Постанова

від 23.11.2016 по справі 814/441/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 р. Справа № 814/441/16

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Преміум» до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Преміум» звернулось до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000282202 від 02 березня 2016 року та податкове повідомлення-рішення №0000272202 від 02 березня 2016 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 231 508 грн. за податковими зобов'язаннями та у сумі 307 878 грн. штрафними санкціями.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 02 березня 2016 року №0000272202. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 02 березня 2016 року №0000282202.

В апеляційній скарзі Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області проводилась документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Торговий Дім «Преміум» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт №5/14-29-22-02/32996973 від 10 лютого 2016 року.

На підставі зазначеного акта контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0000272202 від 02 березня 2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 553 026, 25 грн. (1 242 421 грн. податкове зобов'язання та 310 605, 25 грн. штрафні санкції) та №0000282202 від 02 березня 2016 року про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік у сумі 449 603 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не зазначено в акті перевірки та не надано суду доказів того, що позивач отримав від списання товарів будь-який дохід та/або безоплатно передав іншій особі товари, які зазначені в актах списання, у зв'язку з чим збільшення контролюючим органом доходу від реалізації товарів на суму 6 091 800 грн. є безпідставним. Також, суд першої інстанції дійшов до висновку, що обставини здійснення господарських операцій між ТОВ «Торговий Дім «Преміум» та ТОВ «Саноіл Торг» у червні, серпні місяці 2012 року, а також січні, лютому місяці 2013 року, їх зміст, обсяг та фактичне виконання встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, а саме ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року по справі №814/2532/13-а, а отже ці обставини є преюдиційними фактами і не повинні доказуватись сторонами.

Згідно акту перевірки, підставою для донарахування підприємству зобов'язання з податку на прибуток стали висновки апелянта про заниження позивачем показників у рядку 02 Деклрації з податку на прибуток «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) на суму 6 091 778 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 3 004 165 грн. та за 2014 рік на суму 3 004 143 грн., у зв'язку з тим, що в періоді, який перевірявся відбувалось повернення товару, але в накладних на повернення відсутній опис причин по якій покупцеві повернуто товар, з актів списання товару неможливо з'ясувати причину списання та не надано документів, які б свідчили про проведення інвентаризації зіпсованих товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Торговий Дім «Преміум» та ТОВ «ЕКО» було укладено договір поставки №10758К від 03 січня 2012 року, яким, зокрема, було передбачено, що покупець має право повернути товар постачальнику у випадках коли товар не користується попитом у кінцевого покупця; товар, у якого закінчився термін реалізації; товар, що залишився не реалізованим на момент закінчення дії договору; акцизний товар по закінченню акції; сезонний товар по закінченню сезону; з інших причин на розсуд покупця.

На виконання вказаного договору, ТОВ «Торговий Дім «Преміум» було поставлено молочну продукцію відповідно до товарно-транспортних накладних та у відповідності до умов договору ТОВ «ЕКО» було здійснено повернення товару на підставі накладних.

Більш того, повернуті товари були відображені підприємством в актах списання за 2013-2014 рік, перелік яких був наведений податковим органом у додатку 7 до акту перевірки №5/14-29-22-02/32996973 від 10 лютого 2016 року.

Відповідно до пп.14.1.13 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України під безоплатно наданими товарами, роботами, послугами розуміються товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорам: за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Підпунктом 14.1.202 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

З наведеного слідує обов'язковість наявності іншої сторони, яка б отримувала відповідні товари безоплатно та факту передачі прав власності на такі товари.

Проте, в даному випадку, вищенаведені акти списання зіпсованих товарів не містять відомостей щодо особи, якій було передано право власності на товар, а відтак не є документами, які підтверджують факт передачі прав власності на нього.

Згідно п.135.2 ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла у перевіряємий період) - доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи», відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період ТОВ «Торговий Дім «Преміум» були укладені договори про надання послуг з вивезення відходів з ТОВ «Грінко-Миколаїв» №35 від 04 січня 2012 року та ТОВ «Екопоінт-Миколаїв» №115 від 01 червня 2013 року, виконання яких підтверджено актами наданих послуг.

Також, в акті перевірки, апелянтом було встановлено, що підприємством була надана відповідь №3 від 08 лютого 2016 року на запит податкового органу №322/10/14-29-22-02-12 від 03 лютого 2016 року, в якій було зазначено, що під час проведення перевірки були надані документи щодо списання та утилізації зіпсованого товару з балансу підприємства, а саме акти списання зіпсованого товару, повернутого покупцями, облікові регістри по рах.946 «Втрати від знецінення товарів» та по рах.281 «Товари на складі», бухгалтерські довідки та розрахунки податкових зобов'язань/податкового кредиту з ПДВ, податкові накладні з «умовної» реалізації зіпсованого товару, податкові декларації з ПДВ. Окрім цього, підприємством було зазначено, що подальшої реалізації або вивезення зіпсованої продукції за період перевірки не здійснювалось, у зв'язку з чим відсутні документи, які б підтверджували такі операції.

Колегія суддів вважає необгрунтованими посилання апелянта на відсутність документів, які б свідчили про проведення інвентаризації з метою встановлення та підтвердження фактів псування товарів, оскільки наявність таких документів або їх відсутність не може бути доказом безоплатного постачання (реалізації) товарів в розумінні п.п.14.1.202 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, на чому полягає апелянт, так як фактично ТОВ «Торговий Дім «Преміум» не було отримано доходу за постачання молочної продукції, яка в подальшому була повернута у відповідності до умов вищевказаного договору.

