Рішення

від 16.11.2016 по справі 190/1112/15-ц

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/1112/15-ц

Провадження №2/190/18/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 листопада 2016 року м.П?ятихатки

П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Семенникова О.Ю., секретарі Москалець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.П'ятихатки цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СФГ Гермес» про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області з вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю «Селянське фермерське господарство «Гермес», про визнання недійсним договору купівлі-продажу посівів від 10.12.2014 року №9/12/Б, укладеного між СФГ«Гермес» і ТОВ«СФГ«Гермес», а також визнати недійсним додаткову угоду від 17.01.2015 року №7 та стягнути з відповідача судові витрати.

З урахуванням збільшених позовних вимог заявник просить суд визнати недійсними договір купівлі-продажу посівів від 10.12.2014 року №8/12/Б, укладений між СФГ«Гермес» і ТОВ«СФГ«Гермес», у частині переходу права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від продавця до покупця за договором, додаткову угоду від 17.01.2015 року №7 до договору оренди землі №105, скасувати держреєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ «СФГ «Гермес», зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку та стягнути з відповідача судові витрати в розмірі сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог заявником зазначено, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 7,203га, розташована на території Лозуватської сільської ради П'ятихатського району Дніропетровської області, 06 березня 2006 року між ним та СФГ «Гермес» укладено договір оренди землі, згідно з яким він передав СФГ у строкове платне користування вказану земельну ділянку строком на п'ять років, додатковою угодою до вищевказаного договору оренди землі від 27.05.2009 року змінений строк дії договору оренди на 25 років. 10 грудня 2014 року між СФГ «Гермес» та відповідачем - ТОВ «СФГ Гермес» укладено договір купівлі-продажу посівів за №2/12/Б, за умовами якого разом з посівами до відповідача перейшло право користування належною позивачу земельною ділянкою із збереженням за відповідачем усіх прав та обов'язків орендаря. Крім того, 17 січня 2015 року між СФГ «Гермес» та ТОВ «СФГ Гермес» без відома позивача укладена додаткова угода №7 до вищевказаного договору оренди землі від 06.03.2006 року, згідно з якою СФГ «Гермес» передало ТОВ «СФГ Гермес» право оренди належної позивачеві земельної ділянки, 18.03.2015 року держреєстратором проведено держреєстрацію переходу права оренди за вищевказаною угодою до ТОВ «СФГ «Гермес». Проте оскільки вказані угоди були укладені з порушенням вимог цивільного законодавства, а саме позивач не був повідомлений про намір СФГ «Гермес» передати у користування іншої особи (суборенду) земельну ділянку, додаткова угода від 17 січня 2015 року №7 про право оренди ділянки укладена без його як власника земельної ділянки відома не з ним, а з юридичною особою, яка не є стороною договору оренди від 06.03.2006 року, заявник просить суд визнати недійсними договір купівлі-продажу посівів від 10.12.2014 року №8/12/Б, укладений між СФГ«Гермес» і ТОВ«СФГ«Гермес», у частині переходу права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від продавця до покупця за договором, укладену між СФГ «Гермес» та ТОВ «СФГ «Гермес» додаткову угоду від 17.01.2015 року за №7 до договору оренди землі від 06.03.2006 року №105, зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку позивачеві як власнику, скасувати державну реєстрацію права оренди ділянки за відповідачем та стягнути з відповідача судові витрати в розмірі сплаченого судового збору .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з'явились, представником позивача адвокатом ОСОБА_2 02.11.2016 року подано спільну з позивачем заяву, в якій заявники просять суд провести судовий розгляд без участі позивача та її представника, проти заочного розгляду не заперечують, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ СФГ «Гермес» в судові засідання 02.11.2016 року та 16.11.2016 року повторно не з'явився, про час та місце проведення судового розгляду відповідач повідомлений належним чином належним чином згідно з вимогами ст.76 ЦПК України шляхом направлення судових повісток на адреси, зазначені у позовній заяві позивачем, довідці ЄДРПОУ про місце реєстрації відповідача та представником ТОВ «СФГ «Гермес» в поданих до суду заявах та клопотаннях. Ознайомлення представника відповідача з часом та місцем проведення судових засідань також підтверджується фактом подання до суду даним представником ТОВ СФГ «Гермес» заяв та клопотань.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін та відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України ухвалити заочне рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №043865 власником земельної ділянки площею 7,203га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 1224583000-01-045-0322), яка розташована на території Лозуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, на підставі розпорядження голови П'ятихатської райдержадміністрації Дніпропетровської області №42-р від 21.02.2002 року є позивач ОСОБА_1

06 березня 2006 року між позивачем та СФГ «Гермес» (код ЄДРПОУ 32254925) в письмовій формі укладено договір оренди землі за №105, згідно з умовами якого позивач передав СФГ «Гермес» в строкове платне користування належну йому вищевказану земельну ділянку строком на 5 років, вказаний договір пройшов відповідну державну реєстрацію та є зареєстрованим у в Жовтоводському відділі ДРФ ДП В«Центр ДЗКВ» за №0406138001, про що мається відповідний запис від 05.09.2006 року у договорі (а.с.6-7).

21.05.2009 року між позивачем та СФГ «Гермес» укладено додаткову угоду про внесення змін до вказаного договору оренди землі, в якому зокрема строк дії договору визначено терміном 25 років (а.с.9).

10 грудня 2014 року між СФГ «Гермес» (код ЄДРПОУ 32254925) та ТОВ «СФГ Гермес» (код ЄДРПОУ 39268929) укладено договір купівлі-продажу посівів №8/12/Б, згідно з яким СФГ «Гермес» (Продавець) передало у власність покупцю ТОВ «СФГ Гермес» (Покупець) посіви озимої пшениці, які розташовані на вищевказаній земельній ділянці, щодо якої укладено договір оренди землі №105 від 06.03.2006 року, а ТОВ «СФГ Гермес» зобов'язався прийняти та оплатити такі посіви (а.с.14-15).

Окрім іншого, в п.1.4 вказаного договорів купівлі-продажу посівів від 10.12.2014 року передбачено, що разом з посівами на підставах, передбачених ст.411 ЦК України від Продавця до Покупця переходить право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, належне Продавцю на підставі Договору оренди землі із збереженням за Покупцем всіх прав та обов'язків Орендаря, передбачених Договором оренди землі.

Суд зазначає, що жодних доказів як відправлення позивачеві, так і безпосередньо отримання ним будь-якого повідомлення про укладення між СФГ «Гермес» та ТОВ «СФГ «Гермес» договору купівлі-продажу посівів до суду не надано та судом не досліджено, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про неповідомлення СФГ «Гермес» позивача про укладений ним з ТОВ «СФГ «Гермес» договір купівлі-продажу посівів №34/12/Б від 10.12.2014 року на земельній ділянці, що належить позивачеві, наприкінці 2014 року.

Таким чином, орендар здійснив передачу права користування земельною ділянкою без повідомлення про це власника земельної ділянки, а тому п.1.4 Договору купівлі-продажу посівів №8/12/Б від 10 грудня 2014 року в частині переходу права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від продавця до покупця за договором, укладеним між СФГ «Гермес» та ТОВ «СФГ Гермес» слід визнати недійсним.

17 січня 2015 року між СФГ «Гермес» та ТОВ «СФГ Гермес» укладено додаткову угоду №7 до договору оренди землі №105 від 06.03.2006 року, згідно з умовами якого сторони за додатковою угодою - СФГ «Гермес» та ТОВ «СФГ Гермес» дійшли згоди щодо передачі від СФГ «Гермес» до ТОВ «СФГ Гермес» права оренди земельної ділянки, набутого СФГ «Гермес» на підставі вищевказаного договору оренди землі, укладеного 16.08.2006 року з позивачем (а.с.11).

Передачу земельних ділянок з користування СФГ «Гермес» до ТОВ «СФГ Гермес» здійснено на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки від 17.01.2015 року, підписаного представниками вказаних осіб, копія акту долучена до матеріалів справи (а.с.13).

Таким чином суд приходить до висновку, що на підставі вказаного договору від 17.01.2015 року між СФГ «Гермес» та ТОВ «СФГ Гермес» останнє набуло всі права орендаря за первісним договором оренди від 06.03.2006 року, у зв'язку з чим фактично відбулася передача таких прав орендаря до відповідача (тобто вчинено правочини суборенди земельної ділянки, отриманих СФГ «Гермес» в оренду від позивача по справі).

Відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та ФОП від 05.06.2015 року за рішенням засновників СФГ «Гермес» (код ЄДРПОУ 32254925) припинено, про що вчинено відповідний реєстраційний запис від 07.05.2015 року, дані щодо правонаступництва відсутні.

Суд звертає увагу і на ті обставини, що згідно вищевказаного витягу з ЄДР юридичних осіб та ФОП 05.06.2015 року керівником (підписантом, в подальшому - головою комісії з припиненням або ліквідатором) вказаної юридичної особи - СФГ «Гермес» (код ЄДРПОУ 32254925) з 11.03.2014 року до часу припинення 07.05.2015 року був ОСОБА_3, яким 10.12.2014 року та 17.01.2015 року підписані вищевказані угоди від імені СФГ «Гермес». В той же час з 20.01.2015 року ОСОБА_3 є керівником відповідача - ТОВ «СФГ «Гермес», що за оскаржуваною угодою набуло право суборенди земельною ділянкою позивача, у зв'язку з чим вбачається, що з 20.01.2015 року керівником СФГ «Гермес» (до часу її припинення) та ТОВ «СФГ «Гермес» (по час розгляду справи) була одна й та сама особа - ОСОБА_3

Згідно з положеннями ч.ч.2-4 ст.10 ЦПК України, яка закріплює зміст принципу змагальності цивільного судочинства, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст . 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.58 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.59 ЦПК України).

Положення ст.60 ЦПК України встановлюють, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з п.п.1),2) ч.1 ст.214 ЦПК України суд під час ухвалення рішення суд окрім іншого вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Так, відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Положеннями ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України, яка є спеціальною нормою регулювання правовідносин щодо найму (оренди) земельної ділянки, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Так, ст.2 Закону України «Про оренду землі» (надалі - Закон про ОЗ) передбачає, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відтак, оскільки умовами договору оренди земельної ділянки від 16 серпня 2010 року будь-яких окремих положень щодо суборенди ділянок не передбачено, при укладені будь-яких додаткових угод до договору оренди, та відповідно при укладенні угоди щодо суборенди земельних ділянок, сторони за угодами повинні керуватися вищевказаними положеннями Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ст.8 Закону про ОЗ орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця . Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Проте, так як умовами договору оренди земельної ділянки від 06.03.2006 року право суборенди не передбачалось, будь-якої згоди позивач як власник ділянки на її передачу в суборенду та/або користування ділянкою на інших підставах (в т.ч. укладення будь-яких інших цивільно-правових угод - додаткової угоди до договору оренди, купівлі-продажу посівів тощо) не надавав, а земельна ділянка, що належить позивачеві, в порушення встановленого законом порядку передана шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди особами, одна з яких взагалі не є стороною за первісним договором оренди, без будь-якої згоди (відома) власника, суд вважає заявлені позивачем вимоги про визнання недійсними додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 17.01.2015 року, на підставі якої відповідач неправомірно набув право оренди земельних ділянок позивача, обґрунтованими, підтвердженими дослідженими судом доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір землі припиняється окрім іншого у разі ліквідації юридичної особи-орендаря, при чому відповідно до положень 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Відтак, оскільки цим судовим рішенням умови договору купівлі-продажу посівів №8/12/Б від 10 грудня 2014 року в частині переходу права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, та додаткову угоду від 17.01.2015 року, на підставі яких право оренди земельної ділянки, що належить позивачеві, визнано недійсними, позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути заявникові належну йому на праві власності земельну ділянку підлягають задоволенню.

Відносно вимог позивача про скасування державної реєстрації права оренди ділянки за ТОВ «СФГ Гермес, проведену 18.03.2015 року, номер запису про інше речове право 286599, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.

Положеннями ст.3 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон 1952) передбачено, що речові права на нерухоме майно, їх обтяження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, установленому цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону 1952 орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації. За змістом статті 9 цього Закону рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав приймає Державний реєстратор. Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Ч.1 ст.137 ЦПК України передбачає, що у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.

Суд зазначає, що жодною особою, яка бере участь у справі, клопотання/заяви про витребування доказів до суду не надано, як і не зазначено жодною особою, яка бере участь у справі, про підстави для звільнення від доказування обставин, на які вони посилаються в обґрунтування вимог/заперечень.

Відповідно до ст.179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

За відповідною заявою позивача та його представника від 02.11.2016 року реєстраційну службу П'ятихатського районного управління юстиції Дніпропетровської області виключено з осіб, які беруть участь у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В той же час вимог до будь-якої іншої, окрім ТОВ «СФГ «Гермес», особи позивачем за позовом не заявлено, як і не подано ні позивачем, ані його представником під час судового розгляду заяви про залучення в якості відповідача та/або третьої особи будь-якої іншої особи, в т.ч. з урахуванням заявлених вимог про скасування державної реєстрації.

Оскільки суд не наділений повноваженнями на власний розсуд збирати та визначати коло доказів, необхідних для підтвердження/спростування викладених особами, які беруть участь у справі, обставин та доводів, допомагати у виборі способу захисту своїх права тощо, дана цивільна справа розглядається в межах заявлених заявником вимог до визначеного ним відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги положення ст.ст.11,58-60,137 ЦПК України, суд зазначає, що позивачем не надано та в судовому розгляді не досліджено жодного доказу на підтвердження як обставини державної реєстрації права оренди за ТОВ «СФГ «Гермес» 18.03.2015 року, так і присвоєння відповідного номеру запису про інше речове право 286599. Також зазначаючи, що відповідач - ТОВ «СФГ «Гермес» не є особою/органом, що проводить державну реєстрацію прав, інших осіб в якості відповідача за позовом заявником не визначено, суд відмовляє у вимогах про скасування держаної реєстрації права оренди.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд керується положеннями ст.88 ЦПК України та стягує з відповідача - ТОВ «СФГ Гермес» з урахуванням заявлених вимог на користь позивача судові витрати по справі в розмірі 487,20 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 209, 212-215, 218,224 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СФГ Гермес» про визнання правочину недійсним задовольнити частково.

Визнати недійсним пункт 1.4. договору купівлі-продажу посівів від 10 грудня 2014 року №8/12/Б, укладений між селянським (фермерським) господарством «Гермес» та товариством з обмеженою відповідальністю «СФГ Гермес» в частині переходу права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від СФГ «Гермес» до ТОВ «СФГ Гермес».

Визнати недійсною укладену між селянським (фермерським) господарством «Гермес» та товариством з обмеженою відповідальністю «СФГ Гермес» додаткову угоду від 17 січня 2015 року №7 до договору оренди землі №105 від 06 березня 2006 року, який зареєстровано у Державному реєстрі земель 05.06.2006 року №0406138001.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «СФГ Гермес» (ЄДРПОУ 39268929, Дніпропетровська область, П'ятихатський район, с.Лозуватка, вул.Щорса) повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,203га (кадастровий номер 1224583000-01-045-0322), яка розташована на території Лозуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області та належить позивачеві на праві власності згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП №043865.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СФГ Гермес» (ЄДРПОУ 39268929, Дніпропетровська область, П'ятихатський район, с.Лозуватка, вул.Щорса) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) судові витрати в розмірі в розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп . сплаченого судового збору.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня отримання копії рішення через П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області .

Суддя О.Ю.Семенников