Ухвала

від 16.11.2016 по справі 813/5578/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 р. Справа № 876/10989/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Федчук М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Міст Експрес» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України в Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

22.09.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Міст Експрес» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області ( далі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.09.2015 року №0001362201 та №0001352201.

В обґрунтування вимог зазначає, що висновки податкового органу про факт нереальності здійснення господарських операцій позивача з придбання матеріалів та надання транспортних послуг від контрагентів є необґрунтованими.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2015 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 14.09.2015 року №0001362201 та №0001352201.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України в Львівській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального й процесуального права, висновки суду, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Зокрема, звертає увагу на те, що для здійснення господарської діяльності TзOB «Профіцентр ФМ» та TзOB «Експедиція Дніпро, TзOB «Вікторі Транс» та TзOB «Сієтлер» не мають власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, основних засобів проведеними перевірками даних підприємств встановлено проведення транзитних операцій, що спрямовано на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Платник податку мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Вважає, що дані обставини свідчать про штучне формування зазначеними товариствами податкового кредиту за перевірений період за рахунок придбання товарів, по якому неможливо проведення перевірок з питань правових взаємовідносин з контрагентами та підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу постачання до виробника чи імпортера.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведено позапланову перевірку ТзОВ ТД «Міст Експрес» з питань достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів до бюджету при здійсненні взаєморозрахунків із ТзОВ «Профцентр ФМ» (ЄДРПОУ 37038401) за жовтень - грудень 2014 року, ТзОВ «КПФ «Карпати» (ЄДРПОУ 31805003) за листопад 2014 року, ТзОВ «Експедиція Дніпро» (ЄДРПОУ 38360674) за січень - лютий 2015 року, ТзОВ «Вікторі Транс» (ЄДРПОУ 39617583) за березень 2015року та ТзОВ «Сіетлер» (ЄДРПОУ 38890362) за березень 2015року.

За результатами вищевказаної перевірки складено акт №831/13-50-22-04-11/36152228 від 26.08.2015року, яким встановлено порушення пп. 198.1,пп.198.3, пп. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI із наступними змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 38911,00грн., в тому числі: жовтень 2014 - 5318,00 грн.; листопад 2014 - 4400,00 грн.; грудень 2014 - 8733,00 грн.; січень 2015 - 20460,00 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду в розмірі 63703,00 грн. за березень 2015.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області 14.09.2015 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0001352201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі - 63703,00 грн. та № 000136220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58367,00 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що реальність проведених операцій позивача з ТзОВ «Профцентр ФМ», ТзОВ «КПФ «Карпати», ТзОВ «Експедиція Дніпро», ТзОВ «Вікторі Транс» та ТзОВ «Сіетлер» підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями про оплату ТМЦ.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач, як добросовісний платник податку не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства контрагентами. У свою чергу, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, а тому такі підлягають скасуванню.

Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Як вбачається з Акта перевірки, контрагентами, що впливають на суму розрахунку податкового зобов'язання та податкового кредиту ТзОВ ТД «Міст Експрес» за відповідний період були ТзОВ «Профцентр ФМ», ТзОВ «КПФ «Карпати», ТзОВ «Експедиція Дніпро», ТзОВ «Вікторі Транс» та ТзОВ «СІЕТЛЕР».

Апелянтом не спростовано наслідків господарської операції за результатами договору між ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» та ТзОВ «КПФ» «Карпати» уклало (Договір про надання послуг з просування бренду від 18.09.2014 року).

На виконання умов вказаного договору ТзОВ «КПФ» «Карпати» надало ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» за листопад 2014р. послуги на суму 42 857,14 грн. у т.ч. ПДВ 7142,86 грн., що підтверджується актом наданих послуг від 30.11.2014 року №256 та податковою накладною від 30.11.2014 №16. Реальність господарських відносин позивача із ТзОВ «КПФ» «Карпати» підтверджені належними первинними документами, а саме: актом наданих послуг від 30.11.2014 року №256 та податковою накладною від 30.11.2014 року №16.

Господарські відносини позивача з рядом контрагентів були спрямовані на отримання послуг з поставки товару та подальшого перевезення. Зокрема, відносини з ТзОВ «Профцентр ФМ», ТзОВ «Експедиція Дніпро», ТзОВ «Вікторі Транс» та ТзОВ «СІЕТЛЕР» не можуть заперечуватися податковим органом лише з огляду на відсутність належної матеріальної бази, оскільки це поняття у підприємницькій діяльності оціночне і не може оцінюватися в судовій справі в якості належного доказу. Дослідження відносин з контрагентами по ланцюгу постачання до виробника чи імпортера є предметом податкового розслідування з постановленням судового вироку щодо господарської діяльності, спрямованої на ухилення від сплати податків. При дослідженні первинних документів, товарно-транспортних накладних, платіжних дорученнях щодо підтвердження господарських відносин позивача з ТзОВ «Профіцентр ФМ» за договором поставки товару №28/08/13-МЕ від 28.08.2013 року, з ТзОВ « Експедиція Дніпро» за договором перевезення № Е -1 від 12.01.2015 року, з товариством «Вікторі Транс» за договором перевезення №В-1 від 01.03.2015 року , з ТзОВ «Сіетлер» на виконання договору № К/641 від 23.12.2013 року про надання послуг перевезення листів, посилок та малогабаритних відправлень податковим органом не пред'явлено жодних заперечень, тому повторне здійснення податкових нарахувань є неприпустимим.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.2009 року у справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

На стадії судового розгляду податковим органом не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування .

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності його дій.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2015 року у адміністративній справі № 813/5578/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді О.М. Довгополов

Р.Й. Коваль

Повний текст

виготовлено 21.11.2016 року.