Ухвала

від 22.11.2016 по справі 911/1012/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

У Х В А Л А

"22" листопада 2016 р. Справа № 911/1012/13

за заявою ліквідатора ВАТ «СБК-Прогрес» арбітражного керуючого ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2, Київська обл., м. Фастів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - ТОВ «Гірничодобувна компанія - СБК», Київська обл., Бородянський р-н, с. Озера

про зміну способу і порядку виконання рішення

в межах справи № 911/1012/13

за заявою ТОВ «Міжнародна юридична компанія «ОСОБА_3 і партнери», м. Київ (код ЄДРПОУ 36351411) - Кредитор

до Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес», Київська обл., м. Ірпінь (код ЄДРПОУ 04054607) - Боржник/Банкрут

про банкрутство

Суддя Наріжний С.Ю.

учасники у справі згідно протоколу (формуляру) судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

у провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/1012/13 за заявою ТОВ «Міжнародна юридична компанія «ОСОБА_3 і партнери» про банкрутство ВАТ «СБК-Прогрес», порушена відповідно до ухвали суду від 15.04.2016 (суддя Скутельник П.Ф.) за загальною процедурою банкрутства, передбаченою Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі також «Закон про банкрутство»).

Постановою господарського суду Київської області від 29.07.2013 (суддя Скутельник П.Ф.) визнано банкрутом ВАТ «СБК-Прогрес»; призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_4; вирішено інші процедурні питання у справі.

Ухвалою суду від 20.01.2016 справу № 911/1012/13 прийнято до провадження судді Наріжного С.Ю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.02.2016 ліквідатором ВАТ «СБК-Прогрес» призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1; вирішено інші процедурні питання у справі.

На даний час провадження у справі № 911/1012/13 перебуває в процедурі ліквідації Банкрута ВАТ «СБК-Прогрес».

29.09.2016 до господарського суду Київської області від ліквідатора ВАТ «СБК-Прогрес» арбітражного керуючого ОСОБА_1 надійшла заява б/№, б/дати (вх. № 20065/16) про зміну способу і порядку виконання рішення.

Як вбачається зі змісту поданої заяви, ліквідатором Банкрута пред'явлено вимогу до відповідача - ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання рішення, шляхом зобов'язання Відповідача відшкодувати вартість використання земельної ділянки площею 2,719 га з кадастровим номером 3221087000:03:002:0016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2016 вказану заяву ліквідатора Банкрута прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 911/1012/13 про банкрутство ВАТ «СБК-Прогрес»; розгляд заяви призначено на 08.11.2016; залучено ТОВ «Гірничодобувна компанія - СБК» (код ЄДРПОУ 38029157) до участі у справі під час розгляду даної заяви ліквідатора Банкрута у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача.

03.11.2016 через канцелярію суду надійшов відзив Відповідача ОСОБА_2 від 02.11.2016 б/№ (вх. № 22777/16) на подану заяву ліквідатора.

08.11.2016 через канцелярію суду надійшли письмові пояснення ліквідатора Банкрута б/№, б/дати (вх. № 23067/16) по суті поданої ним заяви.

08.11.2016 через канцелярію суду надійшли письмові заперечення кредитора ОСОБА_5 з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» від 08.11.2016 б/№ (вх. № 23070/16) проти заяви ліквідатора до ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання рішення.

Ухвалою суду від 08.11.2016 розгляд поданої заяви відкладено на 22.11.2016.

18.11.2016 через канцелярію суду надійшли додаткові письмові пояснення Відповідача ОСОБА_2 від 18.11.2016 б/№ (вх. № 23927/16) по суті заяви ліквідатора.

22.11.2016 через канцелярію суду надійшли письмові пояснення кредитора у справі ТОВ «МЮК «ОСОБА_3 і партнери» від 22.11.2016 б/№ (вх. № 24149/16) по суті заяви ліквідатора про зміну способу і порядку виконання рішення.

