Рішення

від 07.11.2016 по справі 190/1228/15-ц

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/1228/15-ц

Провадження №2/190/21/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року м.П?ятихатки

П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Семенникова О.Ю., секретарі Москалець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.П'ятихатки цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю СФГ «Гермес», П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач за уточненими вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю «СФГ Гермес», П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання правочину недійсним. просить суд визнати недійсною додаткову угоду від 17.01.2015 року №7 до договору оренди землі від 16.08.2006 року №203, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 05.09.2006 року №0406138003, визнати протиправним рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень (індексний номер 20270402 від 25.03.2016 року), скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ «СФГ Гермес» (код ЄДРПОУ 39268929), проведену 21.03.2015 року, номер запису про інше речове право 9173052), стягнути з відповідача - ТОВ «СФГ Гермес» судові витрати в частині сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог заявником зазначено, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 7,671га, розташована на території Лозуватської сільської ради П'ятихатського району Дніропетровської області. 16 серпня 2006 року між ним та СФГ «Гермес» укладено договір оренди землі, згідно з яким він передав СФГ у строкове платне користування вказану земельну ділянку строком на п'ять років, додатковою угодою до вищевказаного договору оренди землі від 24.09.2010 року змінений строк дії договору оренди на 25 років. 10 грудня 2014 року між СФГ «Гермес» та відповідачем - ТОВ «СФГ Гермес» укладений договір купівлі-продажу посівів за №34/12/Б, за умовами якого разом з посівами до відповідача перейшло право користування належною позивачу земельною ділянкою із збереженням за відповідачем усіх прав та обов'язків орендаря. Крім того 17 січня 2015 року між СФГ «Гермес» та ТОВ «СФГ Гермес» без відома позивача укладена додаткова угода №7 до вищевказаного договору оренди землі від 16.08.2006 року, згідно з якою СФГ «Гермес» передало ТОВ «СФГ Гермес» право оренди належної позивачеві земельної ділянки. Проте оскільки вказані угоди були укладені з порушенням вимог цивільного закондавства, а саме позивач не був повідомлений про намір СФГ «Гермес» передати у користування іншої особи (суборенду) земельну ділянку, додаткова угода від 17 січня 2015 року №7 про право оренди ділянки укладена без його як власника земельної ділянки відома не з ним, а з юридичною особою, яка не є стороною договору оренди від 16.08.2010 року, заявник просить суд визнати недійсною укладену між СФГ «Гермес» та ТОВ «СФГ «Гермес» додаткову угоду від 17.01.2015 року за №7 до договору оренди землі від 16.08.2010 року №203, укладеного між ним та СФГ «Гермес», визнати протиправним рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, прийнятих на підставі оскаржуваної додаткової угоди від 17.01.2015 року, та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ «СФГ Гермес», стягнувши з ТОВ СФГ «Гермес» судові витрати в частині сплаченого судового збору.

В судове засідання позивач ОСОБА_1. не з'явився, його представник за договором про надання юридичних послуг ОСОБА_2 за спільною з позивачем заявою від 07.11.2016 року уточнені позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити у повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ СФГ «Гермес» в судові засідання 26.10.2016 року та 07.11.2016 року повторно не з'явився, про час та місце проведення судового розгляду відповідач повідомлений належним чином належним чином згідно з вимогами ст.76 ЦПК України шляхом направлення судових повісток на адресу, зазначену у позовній заяві позивачем, довідці ЄДРПОУ про місце реєстрації відповідача та представником ТОВ «СФГ «Гермес» в поданих до суду заявах та клопотаннях. Ознайомлення представника відповідача з часом та місцем проведення судових засідань також підтверджується фактом подання до суду даним представником ТОВ СФГ «Гермес» заяв та клопотань. Крім того суд зазначає про систематичну неявку представника (-ів) ТОВ «СФГ «Гермес» в судові засідання з розгляду даної справи.

Представник П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області в судові засідання 26.10.2016 року та 07.11.2016 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін та відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України ухвалити заочне рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №170582 від 21.09.2005 року власником земельної ділянки площею 7,671 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 1224583000-01-001-0033), яка розташована на території Лозуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, на підставі розпорядження П'ятихатської райдержадміністрації Дніпропетровської області №495-р від 07.10.2004 року є позивач ОСОБА_1.

16 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та СФГ «Гермес» (код ЄДРПОУ 32254925) в письмовій формі укладено договір оренди землі за №203, згідно з умовами якого позивач передав СФГ «Гермес» в строкове платне користування належну йому вищевказану земельну ділянку строком на 5 років, вказаний договір пройшов відповідну державну реєстрацію та є зареєстрованим у в Жовтоводському відділі ДРФ ДП В«Центр ДЗКВ» за №0406138005, про що мається відповідний запис від 05.09.2006 року у договорі (т.1 а.с.7).

05.06.2009 року між позивачем та СФГ «Гермес» укладено додаткову угоду про внесення змін до вказаного договору оренди землі, в якому зокрема строк дії договору визначено терміном 25 років (т.1 а.с.8).

10 грудня 2014 року між СФГ «Гермес» (код ЄДРПОУ 32254925) та ТОВ «СФГ Гермес» (код ЄДРПОУ 39268929) укладено договір купівлі-продажу посівів №34/12/Б, згідно з яким СФГ «Гермес» (Продавець) передало у власність покупцю ТОВ «СФГ Гермес» (Покупець) посіви озимої пшениці, які розташовані на вищевказаній земельній ділянці, щодо якої укладено договір оренди землі №203 від 16.08.2006 року, а ТОВ «СФГ Гермес» зобов'язався прийняти та оплатити такі посіви (т.1 а.с.11-12).

Окрім іншого, в п.1.4 вказаного договорів купівлі-продажу посівів від 10.12.2014 року передбачено, що разом з посівами на підставах, передбачених ст.411 ЦК України від Продавця до Покупця переходить право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, належне Продавцю на підставі Договору оренди землі із збереженням за Покупцем всіх прав та обов'язків Орендаря, передбачених Договором оренди землі.

17 січня 2015 року між СФГ «Гермес» та ТОВ «СФГ Гермес» укладено додаткову угоду №7 до договору оренди землі №203 від 16.08.2006 року, згідно з умовами якого сторони за додатковою угодою - СФГ «Гермес» та ТОВ «СФГ Гермес» дійшли згоди щодо передачі від СФГ «Гермес» до ТОВ «СФГ Гермес» права оренди земельної ділянки, набутого СФГ «Гермес» на підставі вищевказаного договору оренди землі, укладеного 16.08.2006 року з позивачем (т.1 а.с.13).

Передачу земельних ділянок з користування СФГ «Гермес» до ТОВ «СФГ Гермес» здійснено на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки від 17.01.2015 року, підписаного представниками вказаних осіб, копія акту долучена до матеріалів справи (т.1 а.с.14).

Таким чином суд приходить до висновку, що на підставі вказаного договору від 10.12.2014 року між СФГ «Гермес» та ТОВ «СФГ Гермес» останне набуло всі права орендаря за первісними договорами оренди від 16.08.2006 року, у зв'язку з чим фактично відбулася передача таких прав орендаря до відповідача (тобто вчинено правочини суборенди земельних ділянок, отриманих СФГ Гермес в оренду від позивача по справі).

Згідно з повідомлення, складеного СФГ «Гермес» за вих.№10/12/034 від 10.12.2014 року на ім'я позивача, останнього начебто повідомляли про укладення між СФГ «Гермес» та ТОВ «СФГ «Гермес» договору купівлі-продажу посівів №34/12/Б від 10.12.2014 року, у зв'язку з чим запропоновано ОСОБА_1 у разі наявності бажання придбати право користування земельною ділянкою, що є об'єктом оренди за договором оренди землі №203 від 16.08.2006 року, про що необхідно було повідомити заявника протягом одного місяця (т.1 а.с.15).

Проте суд зазначає, що жодних доказів як відправлення позивачеві, так і безпосередньо отримання ним зазначеного повідомлення про укладення між СФГ «Гермес» та ТОВ «СФГ «Гермес» договору купівлі-продажу посівів до суду не надано та судом не досліджено, у зв'язку з чим, приймаючи до уваги показання позивача в судовому засіданні про неотримання даного повідомлення, суд вважає невстановленим та непідтвердженим наданими доказами факт отримання позивачем повідомлення від 10.12.2014 року.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про неповідомлення СФГ «Гермес» позивача про укладений ним з ТОВ «СФГ «Гермес» договір купівлі-продажу посівів №34/12/Б від 10.12.2014 року на земельній ділянці, що належить позивачеві, наприкінці 2014 року.

