Постанова

від 18.09.2019 по справі 190/1228/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 190/1228/15-ц

провадження № 61-18359св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач 1 - товариство з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес ,

відповідач 2 - П`ятихатська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Максюти Ж. І.,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес (далі - ТОВ СФГ Гермес ), П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, у якому просив:

- визнати недійсною укладену між селянським фермерським господарством Гермес (далі - СФГ Гермес ) та ТОВ СФГ Гермес додаткову угоду від 17 січня 2015 року № 7 до договору оренди землі від 16 серпня 2010 року № 203,

- визнати протиправним рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, прийнятих на підставі оскаржуваної додаткової угоди від 17 січня 2015 року,

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ СФГ Гермес .

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 7,671 га, розташованої на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.

16 серпня 2006 року між позивачем та СФГ Гермес укладено договір оренди землі, згідно з яким ОСОБА_1 передав відповідачу в платне користування вказану земельну ділянку строком на п`ять років, який додатковою угодою від 24 вересня 2010 року змінений на двадцять п`ять років.

10 грудня 2014 року між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес укладено договір купівлі-продажу посівів №34/12/Б, за умовами якого разом з посівами до відповідача перейшло право користування належною позивачу земельною ділянкою із збереженням за відповідачем усіх прав та обов`язків орендаря.

ОСОБА_1 вказував, що 17 січня 2015 року між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес без його відома укладено додаткову угоду № 7 до вищевказаного договору оренди землі від 16 серпня 2006 року, згідно з якою СФГ Гермес передало ТОВ СФГ Гермес право оренди належної позивачу земельної ділянки.

Посилаючись на те, що позивач не був повідомлений про намір СФГ Гермес передати у користування іншої особи (суборенду) земельну ділянку, а додаткова угода від 17 січня 2015 року № 7 укладена не з ним, як власником земельної ділянки, а з юридичною особою, яка не є стороною договору оренди від 16 серпня 2010 року, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2016 року позов задоволено частково. Визнано недійсною укладену між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес додаткову угоду від 17 січня 2015 року №7 до договору оренди землі №203 від 16 серпня 2010 року, який зареєстровано у Державному реєстрі земель 05 вересня 2006 року за № 0406138005. Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1224583000:01:001:0033) за ТОВ СФГ Гермес , проведену 21 березня 2015 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обмежень. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що право оренди земельною ділянкою, яка була предметом договору оренди від 16 серпня 2006 року, в порушення встановленого законом порядкупередано шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди від 17 січня 2015 рокуособами, одна з яких не є стороною за договором оренди, без будь-якого повідомлення та/або згоди (відома) власника земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ СФГ Гермес задоволено, рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2016 року скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_1 та відмовлено в задоволенні позову у цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є неправильним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом безпідставно відмовлено в задоволенні позову відповідно до статті 411 ЦК України, оскільки її дія на правовідносини між сторонами не поширюється.

Заперечення на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подані

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 190/1228/15-ц з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ СФГ Гермес , П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання правочину недійсним та зобов`язання вчинити певні дії призначено до розгляду.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 7,671 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 1224583000-01-001-0033), яка розташована на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.

16 серпня 2006 року ОСОБА_1 та СФГ Гермес уклали договір оренди землі № 203, за умовами якого позивач передав у строкове платне користування належну йому земельну ділянку строком на 5 років. Договір зареєстровано 05 вересня 2006 року за № 0406138005.

05 червня 2009 року між ОСОБА_1 та СФГ Гермес укладено додаткову угоду про внесення змін до вказаного договору оренди землі, якою змінено строк дії основного договору на 25 років.

10 грудня 2014 року між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес укладено договір купівлі-продажу посівів № 34/12/Б, згідно з яким СФГ Гермес передало у власність ТОВ СФГ Гермес посіви озимої пшениці, які розташовані на земельній ділянці, що належить позивачу, а ТОВ СФГ Гермес зобов`язалось прийняти та оплатити вказані посіви.

Пунктом 1.4 вищевказаного договору передбачено, що разом з посівами, на підставах, передбачених статтею 411 ЦК України, від СФГ Гермес до ТОВ СФГ Гермес переходить право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, належне СФГ Гермес на підставі договору оренди землі із збереженням за покупцем усіх прав та обов`язків орендаря, передбачених договором оренди землі.

17 січня 2015 року між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес укладено додаткову угоду № 7 до договору оренди землі № 203 від 16 серпня 2006 року, згідно з якою СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес дійшли згоди щодо передачі від СФГ Гермес до ТОВ СФГ Гермес права оренди земельної ділянки, набутого СФГ Гермес на підставі вказаного вище договору оренди землі.

Актом приймання-передачі земельної ділянки від 17 січня 2015 року передано земельну ділянку з користування СФГ Гермес до ТОВ СФГ Гермес .

З витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що за рішенням засновників СФГ Гермес припинено, про що вчинено відповідний реєстраційний запис від 07 травня 2015 року. Відомості щодо правонаступництва відсутні.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, умовами договору оренди земельної ділянки від 16 серпня 2006 року будь-яких окремих положень щодо суборенди цієї ділянки не передбачено, при укладені будь-яких додаткових угод до договору оренди та при укладенні угоди щодо суборенди земельних ділянок сторони за угодами повинні керуватися положеннями Закону України Про оренду землі .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

Таким чином, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в статті 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зі змісту частини другої статті 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Із статей 512-522 ЦК України вбачається, що при заміні орендаря внаслідок відчуження права оренди недостатньо повідомлення орендодавця про заміну орендаря (стаття 516 ЦК України), з укладенням між первісним орендарем та новим орендарем договору (стаття 513 ЦК України), а є необхідним додержання вимог статті 520 ЦК України про згоду орендодавця.

У постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року у справі № 3-300гс17 висловлено правий висновок про те, що закон встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Згідно зі статтею 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Норма статті 520 ЦК України має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо). Отже, для заміни боржника у зобов`язанні необхідна воля кредитора щодо відсутності заперечень проти покладення обов`язку первісного боржника на іншу особу. Чинним законодавством встановлено лише форму правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні - цей правочин вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання (статті 513, 521 ЦК України).

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду враховує, що будь-якої згоди ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, на її передачу (у тому числі шляхом укладення будь-яких правочинів: додаткової угоди до договору оренди, договору купівлі-продажу посівів тощо), не надавав, отже, у порушення встановленого законом порядку, право оренди земельною ділянкою передано іншому орендарю шляхом укладення додаткової угоди особами, одна з яких не є стороною за первісним договором оренди, без будь-якого повідомлення та/або згоди (відома) власника, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання оспорюваної угоди недійсною.

З огляду на вказане колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд не встановив фактичних обставин справи та не визначив дійсний характер спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсною додаткову угоду від 17 січня 2015 року № 7 до договору оренди землі № 203 від 16 серпня 2010 року.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Оскільки судом касаційної інстанції задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення апеляційного суду та залишено в силі рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, то відповідно до підпункту в пункту 2 частини першої статті 416 ЦПК України понесені ОСОБА_1 судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 768 грн покладаються на ТОВ СФГ Гермес .

Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року скасувати, а рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2016 року залишити в силі.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес на користь ОСОБА_1 768 грн судового збору, сплаченого у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення апеляційного суду втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді : В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук