Постанова

від 07.09.2010 по справі 22/103

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

07.09.10 Справа № 22/103

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- ОСОБА_1

Розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс -Галичина», м.Дрогобич від 02.08.2010р. №32/10-143

на рішення господарського суду Львівської області від 24.06.2010р.

у справі № 22/103

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод», м.Чернівці

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс -Галичина», м.Дрогобич

про стягнення 11594608,81грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник

від відповідача: ОСОБА_3 - представник

Сторонам роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.06.2010р. у справі №12/103 (суддя Костів Т.С.) позов задоволено частково та стягнено з відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс -Галичина» на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Машзавод" 8788200,00грн. основного боргу, 878820,00грн. пені, 764364,55грн. інфляційних витрат, 227437,11грн. трьох процентів річних, 25500,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Відкрите акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс -Галичина»оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач просить рішення скасувати і провадження у справі припинити. Апелянт зазначає, що приймаючи рішення у справі господарський суд Львівської області неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Зокрема не врахував, що позивачем не подано належних доказів, які б свідчили про прийняття товару відповідачем.

У відзиві на апеляційну скаргу вих.№11/349-Т від 02.09.2010р. (вх.№9367 від 07.09.2010р.) Товариство з обмеженою відповідальністю «Машзавод»та його представник у судовому засіданні спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обгрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 24.06.2010р. у справі №22/103 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Машзавод" та відкритим акціонерним товариством "Нафтопереробний комплекс - Галичина" укладено договір № 199/2 (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався виготовити та передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Згідно зі Специфікацією № 1 до договору позивач зобов'язався виготовити та передати відповідачу колону відпарну К-201 (С-201) за ціною 10513512,00грн., з терміном виготовлення 9-11 місяців з дати отримання авансового платежу та колону відокремлення бензину К-202 (С-202) за ціною 7062888,00 грн., з терміном виготовлення 11-12, 5 місяців з дати отримання авансового платежу.

У відповідності до п.5.4. договору розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування відповідачем встановленої у специфікації ціни товару на поточний рахунок позивача на підставі виставлених позивачем рахунків в наступному порядку:

- на протязі 10-ти банківських днів після підписання специфікації, відповідач повинен перерахувати авансовий платіж в розмірі 50% від вартості товару;

- остаточну оплату вартості товару, відповідач повинен здійснити на протязі 10-ти банківських днів з моменту поставки.

На підставі рахунку № 7058 від 31.08.2008 року, відповідач перерахував позивачу аванс в сумі 8788200,00грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

На виконання умов договору позивачем товар було виготовлено товар та передано відповідачу, а саме: колону відпарну К-201 (С-201), згідно з видатковою накладною № 10034 від 05.05.2009 року передано 19.05.209 року, а також, колону відокремлення бензину К-202 (С-202), згідно з видатковою накладною № 10115 від 17.08.2009 року передано відповідачу 30.08.2009 року. Таким чином, обов'язок повністю оплатити товар у відповідача, за видатковою накладною № 10034 від 05.05.2009 року настав 02.06.2009 року, а за видатковою накладною № 10115 від 17.08.2009 року відповідно 11.09.2009 року.

Однак, відповідач своїх договірних зобов'язань належним чином не виконав, кінцевого розрахунку не здійснив, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 8788200,00 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач своїх обов'язків за Договором повністю не виконав, заборгованість в сумі 8788200,00грн. є документально підтверджена, а отже стягнена місцевим господарським судом правомірно.

Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведену норму, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про підставність нарахування та стягнення з відповідача 764364,55грн. інфляційних витрат та 227437,11грн. 3% річних.

Крім цього, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Зважаючи, що п.7.3. договору, передбачено, що за порушення відповідачем строків оплати він повинен сплатити позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого в строк товару, за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості неоплаченого товару, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість стягнення пені в сумі 878820,00грн., оскільки така сума не перевищує передбачене договором обмеження в 10 відсотків від вартості неоплаченого товару.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи скаржника про відсутність належних доказів про отримання ним товару спросовуються матеріалами справ, зокрема видаткові накладні, квитанції про приймання вантажу та лист Відокремленого підрозділу «Станція Чернівці»Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»від 03.12.2009р. №45 (а.с.12-17). При цьому, відповідачем не подано жодного документу, який би свідчив про те, що товар ним не отримано.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, друга сторона відшкодовує витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 24.06.2010 року у справі №22/103 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс -Галичина»залишити без задоволення.

2. На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мирутенко О.Л.