Постанова

від 24.03.2010 по справі 3/180

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

24.03.10 Справа № 3/180

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді ОСОБА_1

суддів Скрипчук О.С.

ОСОБА_2

При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця (далі ФОП) ОСОБА_3 без номера та дати

на рішення господарського суду Рівненської області від 24.12.09р.

у справі №3/180

за позовом Фірми "Transfrigo" S.R.L., Республіка Молдова, м.Кішенев

до відповідача ФОП ОСОБА_3, м.Рівне

про стягнення заборгованості у розмірі 7093,99 Євро та 514,05 дол. США

за участю представників

від позивача -не з'явився (належно повідомлений);

від відповідача - не з'явився (належно повідомлений).

Сторони належним чином повідомленні про час та місце засідання суду, докази чого наявні у справі.

Заяв про відвід суддів не поступало.

Суд апеляційної інстанції відхилив заяву позивача про забезпечення позову з тих підстав, що останній не довів обґрунтованості необхідності вжиття відповідних заходів, зокрема, не надав доказів на підтвердження викладених у заяві обставин та не подав доказів того, що невжиття вказаних заходів унеможливить виконання рішення суду в майбутньому.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 24.12.09р. у справі №3/180 (суддя Марченко Ю.А.) частково задоволено позов фірми "Transfrigo" S.R.L. до ФОП ОСОБА_3 та стягнено з відповідача на користь позивача 6900 Євро основного боргу, три відсотки річних у розмірі 193,99 Євро. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення судом в частині задоволених позовних вимог мотивовано ст.ст.11, 509, 525, 526, 610, 612, 625, 929, 931, 934 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про обґрунтованість вимог позивача, оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань за контрактом №02/08 від 30.09.08р., укладеного між сторонами, щодо оплати наданих йому позивачем транспортно-експедиційних послуг в розмірі 6900 Євро, у зв'язку із чим на цю суму заборгованості за період з 27.11.08р. по 04.11.09р. відповідачу правомірно нараховано три відсотки річних в розмірі 193,99 Євро.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 500 доларів США за простой транспортного засобу при виконанні контракту та трьох відсотків річних в розмірі 14,05 доларів США, нарахованих на суму штрафу, суд констатував, що позивачем не доказано простій транспортного засобу належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32, 33 ГПК України.

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ФОП ОСОБА_3 оскаржив рішення суду, стверджуючи, що перевезення відбувалися не на підставі контракту, на який посилається позивач і який не був підписаний сторонами, а на підставі заявок на перевезення №77-09 та №78-09 від 30.09.08р. по перевезенню вантажу за маршрутом Італія-Україна; відсутність контракту, на думку апелянта, унеможливлює оплату отриманих послуг.

Крім того, апелянт вказує, що місцевий господарський суд неправильно застосував процесуальні норми права при прийнятті позовної заяви до розгляду, адже господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

На підставі вищевикладеного, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду і прийняти нове рішення паро відмову в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає законним та обґрунтованим оскаржуване рішення суду, а доводи апеляційної скарги безпідставними, адже судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення дотримано вимог процесуального права і зі змісту останнього не вбачається наявність підстав скасування такого; в матеріалах справи наявний контракт на транспортно-експедиторське обслуговування №02/08 від 30.09.08р., отриманий позивачем факсом із підписом та печаткою відповідача, підписаний також і позивачем; в підтвердження взятих на себе та не виконаних зобов'язань відповідач підписав акт звірки взаєморозрахунків від 05.09.09р. №1.

З посиланням на ст.8 Закону України «Про Міжнародний комерційний арбітраж», п.8.2 договору позивач зазначає, що арбітражна угода не може бути виконана, оскільки не зазначено, яким саме Міжнародним комерційним арбітражом та якої саме країни -має бути розглянутий спір між сторонами; будь-яких клопотань про направлення сторін до арбітражу від сторін у ході судового розгляду справи місцевим господарським судом не надходило.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

Фірма "Transfrigo" S.R.L. подала позов про стягнення на її користь з ФОП ОСОБА_3 6900 євро та 500 доларів США основного боргу, 3 % річних у розмірі 193,99 євро та 14,05 доларів США, що складає загальну заборгованість у розмірі 7093,99 євро та 514,05 доларів США (що за офіційним курсом НБУ на день подання позову на 10.11.2009 року склало 89041,38 грн.).