З цих же підстав суд також зазначає, що не надано будь-яких доказів (окрім отриманих позивачем від реєстраційної служби відомостей) щодо обставин повідомлення позивача відповідачем та/або СФГ «Гермес» про факти укладення додаткової угоди від 17.01.2015 року до договору оренди земельної ділянки, що на праві власності належить позивачеві.

Згідно з матеріалами справи, примірник договору купівлі-продажу посівів від 10.12.2014 року та додаткової угоди до договору оренди від 17.01.2015 року отримані позивачем на його звернення від 03.07.2015 року від реєстраційної служби П'ятихатського районного управління юстиції Дніпропетровської області за листом вих..№Ч-17-03 від 10.07.2015 року, доказів іншого часу (терміну) отримання позивачем наданих до суду вищевказаних матеріалів до суду не надано.

Відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та ФОП від 05.06.2015 року за рішенням засновників СФГ «Гермес» (код ЄДРПОУ 32254925) припинено, про що вчинено відповідний реєстраційний запис від 07.05.2015 року, дані щодо правонаступництва відсутні.

Суд звертає увагу і на ті обставини, що згідно вищевказаного витягу з ЄДР юридичних осіб та ФОП 05.06.2015 року керівником (підписантом, в подальшому - головою комісії з припиненням або ліквідатором) вказаної юридичної особи - СФГ «Гермес» (код ЄДРПОУ 32254925) з 11.03.2014 року до часу припинення 07.05.2015 року був ОСОБА_3, яким 10.12.2014 року та 17.01.2015 року підписані вищевказані угоди від імені СФГ «Гермес». В той же час з 20.01.2015 року ОСОБА_3 є керівником відповідача - ТОВ «СФГ «Гермес», що за оскаржуваною угодою набуло право суборенди земельною ділянкою позивача, у зв'язку з чим вбачається, що з 20.01.2015 року керівником СФГ «Гермес» (до часу її припинення) та ТОВ «СФГ «Гермес» (по час розгляду справи) була одна й та сама особа - ОСОБА_3

Згідно з положеннями ч.ч.2-4 ст.10 ЦПК України, яка закріплює зміст принципу змагальності цивільного судочинства, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст . 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.58 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.59 ЦПК України).

Положення ст.60 ЦПК України встановлюють, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з п.п.1),2) ч.1 ст.214 ЦПК України суд під час ухвалення рішення суд окрім іншого вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Так, відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Положеннями ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України, яка є спеціальною нормою регулювання правовідносин щодо найму (оренди) земельної ділянки, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Так, ст.2 Закону України «Про оренду землі» (надалі - Закон про ОЗ) передбачає, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відтак, оскільки умовами договору оренди земельної ділянки від 16 серпня 2010 року будь-яких окремих положень щодо суборенди ділянок не передбачено, при укладені будь-яких додаткових угод до договору оренди, та відповідно при укладенні угоди щодо суборенди земельних ділянок, сторони за угодами повинні керуватися вищевказаними положеннями Закону України «Про оренду земіл».

Відповідно до ст.8 Закону про ОЗ орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця . Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Проте, так як умовами договору оренди земельної ділянки від 16.08.2006 року право суборенди не передбачалось, будь-якої згоди позивач як власник ділянки на її передачу в суборенду та/або користування ділянкою на інших підставах (в т.ч. укладення будь-яких інших цивільно-правових угод - додаткової угоди до договору оренди, купівлі-продажу посівів тощо) не надавав, а земельна ділянка, що належить позивачеві, в порушення встановленого законом порядку передана шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди особами, одна з яких взагалі не є стороною за первісним договором оренди, без будь-якої згоди (відома) власника, суд вважає заявлені позивачем вимоги про визнання недійсними додаткової угоди до договорів оренди земельних ділянок від 17.01.2015 року, на підставі яких відповідач неправомірно набув право оренди земельних ділянок позивача, обґрунтованими, підтвердженими дослідженими судом доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відносно вимог позивача щодо визнання протиправним рішення держреєстратора про державну реєстрацію прав та обмежень та скасування державної реєстрації права оренди ділянки за ТОВ «СФГ Гермес» суд зазначає наступне.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотека, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №9100615 від 16.05.2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 20270402 від 25.03.2015 року держреєстратором вчинено запис 21.03.2015 року про право оренди земельної ділянки позивача (кадастровий номер 1224583000:01:001:0033) за ТОВ «СФГ «Гермес» саме на підставі оскаржуваної додаткової угоди від 17.01.2015 року.

Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.

Положеннями ст.3 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон 1952) передбачено, що речові права на нерухоме майно, їх обтяження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, установленому цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону 1952 орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації. За змістом статті 9 цього Закону рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав приймає Державний реєстратор. Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Згідно з п.1 ч.2 ст.9 цього Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями та наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Пунктом 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Процедуру ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який затверджено постановою КМ України №1141 від 26.10.2011 року, пунктом 41 якого передбачено, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

В той же час процедура прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав визначені Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2001 №3502/5 (надалі - Порядок 3502).

Положеннями п.2.1, 2.3 та 2.6 вказаного вище Порядку 3502 для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком. Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Аналіз наведених положень дозволяє суду дійти висновку, що запис про скасування державної реєстрації права власності вноситься до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставі рішення державного реєстратора щодо внесення записів про скасування державної реєстрації прав, яке в своє чергу, приймається на підставі рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та у разі внесення записів про скасування державної реєстрації прав щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсним правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, вимогу позивача про скасування державної реєстрації права оренди ділянки позивача на підставі вищевказаної додаткової угоди від 17.01.2015 року, яка визнана цим судовим рішенням недійсною, вчинену держреєстратором на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20270402 від 25.03.2015 року, з подальшим поновленням записів про права, що існували до проведення вищевказаної реєстрації права оренди за ТОВ «СФГ Гермес».

Способи захисту цивільних прав та інтересів особи в цивільному судочинстві передбачені ст.16 ЦК України, при чому відповідно до ч.2 цієї статті суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом , що встановлений договором або законом.

Відносно ж вимог про визнання вищевказаного рішення держреєстратора про державну реєстрацію від 25.03.2015 року протиправним, суд, з урахуванням положень ст.16 ЦК України зазначає, що позивач в обґрунтування цих вимог посилається на положення статей КАС України, які, як норми адміністративного процесуального судочинства, в цивільному судочинстві не застосовуються, а визнання рішення державного реєстратора протиправним як спосіб захисту цивільних прав цивільним законодавством, в т.ч. положеннями ст.16 ЦПК України, не передбачено, у зв'язку з чим суд відмовляє в цій частині позовних вимог.

Також суд зазначає про необґрунтованість викладених в запереченнях представника ТОВ «СФГ Гермес» обставин та підстав в обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, оскільки позивачем та його представником в судовому засіданні вказано на стягнення судових витрат саме з ТОВ «СФГ «Гермес» як особи, через дії якої порушено права позивача, через що останній вимушений був звернутися до суду за захистом своїх прав, приймаючи до уваги відсутністю задоволених позовних вимог до П'ятихатської РДА як відповідача по справі, суд керується положеннями ст.88 ЦПК України та стягує з відповідача - ТОВ «СФГ Гермес» на користь позивача судові витрати по справі в розмірі 243,60 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 209, 212-215, 218,224 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю СФГ «Гермес», П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про визнання правочину недійсним, задовольнити частково.

Визнати недійсною укладену між селянським (фермерським) господарством «Гермес» та товариством з обмеженою відповідальністю «СФГ Гермес» додаткову угоду від 17 січня 2015 року №7 до договору оренди землі №203 від 16 серпня 2010 року, який зареєстровано у Державному реєстрі земель 05.09.2006 року №0406138005.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1224583000:01:001:0033) за ТОВ «СФГ «Гермес» (код ЄДРПОУ 39268929), проведену 21.03.2015 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обмежень, індексний номер 20270402 від 25.03.2015 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СФГ Гермес» (ЄДРПОУ 39268929, Дніпропетровська область, П'ятихатський район, с.Лозуватка, вул.Щорса) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) судові витрати в розмірі в розмірі 243,60 (двісті сорок три) грн. 60 коп . сплаченого судового збору.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня отримання копії рішення через П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області .

Суддя О.Ю.Семенников