22.11.2016 у судове засідання з'явились ліквідатор Банкрута арбітражний керуючий ОСОБА_1, представник Відповідача ОСОБА_2 та представники кредиторів ОСОБА_5 з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка», ТОВ «МЮК «ОСОБА_3 і партнери», і надали пояснення у справі.

Ліквідатор та представники ТОВ «МЮК «ОСОБА_3 і партнери» подану заяву підтримали і просили задовольнити повністю.

Представники Відповідача та кредитора ОСОБА_5 з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» проти заяви заперечили і просили відмовити у її задоволенні.

Детально дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників у справі, судом встановлено таке.

24.11.2012 між ВАТ «СБК-Прогрес» і ОСОБА_2 було укладено договір міни земельних ділянок, згідно п. 1.1. якого сторони міняють і передають у власність один одного вказані нижче земельні ділянки.

Зокрема, ВАТ «СБК-Прогрес» відчужується земельна ділянка площею 2,719 га, що розташована на території Озерської сільської ради Бородянського району Київської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3221087000:03:002:0016. Згідно договору міни, оціночна вартість земельної ділянки становила 132571,00 грн.

В той же час, ОСОБА_2 відчужується земельна ділянка площею 1,000 га, що розташована на території Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222755100:00:010:0050. За договором міни, оціночна вартість земельної ділянки становила 160822,00 грн.

Відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 в межах провадження у справі № 911/1012/13 визнано недійсним договір міни земельних ділянок від 24.11.2012, укладений між Банкрутом і ОСОБА_2

Зокрема, судом апеляційної інстанції було призначено судову експертизу щодо визначення ринкової вартості зазначених вище земельних ділянок, і згідно висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи від 31.03.2015 № 12180/14-41, визначити ринкову вартість земельної ділянки ВАТ «СБК-Прогрес» площею 2,719 га станом на 24.11.2012 не вбачається можливим; ринкова вартість земельної ділянки ОСОБА_2 площею 1,000 га станом на 24.11.2012 визначена в сумі 160000,00 грн.

Підставою для визнання договору міни недійсним стало те, що судом за умов неможливості визначення ринкової вартості земельної ділянки було встановлено порушення балансу інтересів сторін договору міни, оскільки площа відчужуваної Боржником земельної ділянки в 2,7 рази перевищує площу земельної ділянки, яку він придбав за договором міни, що свідчить про виведення майнових активів з власності Боржника протягом останнього року, що передував порушенню провадження у справі про банкрутство.

У силу ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство, якщо боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Отже, Київським апеляційним господарським судом було визнано недійсним договір міни від 24.11.2012, укладений між ВАТ «СБК-Прогрес» і ОСОБА_2 з підстав того, що Боржником було відчужено майно з порушенням балансу інтересів сторін з метою ухилення від виконання зобов'язань та погашення кредиторської заборгованості.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону про банкрутство, у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Так, судом апеляційної інстанції згідно вказаної постанови було застосовано спеціальні наслідки недійсності даного правочину в порядку ч. 2 ст. 20 Закону про банкрутство, а саме: зобов'язано ВАТ «СБК-Прогрес» повернути на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,000 га, кадастровий номер 3222755100:00:010:0050; зобов'язано ОСОБА_2 повернути на користь ВАТ «СБК-Прогрес» земельну ділянку площею 2,719 га, кадастровий номер 3221087000:03:002:0016.

Згідно поданих документів, ліквідатор Банкрута звертався до ОСОБА_2 із вимогою від 24.03.2016 № 02-49/101 про повернення в порядку ст. 20 Закону про банкрутство спірної земельної ділянки на користь ВАТ «СБК-Прогрес», однак вказана вимога залишена Відповідачем без реагування.

Поряд з цим, з наданої ліквідатором Банкрута Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на даний час у власності ОСОБА_2 відсутня земельна ділянка площею 2,719 га, кадастровий номер 3221087000:03:002:0016, відомості щодо нового власника спірної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також відсутні.

Зазначені обставини додатково підтверджуються постановою органу ДВС від 14.07.2016 про повернення виконавчого документа стягувачеві, з підстав відсутності у ОСОБА_2 майна, яке вона зобов'язана передати.

Також, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що спірна земельна ділянка площею 2,719 га, кадастровий номер 3221087000:03:002:0016 була відчужена ОСОБА_2 на користь ТОВ «Гірничодобувна компанія - СБК» згідно договору міни земельних ділянок від 22.12.2012.

Таким чином вбачається неможливість повернути Відповідачем зазначене майно Боржнику в натурі, отже підлягає застосуванню інший спеціальний наслідок - відшкодування вартості майна у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину.

Як вбачається з заперечень кредитора у справі ОСОБА_5 з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» і відзиву Відповідача ОСОБА_2, вказані особи просять суд відмовити у задоволенні заяви ліквідатора з тих підстав, що такі дії спрямовані на затягування ліквідаційної процедури у справі, строк якої сплинув, а також що задоволення поданої заяви призвело б до порушення норм процесуального права, оскільки згідно п. 2.14. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», в порядку абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України для відшкодування вартості майна необхідно звертатися з окремою позовною вимогою і відповідно сплачувати судовий збір в установленому порядку.

Крім цього Відповідач у відзиві посилаючись на ч. 3 п. 7.1.3. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначає, що за відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду індикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива.

Зазначена позиція кредитора ОСОБА_5 з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» та Відповідача відносно того, що визнання правочинів недійсним спрямоване на затягування ліквідаційної процедури є безпідставною, оскільки вжиття заходів, передбачених ст. 20 Закону про банкрутство спрямоване на наповнення ліквідаційної маси і погашення кредиторських вимог Банкрута, в тому числі ОСОБА_5 з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка».

Посилання кредитора ОСОБА_5 з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» на приписи Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» та ст. 216 ЦК України, а також посилання Відповідача на наведені положення Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» є також необґрунтованими, на підставі наступного.

Згідно ст. 4-1 ГПК України, господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Частиною 1 статті 2 Закону про банкрутство визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 9 Закону про банкрутство, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Як вже вказано вище, згідно ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, з визначених підстав можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є спеціальними нормами, що регулюють правовідносини, пов'язані із банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, і є пріоритетними перед іншими приписами чинного законодавства під час провадження у справах про банкрутство.

Стаття 20 Закону про банкрутство передбачає спеціальні підстави визнання недійсними договорів та спеціальні наслідки визнання недійсними договорів боржників.

Зазначене підтверджується позицією Вищого господарського суду України, викладеною в Інформаційному листі від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже наведені доводи кредитора ОСОБА_5 з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» та Відповідача ОСОБА_2 щодо невідповідності вимог ліквідатора положенням Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» та ст. 216 ЦК України, а також положенням Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», відхиляються судом.

Також суд зазначає, що твердження кредитора ОСОБА_5 з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» щодо необхідності оплати поданої ліквідатором Банкрута заяви судовим збором, є безпідставними, оскільки судовий збір вже сплачувався заявником при подачі заяви про визнання договору міни недійсним в порядку ст. 20 Закону про банкрутство, і питання щодо розподілу судових витрат вирішувалось в постанові суду апеляційної інстанції від 19.05.2015, та приписами Закону України «Про судовий збір» не передбачено оплату судовим збором відповідної заяви щодо зміни способу виконання рішення з підстав, визначених ст. 20 Закону про банкрутство.

Крім цього Відповідач у додаткових поясненнях зазначає, що ліквідатор Банкрута безпідставно просить стягнути з Відповідача «вартість використання» земельної ділянки, оскільки такої правової категорії не передбачено законодавством, і у зв'язку з тим, що за наслідками судової експертизи встановити ринкову вартість спірної земельної ділянки не вбачається за можливе, Відповідач зазначає про відсутність підстав для застосування наслідку недійсності договору міни в порядку ст. 20 Закону про банкрутство шляхом стягнення на користь Боржника ринкової вартості майна.

Щодо вказаних тверджень Відповідача суд частково погоджується з позицією Відповідача відносно неможливості стягнення в порядку ст. 20 Закону про банкрутство «вартості використання» земельної ділянки, про що зазначає ліквідатор, однак твердження Відповідача про відсутність підстав для зміни способу виконання рішення шляхом застосування наслідку недійсності договору міни в порядку ст. 20 Закону про банкрутство у вигляді стягнення на користь Боржника ринкової вартості майна є необґрунтованим, оскільки як вказано судом вище, в даному випадку підлягає застосуванню спеціальний наслідок - відшкодування вартості майна у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину.

Як зазначено вище, в матеріалах справи містяться різні відомості щодо визначення розміру ринкової вартості земельної ділянки ВАТ «СБК-Прогрес» площею 2,719 га, кадастровий номер 3221087000:03:002:0016, а саме згідно висновку ПП «Умань-Земпроект» вартість земельної ділянки складала 132571,00 грн., згідно висновку ПП «СВ Девелопмент» вартість земельної ділянки визначена в розмірі 1104035,00 грн., згідно висновку судового експерта визначити вартість земельної ділянки не вбачається за можливе.

При цьому суд зауважує, що Київським апеляційним господарським судом під час прийняття рішення про визнання договору міни недійсним не було встановлено, що визначена в договорі міни вартість спірної земельної ділянки згідно висновку ПП «Умань-Земпроект» (132571,00 грн.) є заниженою.

Також суд зазначає, що оскільки така оцінка вказана безпосередньо в договорі міни, оцінка земельної ділянки була зроблена на замовлення сторони при укладенні договору та для цілей зазначеного договору.

В той же час, висновок ПП «СВ Девелопмент», яким вартість земельної ділянки визначена в розмірі 1104035,00 грн., зроблений на замовлення ОСОБА_6, яка не була стороною договору міни.

Враховуючи викладене вище, а саме те, що сторонами недійсного договору міни було замовлено оцінку спірної земельної ділянки ВАТ «СБК-Прогрес», яка згідно висновку ПП «Умань-Земпроект» складала 132571,00 грн., зазначена вартість не була поставлена під сумнів судом апеляційної інстанції під час визнання недійсним договору міни, сторонами протягом розгляду справи не було спростовано належним чином результат проведеної ПП «Умань-Земпроект» оцінки земельної ділянки, суд дійшов висновку про необхідність стягнення в порядку ч. 2 ст. 20 Закону про банкрутство з ОСОБА_2 на користь ВАТ «СБК-Прогрес» вартості спірної земельної ділянки площею 2,719 га, що розташована на території Озерської сільської ради Бородянського району Київської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3221087000:03:002:0016 у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент укладення договору міни, згідно висновку ПП «Умань-Земпроект» - у сумі 132571,00 грн.

Частиною 3 статті 20 Закону про банкрутство визначено, що кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.

За таких обставин керуючись ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ліквідатора ВАТ «СБК-Прогрес» арбітражного керуючого ОСОБА_1 б/№, б/дати (вх. № 20065/16) про зміну способу і порядку виконання рішення задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (08504, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес» (08203, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Дзержинського, 1; код ЄДРПОУ 04054607) 132571 (сто тридцять дві тисячі п'ятсот сімдесят одну) грн. 00 коп. відшкодування вартості земельної ділянки площею 2,719 га, що розташована на території Озерської сільської ради Бородянського району Київської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3221087000:03:002:0016.

3. Видати наказ.

4. Роз'яснити ОСОБА_2, що згідно ч. 3 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вона має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 25.11.2016

Суддя С.Ю. Наріжний