Таким чином, враховуючи те, що апелянтом не надано жодних доказів того, що ТОВ «Торговий Дім «Преміум» отримував від списання товарів будь-який дохід та/або безоплатно передавав іншій особі відповідні товари, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу щодо заниження позивачем показників у рядку 02 Декларації з податку на прибуток «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) на суму 6 091 778 грн. є безпідставними.

Окрім цього, податковий орган під час проведення перевірки дійшов до висновку про завищення ТОВ «Торговий Дім «Преміум» показника у рядку 05 Декларації з податку на прибуток за 2013 рік «Витрати операційної діяльності» на суму 1 001 950 грн. по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг».

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України).

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Торговий Дім «Преміум» було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (олії соняшникової, меляси бурякової та сої) №10-10-11 від 10 жовтня 2011 року з ТОВ «Саноіл Торг».

На підтвердження виконання вказаного договору, підприємством були надані первинні документи, перелік яких наведено податковим органом ав акті перервірки, а саме специфікації, акти приймання-передачі товару, видаткові накладні та платіжні доручення.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на відсутність документів, які б підтверджували якість та безпечність товару, оскільки сертифікати відповідності за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт продажу товарів, так як містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам і не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Також, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, визначено такий документ як товарно-транспортна накладна, але вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Тобто, товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним (або іншим) транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Відсутність же такої накладної, на чому полягає апелянт, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Разом з цим, в матеріалах справи містяться докази використання придбаного товару в подальшому у власній господарській діяльності, а саме у акті перевірки №1055/22-200/32996973 від 15 травня 2013 року наведений перелік договорів комісії між ТОВ «Торговий Дім «Преміум» та ТОВ «Югекотоп» (№0306М від 03 червня 2011 року, №2607Ж від 26 липня 2011 року, №0609М від 06 вересня 2011 року, №1010Ж від 10 жовтня 2011 року) на виконання яких ТОВ «Югекотоп» уклало з Сompany «Orexim Limited» зовнішньоекономічні контракти предметом яких є поставка нерезиденту сільськогосподарської продукції (олії соняшникової, меляси бурякової та сої).

Аналізуючи вказані первинні документи та враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності формування ТОВ «Торговий Дім «Преміум» витрат по господарським операціям з ТОВ «Саноіл Торг», оскільки реальність таких підтверджується первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, що в свою чергу було вірно встановлено судом першої інстанції.

Посилання апелянта на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби №788/22-20/37269136 від 22 березня 2013 року «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Инфинити» за період з 21 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року» є безпідставними, оскільки це не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність купівлі сільськогосподарської продукції (олії соняшникової, меляси бурякової та сої).

Окрім цього, як було вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 10 квітня 2013 року по 30 квітня 2013 року була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Торговий Дім «Преміум» з питань дотримання формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг» за період з 01 січня 2010 року по 01 квітня 2013 року, результати якої оформлені актом від 15 травня 2013 року №1055/22-200/32996973 та висновки якого обґрунтовувались порушеннями ТОВ «Инфинити» про які зазначено в вищенаведеному акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 22 березня 2013 року №788/22-20/37269136.

При цьому, податкові повідомлення-рішення, які були прийняті на підставі акта перевірки від 15 травня 2013 року №1055/22-200/32996973 були оскаржені позивачем в судовому порядку та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі №814/2532/13-а, якою залишено без змін постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року встановлено, зокрема, те, що податковим органом неправомірно використано акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 22 березня 2013 року №788/22-20/37269136 в якості доказу порушення норм Податкового кодексу України позивачем.

Однак, судом першої інстанції не було враховано, що під час розгляду справи, ТОВ «Торговий Дім «Преміум» було подано заяву про зменшення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення №0000272202 від 02 березня 2016 року лише в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 231 508 грн. за податковими зобов'язаннями та у сумі 307 878 грн. за штрафними санкціями.

Отже, враховуючи те, що ТОВ «Торговий Дім «Преміум» не заперечується факт порушення п.п.14.1.257 п.14.1 ст. 14, п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, яке виразилось у заниженні доходів за рахунок не включення до складу інших доходів сум умовно нарахованих процентів на суму неповернутої на кінець періоду поворотної фінансової допомоги, отриманої від платника податку на прибуток на загальних підставах, зокрема, від ТОВ Центр ТМ «П'ятий Океан», ТОВ «Ирбис», ТОВ «ЮЛК» (2013 - 2014 рік) та порушення п.п.14.1.138 п.14.1 ст. 14, п.144.1 ст. 144, п.146.2 ст. 146 Податкового кодексу України, а саме за завищення суми амортизаційних відрахувань за рахунок нарахування амортизації на нематеріальні активи, первісна вартість яких нижча ніж 2 500 грн., тобто які не відповідають визначенню основних засобів відповідно до вимог Податкового кодексу України (2013-2014 рік), колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000272202 від 02 березня 2016 року підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 231 508 грн. за податковими зобов'язаннями та на суму 307 878 грн. за штрафними санкціями відповідно до уточнених вимог адміністративного позову.

Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений правильний висновок про недоведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, але помилково не було враховано заяву про зменшення позовних вимог від 01 червня 2016 року №7183.

На підставі вищевикладеного колегія суддів, керуючись п.3, п.4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ТОВ «Торговий Дім «Преміум» задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.3, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року скасувати.

По справі прийняти нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Преміум» до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області №0000272202 від 02 березня 2016 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 231 508 грн. за податковими зобов'язаннями та у сумі 307 878 грн. штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області №0000282202 від 02 березня 2016 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко