Ухвала

від 24.11.2016 по справі 535/681/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/681/16-ц Номер провадження 22-ц/786/3099/16Головуючий у 1-й інстанції Мальцев С. О. Доповідач ап. інст. Омельченко Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Омельченко Л.М.

Суддів: Бондаревської С.М., Триголова В.М.

При секретарі Ачкасовій О.Н.

З участю представника позивача ОСОБА_2

Представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2016 року

у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СКІФ» до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа- Відділ Держгеокадастру у Котелевському районі Полтавської області,- про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Омельченко Л.М.,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року СГТОВ «СКІФ» звернулося до суду із зазначеним вище позовом.

Посилалося на те, що згідно договору оренди землі від 26.02.2008 року, укладеного між ОСОБА_7 та СГТОВ «СКІФ», у позивача в оренді перебуває земельна ділянка площею 3, 7598 га, що розміщена на території Більської сільської ради Котелевського району Полтавської області. Строк дії цього договору 10 років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 орендодавець ОСОБА_7 помер, а його земельну ділянку успадкувала ОСОБА_6, яка продовжувала отримувати від позивача орендну плату і не ставила питання про розірвання договору оренди землі чи припинення його дії.

У квітні 2016 року позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_6 до закінчення строку дії вище вказаного договору оренди уклала інший договір з ФОП ОСОБА_5

Посилаючись на те, що укладений між відповідачами договір оренди порушує права СГТОВ «СКІФ» як орендаря землі, в тому числі права господарювання, отримання продукції та доходів, а також порушує норми чинного законодавства, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 10.03.2016 року та скасувати його державну реєстрацію.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2016 року позовні вимоги СГТОВ «СКІФ» задоволено.

Визнано договір оренди землі площею 3, 7598 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщеної на території Більської сільської ради Котелевського району Полтавської області, укладеного 10 березня 2016 року між ОСОБА_6 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, недійсним.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі площею 3, 7598 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщеної на території Більської сільської ради Котелевського району Полтавської області, укладеного 10 березня 2016 року між ОСОБА_6 та фізичною особою- підприємцем ОСОБА_5

Стягнуто з ОСОБА_6 та фізичної особи- підприємця ОСОБА_5 на користь СГТОВ «СКІФ» по 689 грн.00 коп. з кожного понесених судових витрат.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржив ФОП ОСОБА_5, який в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду з мотивів його невідповідності нормам матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У запереченні на апеляційну скаргу СГТОВ «СКІФ» просить рішення місцевого суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з»явилися в засідання апеляційного суду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відхилення скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_2 від 17.04.2006 року ОСОБА_7 був власником земельної ділянки площею 3.76 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, на території Більської сільської ради Котелевського району Полтавської області з цільовим призначенням земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 14).

26 лютого 2008 року ОСОБА_7 уклав з СГТОВ «Скіф» договір оренди вище вказаної земельної ділянки строком на 10 років , який було зареєстровано у Відділі Держкомзему у Котелевському районі 08.11.2012 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за НОМЕР_3 (а.с. 12-13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 червня 2014 року його дружина ОСОБА_6 успадкувала земельну ділянку загальним розміром 3, 7598 га, розташовану на території Більської сільської ради Котелевського району Полтавської області, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

11.06.2014 року ОСОБА_6 зареєструвала дану земельну ділянку за собою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за реєстраційним номером об»єкта нерухомого майна: НОМЕР_4, номер запису про право власності:5971108.

Згідно видаткових касових ордерів та довідки від 18.04.2016 року за №394 вбачається, що відповідач ОСОБА_6 від СГТОВ «Скіф» отримала заборгованість по орендній платі за земельну частку (пай) та орендну плату за 2014-2015 роки.

10.03.2016 року ОСОБА_6 уклала з ФОП ОСОБА_5 договір оренди землі цієї ж земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстрований 18.03.2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за номером запису про інше речове право:НОМЕР_5.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того що під час укладання спірного договору відповідачами не було дотримано вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України та ст.15 Закону України «Про оренду землі», у зв»язку з чим порушено права позивача щодо користування об»єктом оренди.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини з оренди земельних ділянок є Закон України «Про оренду землі».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду землі», орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку на рівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

За нормами ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» , перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором або законом.

У ч. 2 ст. 651 ЦК України визначено, що Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як убачається з п. 40 Договору оренди землі від 26 лютого 2008 року, укладеного між ОСОБА_7 та СГТОВ «Скіф», сторонами погоджено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору, а пунктом 39 Договору закріплено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається .

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

Відповідно до положень ст.ст.141, 149 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що смерть ОСОБА_7, як орендодавця, не припиняє автоматично дію договору оренди, укладеного ним з позивачем 26 лютого 2008 року, оскільки відповідач ОСОБА_6 успадкувала обов»язки, які мав спадкодавець за цим договором оренди.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець зобов»язаний не вчиняти дій , які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Укладаючи договір оренди від 10.03.2016 року з новим орендарем без розірвання договору оренди від 26.02.2008 року між СГТОВ «СКІФ» та ОСОБА_7, відповідач ОСОБА_6 порушила право позивача як землекористувача.

Враховуючи вище викладене, а також те, що після смерті орендодавця земельна ділянка продовжувала перебувати у користуванні орендаря СГТОВ «СКІФ», з вимогами про її вилучення спадкоємець ОСОБА_6 до позивача й до суду не зверталась, місцевий суд дійшов вірного висновку, що у передбаченому законом порядку право користування позивача СГТОВ «СКІФ» спірною земельною ділянкою не припинено. Тому суд на законних підставах задовольнив позовні вимоги останнього, у тому числі й щодо скасування державної реєстрації укладеного між відповідачами договору оренди землі як похідної від основної вимоги.

Рішення суду є законним, обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що Договором оренди землі від 26 лютого 2008 року між ОСОБА_7 та СГТОВ «Скіф» передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору, не вказує, що такі зміни або розірвання договору можуть бути вчинені в односторонньому порядку. Так, частиною 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від договору можлива лише у випадках, коли вона прямо передбачена законом або договором. Натомість, у п.39 Договору оренди землі від 26 лютого 2008 року зазначено про недопустимість розірвання договору оренди в односторонньому порядку.

Доводи скарги про те, що судом не зазначено, у чому полягає недійсність укладеного між відповідачами договору також не заслуговують на увагу, оскільки рішення суду належним чином мотивовано з посиланням на норми права, які регулюють спірні правовідносини.

Інші доводи скарги на висновки суду першої інстанції теж не впливають і не дають підстав вважати, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення місцевого суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя (підпис)

Судді: (підписи) Копія вірно: