Рішення

від 18.11.2016 по справі 495/5112/16-ц

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/5112/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2016 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарі судового засідання: Левченко А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (паспорт серії КМ № 212062 виданий 06.02.2004 року)

ОСОБА_2 (ордер серії ОД № 202006 виданий 21.07.2016 року)

від відповідачів:

- від Відділу ОН - ОСОБА_3 (довіреність б/н видана 21.07.2016 року)

- від ОСОБА_4 - не з'явився

- ДНЗ «Стругураш» - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 495/5112/16-ц

за позовом ОСОБА_1

до:

- Відділу освіти і науки Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області

- ОСОБА_4 сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області

- Дошкільного навчального закладу «Стругураш»

про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення витрат на оплату послуг адвоката

В С Т А Н О В И В :

04.07.2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою (з урахуванням поданих 04.10.2016 року уточнень) до Відділу освіти і науки Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області (далі по тексту - відповідач-1), ОСОБА_4 сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі по тексту - відповідач-2) та Дошкільного навчального закладу «Стругураш» (далі по тексту - відповідач-3) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення витрат на оплату послуг адвоката (а.с.1-5, 74-78) .

Так, позивач, з урахуванням поданих уточнень, просить суд:

- визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду і поновити строки для звернення до суду за захистом своїх трудових прав;

- визнати незаконним та скасувати наказ ВОН Білгород-Дністровської РДА № 75-к від 20.04.2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача ДНЗ «Стругураш» в с. Крутоярівка Білгород-Дністровського району Одеської області за угодою сторін, згідно п.1 ст.36 КЗпП України;

- поновити на роботі ОСОБА_1 на посаді завідувача ДНЗ «Стругураш» в с. Крутоярівка Білгород-Дністровського району Одеської області;

- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу помісячно з 20.04.2016 року до дня поновлення на роботі;

- стягнути з ВОН Білгород-Дністровської РДА на користь ОСОБА_1 оплату послуг адвоката в сумі 2 000 грн.;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 працювала на посаді завідувача ДНЗ «Стругураш» на підстави Розпорядження ОСОБА_4 сільського голови № 14, наказу ВОН Білгород-Дністровської РДА № 55-к від 28.04.2006 року з 01.06.2000 року по 20.05.2016 року, що підтверджується відповідними записами у її трудовій книжці від 01.06.2000 року, 28.04.2006 року. Заробітна плату завідувачки дитячого садка виплачується з бюджету ОСОБА_4, що підтверджується Довідкою ОСОБА_4 від 03.10.2016 року. Наказом начальника ВОН Білгород-Дністровської РДА № 75-к від 20.04.2016 року ОСОБА_1 була звільнена з посади завідувача ДНЗ «Стругураш» за угодою сторін, згідно п.1 ст.36 КЗпП України. Підставою для звільнення стала заява ОСОБА_1 від 20.04.2016, зареєстрована 20.04.2016 року за № 974, хоча заяву вона написала ще 19.04.2016 року.

На думку ОСОБА_1, таке її звільнення є незаконним, так як заяву про звільнення за п.1 ст.36 КЗпП України вона написала під психологічним тиском адміністрації, а також у результаті домовленості керівництва ВОН Білгород-Дністровської РДА і ОСОБА_4 сільським головою, щоби сільська рада уникла накладення грошових санкцій за порушення вимог КЗпП України, які були ними допущені, а також у результаті оману з боку адміністрації, який виразився у тому, що її повинні були знову прийняти на роботу завідувачкою.

Так, у зв'язку з відсутністю грошів для сплати штрафних санкцій, була досягнута домовленість між ОСОБА_4, ВОН Білгород-Дністровської РДА, що виявлені порушення трудового законодавства будуть вказані, що допустила їх ОСОБА_1, як завідуюча дитячим закладом, вона буде звільнена за власним бажанням, її не притягнуть до адміністративної відповідальності у зв'язку зі звільненням з роботи, а через один місяць вона знову буде прийнята на посаду завідуючого ДНЗ «Стругураш», при цьому вона фактично буде працювати на посаді.

За твердженням ОСОБА_1, вона погодилася з такими умовами її звільнення за угодою сторін, написала відповідну заяву про звільнення, яка була написана нею під тиском, примусом та наявністю оману з боку адміністрації. Одночасно, з заявою про звільнення з роботи, ОСОБА_1, 19.04.2016 року написала заяву про прийняття на роботу на посаду завідувачки ДНЗ «Стругураш» з 23.05.2016 року, на якій поставила дату написання «20.05.2016 року», яка одразу ж була завізована підписом начальника відділу освіти і науки.

Далі, з 20.04.2016 року по 29.04.2016 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності Старокозацької районної лікарні серії МЗ № 115244. Після 30.04.2016 ОСОБА_1 повернулася до роботи та виконувала свої посадові обов'язки майже до 30.06.2016 року, що підтверджується наявністю її підписів в журналі бракеражу готової продукції ДНЗ «Стругураш», накладними про отримання товарів, власноручно заповненими нею табелями обліку робочого часу усього ДНЗ «Стругураш», які вона заповнила та надала до ОСОБА_4 У квітні, травні, червні 2016 року ОСОБА_1 замовляла продукти для харчування у ДНЗ «Стругураш», в неї залишалися ключі від підсобних приміщень, де зберігалася продукти харчування, а також інше майно дитячого закладу. Так, у вказаному вище Журналі бракеражу її підписи маються у період з 28.04.2016 року по 16.05.2016 року, у накладних на отримання продуктів для ДНЗ «Стругураш» маються її підписи за 11.05.2016 року та 27.05.2016 року. Її прізвище вказане також і на Меню їдальні закладу за період з 10.05.2016 року по 27.05.2016 року. Крім того, до теперішнього часу усі матеріальні цінності ДНЗ «Стругураш» знаходяться під її відповідальністю та ніяких актів прийому-передачу не складалося.

До теперішнього часу на посаду завідувачки ДНЗ «Стругураш» не прийнято нікого, посада є вакантною, є терміново в.о. завідувачки.

В судових засіданнях позивачка - ОСОБА_1, та її представник - ОСОБА_2, заявлені (уточнені) до суду позоні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити в повному обсязі.

В судових засіданнях представник відповідача-1 (ВОН Білгород-Дністровської РДА) - ОСОБА_3, із заявленими (уточненими) ОСОБА_1 позовними вимогами не погодився та просив суд у їх задоволенні відмовити повністю.

Відповідач-2 та відповідач-3 - ОСОБА_4 та ДНЗ «Стругураш», відзив або заперечення на позов ОСОБА_1 до суду не надали та їх представники в судові засідання не з'явилися без поважних причин, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань не заявляли, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду.

Згідно із ч.2 ст.77 Цивільного процесуального кодексу, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.169 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно із ст.157 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більше як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи викладені обставини та норми чинного законодавства, суд вважає за можливе і необхідне розглянути справу за відсутності представників відповідача-2 та відповідача-3 - ОСОБА_4 та ДНЗ «Стругураш» , на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши в судових засіданнях пояснення учасників судового процесу та допитавши свідків, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВОН Білгород-Дністровської РДА, ОСОБА_4 та ДНЗ «Стругураш» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення витрат на оплату послуг адвоката .

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 працювала на посаді завідувача ДНЗ «Стругураш» на підстави Розпорядження ОСОБА_4 сільського голови № 14, наказу ВОН Білгород-Дністровської РДА № 55-к від 28.04.2006 року з 01.06.2000 року по 20.05.2016 року, що підтверджується відповідними записами у її трудовій книжці від 01.06.2000 року, 28.04.2006 року (а.с.7-8, 44, 60).

Заробітна плату завідувачки дитячого садка виплачується з бюджету ОСОБА_4, що підтверджується Довідкою ОСОБА_4 № 296 від 03.10.2016 року (а.с.79).

Наказом начальника ВОН Білгород-Дністровської РДА № 75-к від 20.04.2016 року ОСОБА_1 була звільнена з посади завідувача ДНЗ «Стругураш» за угодою сторін, згідно п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.9, 45, 62).

Підставою для звільнення стала заява ОСОБА_1 від 19.04.2016 року, зареєстрована 19.04.2016 року за № 974 (а.с.43, 63).

На думку ОСОБА_1, таке її звільнення є незаконним, так як заяву про звільнення за п.1 ст.36 КЗпП України вона написала під психологічним тиском адміністрації, а також у результаті домовленості керівництва ВОН Білгород-Дністровської РДА і ОСОБА_4 сільським головою, щоби сільська рада уникла накладення грошових санкцій за порушення вимог КЗпП України, які були ними допущені, а також у результаті оману з боку адміністрації, який виразився у тому, що її повинні були знову прийняти на роботу завідувачкою.

