Рішення

від 25.11.2016 по справі 591/3835/16-ц

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/3835/16-ц

Провадження № 2/591/1988/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Кривцової Г.В.

при секретарі судового засідання Кальченко М.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Борох Лілія Володимирівна, про розірвання договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

27.07.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, посвідчений 07.08.2014 приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Борох Л.В., зареєстрований в реєстрі за №1511 та договір дарування земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 0,0790 га, кадастровий номер НОМЕР_1, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), посвідчений 07.08.2014 приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Борох Л.В., зареєстрований в реєстрі за №1512, що були укладені між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 (донькою позивача).

Свої вимоги позивач мотивує тим, що будинок та земельну ділянку, що є предметами спірних договорів, було придбано під час шлюбу з ОСОБА_3 за спільні з нею кошти у 1999 році. При цьому, власником цих будинку та земельної ділянки було записано ОСОБА_3 При цьому позивач, відповідач та дружина позивача ОСОБА_3 зареєструвались у вищеназваному будинку. Окрім того, у 2002р. вони спільно з ОСОБА_3 придбали квартиру АДРЕСА_1, де з моменту придбання проживали всією сім'єю. У 2011 році шлюб між позивачем та ОСОБА_3 було розірвано. Рішення суду від 02.07.2013 року проведено поділ майна подружжя. 05.08.2014 року внаслідок поділу спільного майна подружжя за позивачем було зареєстровано право власності на вищеназваний житловий будинок та на земельну ділянку. 07.08.2014р. на прохання доньки ОСОБА_3 позивач подарував їй вказані житловий будинок та земельну ділянку.

Позивач вважає, що відповідач навмисно умовила його подарувати їй цей будинок та земельну ділянку, аби в подальшому позбавити його житла, хоча в момент укладення договорів дарування його донька запевнила його, що він залишиться проживати у квартирі АДРЕСА_1 . Але на цей час вона виставила його з цієї квартири і йому ніде жити, так як вищеназваний подарований будинок, де він зареєстрований, непридатний для проживання. Отже, позивач вважає, що на цей час істотно змінились обставини, які існували під час укладання спірних договорів, що відповідно до ст. 652 ЦК України, на думку позивача, ж підставою для розірвання договору дарування.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши позивача та його представника, які підтримали позов у повному обсязі та просили його задовольнити та не заперечували проти постановляння заочного рішення за відсутності в судовому засіданні належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи відповідача, який не повідомив суду причини неявки та відзиву на позов не надав, суд постановляє ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до правил ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 07.08.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір дарування земельної ділянки та договір дарування житлового будинку (а.с.24, 30).

З показань допитаних у суді свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається, що в магазині позивача вони були свідками бесіди між ОСОБА_1 та його донькою ОСОБА_3 про те, як вона просила батька подарувати їй будинок і земельну ділянку на АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 ї запитував, чи не вигонить вона його після цього з квартири.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 в суді пояснили, що вони є сусідами позивача в будинку АДРЕСА_1. Там проживало подружжя ОСОБА_1, потім стала проживати ще їх донька ОСОБА_3. В лютому 2016 року свідки бачили та чули, як між позивачем та його дружиною був конфлікт, в результаті якого викликалась поліція, та ОСОБА_1 не впустили у квартиру. З лютого 2016 року він там не проживає.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, одним з яких є розірвання договору.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) на момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суд вважає, що позивач не довів належними та допустимим доказами викладених у позовній заяві обставин стосовно того, що:

- він укладав спірні договори дарування будинку та землі під умовою проживання у квартирі АДРЕСА_1 ;

- відповідач мала наміри позбавити його житла, так як на цей час місце його проживання залишається зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1, де він має право проживати і на даний час це право ніким не оспорюється;

- названий будинок не придатний для проживання.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Із суті зобов'язань сторін по спірним договорам дарування вбачається, що ці зобов'язання вже виконано сторонами у повному обсязі.

Крім того, суд враховує, що підстави розірвання договору дарування на вимогу дарувальника визначені ст. 727 ЦК України, і серед зазначених законом підстав відсутня така підстава, яку визначає позивач - у разі істотної зміни обставин, якими керувалися сторони при укладенні договору.

Також суд враховує, що відповідно до ст. 728 ЦК України, до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.

Оспорювані договори дарування були укладені між сторонами 07.08.2014 року, а з вимогою про їх розірвання позивач звернуся з позовом до суду 27.07.2016 року.

При цьому суд не вважає доведеним твердження позивача про те, що про порушення своїх прав він дізнався лише у лютому 2016 року, коли його вигнали з квартири і йому стало ніде жити, а до цього у них з дружиною та донькою були нормальні дружні відносини, і він не міг уявити що до нього зміниться ставлення.

Так, з матеріалів справи вбачається,що подружжя ОСОБА_1 розірвали шлюб ще у 2011 році, а майно поділили на підставі рішення суду у 2013 році. Вказане свідчить про відсутність порозуміння у подружжя ще починаючи з 2011 року і надалі.

Доводи позивача про нормальні сімейні стосунки, і проте що він не міг передбачити такої поведінки доньки та дружини, спростовується також і показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_7

Зокрема, свідок ОСОБА_11 в суді пояснила, що у її сина ОСОБА_1 давно були не дуже хороші відносини з дружиною ОСОБА_3, а останнім часом навіть донька ОСОБА_3 поводилась з батьком без поваги.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що у подружжя ОСОБА_3 були якісь дивні відносини, не нормальні, створювалось враження, що дружина ОСОБА_3 веде себе не дуже порядно по відношенню до ОСОБА_1, та і у доньки ОСОБА_3 було незрозуміле нечемне відношення до батька. Свідок пояснив, що він попереджав ОСОБА_1, щоб той не дарував будинок доньці.

Все вищевикладене свідчить про необґрунтованість позовних вимог, а тому у задоволенні позову про розірвання договорів дарування - слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 88, 214-215, 224-225 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Борох Лілія Володимирівна, про розірвання договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Зарічним районним судом м. Суми за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Зарічного районного суду м. Суми протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити рішення суду до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення суду складено в п'ятиденний строк з дня закінчення розгляду справи.

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Г.В. Кривцова