Постанова

від 23.12.2010 по справі 9/88-50

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

23.12.10 Справа № 9/88-50

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кушнір Б.Б.

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 від 19.10.2010р.

на рішення господарського суду Волинської області

від 27.09.2010р. у справі № 9/88-50

за позовом приватного підприємця ОСОБА_2, м.Луцьк

до відповідача споживчого товариства «Кредосоюз», м.Луцьк

про стягнення 171 505,48грн. штрафних санкцій за невиконання договору

представники сторін не з?явились

Рішенням господарського суду Волинської області від 27.09.2010р. у справі № 9/88-50 (суддя Соломка Л.І.) в позові приватного підприємця ОСОБА_2 (далі-ПП ОСОБА_2Ф.) до споживчого товариства (далі-СТ) «Кредосоюз»про стягнення 171 505,48грн. штрафних санкцій за невиконання договору позики -відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки позичальником (відповідачем) не виконані умови договору в частині надання позики: відсутній факт передачі грошових коштів позичальнику (позивачу), договір позики не набув чинності, відтак, відсутні підстави для нарахування пені, інфляційних втрат та річних за даним позовом.

Дане рішення оскаржується позивачем у справі, оскільки, на його думку, прийнято з порушенням норм матеріального права, з неповним з?ясуванням обставин, що мають значення для справи, за невідповідністю висновків суду матеріалам справи; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким позов задоволити. Зокрема, на думку скаржника, судом не взято до уваги, що договором позики не встановлено жодних обов'язків позичальника, виконання яких впливає на отримання позики. Однак, відповідач, в порушення умов договору позики, надав позивачу позику не в повному розмірі 100 000грн., відтак, відповідно до п.5.4. договору зобов'язаний сплатити 92502,74грн. пені за прострочення виконання зобов'язання та 14202,74грн. річних і 64800грн. інфляційних нарахувань. Окрім того, скаржник зазначає, що судом безпідставно відмовлено в позові з посиланням на невиконання позивачем умов договору про умови виконання програми «Позика»СТ «Кредосоюз», зокрема, в частині несплати програми страхування в СК «Ренесанс Життя», при тому, що даний договір також не містить жодних посилань на договір позики, як і в жодному договорі не передбачено права СТ «Кредосоюз»не надавати позику у випадку неоплати програми корпоративного страхування зі сторони позичальника. Отеже, скаржник вважає, що суд безпідставно прийшов до висновку, що договір позики не набрав чинності, оскільки відповідачем не виконані умови договору в частині надання позики, не взявши до уваги факт отримання позивачем позики по даному договору в розмірі 100 000грн.

Відповідач доводи апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.82-83). Зокрема, зазначив, що позивач як учасник соціальної програми «Позика», якою передбачено надання товариством (відповідачем) своїм членам в якості допомоги грошової безпроцентної позики, уклав з відповідачем договір позики від 14.07.2009р., п.6.1. якого визначено, що даний договір набирає чинності з моменту надання позики позичальнику, відтак, за відсутності надання позики в повному обсязі у зв'язку з невиконанням позивачем умов програми «Позика», такий не набрав чинності.

Сторони явку представників в судові засідання жодного разу не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення копій ухвали Львівського апеляційного господарського суду адресатам (а.с.79-80).

Клопотанням від 20.12.2010р. відповідач просив проводити розгляд справи без участі його представника (а.с.81).

За відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника скаржника, за наявними у справі матеріалами.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Позивач, як асоційований член споживчого товариства «Кредосоюз», що підтверджується заявою про прийняття в асоційовані члени СТ «Кредосоюз»(фізичної особи ОСОБА_2Ф.) та договором про вступ до споживчого товариства «Кредосоюз»(а.с.84-86), зобов'язався своєчасно сплачувати основні та додаткові внески в розмірах, визначених установчими документами та зборами пайовиків по програмах, а також скористався правом щодо участі у соціальних програмах, які товариство створило і затвердило для своїх членів, зокрема, взяв участь у соціальній програмі «Позика», якою передбачено порядок надання товариством своїм членам в якості допомоги грошової безпроцентної позики, 14.07.2009р. уклав з СТ «Кредосоюз»договір позики (а.с.6-7), відповідно до умов якого відповідач (зазначений в договорі як «позичальник») зобов'язався надати позичальнику (позивачу) на протязі 90 днів з моменту підписання договору позику в розмірі 1 000 000грн., а позичальник зобов'язався прийняти позику і повернути її у строк до 14.07.2019р.