Так, у зв'язку з відсутністю грошів для сплати штрафних санкцій, була досягнута домовленість між ОСОБА_4, ВОН Білгород-Дністровської РДА, що виявлені порушення трудового законодавства будуть вказані, що допустила їх ОСОБА_1, як завідуюча дитячим закладом, вона буде звільнена за власним бажанням, її не притягнуть до адміністративної відповідальності у зв'язку зі звільненням з роботи, а через один місяць вона знову буде прийнята на посаду завідуючого ДНЗ «Стругураш», при цьому вона фактично буде працювати на посаді.

За твердженням ОСОБА_1, вона погодилася з такими умовами її звільнення за угодою сторін, написала відповідну заяву про звільнення, яка була написана нею під тиском, примусом та наявністю оману з боку адміністрації. Одночасно, з заявою про звільнення з роботи, ОСОБА_1, 19.04.2016 року написала заяву про прийняття на роботу на посаду завідувачки ДНЗ «Стругураш» з 23.05.2016 року, на якій поставила дату написання «20.05.2016 року», яка одразу ж була завізована підписом начальника відділу освіти і науки (а.с.10).

У період з 20.04.2016 року по 29.04.2016 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності Старокозацької районної лікарні серії МЗ № 115244 (а.с.11).

Після 30.04.2016 ОСОБА_1 повернулася до роботи та виконувала свої посадові обов'язки завідувачки ДНЗ «Стругураш», що підтверджується наявністю її підписів в журналі бракеражу готової продукції ДНЗ «Стругураш», накладними про отримання товарів, власноручно заповненими нею табелями обліку робочого часу усього ДНЗ «Стругураш», які вона заповнила та надала до ОСОБА_4 У квітні, травні, червні 2016 року ОСОБА_1 замовляла продукти для харчування у ДНЗ «Стругураш», в неї залишалися ключі від підсобних приміщень, де зберігалася продукти харчування, а також інше майно дитячого закладу. Так, у вказаному вище Журналі бракеражу її підписи маються у період з 28.04.2016 року по 16.05.2016 року, у накладних на отримання продуктів для ДНЗ «Стругураш» маються її підписи за 11.05.2016 року та 27.05.2016 року. Її прізвище вказане також і на Меню їдальні закладу за період з 10.05.2016 року по 27.05.2016 року (а.с.12-23).

Згідно із складеним працівниками ДНЗ «Стругураш» (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10А.) Акту, ОСОБА_1І, у травні 2016 року дійсно знаходилась на роботі (а.с.67).

За клопотанням представника позивача в судове засідання були викликані в якості свідків для дачі пояснень ОСОБА_4 сільський голова ОСОБА_11, донька ОСОБА_1 - ОСОБА_5 (виконувала обов'язки завідувачки ДНЗ «Стругураш» з 25.04.2016 року по 31.05.2016 року) та ОСОБА_6 (медична сестра ДНЗ «Стругураш»).

У судове засідання 26.07.2016 року для допиту та дачі пояснень прибули свідки ОСОБА_11, ОСОБА_5та ОСОБА_6 , які були приведені до присяги та повідомлені про кримінальну відповідальність за неправдиві показання (а.с.52-59).

Свідок ОСОБА_11пояснив, що 19.04.2016 року йому зателефонували з відділу освіти і науки Білгород-Дністровської РДА та сказали приїхати разом із ОСОБА_1 для вирішення питання про її звільнення. Він зателефонував ОСОБА_1, розповів про це, після чого вона поїхала до відділу освіти і науки Білгород-Дністровської РДА та написала дві заяви, про звільнення та про прийняття на роботу через місяць. Це було потрібно для того, щоб уникнути штрафу. Після звільнення ОСОБА_1 вона завжди була на роботі та виконувала всі свої обов'язки. Про наказ про звільнення ОСОБА_1 він не знав.

Свідок ОСОБА_5пояснила, що 25.04.2016 року вона написала заяву про прийняття на роботу завідувачки ДНЗ «Стругураш». 29.04.2016 року прийшли два накази, один про звільнення ОСОБА_1, другий - про її призначення. Їй пояснили, що таке її призначення на один місяць потрібно, щоб не було ніякого списання, потім повернеться ОСОБА_1 Під час працювання ОСОБА_5 завідувачкою ДНЗ «Стругураш» ОСОБА_1 приходила та допомагала.