Зі справи вбачається, що 30.09.08р. між Фірмою "Transfrigo" S.R.L. (виконавець) та ФОП ОСОБА_3 (замовник) укладено контракт №02/08 на транспортно-експедиторське обслуговування (належно завірена копія якого, підписана обома сторонами та скріплена їх печатками, знаходиться у справі). Предметом цього контракту є відносини, що виникають між сторонами при організації та транспортно-експедиторському обслуговуванні вантажів, що передаються виконавцю замовником для транспортування у міжнародному та внутрішньому сполученні автомобільними та іншими видами транспорту, включаючи мультимодальні та інші види перевезень, а також оформлення документів, пов'язаних з виконання перевезень.

Сторони у контракті (п.1.2) визначили, що маршрути, графік подачі транспорту, строки доставки вантажу та вартість фрахту додатково обумовлюються перед кожним конкретним перевезенням чи групою перевезень в окремих заявках, що є невід'ємною частиною контракту.

Розрахунки за послуги здійснюється шляхом банківського переводу на рахунок позивача за кількість рейсів відповідно до окремих заявок; оплата проводиться протягом 30-ти банківських днів після доставки вантажу в місце розвантаження та виставлення рахунку (п.п.3.1, 3.2 контракту).

На виконання укладеного між сторонами контракту відповідачем було оформлено заявки на надання транспортно-експедиторських послуг №77-09 та №78-09 від 30.09.09р., а позивачем в свою чергу надано відповідачу транспортно-експедиторські послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи транспортними документами CMR 10117 від 16.10.2008 року та CMR 10114 від 16.10.2008 року.

Однак, судом першої інстанції з'ясовано, що відповідачем не оплачено виставленні позивачем згідно заявок на надання транспортно-експедиторських послуг рахунки-фактури №1А/16.10.2008 на суму 3450 Євро та №2А/16.10.2008 на суму 3450 Євро, в результаті чого у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за надання транспортно-експедиційних послуг в розмірі 6900 Євро.

Факт надання транспортно-експедиційних послуг та наявність заборгованості за надані послуги вбачається також і з акту звірки взаємних розрахунків від 05.09.09р. №1, підписаного сторонами та скріпленого їх печатками.

Відповідно до ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 ЦК України (ст.934 цього Кодексу).

Згідно ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Докази погашення відповідачем заборгованості у справі відсутні.

В апеляційній скарзі апелянт жодним чином не спростовує наявний у нього борг перед позивачем.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Враховуючи вищенаведене, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок про підставність стягнення з відповідача на користь позивача 6900 євро основного боргу та трьох відсотків річних в сумі 193,99 Євро, нарахованих позивачем згідно ст.625 ЦК України за період з 27.11.08р. по 04.11.09р.

Крім того, у пункті 6.3 контракту сторони передбачили, що в разі простою транспортного засобу на строк більший ніж це передбачено умовами контракту позивачу сплачується штраф в розмір 100 доларів США за кожен день такого простою.

Позивачем відповідачу виставлений рахунок №А3/16.10.2008 року про сплату штрафу за простій протягом 5 днів транспортного засобу в розмірі 500 доларів США та надіслано претензію №074 від 21 липня 2009 року, в якій позивач просить відповідача оплатити транспортно-експедиторські послуги в сумі 6900 євро та сплати штраф в розмірі 500 доларів США.

Судова колегія, як і суд першої інстанції, вважає, що рахунок про сплату штрафу та претензія не є належними доказами в розумінні ст.34 ГПК України простою транспортного засобу впродовж 5 днів. Інших доказів простою транспортного засобу позивачем не надано.

Отже, в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 500 доларів США за простой транспортного засобу при виконанні контракту та трьох відсотків річних в розмірі 14,05 доларів США з суми простою позивачу відмовлено підставно.

Щодо тверджень апелянта про те, що даний спір не повинен розглядатись господарським судом, то такі не заслуговують на увагу, з огляду на те, що сторони не вказали, яким саме Міжнародним комерційним арбітражем та якої саме країни має бути розглянутий спір між сторонами.

До того ж, в справі відсутні клопотання від сторін про направлення справи на розгляд до арбітражу.

Таким чином, оскаржуване рішення суду прийняте з дотриманням норм процесуального та матеріального права і не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню.

Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 24.12.09р. у цій справі -без змін.

2. Судові витрати покласти на ФОП ОСОБА_3

3. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена згідно ст.ст.107, 109 ГПК України.

4. Справу повернути в місцевий господарський суд.

ОСОБА_4 ОСОБА_1

суддя О.С.Скрипчук

суддя Т.С.Процик

Постанова підписана 06.04.2010р.