Відповідно до п.4.3. договору, позика вважається наданою позикодавцем позичальнику з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

При простроченні позикодавцем строку надання позики в сумі 1 000 000грн., позикодавець, відповідно до п.5.4. договору, зобов'язався сплатити на поточний рахунок позичальника пеню в розмірі 1% від суми позики, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від розміру ненаданої суми позики за кожний день прострочення у наданні позики.

Даний договір набуває чинності з моменту надання позики позичальнику і є дійсним до моменту його остаточного виконання (п.6.1. договору).

Даний договір підписний сторонами, скріплений печатками та нотаріально посвідчений.

На виконання умов договору відповідачем 08.09.2009р. надано позивачу позику в розмірі 100 000грн. (а.с.9).

У зв'язку з невиконанням споживчим товариством умов договору позики в частині надання суми позики в розмірі та в строки, визначені договором, підприємець звернувся з позовом про стягнення з СТ «Кредосоюз»92502,74грн. пені за прострочення виконання зобов'язання, нарахованої відповідно до п.5.4. договору за період з 13.10.2009р. по 13.04.2010р., а також 14202,74грн. річних і 64800грн. інфляційних нарахувань, обчислених на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

Судова колегія, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Спір у даній справі виник з виконання договору позики, тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 47-48, параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України та глав 22,24 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2009р. між сторонами у справі було укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати позичальнику (позивачу) на протязі 90 днів з моменту підписання договору позику в розмірі 1 000 000грн., а позичальник зобов'язався прийняти позику і повернути її у строк до 14.07.2019р. На виконання умов договору відповідачем 08.09.2009р. надано позивачу позику в розмірі 100 000грн.

Судова колегія зазначає, що даний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, з умов договору не вбачається хто саме зі сторін виступає позикодавцем, оскільки і СТ «Кредосоюз»і ФОП ОСОБА_2.Ф. визначені у договорі як «позичальники»; не визначено строк надання позики, зокрема, п.3.1. договору передбачено, що строк надання позики позичальнику становить 114 місяців з моменту її надання, в той же час п.4.1. договору визначено, що позикодавець зобов'язався надати позику на протязі 90 днів з моменту підписання цього договору.

Однак, як правильно встановлено оскаржуваним рішенням, даний договір укладено на підставі і на виконання умов іншого договору, укладеного того ж дня - 14.07.2009р., зокрема, договору про умови виконання програми «Позика»СТ «Кредосоюз»(а.с.21), яким передбачено порядок надання позики пайовику у розмірі 1 000 000грн. протягом 90днів з дня підписання договору позики, термін повернення позики, розмір щомісячної оплати (8 771,93грн.), а також інші обов'язки пайовика виконання яких є обов'язковим для надання позики, зокрема, п.3 передбачено обов'язок пайовика протягом 40 днів підготувати пакет документів для корпоративного страхування в СК «Ренесанс Життя»та отримати від них рахунок, який необхідно оплатити після повернення коштів з товариства.

Як вбачається з долученого відповідачем листа ПрАТ «Ренесанс Життя»за №5/3600 від 08.07.2010р. (а.с.31), позивач у даній компанії не застрахований.

Як стверджує відповідач, саме невиконання пайовиком умов виконання програми «Позика», спричинило зупинку виплати всієї суми позики позивачу.

Відповідно до ч.ч.1,3,4 ст.538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Однак, як вбачається з матеріалів справи позивачем, ні на момент надання частини позики в розмірі 100 000грн., ні на момент розгляду справи в суді першої інстанції, не долучено до матеріалів справи доказів виконання умов програми «Позика», відтак, судова колегія зазначає, що порушення умов договору відповідачем в частині повноти та своєчасності надання позики спричинено порушенням зобов'язання саме позивачем, що виключає вину товариства та підстави для стягнення штрафних санкцій.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обгрунтованість оскаржуваного рішення як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до ст..49 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Волинської області від 27.09.2010р. у справі №9/88-50 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.