Свідок ОСОБА_6пояснила, що 19.04.2016 року їй зателефонувала ОСОБА_1 та сказала, що їде до відділу освіти і науки Білгород-Дністровської РДА на прийом. Потім зателефонувала ще раз, плакала та розповіла, що її змушили написати заяву про звільнення з посади завідувачки ДНЗ «Стругураш». Так як нова завідувачка ДНЗ «Стругураш» - ОСОБА_5, була молода, ОСОБА_1 знаходилась на роботі. Як розповідала ОСОБА_1, 19.04.2016 року їй сказали, що вона буде звільнена лише на місяць та потім повернеться, коли закінчиться перевірка.

Крім того, 07.06.2016 року ОСОБА_4 сільський голова ОСОБА_11 звернувся до в.о. начальника районного відділу освіти і науки Білгород-Дністровської РДА ОСОБА_12 з поданням № 189, у якому просив прийняти ОСОБА_1 на посаду завідуючого ДНЗ «Стругураш» з 08.06.2016 року (згідно п.2 ст.31 Закону України «Про дошкільну освіту»), як таку, що відповідає усім вимогам до керівника дошкільного навчального закладу (а.с.64).

До теперішнього часу на посаду завідувачки ДНЗ «Стругураш» не прийнято нікого, посада є вакантною, є терміново в.о. завідувачки, що підтверджується відповідними наказами про тимчасове призначення на цю посаду різних осіб (а.с.46-48, 92-93).

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 Кодексу законів про працю України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статтями 40, 41, 43, 43 1 і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - статтею 45 цього Кодексу.

Однією з підстав припинення трудового договору, зокрема, є угода сторін (п.1 ст.36 КЗпП України).

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст.38 цього Кодексу).

Відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (за угодою сторін), суди повинні з'ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, наданих в судових засіданнях пояснень позивачки, її представника, показань свідків та було вище зазначено, ОСОБА_1 заяву про звільнення за п.1 ст.36 КЗпП України написала за проханням керівництва ВОН Білгород-Дністровської РДА з метою уникнення накладення на сільську раду грошових санкцій за порушення вимог КЗпП України, з умовою її повернення на роботу через місяць, про що нею було написано відповідно заяву. Крім того, майже весь час після звльнення ОСОБА_1 знаходилась на роботі та виконувала свої посадові обов'язки завідувачки ДНЗ «Стругураш».

Таким чином, на момент подання 19.04.2016 року ОСОБА_1 заяви про звільнення за угодою сторін та видачі 20.04.2016 року ВОН Білгород-Дністровської РДАвідповідного наказу № 75-к від 20.04.2016 року про її звільнення, у ОСОБА_1 не було волевиявлення на звільнення за угодою сторін, що є безумовною підставою для:

- скасування наказу № 75-к від 20.04.2016 року начальника ВОН Білгород-Дністровської РДА«Про звільнення завідувача ДНЗ «Стругураш» с. Крутоярівка ОСОБА_1І.»;

- поновлення ОСОБА_1на посаді завідувача ДНЗ «Стругураш»з 20.04.2016 року.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 року по справі № 6-1269ц16, за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування норм матеріального права (а.с.98-103).

Частиною 1 статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Згідно із ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання. Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами (статті 21, 22 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із положеннями ст.235 Кодексу законів про працю України, оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому, враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року.

Як вбачається з матеріалів справи та було вище зазначено, ВОН Білгород-Дністровської РДА , в порушення пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, було незаконно звільнено ОСОБА_1 з 20.04.2016 року з посади завідувача ДНЗ «Стругураш», у зв'язку з чим, відповідно до ст.235 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_4 (як платник заробітної плати) повинна виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 20.04.2016 року - день звільнення) по день фактичного розрахунку (18.11.2016 року день винесення рішення суду).

Розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 становить 6 317,50 грн. (а.с.66).

Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 року №10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» та додатку до нього, кількість робочих днів у лютому місяці 2016 року становила 21 день, у березні місяці 2016 року - 22 дні, у квітні місяці 2016 року - 21 день, у травні місяці 2016 року - 19 днів, у червні місяці 2016 року - 20 днів, у липні місяці 2016 року - 21 день, у серпні місяці 2016 року - 22 дні, у вересні місяці 2016 року - 22 дні, у жовтні місяці 2016 року - 20 днів.

Розмір середньоденної заробітної плати становить 293,83 грн. (6 317,50 грн./21,5 дні).

Кількість днів, що мають бути оплачені, становить 146 днів (8 днів за квітень місяць 2016 року, 19 днів за травень місяць 2016 року, 20 днів за червень місяць 2016 року, 21 день за липень місяць 2016 року, 22 днів за серпень місяць 2016 року, 22 дні за вересень місяць 2016 року, 20 днів за жовтень місяць 2016 року, 14 днів за листопад місяць 2016 року,).

Таким чином, відповідно до проведених судом розрахунків, середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу склав 42 899,18 грн. (за період 20.04.2016 року по 18.11.2016 року включно та складається з 146 днів х 293,83 грн.).

Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання поважними причини пропуску строку для звернення до суду і поновлення строків для звернення до суду за захистом своїх трудових прав суд вважає, що відповідні строки ОСОБА_1 взагалі пропущені не були, а тому і не підлягають поновленню, оскільки оскаржуваний наказ про звільнення ОСОБА_1 було видано 20.04.2016 року, але після цього і майже до моменту звернення до суду ОСОБА_1 знаходилась на своєму робочому місці, виконувала свої посадові обов'язки та, як встановлено матеріалами справи та було вище зазначено, вважала себе поновленою на роботі на підставі її заяви від 20.05.2016 року.

Крім того, ОСОБА_1 просить стягнути на її користь з ВОН Білгород-Дністровської РДАвитрати на правову допомогу в розмірі 2 000 грн.

Між тим, суд з такими вимогами позивача погодитися не може, вважає їх безпідставними та необгрунтованими за наступних підстав.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМУ від 03.08.2011 року № 845 за наявності коштів на цих рахунках.

Відповідно до п.3 вказаного Порядку, рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Стягнення судових витрат, не може здійснюватись за рахунок вищезазначених програм, оскільки це призведе до порушення бюджетного законодавства та до створення напруження в соціальній сфері міста та района, порушення конституційних прав громадян у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках по причині примусового їх списання або накладення арешту.

Крім того, належним підтвердженням витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги є договір про надання правової допомоги та документ, який свідчить про оплату послуг, оформленого у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ. При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

Крім того, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів. Тобто має бути доведено, що сторона по справі фактично понесла витрати на таку правову допомогу за договором та існують документальні підтвердження зазначених обставин.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано до позову лише квитанцію № 1 від 04.07.2016 року на сплату 600 грн. (а.с.24) та квитанцію № 4 від 04.10.2016 року на сплату 2 000 грн.

Між тим, на думку суду, такі представлені до суду позивачем та його представником документи не свідчать про фактично понесені витрати на правову допомогу в даній справі, не можливо встановити об'єм виконаних робіт та їх кількість в частині надання правової допомоги клієнту, а зазначена сума не розрахована відповідно до вимог Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ст.1 Цивільного процесуального кодексу України , завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 10 , 11 Цивільного процесуального кодексу України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 6 цього Кодексу , тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 57-58 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України , кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України . Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.212 Цивільного процесуального кодексу України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» за № 14 від 18.12.2009 року, рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (ч.1 ст.213 ЦПК). Обґрунтованим визнається рішення, яке ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про часткову обґрунтованість, правомірність та законність позовних вимог ОСОБА_1, у зв'язку з чим її позовна заява до ВОН Білгород-Дністровської РДА, ОСОБА_4 та ДНЗ «Стругураш» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення витрат на оплату послуг адвокатапідлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.367 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за можливе задовольнити і вимогу позивача про допущення негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.

Керуючись ст.ст. 15-16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 21, 36, 38, 94, 235 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 1, 21, 22 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 3, 10-11, 57-60, 157, 169, 208-209, 212-215, 218, 360-7, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1до Відділу освіти і науки Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_4 сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та Дошкільного навчального закладу «Стругураш»про визнання незаконним наказу про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення витрат на оплату послуг адвоката- задовольнити частково.

Скасувати як незаконний наказ № 75-к від 20.04.2016 року начальника Відділу освіти і науки Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області «Про звільнення завідувача ДНЗ «Стругураш» с. Крутоярівка ОСОБА_1І.».

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)на посаді завідувача Дошкільного навчального закладу «Стругураш»з 20.04.2016 року.

Стягнути з ОСОБА_4 сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67722, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Крутоярівка, вулиця 40 річчя Перемоги,3, код ЄДРПОУ 04377842) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 42 899 (сорок дві тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять) гривень 18 (вісімнадцять) копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Мишко