Ухвала

від 11.05.2017 по справі 495/5112/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/1845/17

Головуючий у першій інстанції Мишко В. В.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до відділу освіти і науки Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, Крутоярівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, дошкільного навчального закладу Стругураш , за апеляційною скаргою відділу освіти і науки Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 листопада 2016 року,

встановила:

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним уточненим у жовтні місяці позовом, в якому остаточно просила: 1) визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду і поновити строк звернення до суду за захистом її трудових прав; 2) визнати незаконним та скасувати наказ відділу освіти і науки Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області № 75-к від 20.04.2016 р. про звільнення її з роботи на посаді завідувача дошкільного навчального закладу Стругураш в с. Крутоярівка Білгород-Дністровського району Одеської області, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України; 3) поновити її на роботі на посаді завідувача дошкільного навчального закладу Стругураш в с. Крутоярівка Білгород-Дністровського району Одеської області; 4) стягнути з Крутоярівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.04.2016 р. по день поновлення на роботі; 5) стягнути з відділу освіти і науки Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області оплату послуг адвоката в сумі - 2 000,00 грн.; 6) допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовувала тим, що з 01.06.2000 р. вона працювала на посаді завідувача дошкільного навчального закладу Стругураш в с. Крутоярівка Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - дошкільний навчальний заклад). Наказом начальника відділу освіти і науки Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області (далі - Відділ освіти і науки) № 75-к від 20.04.2016 р. вона була звільнена з роботи на посаді завідувача дошкільного навчального закладу за угодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Підставою для її звільнення стала її заява від 20.04.2016 р..

Звільнення вважає незаконним оскільки: 1) заяву про звільнення за угодою сторін було написано нею під тиском адміністрації з метою уникнення накладення штрафних санкцій на Крутоярівську сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Сільська рада) за результатами перевірки дотримання трудового законодавства, проведеної Головним управлінням Держпраці в Одеській області. Була досягнута домовленість, що через місяць після накладення на неї штрафних санкцій вона знову буде прийнята на роботу. З цією метою вона при звільненні зразу ж написала заяву про прийняття її на роботу; 2) з 20.04.201 6 р. по 29.04.2016 р. вона знаходилася на лікарняному. Після чого виходила на роботу і до 30.06.2016 р. фактично виконувала обов'язки завідувача дошкільного навчального закладу; 3) на час звернення до суду на посаду завідувача дошкільного навчального закладу нікого не прийнято.

Строк звернення до суду було пропущено з поважних причин, так як вона трудову книжку отримала 18.05.2016 року, по червень 2016 р. знаходилася на роботі, у червні 2016 р. хворіла.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.11.2016 р. позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Скасовано як незаконний наказ № 75-к від 20.04.2016 р. начальника відділу освіти і науки Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області Про звільнення завідувача ДНЗ Стругураш с. Крутоярівка ОСОБА_4 .

Поновлено ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, на посаді завідувача дошкільного навчального закладу Стругураш з 20.04.2016 р..

Стягнуто з Крутоярівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі - 42 899,18 грн..

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання поважними причини пропуску строку для звернення до суду, поновлення строку звернення до суду за захистом її трудових прав та стягнення з відділу освіти і науки Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області оплати послуг адвоката в сумі - 2 000,00 грн..

Відділ освіти і науки в апеляційній скарзі, виходячи з її змісту, оскаржує рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_4. Просить рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати. Провадження у справі закрити. Посилається на те, що рішення ухвалено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Відділ освіти і науки представника у судове засідання не направив. Причини неявки представника не повідомив.

Сільська рада надала заяву, в якій вважала необхідним апеляційну скаргу відхилити. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Справу просила розглянути за відсутності її представника.

Від профорганізатора первинної профспілкової організації ДНЗ Стругураш надійшла заява про відхилення апеляційної скарги, залишення рішення суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_4 у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вважала необхідним скаргу відхилити. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилалася на те, що апелянт не спростував у судовому засіданні обставини її звільнення. Твердження апелянта, що свідки з його боку підтвердили, що вона не працювала після звільнення не відповідають дійсності. Усі допитані у судовому засіданні свідки навпаки підтвердили, що вона продовжувала після звільнення виходити на роботу та виконувати обов'язки завідувача. Незаконними є вимоги апелянта про закриття провадження по справі після скасування рішення суду.

ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу доводи та вимоги.

Згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка в судове засідання сторін, або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання поважними причини пропуску строку для звернення до суду, поновлення строку звернення до суду за захистом її трудових прав та стягнення з відділу освіти і науки Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області оплати послуг адвоката в сумі - 2 000,00 грн. не оскаржено. Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України законність та обґрунтованість рішення в цій частині в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що заява про звільнення була написана позивачкою на прохання виконуючого обов'язки начальника відділу освіти та науки, з метою уникнення накладення на сільські раду штрафних санкцій за порушення вимог КЗпП України, за умови її поновлення на роботі через місяць, про що останньою була написана відповідна заява. Майже весь час після звільнення ОСОБА_4 знаходилася на роботі. Таким чином, на момент подання заяви про звільнення у позивачки не було вільного волевиявлення на звільнення з роботи за угодою сторін (а. с. 110 - 120).

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. 36 КЗпП України) та процесуального (ст. ст. 11, 60, 61, 179, 213 ЦПК України) права. Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду.

Висновки суду першої інстанції зроблені, відповідні правовідносини між сторонами встановлені на підставі наявних у справі і наданих сторонами доказів.

Встановлено, що відповідно до трудової книжки (а. с. 7 - 8, 44) ОСОБА_4 з 01.06.2000 р. працювала на посаді завідувача дошкільного навчального закладу Стругураш в с. Крутоярівка Білгород-Дністровського району Одеської області. Заробітну плату позивачці виплачує Крутоярівська сільська рада (а. с. 79).

У квітні 2016 р. Головне управління Держпраці в Одеській області Державної інспекції України з питань праці провело перевірку дотримання трудового законодавства у дошкільному навчальному закладі. За результатами якої було виявлено порушення вимог трудового законодавства.

З метою уникнення накладення штрафних санкцій на сільську раду була досягнута домовленість про звільнення ОСОБА_4 за угодою сторін, про що 19.04.2016 р. ОСОБА_4 подала до відділу освіти і науки заяву про звільнення її з роботи за угодою сторін з 20.04.2016 р. (а. с. 43, 63). Одночасно із заявою про звільнення ОСОБА_4 подала до відділу освіти і науки заяву датовану - 20.05.2016 р. про прийняття її на роботу на посаді завідувача дошкільного навчального закладу з 23.05.2016 р. (а. с. 10), на якій накладено резолюцію До наказу . Обставини написання заяв про звільнення з роботи та послідуюче прийняття на роботу підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Ці обставини також підтверджуються поданням Крутоярівського сільського голови про прийняття на роботу ОСОБА_4 на посаді завідувача дошкільним навчальним закладом (а. с. 64).

За результатами перевірки, проведеної Головним управлінням Держпраці в Одеській області Державної інспекції України з питань праці, було складено два протоколи від 20.04.2016 р. про скоєння ОСОБА_4 адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 41 КУпАП.

Наказом начальника відділу освіти і науки Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області № 75-к від 20.04.2016 р. (а. с. 9, 45, 62) ОСОБА_4 звільнена з роботи на посаді завідувача дошкільного навчального закладу за угодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Підставою для її звільнення стала її заява від 19.04.2016 р. (а. с. 43, 63).

Після звільнення ОСОБА_4 майже весь час знаходилася на роботі та виконувала роботу завідувача дошкільного навчального закладу (а. с. 12 - 24).

Між сторонами виникли трудові правовідносини щодо припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України.

За правилами, передбаченими ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. Про практику розгляду судами трудових спорів , з послідуючими змінами та доповненнями, судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за угодою сторін) договір припиняється у строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Оскільки судом першої інстанції беззаперечно встановлено, що підставами написання ОСОБА_4 заяви про звільнення за угодою сторін стали результати перевірки дотримання трудового законодавства, при написанні заяви у позивачки не було вільного волевиявлення на її звільнення за угодою сторін, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про поновлення останньої на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Аналогічний правий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 р. у справі № 6-1269цс16, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Розрахунок визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу колегією суддів перевірений, визнаний правильним. Жодного доводу щодо неправильності визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційна скарга не містить.

Доводи апелянта про не прийняття до уваги судом його доводів, що позивачка була звільнена на підставі заяви про звільнення за угодою сторін та наказу, з яким остання вчасно була ознайомлена, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються наявними дослідженими судом письмовими доказами, поясненнями свідків.

Такими, що суперечать матеріалам справи є вимоги апелянта про закриття провадження по справі після скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга відділу освіти та науки є необґрунтованою, а тому її треба відхилити.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів відділу освіти і науки, а також для прийняття доводів апеляційної скарги останнього у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила :

Апеляційну скаргу відділу освіти і науки Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області - відхилити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

С. О. Погорєлова