Постанова

від 23.01.2019 по справі 591/3835/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 січня 2019 року

м. Київ

справа № 591/3835/16-ц

провадження № 61-22859св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П. ,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4,

третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Борох Лілія Володимирівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 листопада 2016 року у складі судді Кривцової Г. В. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 10 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Хвостика С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Борох Л. В., про розірвання договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що будинок та земельну ділянку, що є предметами спірних договорів, було придбано під час шлюбу з ОСОБА_6 за спільні кошти у 1999 році. Власником будинку та земельної ділянки було записано ОСОБА_6 У 2002 році позивач спільно з ОСОБА_6 придбали квартиру АДРЕСА_1, де з моменту придбання проживали всією сім'єю. У 2011 році шлюб між позивачем та ОСОБА_6 було розірвано.

Після рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 липня 2013 року про поділ майна позивач зареєстрував право власності на вищеназваний житловий будинок та на земельну ділянку. 07 серпня 2014 року на прохання доньки ОСОБА_4 позивач подарував їй вказані житловий будинок та земельну ділянку.

Позивач вважав, що відповідач навмисно умовила його подарувати їй цей будинок та земельну ділянку, щоб у подальшому позбавити його житла, хоча в момент укладення договорів дарування донька запевнила його, що він залишиться проживати АДРЕСА_1. Але на цей час вона вигнала його з цієї квартири і йому немає де проживати, оскільки подарований будинок, де він зареєстрований, непридатний для проживання. Отже, позивач вважав, що на цей час істотно змінились обставини, які існували під час укладання спірних договорів, що відповідно до статті 652 ЦК України є підставою для розірвання договору дарування.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підстав, передбачених статтею 727 ЦК України, яка є спеціальною нормою для розірвання договору дарування, немає.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його зміни чи скасування немає.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення свідків та не надав їм належної оцінки; суди попередніх інстанцій не встановили усіх обставин справи, на які позивач посилався як на підставу позову.

У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких ОСОБА_4 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Вимоги до договору дарування та підстави для його розірвання передбачені главою 55 підрозділу 1 розділу ІІІ ЦПК України.

Загальні підстави для зміни чи розірвання усіх видів договорів регулюються статтями 651, 652 ЦК України.

Суд встановив, що з 16 січня 1988 року ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 01 липня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 11 серпня 2011 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розірвано (а. с. 20-21).

У шлюбі вони мають дочку ОСОБА_4, яка є відповідачем у справі.

Згідно з договором купівлі-продажу від 16 червня 1999 року ОСОБА_6 придбала житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0790 га за тією ж адресою. Право власності на будинок та земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_6 (а. с. 13-19).

Відповідно до рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 липня 2013 року проведено поділ майна подружжя. За ОСОБА_6 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1. За ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0790 га (а. с. 22-23).

07 серпня 2014 року ОСОБА_3 подарував дочці ОСОБА_4 житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою загальною площею 0,0790 га, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1. Договори дарування посвідчено приватним нотаріусом Сумського нотаріального округу Борох Л. В. (а. с. 50-51).

Згідно з пунктом 3.1 договору дарування житлового будинку дарувальник стверджує, що дарування здійснено за доброю волею, без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного так і морального. Сторони підтверджують, що цей договір вчиняється за відсутності впливу, насильства та обставин, що спонукають вчинити даний договір на вкрай невигідних умовах, фіктивним та удаваним. У сторін відсутні будь-які заперечення щодо кожної з умов. Дарувальник та обдарована однаково розуміють значення укладеного договору та обов'язки кожного з них, а також правові наслідки для кожного з них за укладеним договором.

07 серпня 2014 року право власності на вказаний житловий будинок та земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_4 (а. с. 101).

Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. (а. с. 11).

Договори дарування від 07 серпня 2014 року укладені сторонами без будь-яких умов і відповідно до статті 717 ЦК України є договорами дарування з відповідними наслідками.

Відповідно до статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Встановивши, що позивач добровільно, усвідомлюючи правові наслідки договору дарування, уклав договори дарування спірних житлового будинку та земельної ділянки, та врахувавши, що під час виконання договору сторонами не порушено його умов та мета договору дарування щодо передачі власником (дарувальником) свого майна у власність іншої особи (обдарованого) без отримання будь-якої взаємної винагороди (майнового задоволення) досягнута, правильно застосувавши норми матеріального права, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для розірвання договору дарування.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про недоведеність порушення відповідачем прав позивача та зводяться до переоцінки доказів і незгоди позивача з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 10 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька Судді: А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко С. П. Штелик