Рішення

від 07.11.2016 по справі 190/1255/15-ц

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/1255/15-ц

Провадження №2/190/473/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 листопада 2016 року м.П?ятихатки

П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Семенникова О.Ю., секретарі Москалець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.П'ятихатки цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю СФГ «Гермес», П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ :

Позивач за уточненими вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю «СФГ Гермес», П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про визнання правочину недійсним просить суд визнати недійсними додаткові угоди від 17.01.2015 року №7 до договорів оренди землі від 05.03.2006 року №151 та від 05.03.2006 року №152, зареєстровані у Державному реєстрі земель 02.06.2006 року №040613800301 та 06.06.2006 року №040613800253, визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень (індексний номер 20263121 від 25.03.2016 року) та рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень (індексний номер 20262640 від 25.03.2016 року) та стягнути з відповідача - ТОВ СФГ «Гермес» судові витрати в частині сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог заявником зазначено, що їй на праві власності належать дві земельні ділянки площею 7,585 га та 9,068 га, що розташовані на території Лозуватської сільської ради П'ятихатського району Дніропетровської області. 05 березня 2006 року між нею та СФГ «Гермес» укладено договори оренди землі, згідно яких вона передала СФГ у строкове платне користування вказані земельні ділянки строком на п'ять років, додатковими угодами до вищевказаних договорів оренди землі від 22.05.2009 року змінений строк дії договорів оренди на 25 років. 10 грудня 2014 року між СФГ «Гермес» та відповідачем - ТОВ «СФГ Гермес» укладені договори купівлі-продажу посівів за №25/12/Б та №26/12/Б, згідно з умовами яких разом з посівами до відповідача перейшло право користування належними їй земельними ділянками із збереженням за відповідачем усіх прав та обов'язків орендаря. Крім того 17 січня 2015 року між СФГ «Гермес» та ТОВ «СФГ Гермес» без відома позивача укладені додаткові угоди №7 до вищевказаних договорів оренди землі від 05.03.2006 року, згідно з якими СФГ «Гермес» передало ТОВ «СФГ Гермес» право оренди належних їй земельних ділянок. Проте оскільки вказані угоди були укладені з порушенням вимог цивільного закондавства, а саме позивач не була повідомлена про намір СФГ «Гермес» передати у користування іншої особи (суборенду) земельні ділянки, додаткові угоди від 17 січня 2015 року №7 про право оренди земельних ділянок укладені без її як власника земельних ділянок відома не з нею, а з юридичною особою, яка не є стороною договору оренди від 05.03.2006 року, заявник просить суд визнати недійсними укладені між СФГ «Гермес» та ТОВ «СФГ «Гермес» додаткові угоди від 17.01.2015 року за №7 до договорів оренди землі від 05.03.2006 року №151 та №152, укладених між нею та СФГ «Гермес», визнати протиправним та скасувати рішення держреєстратора про державну реєстрацію прав та їх обмежень на підставі оскаржуваних додаткових угод та стягнути з ТОВ СФГ «Гермес» судові витрати в частині сплаченого судового збору.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, її представник за договором про надання юридичних послуг від 30.07.2015 року ОСОБА_2 за спільною з позивачем заявою від 07.11.2016 року уточнені позовні вимоги підтримала, просила задовольнити у повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ СФГ «Гермес» в судові засідання 26.10.2016 року та 07.11.2016 року повторно не з'явився, про час та місце проведення судового розгляду відповідач повідомлений належним чином належним чином згідно з вимогами ст.76 ЦПК України шляхом направлення судових повісток на адресу, зазначену у позовній заяві позивачем, довідці ЄДРПОУ про місце реєстрації відповідача та представником ТОВ «СФГ «Гермес» в поданих до суду заявах та клопотаннях. Ознайомлення представника відповідача з часом та місцем проведення судових засідань також підтверджується фактом подання до суду даним представником ТОВ СФГ «Гермес» заяв та клопотань. Крім того суд зазначає про систематичну неявку представника (-ів) ТОВ «СФГ «Гермес» в судові засідання з розгляду даної справи.

Представник П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області в судові засідання 26.10.2016 року та 07.11.2016 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін та відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України ухвалити заочне рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до копій державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №506906 та серії ЯГ №506907 від 26.04.2006 року власником земельних ділянок площею 7,585 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 1224583000-01-027-0113) та площею 9,068га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 1224583000-01-021-0047) відповідно, які розташовані на території Лозуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.01.2006 року ВСК 860479 є позивач ОСОБА_1.

05 березня 2006 року між ОСОБА_1 та СФГ «Гермес» (код ЄДРПОУ 32254925) в письмовій формі укладено договори оренди землі за №151 та №152, згідно з умовами яких ОСОБА_1 передала СФГ «Гермес» в строкове платне користування належні їй вищевказані земельні ділянки строком на 5 років, вказані договори пройшли відповідну державну реєстрацію та є зареєстрованими у в Жовтоводському відділі ДРФ ДП В«Центр ДЗКВ» за №040613800253, №040613800301, про що мається відповідний запис в договорах (а.с.7, 18).

Передачу земельних ділянок між ОСОБА_1 та СФГ «Гермес» на виконання вищевказаних договорів оренди від 05.03.2006 року здійснено згідно з актами про передачу та прийом земельних ділянок від 05.03.2006 року, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.9, 16)/.

22.05.2009 року між позивачем ОСОБА_1 та СФГ «Гермес» укладено додаткові угоди про внесення змін до вказаних договорів оренди землі, в яких зокрема строк дії договорів визначено терміном 25 років (а.с.10, 20).

10 грудня 2014 року між СФГ «Гермес» (код ЄДРПОУ 32254925) та ТОВ «СФГ Гермес» (код ЄДРПОУ 39268929) укладено договори купівлі-продажу посівів №25/12/Б та №26/12/Б, згідно яких СФГ «Гермес» (Продавець) передало у власність покупцю ТОВ «СФГ Гермес» (Покупець) посіви озимої пшениці, які розташовані на вищевказаних земельних ділянках, щодо яких укладено договори оренди землі №151, №152 від 05.03.2006 року, а ТОВ «СФГ Гермес» зобов'язався прийняти та оплатити такі посіви (а.с.12, 23).

Окрім іншого, в п.1.4 вказаних договорів купівлі-продажу посівів від 10.12.2014 року передбачено, що разом з посівами на підставах, передбачених ст.411 ЦК України від Продавця до Покупця переходить право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, належне Продавцю на підставі Договору оренди землі із збереженням за Покупцем всіх прав та обов'язків Орендаря, передбачених Договором оренди землі.

17 січня 2015 року між СФГ «Гермес» та ТОВ «СФГ Гермес» укладені додаткові угоди №7 до договорів оренди землі №151 та №152 від 05 березня 2006 року, згідно з умовами яких сторони за додатковою угодою - СФГ «Гермес» та ТОВ «СФГ Гермес» дійшли згоди щодо передачі від СФГ «Гермес» до ТОВ «СФГ Гермес» права оренди земельних ділянок, набутого СФГ «Гермес» на підставі вищевказаних договорів оренди землі, укладених 05.03.2006 року з позивачем (а.с.15,25).

Передачу земельних ділянок з користування СФГ «Гермес» до ТОВ «СФГ Гермес» здійснено на підставі актів приймання-передачі земельних ділянок від 17.01.2015 року, підписаних представниками вказаних осіб, копії актів долучені до матеріалів справи (а.с.16, 26).

Таким чином суд приходить до висновку, що на підставі вказаних договорів від 10.12.2014 року між СФГ «Гермес» та ТОВ «СФГ Гермес» останне набуло всі права орендаря за первісними договорами оренди від 05.03.2006 року, у зв'язку з чим фактично відбулася передача таких прав орендаря до відповідача (тобто вчинено правочини суборенди земельних ділянок, отриманих СФГ Гермес в оренду від позивача по справі).

Згідно з повідомлення, складеного СФГ «Гермес» за вих.№10/12/026 від 10.12.2014 року на ім'я позивача, отримувача повідомляли про укладення між СФГ «Гермес» та ТОВ «СФГ «Гермес» договору купівлі-продажу посівів №26/12/Б від 10.12.2014 року, у зв'язку з чим запропоновано ОСОБА_1 у разі наявності бажання придбати право користування земельною ділянкою, що є об'єктом оренди за договором оренди землі №152 від 05.03.2006 року, про що необхідно було повідомити заявника протягом одного місяця (а.с.14).

В якості доказу відправлення позивачеві повідомлення про укладення між СФГ «Гермес» та ТОВ «СФГ «Гермес» договору купівлі-продажу посівів до суду надано копію опису поштового відправлення від 13.12.2014 року (т.1 а.с. 207), проте суд зазначає, що жодних доказів вручення (отримання) вказаного повідомлення позивачем матеріали справи не містять.

Також суд приймає до уваги та вважає обґрунтованими пояснення позивача від 07.11.2016 року про неотримання повідомлення, оскільки в разі його отримання, як зазначено позивачем, вона б за власні кошти придбала весь врожай (21тн пшениці), ринкова вартість якого складає приблизно 63 тис. грн., за 480 грн. (що передбачено умовами складеної між СФГ «Гермес» та ТОВ «СФГ «Гермес» угоди), тобто за ціною, в сотні разів нижчою за ринковою.

Відтак, доказів отримання позивачем вищевказаного повідомлення до суду не надано, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про неповідомлення СФГ «Гермес» позивача про укладений ним з ТОВ «СФГ «Гермес» договір купівлі-продажу посівів №26/12/Б від 10.12.2014 року на земельній ділянці, що належить позивачеві, наприкінці 2014 року.

Відносно посилання представників ТОВ «СФГ «Гермес» про отримання позивачем орендної плати шляхом отримання поштового переказу наприкінці 2015 року, суд зазначає, що згідно з поясненнями позивача, яка підтвердила факт отримання грошових коштів 26.12.2015 року поштовим переказом на суму 9058,54грн., проте заперечила, що дані кошти жодним чином є отриманою орендною платою від ТОВ «СФГ Гермес», оскільки отримала кошти від ОСОБА_3 як фізичної особи, призначення платежу як орендна плата ніким не обумовлювалася та не зазначалася, в разі обумовлення призначення цих коштів як орендної плати позивач кошти б не отримувала, оскільки в цей час вже розглядався спір по даній цивільній справі..

Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи не є факт отримання/неотримання орендної плати позивачем від будь-якої особи, як і не є предметом розгляду спір про розмір такої плати, у зв'язку з чим суд не вважає дані обставини щодо отримання позивачем грошових коштів належним обґрунтуванням правомірності оскаржених за позовом додаткових угод.

З цих же підстав суд також зазначає, що не надано будь-яких доказів (окрім отриманих позивачем від реєстраційної служби відомостей) щодо обставин повідомлення позивача відповідачем та/або СФГ «Гермес» про факти укладення додаткових угод від 17.01.2015 року до договорів оренди земельних ділянок, що на праві власності належать позивачеві.

Згідно з матеріалами справи, примірники договорів купівлі-продажу посівів від 10.12.2014 року та додаткових угод до договору оренди від 17.01.2015 року отримані позивачем на її звернення від 01.04.2015 року від реєстраційної служби П'ятихатського районного управління юстиції Дніпропетровської області за листом вих..№С-5-03 від 08.04.2015 року, доказів іншого часу (терміну) отримання позивачем наданих до суду вищевказаних матеріалів до суду не надано.

Відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та ФОП від 05.06.2015 року за рішенням засновників СФГ «Гермес» (код ЄДРПОУ 32254925) припинено, про що вчинено відповідний реєстраційний запис від 07.05.2015 року, дані щодо правонаступництва відсутні.

Суд звертає увагу і на ті обставини, що згідно вищевказаного витягу з ЄДР юридичних осіб та ФОП 05.06.2015 року керівником (підписантом, в подальшому - головою комісії з припиненням або ліквідатором) вказаної юридичної особи - СФГ «Гермес» (код ЄДРПОУ 32254925) з 11.03.2014 року до часу припинення 07.05.2015 року був ОСОБА_3, яким 10.12.2014 року та 17.01.2015 року підписані вищевказані угоди від імені СФГ «Гермес». В той же час з 20.01.2015 року ОСОБА_3 є керівником відповідача - ТОВ «СФГ «Гермес», що за оскаржуваною угодою набуло право суборенди земельною ділянкою позивача, у зв'язку з чим вбачається, що з 20.01.2015 року керівником СФГ «Гермес» (до часу її припинення) та ТОВ «СФГ «Гермес» (по час розгляду справи) була одна й та сама особа - ОСОБА_3

Згідно з положеннями ч.ч.2-4 ст.10 ЦПК України, яка закріплює зміст принципу змагальності цивільного судочинства, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст . 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.58 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.59 ЦПК України).

Положення ст.60 ЦПК України встановлюють, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з п.п.1),2) ч.1 ст.214 ЦПК України суд під час ухвалення рішення суд окрім іншого вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Так, відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Положеннями ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України, яка є спеціальною нормою регулювання правовідносин щодо найму (оренди) земельної ділянки, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Так, ст.2 Закону України «Про оренду землі» (надалі - Закон про ОЗ) передбачає, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відтак, оскільки умовами договорів оренди земельних ділянок від 05 березня 2006 року будь-яких окремих положень щодо суборенди ділянок не передбачено, при укладені будь-яких додаткових угод до договору оренди, та відповідно при укладенні угоди щодо суборенди земельних ділянок, сторони за угодами повинні керуватися вищевказаними положеннями Закону України «Про оренду земіл».

Відповідно до ст.8 Закону про ОЗ орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця . Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Проте, так як умовами договорів оренди земельних ділянок від 05.03.2006 року право суборенди не передбачалось, будь-якої згоди позивач як власник ділянок на її передачу в суборенду та/або користування ділянками на інших підставах (в т.ч. укладення будь-яких інших цивільно-правових угод - додаткової угоди до договору оренди, купівлі-продажу посівів тощо) не надавала, а земельні ділянки, що належать позивачеві, в порушення встановленого законом порядку передані шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди особами, одна з яких взагалі не є стороною за первісним договором оренди, без будь-якої згоди (відома) власника, суд вважає заявлені позивачем вимоги про визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок від 17.01.2015 року, на підставі яких відповідач неправомірно набув право оренди земельних ділянок позивача, обґрунтованими, підтвердженими дослідженими судом доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відносно вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення держреєстратора про державну реєстрацію прав та обмежень суд зазначає наступне.

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотека, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №№52067130, 52070420 від 26.01.2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень (індексні номери 20262640 та 20263121 відповідно) від 25.03.2015 року держреєстратором вчинено записи про право оренди земельних ділянок за ТОВ «СФГ «Гермес» саме на підставі оскаржуваних додаткових угод від 17.01.2015 року.

Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.

Положеннями ст.3 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон 1952) передбачено, що речові права на нерухоме майно, їх обтяження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, установленому цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону 1952 орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації. За змістом статті 9 цього Закону рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав приймає Державний реєстратор. Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Згідно з п.1 ч.2 ст.9 цього Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями та наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Пунктом 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Процедуру ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який затверджено постановою КМ України №1141 від 26.10.2011 року, пунктом 41 якого передбачено, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

В той же час процедура прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав визначені Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2001 №3502/5 (надалі - Порядок 3502).

Положеннями п.2.1, 2.3 та 2.6 вказаного вище Порядку 3502 для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком. Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Аналіз наведених положень дозволяє суду дійти висновку, що запис про скасування державної реєстрації права власності вноситься до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставі рішення державного реєстратора щодо внесення записів про скасування державної реєстрації прав, яке в своє чергу, приймається на підставі рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та у разі внесення записів про скасування державної реєстрації прав щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсним правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про скасування рішень про державну реєстрацію права на підставі вищевказаних додаткових угод від 25.03.2016 року, які визнані цим судовим рішенням недійсними, з подальшим поновленням записів про права, що існували до проведення вищевказаної реєстрації.

Способи захисту цивільних прав та інтересів особи в цивільному судочинстві передбачені ст.16 ЦК України, при чому відповідно до ч.2 цієї статті суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом , що встановлений договором або законом.

Відносно ж вимог про визнання вказаних рішень держреєстратора про державну реєстрацію від 25.03.2016 року протиправними, суд з урахуванням положень ст.16 ЦК України зазначає, що позивач в обґрунтування цих вимог посилається на положення статей КАС України, які, як норми адміністративного процесуального судочинства, в цивільному процесі не застосовуються, а визнання саме протиправним рішення державного реєстратора про реєстрацію речового права як спосіб захисту цивільних прав цивільним законодавством, в т.ч. положеннями ст.16 ЦК України, не передбачено, у зв'язку з чим суд відмовляє в цій частині позовних вимог.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, оскільки позивачем та її представником в судовому засіданні вказано на стягнення судових витрат саме з ТОВ «СФГ «Гермес» як особи, через дії якої порушено права позивача, через що остання вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав, приймаючи до уваги відсутністю задоволених позовних вимог до П'ятихатської РДА як відповідача по справі, суд керується положеннями ст.88 ЦПК України та стягує з відповідача - ТОВ «СФГ Гермес» на користь позивача судові витрати по справі в розмірі 243,60 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 209, 212-215, 218,224 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю СФГ «Гермес», П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про визнання правочину недійсним, задовольнити частково.

Визнати недійсними укладені між селянським (фермерським) господарством «Гермес» та товариством з обмеженою відповідальністю «СФГ Гермес» додаткові угоди від 17 січня 2015 року №7 до договору оренди землі №151 від 05 березня 2006 року та до договору оренди землі №152 від 05 березня 2006 року, які зареєстровані у Державному реєстрі земель 02.06.2006 року №040613800301 та 06.06.2006 року №040613800253 відповідно.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень індексний номер 20263121 від 25.03.2016 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень індексний номер 20262640 від 25.03.2016 року про реєстрацію права оренди земельних ділянок за ТОВ «СФГ Гермес».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СФГ Гермес» (ЄДРПОУ 39268929, Дніпропетровська область, П'ятихатський район, с.Лозуватка, вул.Щорса) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) судові витрати в розмірі в розмірі 243,60 (двісті сорок три) грн. 60 коп . сплаченого судового збору.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня отримання копії рішення через П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області .

Суддя О.Ю.Семенников