осіб) «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» (ОЕП «ГРІФРЕ») в дохід держави підлягає стягненню 379,92 грн..

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Об’єднання підприємств (юридичних осіб) «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_4 до Об’єднання підприємств (юридичних осіб) «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Об’єднання підприємств (юридичних осіб) «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» (код ЄДРПОУ 21677681) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 16 705 гривень 16 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Об’єднання підприємств (юридичних осіб) «Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно - інвестиційний фонд розвитку енергетики» (код ЄДРПОУ 21677681) в дохід держави судовий збір в розмірі 379,92 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: